Санкції Трампа проти «Роснефті» та «Лукойлу» – удар чи радше сигнал?
Як ринок і світові ціни на нафту відреагували на обмеження
Оголошені 22 жовтня санкції адміністрації Дональда Трампа проти російських нафтових компаній стали найжорсткішим кроком Вашингтона у цьому секторі за останні два роки. До чорного списку Міністерства фінансів США потрапили державна корпорація «Роснефть», приватний холдинг «Лукойл» та понад тридцять їхніх дочірніх структур. Про те, що саме передбачають нові санкції США проти «Роснефті» та «Лукойлу», які економічні наслідки вони матимуть та як відреагував на обмеження ринок, Mind розповів Максим Гардус, спеціаліст із комунікацій української громадської організації Razom We Stand.
Кого торкнулися санкції
Під ударом опинилися не лише виробничі, а й логістичні ланки – ті, що забезпечують видобуток, транспортування та морський експорт сирої нафти, тобто фактичну фінансову артерію російського бюджету. Серед компаній, які підпали під обмеження, фігурують Lukoil Perm LLC, Lukoil West Siberia LLC і Lukoil Kaliningradmorneft – три ключові філії, що відповідають за видобуток нафти в основних басейнах країни.
Разом вони щороку переробляють понад 40 млн тонн сировини, або близько 15% загального російського видобутку. У санкційний список також внесено Куйбишевський нафтопереробний завод, який має потужність понад 7 млн тонн і забезпечує пальним центральні регіони росії, а також Rosnefteflot і Prime Shipping – операторів танкерного флоту, які контролюють перевезення нафти через Новоросійськ, Приморськ і Калінінград.
За оцінками партнерів Razom We Stand, аналітиків CREA, саме ці компанії забезпечують близько третини морських перевезень російської нафти, що дає Кремлю щонайменше $1,5–2 млрд доходу на місяць.
Реакція ринку
На Московській біржі акції «Лукойлу» впали на 3,4%, а «Роснефті» – на 4,1% протягом перших годин після оголошення. Індекс Мосбіржі просів майже на 1,7%, знецінення капіталізації обох компаній сукупно перевищило $12 млрд.
Аналітики брокерських домів Finam і БКС зазначають, що короткострокова волатильність зумовлена насамперед побоюваннями щодо можливого блокування доларових операцій, втрати страхового покриття від міжнародних P&I Clubs та подорожчання фрахту танкерів.
Ціни на нафту й ефект очікування
На глобальному рівні санкції спричинили іншу реакцію – ціни на нафту різко зросли. Уже ввечері 22 жовтня котирування Brent піднялися на 4%, до $64 за барель, а WTI – до $60,65. Це найбільше денне зростання за останні два місяці.
Експерти пояснюють таку динаміку «ефектом очікування»: трейдери закладають у ціни ризик скорочення російської пропозиції, навіть якщо фізичні обсяги експорту поки не зміняться. Але при цьому ціна на Urals, основний сорт російської нафти, як бачите з графіку, поки не дуже росте, з 54 до 57.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, росія зараз постачає близько 7,2 млн барелів на день, тобто близько 10% світового експорту, і навіть незначне скорочення цього потоку може суттєво підняти ціни.
Технологічна залежність росії
Довгострокові наслідки для російських компаній виглядають куди серйозніше. Нові обмеження означають втрату доступу до більшості західних фінансових інструментів і технологічних сервісів. Це дуже цікаво, адже за 3 роки війни американський нафтосеріс SLB (колишній Шлюмберже) не те, що не пішов з росії – він навіть розширив свою діяльність всупереч зусиллям та тиску НГО (Business 4 Ukraine), дипломатів та окремих конгресменів.
Це дуже важливо, бо SLB є провідним світовим постачальником технологій горизонтального та гідророзривного буріння (fracking, directional drilling), які дозволяють підвищувати дебіт свердловин і розробляти важковидобувні пласти – зокрема, в Західному Сибіру та Арктиці, де природний тиск у пластах низький.
До того ж компанія забезпечує цифрові сервіси геофізичного моделювання й моніторингу родовищ: програмні комплекси Petrel, Techlog і DELFI, які дозволяють моделювати поклади у 3D-форматі, визначати оптимальні точки буріння та керувати процесом у режимі реального часу.
SLB постачає насосно-компресорне обладнання, системи цементування, каротажні прилади й технології вторинного видобутку (enhanced oil recovery), без яких неможливо підтримувати стабільний видобуток на старих родовищах.
І нарешті, важливо, що SLB має унікальні технології для шельфових і арктичних операцій, включно з автономними підводними буровими модулями й аналітичними системами контролю тиску – те, що російські компанії не можуть самостійно виробляти.
Навіть часткова присутність Schlumberger у росії означала збереження технологічної «кисневої подушки» для галузі. Тож моє особисте сподівання – нарешті SLB з росії приберуть.
Економічні наслідки
Заборона на транзакції через американські банки блокує розрахунки у доларах, а відмова страхових клубів від покриття російських танкерів може зробити транспортування дорожчим на $15–25 за тонну. Але тут не все так просто – долар при розрахунках з КНР та Індією вже давно не використовужться. А страховка відбувається не в західних компаніях.
За оцінками аналітиків Oxford Energy Institute, навіть часткове блокування фінансових і логістичних каналів може знизити нафтові доходи росії на $80–100 млн на день, що дорівнює приблизно $30–35 млрд на рік.
Для порівняння, у 2024 році експорт нафти та газу приніс російському бюджету близько $240 млрд, або 38% усіх державних доходів.
Російські економісти, більш обережні у прогнозах, оцінюють прямі логістичні втрати у $5–7 млрд на рік, однак визнають, що реальна цифра може бути вищою, якщо ЄС і Велика Британія синхронізують свої санкційні списки з американським.
Політичний сигнал і реальні обмеження
Попри гучність рішення, експерти як у США, так і в Європі визнають його обмежений характер. Rosneft і Lukoil давно не мають прямих контрактів із американськими контрагентами, а більшість їхніх експортних угод обслуговуються через банки в Китаї, Індії, ОАЕ та Туреччині.
Без запровадження вторинних санкцій проти покупців російської нафти – передусім індійських та китайських нафтопереробників – нові обмеження залишатимуться радше політичним сигналом, ніж економічним ударом.
Водночас ефект санкцій має різноспрямований характер. З одного боку, потенційне скорочення обсягів продажу може поступово обмежити експортні доходи росії, особливо якщо вторинні санкції ускладнять логістику для «тіньового флоту». З іншого боку, вже наявне зростання цін на нафту може частково або навіть повністю компенсувати втрати у фізичних обсягах експорту.
За підрахунками Bloomberg Energy Intelligence, підвищення середньої ціни Brent на $4 при збереженні нинішніх обсягів експорту приносить росії додатково близько $28 млн щодня – суму, яка може нівелювати початковий вплив санкцій у короткостроковій перспективі. Таким чином, крок Вашингтона є радше попереджувальним жестом, що демонструє готовність США повернутися до активнішої санкційної політики у сфері енергоресурсів.
Реальний вплив стане відчутним лише у випадку, якщо Сполучені Штати зможуть переконати своїх союзників приєднатися до обмежень, а також запровадять контроль за покупцями російської нафти поза межами «великої сімки». Інакше нові санкції ризикують залишитися лише символічним нагадуванням про те, що фінансова та логістична ізоляція росії залишається незавершеною.