Валерій Залужний, схоже, кинув виклик Володимиру Зеленському, не дочекавшись завершення повномасштабної війни, діючи за принципом: якщо не зараз, то завтра буде запізно. Нещодавнє інтерв'ю колишнього головнокомандувача ЗСУ, а нині посла України у Великій Британії, для Associated Press озвучило давно назрілі очікування.
Усі розуміли наявність конфлікту між Зеленським та Залужним, як і той факт, що Залужний невдовзі порушить мовчанку та вступить у політичну боротьбу з президентом. І цей час настав. Чому генерал заговорив саме зараз і чи справді це пов'язано з можливими президентськими виборами, Mind розповів політолог Валерій Майданюк.
***
Залужний не просто вперше за багато років уголос розповів про розбіжності з президентом, але й різко розкритикував Зеленського, озвучивши шокуючі деталі про обшук СБУ наприкінці 2022 року в його таємному штабі на місці київського стрип-клубу. За словами ексголовкома тоді вперше виникла загроза збройного зіткнення українських Зройних сил між собою: Залужний заявив Єрмаку про готовність воювати проти спецпризначенців СБУ й викликав військове «підкріплення в центр Києва для підтримки».
Ще більш скандальною заявою стало звинувачення президента Зеленського у провалі контрнаступу 2023 року та розосередженні військ, які Залужний хотів спрямувати на Запорізьку область.
Незадовго перед появою інтерв'ю Залужного у західній пресі з'явилися повідомлення про ймовірну підготовку української влади до виборів, про які повідомили інсайдерські джерела британської газети Financial Times. Адміністрація Трампа начебто вимагає проведення виборів і референдуму, причому не пізніше 15 травня 2026 року, інакше Україна ризикує втратити запропоновані США гарантії безпеки.
І хоча сьогодні немає жодних безпекових умов для проведення виборів, а західні розвідки й навіть збройні виробники, як-от німецька Rheinmetall, не очікують перемир'я цього року, очевидно, політичні опоненти Зеленського вирішили діяти, поки не пізно – адже на виборчу кампанію навряд чи виділять багато часу.
Політичні наміри ексголовкома ні для кого не залишалися сюрпризом – рейтинг і популярність є вагомим мотивом для подальшої державницької кар'єри. Крім цього, на Залужного, як на головну альтернативу Зеленському, ставлять чимало політичних сил як всередині країни, так і на Заході, де генерал зараз перебуває на дипломатичній службі. Сюрпризом став лише час старту політичної боротьби.
Хоча сам Валерій Федорович прямо не заявляє про наміри політичної кар'єри, пояснюючи це небажанням підривати національну єдність у воєнний час, але інтерв'ю Associated Press засвідчило, що підготовчий етап до такої офіційної заяви перейшов у публічну площину й почався з критики головного опонента.
Політична кон'юнктура для опозиції в Україні також наближається до рубікону: якщо не зараз, то коли? За законами суспільної психології, колишнього головнокомандувача Валерія Залужного вже починають забувати. Його посада не дозволяє зберігати причетність до популярних інформаційних приводів – це не ракетні удари по росії. Тож Залужному необхідні регулярні інформприводи.
Висока популярність президента знизилася внаслідок цілком об'єктивних факторів тривалої позиційної війни, втоми населення від вуличної мобілізації та відсутності справді добрих новин від закордонних партнерів, з числа яких вибув найголовніший союзник. Підірвав довіру суспільства й корупційний скандал за участю бізнесменів і високопосадовців: Міндіча, Галущенка і компанії.
На додачу – комунальний колапс у столиці, де тисячі будинків опинилися без опалення й електрики через російські удари по енергетиці, у суспільстві також чомусь пов'язується з низькою ефективністю влади, яка нібито могла зробити більше тоді, коли росіяни щодня руйнують електростанції та інфраструктуру.
Крім цього в суспільстві сформувалася частка виборців протестного електорату, котра готова проголосувати за будь-яку реальну альтернативу Зеленському, навіть якщо новий кандидат взагалі не схильний репрезентувати їхні інтереси. До прикладу, це ухилянти, невдоволені діями ТЦК на вулицях, котрі вважають, що прийде хтось і твердою рукою розжене ТЦК, а воювати будуть лише добровольці та контрактники з високими зарплатами.
