10–11 липня 2025 року в Римі відбулася четверта Ukraine Recovery Conference (URC 2025). Понад 6000 учасників, серед них урядовці, міжнародні фінансові інституції, неурядові організації та бізнес, зібралися для діалогу про відбудову України. Цього року URC 2025 сфокусувалася на потребах приватного сектору: окремі сесії та домовленості були присвячені практичним питанням залучення фінансування, страхування та пошуку партнерів для нових проєктів.
Попри звичний політичний антураж, «зелена» енергетика вийшла в центр обговорень як ключовий драйвер стійкої відбудови. Масштаб руйнувань та обмеженість державних ресурсів змушують ринок діяти гнучко й шукати нетривіальні рішення – і саме тут приватний сектор з його швидкістю та здатністю відповідати на ризики, визначають динаміку змін. Про те, що дійсно змінилося для ринку, які фінансові й страхові рішення стали реальністю та де зараз відкриваються нові можливості для інвестицій у відновлювану енергетику, Mind розповів Максим Артеменко, директор із розвитку бізнесу Elementum Energy.
Ключова особливість URC 2025 – фокус на такі інструменти для бізнесу, що працюють. Під час конференції уряд України підписав близько 200 угод на загальну суму 11 млрд євро. Серед них – нові фінансові угоди з Єврокомісією та міжнародними банками на 2,3 млрд євро для інфраструктурних проєктів, підтримки бізнесу та модернізації критичних сфер економіки.
До цих домовленостей долучилися не лише державні та міжнародні фінансові інституції (IFI), а й приватні учасники: страхові, інженерні, сервісні компанії, постачальники обладнання стали сторонами контрактів, які визначатимуть темпи та структуру відбудови, зокрема енергетики. Ставка на приватний капітал стала вимушеною відповіддю на масштаб викликів. Уряд і донори відкрито говорять: без гнучкості й інвестицій приватного сектору неможливо закрити дефіцит потужностей і реалізувати великі проєкти.
Активність проявили й комерційні банки – як українські, так і міжнародні. Деякі вже створюють спеціалізовані підрозділи «Відбудова України» для роботи з відповідними проєктами. Якщо раніше основними драйверами фінансування були IFI, то зараз приватний банківський сектор переходить до реальної участі у фінансуванні та партнерствах з українським бізнесом. Це свідчить про зміну підходу: приватний сектор готовий вкладати в інфраструктуру й енергетику, а не лише спостерігати за діями донорів.
Цьогорічна URC відзначилася появою спільних фондів Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та ЄБРР, які планують інвестувати понад 600 млн євро у приватні та інфраструктурні проєкти, а також нових платформ, як-от Європейський флагманський фонд з відбудови України (капітал – 220 млн євро, перспектива – до 500 млн євро). Ще один приклад – програма Світового банку PREPARE Ukraine ($200 млн), що має на меті полегшити підготовку якісних інвестпроєктів. Показовим для ринку є, зокрема, довгострокове зобов’язання Швейцарії: країна до 2036 року виділить на підтримку відбудови України 5 млрд швейцарських франків – цьогоріч це рекордний горизонт серед партнерів.
Якщо раніше дискусії про страхування політичних і військових ризиків (PRI) були здебільшого загальні, то цьогоріч конференція показала: на ринку вже є готові пропозиції. Наприклад, на URC 2025 був презентований пілотний проєкт ЄС Механізму гарантування експортних кредитів для західних компаній, які беруть участь у відновленні України. Програма передбачає надання державних гарантій європейським експортерам та інвесторам, які працюють з Україною, щоб знизити для них комерційні та політичні ризики (зокрема ризики воєнних втрат, неплатежів тощо).
З’явились і нові гарантійні програми ЄБРР, такі, як гарантії для кредитування через PrivatBank та Ukrgasbank більш ніж на 900 млн євро, що поряд із підтримкою бізнесу передбачають і покриття окремих ризиків для інвесторів. Крім того, оголошено про плани запуску Механізму зниження інвестиційних ризиків у відновлювану енергетику України (Ukraine Renewable Energy Risk Mitigation Mechanism, URMM) від ЄБРР – цей інструмент має на меті «розморожувати» приватні інвестиції навіть за умов воєнних ризиків.
Це не означає, що питання повністю знято – але вперше з’явилася прозора «рамка», у якій реально планувати масштабні угоди та запускати нові об’єкти.
Усі ключові гравці, з ким вдалося поспілкуватись у Римі, підтвердили – девелопмент нових проєктів у вітровій енергетиці прискорюється, і йдеться вже не про «вивчення можливостей», а про конкретні технічні завдання, закупівлі обладнання, залучення підрядників. Девелопери, які ще недавно збирали аналітику, зараз шукають підрядників і погоджують фінальні рішення щодо постачань.
Наприклад, на конференції було оголошено, що «Окко» готується до фінансування власного вітропарку майже на 200 МВт, ДТЕК ВДЕ презентував свою нову станцію в Полтавській області, а низка інших компаній перебуває на фінальній стадії переговорів щодо нових об’єктів. Окрім цього, уряд Нідерландів заявив про 300 млн євро для інфраструктурних та енергетичних проєктів у 2025–2026 роках.
Ми також зараз активно працюємо над підготовкою до будівництва понад 400 МВт вітрових потужностей, а також пілотним проєктом системи накопичення енергії. До речі, інтерес до таких систем помітно зростає: якщо ще недавно вони здавалися віддаленою перспективою, то тепер дедалі більше учасників ринку включають їх у свої плани розвитку. І навіть попри воєнні ризики міжнародні постачальники турбін й обладнання активно шукають партнерів для спільної роботи в Україні.
Значна кількість іноземних приватних інвесторів і далі залишається в режимі «поживемо – побачимо», але на внутрішньому ринку з’являється нова хвиля локальних гравців: приватні фонди, які заходять через партнерства з європейськими фінансовими установами, і класичні інфраструктурні інвестори. Масових угод наразі не видно, але те, що за час повномасштабної війни потенційний пул партнерів став ширшим – і конкуренція за якісні проєкти зростає, уже є важливим індикатором щодо розгляду українського ринку як привабливого для інвестицій.
Для бізнесу важливішим був підтверджений намір влади дотримуватися вже взятих зобов’язань: підтримка зеленого переходу, фокус на гарантіях для приватних інвесторів, готовність працювати з міжнародними страховими та банківськими структурами. Не було гучних «перезавантажень», але й не було сигналів про зміну курсу – і це в умовах війни та волатильності дає мінімально необхідну передбачуваність для планування проєктів на перспективу.
Загалом після URC 2025 ринок ВДЕ має більше можливостей для запуску нових проєктів і партнерств. Якщо ще рік тому всі обговорювали, хто й коли почне діяти, то цьогоріч – мова вже про конкретні інструменти, про «як». Водночас ринок залишається складним через невизначеність, ризики та необхідність постійно шукати рішення у мінливому середовищі. І багато залежить від того, наскільки швидко нові механізми будуть втілені у реальні потужності, які замістять втрачені гігавати та створять основу для стійкого зростання.