Фундаментальним правилом класичного оподаткування інвестиційних активів для фізичних осіб завжди було оподаткування прибутку лише при їх реалізації. Інвестор міг роками спостерігати за зростанням вартості свого інвестиційного портфеля, не сплачуючи жодних податків до бюджету, аж поки актив не буде продано.
Проте сьогодні ця парадигма змінюється. Уряди країн усе частіше звертають увагу на «паперові» статки та намагаються запровадити режим оподаткування приросту нереалізованого капіталу (Unrealised Capital Gains Tax). Причому ідея такого податку все частіше переходить із розряду економічних теорій у площину світових трендів і реальних законів. Зокрема, українське податкове законодавство вже містить механізми, які де-факто змушують сплачувати податки з «фантомних», або нереалізованих, доходів.
Детальний розбір підходів до впровадження концепції оподаткування «паперових» доходів у різних країнах, а також окремо – аналіз ризиків для українських інвесторів, спеціально для Mind здійснили старша юристка податкової практики AVELLUM Таїсія Дуда та юрист податкової практики AVELLUM Владислав Григор’єв.
В адміністрації президента Джозефа Байдена у 2024 році активно просували ініціативу так званого податку на мільярдерів (Billionaire Minimum Income Tax). Ця пропозиція передбачає встановлення мінімальної ставки податку (на рівні 25%) для домогосподарств із чистим капіталом понад $100 млн. Найреволюційніша частина полягає в тому, що до бази оподаткування включається приріст нереалізованої вартості ліквідних активів (наприклад, акцій).
Опоненти ініціативи стверджували, що оподаткування нереалізованих прибутків – це безпрецедентний крок, який є нереалістичним і таким, що змусить власників бізнесу достроково продати свої інвестиції, наприклад акції компанії, щоб сплатити податок. На противагу цьому аналітики зазначають, що в США на місцевому рівні вже давно впроваджений механізм оподаткування приросту нереалізованого капіталу в рамках податку на майно.
Ще радикальніший механізм зараз пропонують у штаті Каліфорнія. Там активно просувають законопроєкт про податок на багатство (California Billionaire Tax). Цей проєкт передбачає запровадження одноразового 5-відсоткового податку на статки резидентів штату, чий чистий капітал перевищує $1 млрд. Його відмінність від класичних податків на майно полягає в тому, що базою оподаткування стає загальна ринкова вартість усіх активів, незалежно від факту їхнього продажу.
Податок на нереалізований капітал уже активно інтегрований у податкову систему Данії. Тут діє специфічний принцип оподаткування за системою mark-to-market для інвесторів у ETF (біржові фонди).
Так, якщо інвестор володіє ETF, інвестиційні позиції переоцінюються на кінець звітного періоду, і інвестор зобов’язаний щорічно декларувати й оподатковувати приріст вартості ETF, навіть якщо активи фактично не реалізовані. Практичним наслідком є необхідність формування ліквідних ресурсів для сплати податку на паперовий (нереалізований) прибуток.
Показовим є також рекомендація уряду Данії щодо розширення цієї практики на нові класи активів. Уряд країни планував із 1 січня 2026 року впроваджувати оподаткування нереалізованого приросту вартості криптовалют із застосуванням граничної ставки до 42%. Однак цей проєкт станом на зараз не набрав чинності та не запрацював.
Додатковим фіскальним бар’єром для структурування капіталу є данський «податок на виїзд» (Exit Tax). При зміні податкової резидентності інвестиційний портфель особи підлягає умовному продажу за поточними ринковими цінами. Це генерує зобов’язання зі сплати податку з усього накопиченого приросту капіталу. Такий податок застосовується, якщо фізична особа була резидентом Данії протягом щонайменше семи з останніх десяти років.
У грудні 2021 року Верховний суд Нідерландів визнав чинну систему оподаткування інвестиційного доходу в державі такою, що не відповідає Європейській конвенції з прав людини. Система оподаткування інвестиційного доходу в Нідерландах (так званий Box 3) працювала за принципом нарахування інвестору інвестиційного доходу за умовною ставкою, яку визначав уряд, і такий дохід оподатковувався незалежно від того, скільки інвестор фактично заробив.
Новий закон, який у разі затвердження верхньою палатою парламенту Нідерландів почне діяти з 1 січня 2028 року, замінює цю систему податком на фактичний дохід за ставкою 36%. Однак важливою частиною цієї реформи, яка викликала найбільше обурення інвесторів, стало введення податку на фактичний нереалізований приріст вартості ліквідних активів (акцій, облігацій, криптовалют) за принципом mark-to-market. Тобто, якщо ваш портфель акцій за рік зріс у ціні, ви зобов’язані сплатити податок із такого приросту, навіть якщо не продали жодного активу. У разі зменшення вартості портфеля, інвестор може перенести задекларований збиток на наступний податковий період.
