Рекордні обмеження для критичної сировини: Україна – у першій десятці країн із найсуворішим експортним режимом
Що відбувається на ринку, від якого залежить розвиток відновлюваної енергетики та інформаційних технологій
Обмеження на експорт критично важливої сировини досягли історичного максимуму. Це створює ризики нового зростання цін і ставить під загрозу перехід до відновлюваних джерел енергії та поширення сучасних цифрових технологій, попереджають у нещодавно опублікованому звіті економісти ОЕСР – Організації економічного співробітництва і розвитку, що об'єднує понад 30 найрозвиненіших країн світу.
І хоча звіт обмежується даними за 2024 рік, він є важливим індикатором загострення глобальної конкуренції між державами за контроль над стратегічними ресурсами. А, враховуючи посилення торгових війн із приходом Дональда Трампа, санкцій проти рф і нову війну на Близькому Сході, обмеження у 2025–2026 році лише посилилися.
Яке місце в цій ринковій архітектурі посідає Україна та яку роль у майбутніх експортних постачаннях їй відводять провідні економісти? Докладніше – в огляді Mind.
Нові рекорди
Попит на критично важливі сировинні матеріали стрімко зростає, тоді як їхня пропозиція є обмеженою. Причина не лише в тому, що видобуток і переробка найважливіших із них відрізняються високою географічною концентрацією, а й у вибуховому зростанні обмежень на їхній експорт. До такого висновку дійшли аналітики ОЕСР.
Вони підрахували: хоча зростання інвестицій у розробку критично важливих мінеральних ресурсів сповільнилося, кількість мінералів, що потрапили бодай під одне експортне обмеження, збільшилась уп'ятеро з 2009 року, відколи почалося відстеження глобальних даних про такі обмеження. І на початок 2025 року досягла історичного максимуму.
Нові обмеження, запроваджені протягом 2022–2024 років, найбільше стосувалися кобальту та марганцю (близько 70% світового експорту цієї сировини), графіту (47%), рідкісноземельних елементів (45%) та олова (41%).
Це матеріали, без яких не можуть існувати критично важливі виробничі ланцюги, зокрема такі, що забезпечують «зелений» енергетичний перехід, розвиток аерокосмічної галузі та військово-промислового комплексу (ВПК).
Довідка Mind
1. Кобальт. Головний драйвер попиту на кобальт – дедалі більший попит на накопичувачі енергії. Де використовується:
- акумулятори та електромобілі – ключовий компонент катодів у літій-іонних батареях, забезпечує високу щільність енергії та стабільність акумулятора (запобігає перегріву);
- аерокосмічна галузь і ВПК – виробництво надміцних та жаростійких сплавів для турбін реактивних двигунів авіалайнерів і ракет;
- промисловість – виготовлення твердосплавних інструментів для різання й буріння.
2. Марганець. Традиційний метал для металургії, який зараз одержав нове життя в «зеленій» енергетиці. Де використовується:
- чорна металургія – понад 85-90% усього марганцю йде на виплавку сталі, діє як дезоксидант і десульфуризатор, поліпшуючи міцність і зносостійкість металу;
- батареї – використовується в катодах акумуляторів для електромобілів, а також у класичних лужних батарейках;
- хімічна промисловість – виробництво мінеральних добрив та антикорозійних покриттів.
3. Графіт. Критичний матеріал для створення анодів. Де використовується:
- електромобілі та BESS (системи накопичення енергії) – графіт є основним матеріалом для анодів у переважній більшості літій-іонних акумуляторів; для одного електромобіля потрібно від 50 до 100 кг графіту;
- металургія – виготовлення вогнетривких футеровок для печей, тиглів та електродів для електродугових печей для виплавки сталі;
- ядерна енергетика – використовується як сповільнювач нейтронів у деяких типах ядерних реакторів.
4. Рідкісноземельні елементи. Група із 17 елементів (неодим, диспрозій, празеодим, тербій тощо), які мають унікальні магнітні та оптичні властивості. Де використовуються:
- постійні магніти – такі магніти критично потрібні для електродвигунів електромобілів і генераторів вітрових турбін (особливо офшорних);
- електроніка й оптика – виробництво лазерів, екранів смартфонів, оптичного скла, мікросхем і волоконно-оптичних кабелів;
- ВПК – системи наведення ракет, радари, прилади нічного бачення та гідролокатори;
- нафтохімія – каталізатори для нафтопереробки.
