Фінансовий результат в українському агробізнесі все менше визначається середніми показниками врожайності й дедалі більше – якістю управлінських рішень. Це показав 2025 рік.
Про структурні зміни, з якими агросектор зайшов у 2026 рік і ключові тенденції галузі, на які підприємцям потрібно звернути увагу, щоб діяльність була ефективною, Mind розповіла Оксана Боброва, керівниця напрямку бенчмаркінгу в Agrohub.
Минулий рік не приніс агросектору різких зламів, проте підсумки ранньої групи культур у 2025 році свідчили про певну волатильність урожайності. Середня врожайність озимої пшениці становила 6,4 т/га, що незначно перевищувала позаторішній рівень 6,2 т/га. Середня ж врожайність ріпаку становила 2,8 т/га й означала падіння майже на 15% рік до попереднього року.
Це стало сигналом, що культура дедалі гостріше реагує на зміну погодних умов, а запас стабільності скорочується.
Під час жнив ранніх зернових погодні умови були швидше сприятливими, що дозволило зібрати зерно з вологістю, наближеною до базисної. За таких умов результати врожайності можна оцінювати без суттєвих поправок на фактори збирання й зосередитися на тому, що відбулося протягом вегетації.
Найбільша зміна сезону – посилення регіональної нерівності врожайності. По озимій пшениці різниця між макрорегіонами стала критичною: 7,8 т/га – у західному проти 4,0 т/га – у східному. Такий розрив не можна списувати лише на окремі технологічні рішення.
Кліматичний фактор, передусім опади, усе сильніше визначає результат, особливо у центральній і східній частинах країни. Це один із ключових висновків сезону.
Ми все ще говоримо про «середню врожайність по країні», але ця «середня» дедалі гірше описує реальність.
Усередині сезону-2025 співіснували зовсім різні сценарії виробництва – з різною економікою, рівнем ризику й вимогами до управління.
Це формує головний виклик: та сама технологічна логіка більше не працює однаково для всіх регіонів і культур. І в новому сезоні ця тенденція зберегатиметься.
1. Керована точність та економіка цифр
Український агробізнес поступово переходить до точнішого управління витратами та технологіями. У 2026 році цей рух лише посилюється. Я бачу це насамперед за тим, як змінюється запит виробників до аналітики й управління.
Якщо раніше достатньо було зрозуміти «середню картину по країні», згодом – по макрорегіонах, то сьогодні фокус зміщується до рівня районів і конкретних полів. Великі виробники з налагодженими процесами дедалі рідше працюють з усередненими показниками.
Натомість з’являється потреба в локальних порівняльних кейсах: де саме, на яких ґрунтах і за яких строків виконання робіт можна зменшити витрати або додати врожайність. Управління дедалі частіше вибудовується з урахуванням конкретних полів та умов їх обробітку.
У 2026 році ця індивідуалізація стане ще більш затребуваною. Змінні норми висіву та добрив, таргетоване застосування ЗЗР, карти продуктивності, облік витрат на рівні поля переходять із категорії інновацій у базовий інструментарій.
Окремим драйвером стане європейський регуляторний тиск на використання пестицидів. Заміна частини звичних препаратів на дозволені аналоги підвищує ціну помилки, тому точні дані й документований комплаєнс потрібно починати використовувати системно.
2. Трансформація сівозмін і скорочення маржі
Паралельно з цим змінюватиметься економіка виробництва. У 2026 році буде актуальною проблема скорочення маржі. Структура собівартості дедалі більше зміщуватиметься у бік логістики, а зростання витрат на енергоносії матиме системний характер. Це означає, що навіть стабільна врожайність більше не гарантуватиме прийнятного фінансового результату.
На цьому тлі трансформація сівозмін є логічною. Я очікую зменшення частки кукурудзи, особливо в регіонах із високими логістичними витратами. Водночас зростатиме інтерес до сої, ріпаку та культур, інтегрованих у переробку.
Економічний потенціал зберігатимуть ті напрями, які мають стабільний попит у ЄС та Азії, локальну переробку або дозволяють гнучко керувати витратами. Культури з низькою маржинальністю та високою логістичною залежністю втрачатимуть привабливість в оглядовому майбутньому без перегляду бізнес-моделі.
3. Переробка як фактор стабільності
Як і попередніми роками, переробка у 2026 році залишатиметься одним із ключових факторів стабільності агробізнесу. Найбільш економічно обґрунтованими вважаю напрями переробки олійних культур – соняшнику, ріпаку, сої, інтегровані проєкти з кормовою базою, а також глибшої переробки кукурудзи.
У описаній реальності набір must-have для агробізнесу 2026 року є досить чітким:
У практиці окремих компаній такі рішення вже дають скорочення витрат на добрива й пальне та поліпшення маржі, однак цей ефект не є автоматичним і залежить від зрілості процесів.
Відсутність цього інструментарію підвищує ризик втрати позицій у конкурентному середовищі.