Соціальні бонди: як працює цей інструмент та чи допоможе Україні відновлювати громади?
Що таке імпакт-облігації, чим вони вигідні та чому досі не запроваджені як механізм фінансування вітчизняних проєктів
Після закінчення війни в Афганістані у 2001 році в країну спрямували мільярди доларів міжнародної допомоги. США за 20 років виділили $143 млрд на різні програми підтримки. На папері все виглядало переконливо: відбудова, соціальні програми, реформи, розвиток. Але кошти часто обходили місцеві інституції, працювали «паралельно» до держави, а не разом із нею.
Цей досвід показав, що післявоєнне відновлення провалюється не через брак ресурсів, а через вкладання коштів у процеси без синергії усіх сторін. Тож, очевидно, що в таких ситуаціях державам варто шукати інші моделі фінансування відновлення.
Робочою альтернативою можуть стати соціальні бонди (social impact bonds). Світовий ринок соціальних інвестицій (поворотних грантів, позик тощо) уже перевищує $1,5 трлн. Це підхід, де фінансування передбачає повернення коштів за умови доведеного впливу, а підприємство сприймається не як об’єкт допомоги, а як партнер. Чим може цей інструмент бути корисним Україні, Mind розповіла Анастасія Слепцова, співзасновниця The Possible Fund та Alliance.
Соціальні бонди: що це та як працює?
Соціальні бонди – це фінансовий інструмент, спрямований на конкретні цілі громади в соціальному секторі, з використанням поворотного фінансування для покриття стартових витрат. Фінансування повертається лише у разі, якщо заздалегідь визначені соціальні цілі досягнуті та підтверджені незалежною оцінкою.
На старті проєкту всі сторони – громада або державний орган, виконавці послуг (підприємці/ громадські організації) та інвестор/донор – спільно визначають, яку саме соціальну проблему вирішують і як виглядатиме успіх. Наприклад, це може бути: зростання зайнятості серед певної групи, підвищення доходів локального бізнесу, зменшення соціальної ізоляції або доступ до базових послуг. Для додаткової мотивації гроші не видаються одразу тим, хто втілює проєкти, а їх видають траншами і при досягненні проміжних цілей.
Для кожної цілі формуються конкретні індикатори – кількісні та якісні. Це можуть бути: відсоток учасників, які досягли певного рівня доходу; частка бізнесів, що продовжують працювати після визначеного періоду; рівень задоволеності учасників; зменшення навантаження на соціальні служби.
Оцінку досягнення результатів здійснює незалежний оцінювач – консалтингова, аналітична або дослідницька організація, яка не залучена до реалізації проєкту. Саме її висновок є підставою для рішення: чи вважається ціль досягнутою та чи підлягають кошти поверненню інвестору.
Якщо цілі досягнуті повністю або частково – відбувається повернення коштів відповідно до погодженої моделі. Якщо ж ні – фінансовий ризик несе інвестор. У цій моделі підприємства та громадські організації виступають не об’єктами допомоги, а партнерами, зацікавленими у реальному соціальному ефекті.
Соціальні бонди більш гнучкі у реалізації, ніж гранти. Виконавці можуть тестувати та змінювати підходи, маючи узгоджену ціль. Бо оцінюють не процес, а результат.
Цей підхід дозволяє поєднати експертизу з різних сфер. Ті, хто втілюватимуть проєкти для досягнення цілей, добре знають потреби людей, а інвестори – мають фінансову та аналітичну компетенції. Також соціальні бонди дозволяють посилити роль неурядових організацій та надати їм доступ до фінансування.
Світовий досвід імпакт-інвестування
У світі близько 3% компаній працюють як соціальні підприємства. Окрім розв’язання суспільних проблем, соціальні бонди дозволяють інвестувати у превентивні заходи. У майбутньому це зменшує потребу в послугах екстреної допомоги. Наприклад, 1 долар витрачений на навчання дітей раннього віку економить 7,3 долара на соціальних виплатах, лікуванні та боротьбі зі злочинністю.
Велика Британія
Один із перших соціальних бондів було реалізовано у Великій Британії у 2010 році в тюрмі Пітерборо. Проблемою був високий рівень повторних злочинів серед осіб, звільнених після коротких строків ув’язнення.
Інвестори профінансували роботу соціальних організацій, які надавали підтримку ув’язненим до та після звільнення – консультації, допомогу з житлом, працевлаштуванням і соціальною адаптацією. Держава погодилася оплатити результат лише у разі зменшення рівня повторних правопорушень. Успіх проєкту оцінював незалежний аналітичний центр, який порівнював результати учасників програми з контрольною групою.
У результаті рівень повторних злочинів знизився до 10%, тож держава здійснила виплати інвесторам, а модель стала основою для подальших програм у країні.
Аргентина
У 2019 році в Аргентині було реалізовано соціальний бонд Proyectá tu Futuro, спрямований на вирішення проблеми безробіття серед молоді з соціально вразливих груп. Ключовим викликом було не лише навчання, а перехід молодих людей до першого стабільного працевлаштування.
У межах проєкту інвестори профінансували навчальні програми та супровід учасників, які реалізовували спеціалізовані освітні та соціальні організації. Держава виступила платником за результат і погодилася здійснити виплати лише у разі досягнення конкретних показників зайнятості.
Соціальні цілі проєкту були чітко визначені на старті: завершення навчання учасниками, отримання першого робочого місця та утримання цього місця протягом визначеного періоду. Для кожної з цілей були встановлені кількісні індикатори.
Врешті, із 875 учасників 89% завершили навчання, 36% отримали першу роботу, а із них – 59% утримали її протягом року. Показники перевищили цілі, і держава здійснила виплати інвесторам. Цей кейс продемонстрував, що соціальні бонди зосередили увагу всіх учасників проєкту не на кількості проведених тренінгів, а на кінцевому результаті – реальній інтеграції молоді на ринок праці.