5. Олово. Цей елемент наче клей, який скріплює весь цифровий світ. Де використовується:
- електроніка – понад половина світового олова йде на виготовлення безсвинцевих припоїв; будь-яка друкована плата у смартфоні, комп'ютері, сервері чи інверторі тримається на олов'яних припоях;
- харчова промисловість – покриття консервних банок для захисту від корозії;
- хімічні сполуки – стабілізатори для пластику та полімерів.
Переможці з обмежень
Каталізаторами сплеску обмежень на експорт критично важливої сировини аналітики ОЕСР називають загострення геополітичної напруженості у 2022–2023 роках і, як наслідок, стрибок світових цін на сировину й енергію. У 2024 році ціни стабілізувалися, проте посилення експортного режиму триває, і країни не збираються пом’якшувати політику.
Тоді ж виник новий тренд: експорт почали обмежувати багаті на ресурси країни з перехідною економікою – переважно африканські й азійські, які раніше від таких рішень утримувалися.
Найсуворіший експортний режим запровадила М'янма, великий постачальник важких рідкісноземельних металів, що використовуються у високотехнологічному виробництві. У 2024 році на цю країну припало майже 22% усіх нових обмежень на постачання критично важливої сировини у світі.
За М’янмою в ренкінгу країн, які запровадили найсуворіші обмеження, йдуть:
- Сьєрра-Леоне – постачальник залізничної, титанової, ніобієвої, танталової, ванадієвої та цирконієвої руди, германію та марганцю (на цю країну припало понад 14% нових обмежень на експорт);
- Нігерія – експортер ніобієвої, танталової та ванадієвої руди, алюмінію, міді,свинцю, а також алюмінієвого й мідного брухту (майже 13% нових обмежень).
У десятку країн, які наклали значні обмеження на експорт критично важливих сировинних матеріалів, потрапила й Україна з показником 4,6%, що забезпечило їй дев’яте місце в ренкінгу ОЕСР. Ключові обмеження стосуються брухту чорних металів, брухту кольорових металів (міді, алюмінію, магнію, літію, кобальту), титанової сировини (ільменіту, рутилу), коксівного вугілля й антрациту, золота, срібла та брухту дорогоцінних металів.
Країни з найбільшим приростом обмежувальних заходів на експорт на критичну сировину у 2024 році
Як зазначає ОЕСР у звіті, брухт і відходи зараз є категорією, що найчастіше обмежується у світі через розвиток циркулярної економіки. А через стратегічне значення титану для аерокосмічної та оборонної промисловості експорт титанової сировини підлягає суворому державному експортному контролю й ліцензуванню, щоб перевірити кінцевого споживача та не допустити потрапляння української сировини до підсанкційних країн чи ВПК агресора.
База даних ОЕСР оновлюється з метою відстеження саме таких заходів – коли держави намагаються затримати додану вартість усередині країни або захистити свій оборонний і промисловий потенціал під час криз.
Якщо ж охопити весь період спостережень ОЕСР із 2009-го й до початку 2025 року, то «чемпіонами з обмежень» є Індія (18,5% всіх запроваджених у світі обмежень) і Китай (16,6%).
Індія – великий експортер необхідних для зеленого енергопереходу алюмінію, цинку та феросплавів. Китай – найбільший у світі виробник щонайменше 15 критично важливих мінералів, зокрема галію (98,7% світового виробництва), магнію (95%), вольфраму (83%) та рідкісноземельних елементів (близько 70%), які життєво необхідні для індустрії чистої енергетики, оборонної та електронної промисловості.
Специфічні «досягнення»
Особливістю обмежень останніх років стало різке збільшення найжорсткішої їхньої форми – експортних заборон (до м'якших форм належать, наприклад, податки для експортерів, експортні квоти).
Протягом 2022–2023 років на експортні заборони припала третина нових обмежень на експорт критично важливої сировини, що вдвічі більше, ніж 2009 року. У 2024 році – чверть. А на ліцензійні вимоги, які у своїй найжорсткішій формі можуть мати ефект, аналогічний заборонам, – 38%, зазначають в ОЕСР. Лише протягом 2023 року їхня частка зросла в 1,7 раза.
