До 2022 року, коли йшлося про технології в Україні, насамперед мали на увазі ІТ-сектор. Навіть сьогодні саме він залишається одним із головних фокусів таких дискусій. І це цілком зрозуміло. У 2025 році експорт ІТ-послуг України сягнув $6,8 млрд, що зіставно з показниками 2021 року, до початку повномасштабного вторгнення росії. Частка ІТ-послуг становила 3,2% ВВП країни та 43% загального експорту послуг, а кількість українських ІТ-фахівців оцінюється приблизно у 303 тис. осіб.
Втім, якщо розглядати лише ІТ-сектор, інвестори ризикують не помітити значно масштабнішу економічну трансформацію.
Технології докорінно змінили не лише ІТ-індустрію, а й підходи українського бізнесу до виробництва та зберігання енергії, управління логістикою, надання фінансових послуг, автоматизації процесів і забезпечення безперервності діяльності в умовах війни. Повномасштабне вторгнення лише прискорило ці зміни. Руйнування інфраструктури, перебої з електропостачанням, дефіцит робочої сили та нестабільні логістичні маршрути змусили компанії швидше впроваджувати нові технологічні й операційні рішення.
У багатьох випадках технології були не питанням стратегічного вибору чи довгострокової трансформації. Вони стали практичною відповіддю на нагальні операційні виклики, вважає Сергій Попов, партнер, керівник практики податкових і юридичних послуг компанії KPMG в Україні. Докладно – у колонці для Mind.
Технологічний розвиток за поточних реалій має важливе значення для економічного майбутнього України. Технологічна експертиза країни вже не обмежується експортом програмного забезпечення. Вона створює цінність у допомозі бізнесу автоматизувати процеси, модернізувати виробничі активи, управляти критичними інфраструктурними ризиками та підтримувати діяльність навіть у надскладних умовах.
Безумовно, ІТ-сектор залишається фундаментом цього розвитку та важливою складовою української економіки. З приблизно 303 тис. українських ІТ-фахівців у 2025 році близько 245 тис. проживали та працювали в Україні. Наприкінці того ж року спеціальний правовий і податковий режим «Дія.City» об'єднував 3095 компаній-резидентів, які забезпечували зайнятість близько 130 тис. ІТ-спеціалістів. Уряд України також оголосив про плани подальшого розвитку режиму в межах ініціативи «Дія.City 2.0», яка передбачає розширення його дії на виробників апаратного забезпечення та deep-tech-компанії, зокрема у сферах робототехніки та протезування.
Ці показники свідчать не лише про стійкість окремої галузі. Вони демонструють наявність потужної внутрішньої бази експертизи у сфері програмного забезпечення, інженерії та розробки продуктів, яка може застосовуватися далеко за межами ІТ-послуг.
Подібна трансформація відбувається і в енергетичному секторі. До повномасштабного вторгнення інвестиції у відновлювану енергетику та розподілену генерацію переважно розглядалися крізь призму ESG-цілей, сталого розвитку, енергоефективності та фінансової віддачі. Після численних атак на енергетичну інфраструктуру України ці технології перетворилися на інструмент забезпечення безперервності бізнесу.
Першою реакцією на масштабні відключення електроенергії стало широке використання генераторів та інших тимчасових рішень. Це була природна реакція на кризу. Однак сьогодні компанії дедалі частіше переходять до комплексних рішень, поєднуючи газову генерацію, сонячні електростанції та системи накопичення енергії. Бізнес уже не просто реагує на ризики, а системно створює стійкіші енергетичні системи.
Фінансові показники підтверджують цю тенденцію. У 2025 році українські банки опрацювали понад 4500 заявок на фінансування проєктів у сфері відновлюваної енергетики із сукупною потужністю 705 МВт. Аукціони НЕК «Укренерго» сприяли введенню в експлуатацію 423 МВт балансуючих потужностей. Компанія ДТЕК запустила власний проєкт із накопичення енергії потужністю 200 МВт і реалізувала розширення Тилігульської вітрової електростанції вартістю 450 млн євро. Водночас кількість ліцензій на діяльність зі зберігання енергії, виданих НКРЕКП, зросла з двох – у 2024 році до 26 – у 2025 році.