Наскільки інструмент відповідає українським бізнес-реаліям?
У публічному полі немає даних про те, що соціальні бонди вже працювали в Україні. Відомі лиш приклади соціальних підприємств чи імпакт-бізнесів, які прагнуть створювати позитивний соціальний або екологічний вплив. 64% українських підприємців уже частково залучені до розв'язання соціальних проблем, а 29% – беруть участь у розвитку громад.
Тож підхід соціальних бондів виглядає релевантним для України. Тим більше, що за оцінкою RDNA4 за 2024 рік, країні необхідно $524 млрд для повоєнного відновлення. І сума зростає щодня, адже війна триває, а руйнування накопичуються.
На мою думку, імпакт-інвестування може допомогти масштабувати успішні приклади соціальних бізнесів та проєктів неурядових організацій, об’єднати зусилля для відновлення громад. Щоб перевірити це, ми з партнерами запустили у м. Вознесенськ Миколаївської області пілотний проєкт із застосуванням цього фінансового інструмента.
Чи можуть соціальні бонди працювати в українській громаді: кейс
Повторюсь, що прикладів повноцінно реалізованих соціальних бондів в Україні наразі немає. Принаймні, згідно з інформацією у відкритому доступі. Тож у Вознесенську наша організація зараз проводить тестову фазу цієї моделі за підтримки Фонду Роберта Боша. І хоч це поки не завершений кейс, ми вже маємо певні результати, важливі для подальшого розповсюдження цього інструменту фінансування.
З чого почали? У 2024 році ми реалізували у Вознесенську програму підтримки локального підприємництва The Possible Labs.
Перед стартом програми громада, місцева влада, громадські організації та підприємці спільно визначили ключові виклики:
- обмежені можливості для самозайнятості,
- низька економічна диверсифікація,
- слабка інтеграція малого бізнесу у стратегічні цілі громади.
Пріоритети формувалися не зовнішнім донором, а за участі місцевих стейкхолдерів – зокрема, під час стратегічної сесії з громадянським суспільством і підприємцями, а також за підтримки урбаністичної агенції Restart, яка допомогла визначити ключові виклики.
Ролі були розподілені так:
Відбір підприємців відбувався за критеріями потенційного соціального впливу, життєздатності ідеї та відповідності потребам громади. У межах програми вони отримали не лише грантове фінансування, а й менторський супровід. Щоб учасники мали змогу перетворити знання на прикладні навички, ментори залучалися з урахуванням галузевої експертизи та досвіду роботи з малим бізнесом.
За місяць після надання гранту учасники створили прототипи бізнесів – від культурних і освітніх ініціатив до агропроєктів і виробництва. Зокрема, культурологиня відкрила майстерню ручного друку для підтримки музею, працівник поштово-логістичної компанії облаштував теплицю для вирощування мікрогріну, учитель фізкультури запустив пригодницькі літні табори, а пенсіонер створив автономну лего-піч для піц.
Ці приклади продемонстрували, що локальні ініціативи можуть бути каталізаторами змін, однак їхня сталість і узгодженість із довгостроковими цілями громади потребують іншої фінансової логіки.
У новій програмі планується перехід від грантової моделі до фінансування, орієнтованого на результат: визначення чітких соціальних цілей громади, погодження індикаторів успіху та укладення поворотних фінансових зобов’язань у разі їх досягнення.
Так, на стратегічній сесії у Вознесенську ми разом з представниками місцевої влади та підприємцями і громадським суспільством дійшли до того, що пріоритетами в нашому проєкті є підвищення інклюзивності міста, а також працевлаштування серед ветеранів і ВПО.
Вплив у такій моделі оцінюватиметься незалежною стороною за заздалегідь визначеними критеріями – наприклад, рівень доходів учасників, кількість створених робочих місць, сталість бізнесів після завершення підтримки. Якщо модель покаже ефективність, її можна буде масштабувати на інші громади.
Що заважає впровадженню соціальних бондів в Україні?
На жаль, українське законодавство поки не готове до впровадження соціальних бондів на широкому рівні. Поки будь-яке повернення коштів з боку органів місцевого самоврядування за результатами реалізації проєкту можливе лише тоді, коли є формальні відносини між громадською організацією та органом місцевого самоврядування.
Саме поняття «повернення коштів» означає, що кошти спочатку мають бути отримані. Українське законодавство працює за лінійною логікою: той, хто отримав кошти, і має підстави їх повертати. У бюджетних правовідносинах не може виникати обов’язок повернення коштів за дії третіх осіб.
Діяльність державних органів влади жорстко регулюється. Вони мають чіткі процедури закупівель та використання бюджетних коштів. Тому всі можливі варіанти фактично передбачають створення додаткових, паралельних зобов’язань:
- спочатку між громадською організацією та органом місцевого самоврядування;
- і лише потім – між громадською організацією та кінцевими отримувачами підтримки.
У такій ситуації ефективною є модель поворотної донорської допомоги. Для цього ще на початку має бути укладений договір, який створює боргові зобов’язання між громадською організацією та громадою у разі досягнення визначених результатів у громаді після реалізації проєкту. Цей механізм є способом перевірити ідею проєкту на практиці та забезпечити повернення вкладених коштів після досягнення результатів.
Наразі в нас підписаний Меморандум з Вознесенською громадою щодо співпраці в цьому напрямку, проте досі ми пропрацьовуємо юридичні механізми, які були б прийнятими всіма учасниками. Якщо впораємось і знайдемо відповідну юридичну модель, то зможемо масштабувати досвід та допомогти багатьом громадам у відновленні.