В Україні різко подорожчав скраплений газ – LPG. Його використовують як автомобілісти, так і побутові споживачі – у місцинах, куди не дійшла централізована газифікація. Протягом серпня ціни зросли з 11 до 17 грн/л. При цьому останні 10 днів ціни щоденно збільшувалися на 50–70 коп./літр.
Аналітики ринку майже з початку місяця попереджали про дефіцит ресурсу і, як наслідок, очікуване здорожчання у піковий сезон попиту. Втім, прем’єр-міністр Володимир Гройсман лише 29 серпня на засіданні уряду озвучив цю проблему й відразу ж назвав зростання цін «диверсією».
Після цього глава уряду дав завдання Антимонопольному комітету, Державній фіскальній службі, Нацполіції та Генпрокуратурі, а також Мінпаливенерго і Мінекономіки розібратися з ситуацією і вжити заходів щодо зниження ціни – у термін до 15 вересня.
«Це наслідки монополії. Зараз я вимагаю від АМКУ більш рішучих дій, а ще прошу всю інформацію – скільки було трейдерів, хто сьогодні працює на ринку, які джерела постачання, – і цю статистику я покладу на стіл президенту України. А зараз необхідно досягти чіткої домовленості з учасниками [ринку], вони повинні вжити заходів з мінімізації цін найближчими тижнями», – заявив Володимир Гройсман.
Сам того ще не усвідомлюючи, прем’єр-міністр перерахував усі відомства, бездіяльність яких (або занадто активні дії) призвели до нинішньої ситуації на ринку скрапленого газу. За останні тижні численні експерти та політики озвучили низку причин «диверсії». Серед них – як зовнішні фактори, так і внутрішні.
Mind спробував їх систематизувати та розкрити основні передумови і ймовірні наслідки.
Про що свідчить аналітика? Споживання скрапленого газу в Україні найбільш активно зростає протягом останніх трьох років: з 1 млн тонн у 2014-му до 1,5 млн тонн у 2016 році. У 2017 році експерти очікували, що цей показник сягне позначки 1,6 млн тонн.
«Календарний» розподіл виглядає наступним чином: у холодний сезон споживається 95 000–100 000 тонн на місяць, у теплий – 120 000–130 000 тонн, а у серпні – до 150 000 тонн. Серпневий сплеск споживання пояснюється сезоном відпусток, а отже – активнішою міграцією автолюбителів, які використовують газ для заправки своїх машин.
Із цих обсягів українські виробники щомісячно забезпечують 30 000–37 000 тонн; усі інше – імпорт з Росії, Білорусі, Польщі, Казахстану. Причому споживання йде фактично «з колес», бо резервуарна потужність по всій Україні складає лише 35 400 тонн, чого вистачить на 7–11 днів.
До 2014 року вітчизняний бізнес особливо не переймався розвитком відповідної інфраструктури з цілком об’єктивних причин: монополізму та засилля схем на нафтовому ринку України з боку «друзів та сім'ї» екс-президента Віктора Януковича. А після зміни влади у державі ринок лише почав вимальовуватися та розробляти власні правила. Звісно, залишки схем ще продовжували діяти.
Як зароджувалася «диверсія»? Перш за все «розмножилися» нелегальні заправки, через які йшло відмивання готівки. За останній рік з Києва та великих міст нелегальні заправки було прибрано, але майже всі вони перемістилися до невеликих містечок поблизу і продовжили свій бізнес. Отже, масштабної скоординованої боротьби не відбулося.
Не вдалося налагодити диверсифікацію постачання. Практично всі партії газу надходять залізницею та автомобільними цистернами. Частка використання морського шляху залишається мізерною Зі свого боку «Укрзалізниця» та «Укрспецтрансгаз» (дочірня структура НАК «Нафтогаз України») не змогли вдало розпорядитися залізничними цистернами та локомотивами. Постійно відчувалися проблеми із закупівлею дизельного пального, його не вистачало; локомотиви не встигали вчасно прийти та забрати імпортні потяги з LPG. Обіг цистерн саботували всі, хто тільки міг. Зривалися строки поставок. Про проблеми із вантажоперевезеннями на «Укрзалізниці» не говорив хіба що ледачий. Зокрема, докладно досліджував питання залізничної логістики і Mind.
Не будувалися нові резервуарні потужності для зберігання. Жоден чиновник не зустрівся з бізнесменами LPG-напрямку, щоб визначити перспективи розвитку та розробити спільні кроки для їхнього втілення..
Уряд не зробив жодних кроків на підтримку вітчизняних видобувників та переробників сировини. У даному випадку йдеться про нафту та газовий конденсат, з яких виробляють LPG. В «Укргазвидобуванні» регулярно проходять обшуки та виїмка документів, арешти рахунки. «Укрнафту» позбавлено кількох ліцензій на видобуток, і компанія вже оголосила, що скорочує персонал та інвестиційну програму.
Проблеми з ліцензіями виникали й в інших, приватних, видобувників. До того ж увесь сектор обкладають занадто високою рентою. Як наслідок, щороку скорочується видобуток нафти і конденсату. Найближчим часом слід очікувати зменшення власного виробництва скрапленого газу ще на 5000–7000 тонн/місяць. Єдиний працюючий Кременчуцький НПЗ стоїть недозавантажений.