Загалом у 2022–2024 роках бодай під одне нове експортне обмеження потрапило понад 20% торгівлі критично важливими мінералами, підрахували автори моніторингу ОЕСР.
Для країн-імпортерів картина є досить похмурою. Наприклад, обмеження торкнулися 18,4% критично важливих мінералів, що імпортуються Японією, а для Південної Кореї та Великої Британії частка такого імпорту сягнула 21,8% та 22,7% відповідно.
Такі критично важливі сировинні матеріали, як літій, графіт, кобальт, нікель і вольфрам, відіграють ключову роль в енергетичному переході від викопного палива до відновлюваних джерел і цифровізації економіки. Вони використовуються у виробництві напівпровідників, передової електроніки, волоконної оптики, суперсплавів, постійних магнітів і мають великий попит в оборонній та аерокосмічній промисловості, інших високотехнологічних галузях.
При цьому понад три чверті світового випуску кобальту, літію та нікелю зосереджено в п'яти країнах світу. Так, на Китай припадає 73% виробництва літію та 97% кобальту, на Індонезію – 91% нікелю. Китай домінує в переробці 19 із 20 найважливіших стратегічних мінералів (окрім нікелю).
Як «вилікувати» ринок
Обмежена пропозиція критично важливих ресурсів збільшує їхню концентрацію в «одних руках» і викривлює конкуренцію на ринку. Посилення тиску на умови постачання, особливо з боку великих виробників, провокують аналогічні дії інших гравців ринку та призводять до зростання цін, що створює значні ризики для стійкості глобальних ланцюгів постачання.
«Виходом має стати стимулювання інвестицій у розробку і видобуток критично важливої сировини, а також забезпечення її стабільної та більш диверсифікованої пропозиції завдяки створенню рівних умов для ринкових гравців та організації міжнародних ініціатив, спрямованих на розв’язання цих питань», – підсумовують економісти ОЕСР.
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), яке торік присвятило темі концентрації критично важливих мінералів і необхідності диверсифікації постачання окрему доповідь, зазначало, що транскордонне співробітництво може мати вигляд партнерств багатих на природні ресурси країн із перехідною економікою з розвиненими країнами, які мають у своєму розпорядженні фінансові ресурси.
Наприклад, Мадагаскар, Мозамбік і Танзанія, які володіють приблизно чвертю світових запасів графіту, могли б вести спільні проєкти з Німеччиною, Японією, Південною Кореєю та США, що мають потужності з виробництва графітових анодів. Аналогічно європейські країни та США могли б інвестувати в переробку значних запасів рідкісноземельних елементів у Бразилії та В'єтнамі, зазначали експерти МЕА.
Ефект від таких партнерств – зменшення глобальної залежності від Китаю та росії, що послабить і геополітичні ризики в таких стратегічних галузях як енергетика, виробництво зброї і напівпровідників та аерокосмонавтика.
Український потенціал
Аналітики МЕА розглядають повномасштабну війну в Україні як один із головних каталізаторів нестабільності на ринку металів, що безпосередньо впливає на «зелений» перехід. Вони наголошують, що бойові дії та окупація торкнулися українських територій (зокрема, Донбасу та Півдня), які є надзвичайно багаті на літій, титан, графіт та інші мінерали.
Намагання росії встановити контроль над цими ресурсами створює пряму загрозу для майбутньої диверсифікації постачання в Європу.
Щоб послабити геополітичні ризики, Захід активно шукає нових постачальників. Україна розглядається як один із таких перспективних хабів у довгостроковій перспективі завдяки багатій ресурсній базі.
Зокрема, МЕА вказує на те, що Україна має значні поклади 25 із 34 критично важливих матеріалів, які внесені до стратегічних списків ЄС (наприклад, графіту, титану, літію та марганцю). Інвестиційне партнерство, у якому західні країни (Євросоюз, США, Японія) забезпечать доступ до фінансових ресурсів і новітніх технологій задля розробки родовищ корисних копалин, може прискорити економічний розвиток України.
Але, попри величезний потенціал, МЕА виділяє три фактори, які наразі не дозволяють Україні повноцінно вийти на ринок: нестабільність логістики та ризики для інфраструктури через тривалу війну (брак безпекових гарантій); висока вартість капіталу для інвесторів (також через воєнні ризики); необхідність модернізації та цифровізації радянських геологічних даних під міжнародні стандарти оцінки запасів.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