Для бізнесу це означає принципово інший підхід до операційного планування. Виробничі підприємства, логістичні комплекси, торговельні мережі та офісні центри дедалі частіше розглядають генерацію, накопичення та споживання енергії як взаємопов'язану систему. Енергетична автономність стає складовою інвестиційного планування й оцінки ризиків, а не питанням, повністю залежним від зовнішнього постачальника.
Хоча технології не можуть повністю усунути загрози для інфраструктури, вони здатні зменшити залежність від окремих вразливих елементів і надати компаніям більше контролю над власною діяльністю.
Український фінансовий сектор також наочно продемонстрував, як технології можуть забезпечити швидку адаптацію до зовнішніх викликів.
Після початку повномасштабного вторгнення Національний банк України активував резервні механізми, розроблені після окупації Криму 2014 року. Одним із таких кроків стало стимулювання безготівкових розрахунків серед банків, бізнесу та торговельних мереж із метою зменшення попиту на готівку. У березні 2022 року на зняття готівки було запроваджено обмеження, тоді як безготівкові операції продовжували здійснюватися без додаткових бар'єрів.
Ці рішення супроводжувалися масштабною цифровізацією фінансового сектору. Портал «Дія» забезпечив спрощену дистанційну перевірку документів, відкриття рахунків і реєстрацію бізнесу. Це стало одним із ключових факторів підтримання стабільності банківської системи.
Ефект виявився довгостроковим. У 2025 році безготівкові платежі становили близько 95,5% усіх операцій із платіжними картками за кількістю та 65,4% за обсягом. За даними щорічного дослідження Mastercard MasterIndex, близько 41% споживачів користувалися виключно цифровими картками без фізичного носія, а приблизно 60% регулярно здійснювали безконтактні платежі через смартфони або інші пристрої з підтримкою NFC.
НБУ також продовжив розвиток цифрової фінансової інфраструктури через Систему електронних платежів (СЕП), BankID та інші інструменти. У 2025 році кількість транзакцій через СЕП зросла на 23%. Додатковий імпульс розвитку забезпечив запуск СЕП 4.0 на базі стандарту ISO 20022 у 2023 році, а наприкінці 2025 року була запроваджена система TrackSEP, яка дозволяє користувачам відстежувати статус платежів у режимі реального часу.
Економічний ефект цих змін виходить далеко за межі зручності для споживачів. Розвиток цифрової фінансової інфраструктури підвищив ефективність, прозорість і доступність банківських послуг та суттєво розширив можливості дистанційного обслуговування.
Для потенційних інвесторів це важливий сигнал. Технологічний продукт стає успішним завдяки не лише своїй наявності, а й готовності клієнтів та інституцій його використовувати. Досвід України свідчить про високий потенціал швидкого впровадження технологій, якщо вони розв'язують реальні проблеми.
Технології стимулюють цифрову трансформацію й у традиційних секторах економіки.
Логістична галузь України змушена пристосовуватися до обмежень морських та авіаційних маршрутів, пошкодженої інфраструктури та дедалі більшої залежності від наземних шляхів через Європейський Союз. Електронне митне декларування, IoT-рішення для відстеження вантажів та аналітика маршрутів на основі прогнозних моделей стають дедалі важливішими елементами логістичних операцій.
Ці інструменти допомагають управляти дедалі складнішими ланцюгами постачання в умовах триваліших строків доставки, вищих транспортних витрат та інфраструктурних ризиків.
Схожі зміни відбуваються і в аграрному секторі. Інвестиції дедалі більше спрямовуються в розвиток логістики, систем зберігання, енергетичної автономності, переробки, розмінування та модернізації виробництва.
Наприклад, агрохолдинг Kernel у липні – грудні 2025 року інвестував $25 млн у розвиток логістичних потужностей і модернізацію активів, зокрема обладнання для точного землеробства. Компанія також планує інвестувати $400 млн у власний енергетичний напрям у 2026–2027 роках із розширенням сонячної та вітрової генерації.
Агровиробник і експортер зерна «Нібулон» у період з 2022 року до першого півріччя 2026 року інвестував $22,5 млн у модернізацію активів, цифрові рішення та підвищення продуктивності, а також ще $10 млн у проєкти автоматизації та розвиток ІТ-інфраструктури й кібербезпеки.