В Україні податку на нереалізований капітал не існує. Однак вітчизняне законодавство містить дві суттєві пастки, що здатні генерувати податкові зобов’язання з прибутку, який інвестор фактично не отримав.
Для українських інвесторів-фізичних осіб девальвація гривні створює парадоксальну ситуацію. Згідно з Податковим кодексом України, інвестиційний прибуток розраховується в національній валюті із застосуванням курсу НБУ на момент придбання та на момент продажу активу. Це призводить до оподаткування курсових різниць.
Приклад
Інвестор у 2020 році придбав пакет акцій за $100 000 (курс НБУ – 27 грн/$, витрати становили 2,7 млн грн).
За кілька років вартість цих акцій на ринку впала до $90 000. Інвестор вирішує зафіксувати збиток і продає їх. Проте курс НБУ на момент продажу – вже 40 грн/$.
Дохід від продажу у гривневому еквіваленті становить 3,6 млн грн.
Отже, особа зобов’язана задекларувати прибуток у своїй річній податковій декларації та сплатити податки, незважаючи на отримання фактичного збитку в доларах.
Другий ризик лежить у площині правил контрольованих іноземних компаній, КІК.
Втрата пільги. Основною пільгою в контексті КІК є те, що контролююча особа звільняється від оподаткування прибутку КІК в Україні, якщо загальний сукупний дохід усіх її КІК не перевищує 2 млн євро на рік. Проте правила обліку компаній часто вимагають регулярної переоцінки фінансових активів, якими володіє КІК, за їх справедливою вартістю. Результати такої переоцінки впливають на розмір загального сукупного доходу, а саме – приріст вартості портфеля збільшує загальних сукупний дохід КІК і може мати наслідком втрату пільги.
Приклад
Ваша КІК одержала операційний дохід у розмірі 1,5 млн євро, але при цьому вартість інвестиційного портфеля на її балансі зросла на 600 000 євро (нереалізований прибуток), загальний дохід КІК становить 2,1 млн євро.
Компанія втратить право на пільгу, і контролююча особа буде зобов’язана розраховувати скоригований прибуток КІК та включити його до свого оподатковуваного доходу в Україні.
Розмір оподатковуваного прибутку в Україні та знецінення портфеля. За відсутності пільг контролююча особа зобов’язана розраховувати скоригований прибуток КІК і включати його до свого оподатковуваного доходу. І тут проблемою може стати інша сторона медалі, а саме – збиток, що може виникати при переоцінці інвестиційних активів за справедливою вартістю.
За правилами обліку, такий збиток впливає на фінансовий результат КІК (зменшує його), і відповідно акціонер розраховує на показник збитку, прогнозуючи фінансовий результат своєї компанії в певному році. Однак, згідно з українськими правилами КІК, фінансовий результат КІК повинен бути збільшений на суму такого збитку для цілей оподаткування (інакше кажучи, ефект такого збитку нівелюється для цілей оподаткування КІК у тому періоді, у якому він виник). Натомість інвестор зможе врахувати такий збиток у періоді, коли відбудеться продаж активів.
Ідея оподаткування нереалізованого капіталу несе значні податкові ризики для інвесторів. Велика кількість популярних для релокації юрисдикцій розмірковує над можливістю запровадження податку на нереалізований капітал.
Для українських інвесторів комбінація вітчизняних правил КІК і валютних коливань вимагає правильного структурування своїх активів для планування податкового навантаження.
Щодо іноземних активів і ризиків, пов’язаних із правилами КІК, то інвестори можуть розглядати передачу активів у безвідкличний дискреційний траст. Це дозволяє юридично відокремити активи від засновника, що в разі правильного структурування може позбавити його статусу контролюючої особи та відповідно обов’язку оподатковувати нереалізовані прибутки в Україні.
Якщо ж компанія залишається у вашому контролі й виникає ризик втрати пільги через перевищення ліміту доходу у 2 млн євро внаслідок переоцінки портфеля, варто заздалегідь проаналізувати діяльність КІК на предмет можливості застосування інших (альтернативних) пільг, передбачених Податковим кодексом. Наприклад, підтвердження статусу активної компанії або підтвердження достатнього рівня економічної присутності в іноземній юрисдикції. Це дозволить звільнити скоригований прибуток КІК від оподаткування навіть у разі перевищення пільгового порогу доходу.