І хоча сам Залужний заявляє, що не планує йти у політику, «доки війна не закінчиться або не буде скасовано воєнний стан», але якщо вибори дійсно відбудуться, то передвиборчу боротьбу завжди починають до офіційної виборчої кампанії. Особливо – кандидат, якому треба про себе нагадувати.
Чимало громадян уже призабули і самого Залужного, і події трирічної давності, адже проблеми в країні куди більші. Генерал міг мати значно більший рейтинг, якби 2023 року подав у відставку й оголосив про незгоду з політичним командуванням. Але тоді Залужний з якихось причин залишився. А теплі обійми Залужного й Зеленського в день відставки головкома спантеличили багатьох українців. Нинішні заяви про події 2022–2023 років звучать запізніло, але логічно з погляду старту виборчої кампанії.
Тим більше що, за словами Залужного, до нього вже приглядалися «доволі відомі американські політтехнологи» – джерела видання Associated Press, стверджують, що йшлося про Пола Манафорта, колишнього політтехнолога Трампа. Але, як повідомив ексголовком, він тоді відмовив Манафорту.
Варто зауважити, що пересічному українському обивателю соцмереж після інтерв'ю ексголовкома важко розібратися, на чиєму боці правда: Зеленського чи Залужного? Прихильники версії про те, що «некомпетентний Зеленський розпорошив військові бригади зібрані Залужним для наступу на Запоріжжі» стикаються з не менш вагомою аргументацією. ЗСУ тоді стримували наступ росіян на багатьох напрямках, і зняти бригади – означало оголити позиції та дозволити ворогу захопити цілі райони заради контрнаступу в районі Запорізької АЕС (із загрозою викидів радіації), та ще й без достатньої авіаційної підтримки, яку нам тоді пошкодували західні партнери.
Показово, що низка західних чиновників у 2023 році, зокрема міністр оборони США Ллойд Остін, міністр оборони Великої Британії Бен Воллес і генсек НАТО Єнс Столтенберг стверджували, що «українські сили мають усе необхідне для проведення контрнаступу». Звісно, тут варто оцінювати слова західних партнерів у контексті їхніх геополітичних інтересів й усвідомлювати, що Україна тоді не могла відкрито скаржитися навіть на ту мізерну допомогу.
Але важко стверджувати, що в ЗСУ було все необхідне, коли західні партнери дозовано, невеликими партіями давали Україні озброєння, щоб начебто не спровокувати росію.
Спочатку нам казали, що не даватимуть танків, щоб не спровокувати кремль, потім – що не даватимуть літаків, щоб не спровокувати кремль. А потім, зрештою, дали – уже після контрнаступу, коли в нас виснажилися найбоєздатніші бригади без довгоочікуваної зброї, а кремль так і не спровокували. Європейська гра на виснаження росії за наш рахунок є очевидною, але шкода, що ексголовком указує не на всіх винуватців.
Сьогодні в соцмережах з'явилося безліч суб'єктивних версій і про колосальні втрати контрнаступу під час боїв за село Роботине, і про непотрібність самої контрнаступальної операції. Як казали дані римляни: у перемоги багато батьків, лише поразка – сирота. Спроби українських політиків зробити розбір польотів ще до закінчення війни та зняття військових таємниць із недавніх операцій не лише необґрунтовані, а й шкідливі.
Встановити тут якусь беззаперечну істину, хто був героєм, а хто помилявся – навряд чи колись буде можливим. Швидше за все, як завжди, історія невдалого українського контрнаступу 2023 року буде написана переможцем – зокрема, майбутніх президентських виборів.
Показово, що, критикуючи президента, Залужний досі перебуває у владній вертикалі як посол України у Великій Британії. І подібні заяви можуть завершитися звільненням посла, що, очевидно, спричинить новий виток політичного протистояння двох найрейтинговіших кандидатів на пост президента. Сумнівно, щоб генерал не усвідомлював значення сказаного в інтерв'ю Associated Press для подальшої політичної кар'єри. І цілком можливо, вважає це стартом.
Підсилювальним контекстом спроб українських політиків перекинути відповідальність і знайти винних у помилках минулого є й те, що подібні заяви звучать на тлі переговорів щодо можливої мирної угоди з москвою. Якою б вона не була, не має сумнівів, що перемогою її назвати буде складно. Очевидно, що в Україні відкривається новий фронт боротьби – внутрішньополітичний. Як свідчить історія – найнебезпечніший для української держави під час війни за незалежність.