Для аграрного бізнесу технології допомагають одночасно розв'язувати низку проблем: дефіцит робочої сили, нестабільне енергопостачання, забруднення земель вибухонебезпечними предметами, високі витрати на логістику та зміни в експортних маршрутах. Рішення у сфері точного землеробства та інші інструменти модернізації мають дедалі більший попит.
Таким чином, технологічні інвестиції спрямовані не лише на підвищення ефективності, а й на зміцнення стійкості бізнесу в умовах багаторівневих криз. В енергетиці, логістиці, фінансах і сільському господарстві простежується спільна тенденція: нові технології впроваджуються для подолання конкретних обмежень сьогодення та створення підґрунтя для майбутнього зростання.
Економічний ефект забезпечується не цифровізацією як самоціллю, а скороченням простоїв, підвищенням якості даних, ефективнішим використанням ресурсів і кращим контролем над критично важливими процесами.
Ця трансформація має впливати і на те, як інвестори оцінюють Україну. Ключове питання полягає не в тому, чи належить потенційний об’єкт інвестування до технологічного сектору. Сховище енергії, автоматизована виробнича лінія, робототехнічне рішення, цифровий банк чи платформа для відстеження вантажів можуть належати до різних галузей, проте всі вони поєднують технології, капітал, дані та регуляторне середовище.
Саме тому інвесторам варто насамперед оцінювати економічну логіку проєкту. Чи вирішує продукт реальну операційну проблему? Чи можливо його масштабувати у виробництві, обслуговуванні та фінансуванні? Наскільки надійно захищена інтелектуальна власність? Чи сприяє регуляторне середовище його комерціалізації? Чи залишатиметься попит актуальним поза межами воєнного періоду? Чи існують перспективи виходу на європейські та світові ринки?
Ці питання мають особливе значення, оскільки швидкий розвиток супроводжується новими ризиками. Компаніям необхідно приділяти увагу корпоративному управлінню, кібербезпеці, стандартизації та управлінню інтелектуальною власністю. Недоліки в цих сферах можуть суттєво обмежити можливості залучення фінансування та міжнародної експансії. Це не другорядні питання комплаєнсу, а фактори, які безпосередньо впливають на вартість бізнесу та його здатність до масштабування.
Україні також потрібні регуляторні механізми, які враховуватимуть швидке стирання меж між галузями. «Дія.City» є одним із прикладів правового та податкового середовища, покликаного підтримувати цифрові інновації, підвищувати інвестиційну привабливість і забезпечувати компаніям гнучкіші умови роботи. Прозорі та передбачувані правила здатні зменшити регуляторні бар’єри, стимулювати інновації і сприяти збереженню експертизи й капіталу в Україні.
Україна вже продемонструвала здатність створювати та впроваджувати технології в умовах надзвичайного тиску. Наступним випробуванням стане перетворення цих можливостей на стійкі бізнес-моделі та конкурентоспроможні галузі.
Для цього недостатньо лише винахідливості.
Бізнесу потрібен доступ до фінансування, професійного менеджменту, захищеної інтелектуальної власності, стабільних виробничих потужностей, визнаної сертифікації та міжнародних ринків збуту. Державна політика також має забезпечувати чіткі та передбачувані умови для компаній, які прагнуть перейти від попиту, зумовленого кризовими обставинами, до сталих комерційних ринків.
Міжнародні інвестори та партнери можуть сприяти цьому не лише через надання капіталу, а й через відкриття доступу до ринків, розвиток спільних виробництв, інтеграцію до глобальних ланцюгів постачання та передачу управлінської експертизи. Водночас українському бізнесу необхідно довести, що швидкість розвитку може поєднуватися з передбачуваністю, прозорістю та довгостроковим плануванням.
Майбутнє української економіки часто розглядається передусім через призму відбудови. Безумовно, відновлення зруйнованої інфраструктури потребуватиме значних інвестицій. Проте відбудова є лише частиною ширшого економічного завдання.
Технології вже сьогодні змінюють підходи до виробництва, фінансових операцій, логістики, управління енергетикою та розвитку промислового потенціалу країни. Якщо ці компетенції вдасться трансформувати в комерційно успішні продукти та бізнеси, їхній економічний ефект вийде далеко за межі ІТ-сектору й значно перевищить потреби, продиктовані війною.