Тим часом як російські війська атакують українців, російські безпілотники, бомби та ракети цілять в українські будинки, у Саудівській Аравії російські офіційні особи обговорювали майбутнє України з американцями, делегованими президентом США Дональдом Трампом. Росіяни мали розкіш говорити про Україну за відсутності українців. Заголовки кажуть про «мирні переговори», але що насправді відбувається і як сприймати цю дивну зустріч Ер-Ріяді, Mind пропонує дізнатися з перекладу матеріалу американського історика, професора Єльського університету, спеціаліста з історії Східної Європи Тімоті Снайдера.
Переклад підготовлений партнером Mind Бюро перекладів MK:translations.
Ось десять рекомендацій, сформульованих на основі багаторічного досвіду роботи над відносинами цих трьох країн, а також деяких недавніх особистих спостережень із Мюнхенської конференції з безпеки.
1. Критично ставтеся до слів. Ставте під сумнів слово «мир». У медіа використовують термін «мирні переговори». США і росія не воюють. росія воює з Україною, але Україну на ці переговори не запросили. А російська влада, зі свого боку, про мир не говорить узагалі. Перемовини зі США вони подають як вдалий геополітичний маневр, а це не те саме. Найвищі представники російської влади неодноразово заявляли про свої максималістські воєнні цілі в Україні, зокрема знищення країни.
Обізнані спостерігачі, звичайно ж, не сумніваються, що росія використає припинення вогню для відвернення уваги Сполучених Штатів і Європи, демобілізує Україну й нападе знову. І це не план, який росіяни дуже стараються замаскувати. Це проста теза, але про неї завжди варто нагадувати: завтра і справді міг би настати мир в Україні, якби росія просто вивела свою армію.
2. Візьміть до уваги жахливу тактику ведення переговорів Сполучених Штатів. Вона настільки катастрофічно погана, що вони сумніваються, а чи можна взагалі вважати це переговорами. Трамп і всі навколо нього постійно наголошують, що Сполучені Штати поспішають. Але жоден учасник переговорів такого б не робив.
Коли одна сторона визнає нагальність, то інша легко може тягнути час, щоб домогтися поступок. І такі пропозиції вже надходили! Члени адміністрації Трампа і сам Трамп продовжують поступатися росії суттєвими моментами напередодні будь-яких фактичних переговорів, до того ж публічно: територія, членство в НАТО, терміни виборів, навіть існування України – питання, які є не просто важливими, а природними для українського суверенітету.
Така поведінка американців стає логічною тільки тоді, якщо міркувати, що американці ведуть переговори як росіяни. А якщо в Саудівській Аравії всі на одному боці, то це не переговори. Безпечніше називати їх «перемовинами».
3. Не забувайте, що закон і етика є частиною реальності. Сполучені Штати вирішили вести переговори з агресорами (президента рф звинуватили у воєнних злочинах), а не підтримувати потерпілих. Своїм зверненням до путіна Дональд Трамп поклав край міжнародній ізоляції російського лідера.
Говорячи про путіна як про людину, яка нібито прагне миру, а не як про агресора в найкривавішій війні з 1945 року, а як про людину, звинувачену у воєнних злочинах, Трамп намагається змити моральну пляму з людини, яка вторгненням в іншу країну порушила найфундаментальніший із міжнародних законів. Навіть якщо перемовини не матимуть іншого результату, реабілітація путіна Трампом має значення для росії.
4. Акцентуйте на відсутності України. Загальновідома істина міжнародної історії, а ще простий здоровий глузд полягає в тому, що, коли вас немає за столом, ви «у меню». Дискусії з росією про Україну без участі України створюють такі структурні умови, у яких не можуть бути представлені базові інтереси України та українців.
Авжеж, жодна історична аналогія не є ідеальною, але серед прецедентів такого ставлення в Європі є Мюнхенська угода 1938 року та пакт Молотова – Ріббентропа 1939 року.
5. Україна – суверенна держава і жертва війни. Через суміш пишноти й таємничості навколо цих перемовин їхні учасники підносяться до ролі центральних дійових осіб цієї історії. Якщо до висвітлення цієї зустрічі підійти недбало, то може виникнути враження, що росія та Сполучені Штати якимось чином мають повноваження вирішувати майбутнє України.
Цілком можливо, що Україну спонукатимуть до дії примусом чи шантажем, і варто чітко зазначити, що мається на увазі будь-яка угода про Україну без участі України. Жодну угоду між росією та США не можна застосувати на території України з юридичного погляду. Безумовно, слід пам'ятати та нагадати, що Україна терпляче вибудовувала консенсус навколо власної формули миру.