У 2016 році «Роснєфть» продала всі свої АЗС в Україні, а це 141 станція в 12 областях. Єдиним претендентом на придбання виступила Glusco Energy S.A., що входить до групи компаній Proton Energy Group S.A. (Швейцарія) – трейдера нафти і нафтопродуктів.
АМКУ декілька разів відмовляв Glusco Energy S.A. Фірма була зареєстрована у 2013 році та торгувала зерном і олійними культурами. У 2014-му пройшла перереєстрацію і стала торгувати ще й нафтопродуктами. До 2014-го директором з єдиним правом підпису була громадянка України Олена Ісаєва; наразі право підпису має лише Ніссан Моїсеєв. Та врешті-решт АМКУ дав дозвіл на купівлю мережі цій фірмі з незрозумілою структурою власності. Українські експерти паливного ринку пов’язують цю компанію із Віктором Медведчуком.
Потужності постачання LPG з Білорусі обмежуються 40 000 тонн на місяць. А отже, практично 50% українського ринку залежить від постачання з Росії. Минулої осені РФ уже проводила репетицію можливого впливу на український ринок скрапленого газу. Наприкінці вересня стався збій у постачанні залізничних партій. Оптова ціна відразу ж збільшилася на 50%. Споживачі це не дуже відчули, бо сезон майже закінчувався.
А от далі до гри вступає СБУ. Узимку 2016–2017 років відділ «К» СБУ звинувачує 16 газових трейдерів у можливому спонсоруванні терористів на Донбасі. Документи виймаються, рахунки арештовуються, поїзди з цистернами зупиняються. Бізнес стоїть, ринок шукає нових постачальників. У цей час з’ясовується, що новий швейцарський трейдер – Proton Energy Group S.A. – отримав ексклюзивне право на імпорт російського скрапленого газу.
Квота склала 45 000 тонн щомісяця. Це вчетверо-вп'ятеро більше, ніж постачали найбільші трейдери України. Поки СБУ «відпрацьовувала» українських трейдерів на кордоні, новий гравець зайняв майже 40% ринку країни.
У травні 2017 року рішенням Федеральної служби митного та експортного контролю Росії всі поставки скрапленого газу до України можуть проводити лише заводи компанії «Роснєфть». А потім, як заявив сам представник Proton Energy Group S.A. Ніссан Моїсеєв, заводи не додавали обговорені обсяги LРG, нестача накопичувалася чотири місяці. У серпні більшість російських заводів, а також підприємства в Білорусі та Казахстані водночас стали на ремонт – і поставки газу взагалі припинилися. Зрештою, в останній місяць літа дефіцит скрапленого газу в Україні склав 30 000 тонн.
АЗС змушені були підвищувати ціни, бо менеджери зацікавлені, щоб на заправках були всі види палива. Навіть за високою ціною газ купуватимуть постійні клієнти, що мають талони або картки. Навіть більше, власники мереж готові купувати сам скраплений газ за будь-якою ціною. Протягом останніх торгів на Українській енергетичній біржі 5200 тонн LРG було продано за ціною 28 500–29 000 грн/т. Збільшення ціни склало понад 40%. Позитивом у цьому аспекті можна вважати лише той факт, що «Укргазвидобування» нарешті отримало заслужений прибуток.
Що пропонує та чого чекає ринок? Низка народних депутатів та громадських активістів провели зустріч із головою СБУ Василем Грицаком, і він пообіцяв перевірити законність та необхідність дії своїх підлеглих щодо газових трейдерів цієї зими. Залишається лише сподіватися на оприлюднення висновків цієї перевірки.
Ціни на скраплений газ вже з 15 серпня почнуть повертатися до помірних значень – близько 14 грн/л. Про це заявив співвласник мережі АЗС «КЛО» Ігор Чернявський. Щоправда, жоден український чиновник не має до цього ніякого відношення. Справа в тому, що ціновий пік ринок вже пережив, на ньому почали з’являтися нові цінові пропозиції, набагато менші за попередні. Окрім цього, трейдери відшукали нові джерела постачання і дещо диверсифікували їх, вони підтримають наш ринок.
Його підтримав і директор GT Group Владислав Колодяжний, який, утім, зазначив, що стабілізації ринку слід чекати наприкінці вересня – початку жовтня. А взимку ціни будуть такими ж, як і рік тому – 9–10 грн/л.
Щоправда, подібна стабілізація відбудеться, якщо уряд припинить бюрократизацію з корупційною складовою. Наприклад, багато запитань викликає ініціатива міністерства інфраструктури, яке запропонувало з 1 листопада ввести систему отримання ліцензій: на вантажовідправника, вантажоотримувача, власника, орендатора та на маневрені операції. Це знову призведе до чергового стрибка цін щонайменше на 15%, а також паралізує ринок на невизначений термін. Можливо, міністрам та чиновникам варто нарешті зустрітися з виробниками, трейдерами та продавцями – і розробити єдину справедливу політику в галузі.