6. Візьміть до уваги наші знання про владу. У війні є переможці і переможені. Агресори йдуть на мир, коли їм здається, що ця агресія більше не відповідає їхнім інтересам. І перемовини тут другорядне явище. Досить дивно чути, як люди Трампа, які так багато говорять про силу, постійно повторюють свою ідею літнього табору лівих і що для миру нам достатньо просто зібратися й поговорити.
Якби адміністрація Трампа була серйозно налаштована щодо швидкого укладення миру, вона тиснула б на росію та прискорила підтримку України. Оскільки вона не робить ні того, ні іншого, то або неправильно розуміє владу, або не прагне миру.
7. Для росії ці перемовини – нагода поширити свій наратив. Російським пропагандистам буде що сказати про легітимність української держави, закономірності української історії, людей, які керують Україною тощо. Перемовини стануть нагодою спробувати змусити міжнародних журналістів повторити ці заяви.
8. Критично ставтеся до американської пропаганди. Росіяни люблять поширювати історії про нібито марнотратство в Україні. Люди Трампа мають із цього власний зиск. Це пасує до їхніх нарікань, з якими вони підходять до кожної теми. Люди Трампа зосередилися на ідеї «відшкодування витрат» на допомогу Україні від США. Це несерйозно та вводить в оману.
Основна бюджетна проблема США полягає в тому, що багаті не платять свою частку податків. Усі розмови адміністрації, яка контролюється мільярдерами, про відшкодування витрат є сумнівними хоча б через цей факт. Більша частина американського військового внеску в Україну залишається у Сполучених Штатах, забезпечуючи роботу заводів й оплату праці американських робітників. Загалом та зброя, яку США надіслали в Україну, була застарілою, і її, так і не використану, знищили б коштом платників податків США.
Внесок США в допомогу Україні менший, ніж Європи. У відсотках від ВВП США дуже-дуже відстають від країн, які люди Трампа невпинно критикують. Реальна вартість для європейців насправді була набагато вищою, оскільки санкції проти росії мали набагато більше значення для європейських економік, ніж для економіки США. Основні втрати від війни в Україні понесли українці, і вони не лише економічні. Йдеться про мільйони вимушених переселенців, сотні тисяч поранених і десятки тисяч загиблих.
Своїм протистоянням росії Україна також забезпечила Сполученим Штатам величезні переваги в економіці та безпеці. Те, чого Сполучені Штати навчилися від українців про сучасну війну – і це лише одна з багатьох переваг, легко виправдовує витрати навіть у найвужчому розумінні безпеки.
9. Зважте вразливі місця Трампа. Протягом десятиліть Трамп був схильний повторювати слова радянських, а згодом російських лідерів. Він регулярно спілкується з путіним і висловлює своє захоплення. Повторює російські тези про війну.
Думка про те, що війна дорого обходиться Сполученим Штатам, є тим пунктом, де путіністська й трампістська пропаганда збігаються. Вона, здається, націлена на одну з нав’язливих ідей Трампа про те, що його обкрадають. А тією стороною, яка зазнала економічних збитків, звісно ж є Україна. Але переосмислення війни як можливості для США заробити гроші, схоже, має вигляд спроби маніпулювати Трампом.
10. Поміркуйте про колоніалізм. Війна росії проти України була явно колоніальною в усіх сенсах цього слова. Москва заперечує, що Україна є державою, що українці є народом, що обрані ними лідери є легітимними. Війна, прикрита такою колоніальною ідеологією, дозволяє використовувати вкрадені українські ресурси, аж до викрадених дітей. Останніми тижнями американці з великим інтересом заговорили про мінеральні ресурси України. На Мюнхенській конференції з безпеки американці попросили українського президента назавжди поступитися половиною мінеральних ресурсів своєї країни в обмін на те, що сьогодні їх погладять по голівці.
Цілком може виявитися, що Сполучені Штати мають намір використати загрозу російського насильства, щоб заволодіти українським багатством – «ми можемо зупинити війну, але спочатку нам потрібні ваші ресурси». Інакше кажучи, здирництво під приводом захисту.
Отже, чи своїм повторенням ідеї «мирних переговорів» мине сприяємо театру абсурду?
З вищезгаданих фактів виникають три можливі трактування російсько-американських перемовин. По-перше, американці щиро хочуть миру, але просто вражаюче некомпетентні. По-друге, ця некомпетентність є свідомою; сфальсифікований маневр, щоб створити угоду між росією та США, неприйнятну для України. По-третє, путін і Трамп уже виробили спільні плани колоніального панування в Україні, а перемовини є лише прикриттям.