Гра в монополію: чи вдалося уряду подолати вплив «Нафтогазу»

Уже наступного року в Україні має запрацювати новий самостійний оператор газового транзиту. Ним стане філія «Укртрансгазу», формування якої НАК «Нафтогаз України» завершив до 1 грудня. Створення «оператора ГТС України» – фінальний етап підготовки держхолдингу до виділення з його складу газотранспортної функції. Як раніше заявляли в уряді, ці кроки спрямовані на розукрупнення (анбандлінг) НАКу, аби подолати його монополізм на вітчизняному ринку газу.

Очікується, що з липня 2018 року за транзит відповідатиме нове ПАТ «Магістральні газопроводи України», і «Нафтогаз» припинить займатися транспортуванням газу. Однак, як відзначають у НАК, реалізація такого плану залежить «від рішень і дій третіх сторін».

Хто у грі? «Треті сторони» – це Кабмін і Міненерговуглепром, яким належить ще провести ряд бюрократичних процедур. Мета – виконання Плану реструктуризації «Нафтогазу», затвердженого в липні 2016 року урядовою постановою №446 з наступними змінами, прийнятими через чотири місяці. 

Не можна ігнорувати і зовнішні обставини, які не залежать від спритності українських чиновників, але справляють істотний вплив на темпи реструктуризації держхолдингу. А саме – судові розгляди з «Газпромом» щодо діючого транзитного контракту, укладеного в 2009 році терміном на десять років. Рішення Стокгольмського арбітражу очікується через три місяці. І вже на його підставі можна буде зробити висновки про те, як зміняться умови подальшої українсько-російської взаємодії в газовій сфері після 2019 року.

Які були варіанти? Про те, що формат реструктуризації «Нафтогазу» – не усталена догма, а здатні до трансформації плани, свідчить проект урядової постанови, прийняття якого лобіював глава Міненерго Володимир Демчишин в 2015 році (копія є в розпорядженні Mind).

Ініціатива Володимира Демчишина передбачала виведення зі структури «Нафтогазу» в самостійний бізнес двох найбільш прибуткових компаній держхолдингу – «Укртрансгазу» і «Укргазвидобування». Цей план, який також було схвалено Єврокомісією, пройшов усю необхідну процедуру узгодження в Кабміні. Його прийняття закріпило б за Демчишиним статус головного реформатора «Нафтогазу» в уряді, націленого на розвиток ринкової конкуренції та активну співпрацю з Брюсселем.

Але ситуація у внутрішній українській політиці змінилася. І в квітні 2016 року Володимир Демчишин позбувся портфеля міністра, але залишився в наглядовій раді «Нафтогазу», де тепер підтримує посилення ролі компанії на ринку.

Як угледіти монополіста? Звинувачення в монополізмі – одна з найбільш поширених претензій, які лунають на адресу «Нафтогазу України». Хоча компанія його спростувала, це питання як і раніше залишається одним з найбільш спірних в її бізнесі.

Щоб уникнути подальших маніпуляцій, «Нафтогаз» звернувся до зарубіжних партнерів, перш за все, Енергоспівтовариства, за експертною підтримкою. А Антимонопольному комітету України НАК запропонував провести власне дослідження українського газового ринку, щоб підтвердити або спростувати висновки, зроблені на основі SSNIP-тесту (small but significant and non-transitory price increase), який також відомий як «тест гіпотетичного монополіста» для визначення меж товарних ринків.

Цей тест уперше згадувався ще в 1982 році Міністерством юстиції США в Посібнику по злиттю, а потім набув широкої популярності у практиці провідних конкурентних відомств по всьому світу. Крім того, він рекомендований до використання Організацією економічного розвитку та співробітництва і Міжнародною конкурентною мережею.

SSNIP-тест – єдиний метод, офіційно затверджений антимонопольними органами США і один з основних – у країнах ЄС. На думку Джона Харкрідера з американської юридичної компанії Axinn, Veltrop & Harkrider, яку опубліковано на офіційному сайті Департаменту юстиції США, SSNIP-тест «просуває новий підхід до визначення ринку, ... важливість і розкіш якого не можна недооцінювати». Але слушним є також і те, що даний тест «не є бездоганним», а його результати залежать від формулювання питань, які задають параметри тестування.

За даними, отриманим Mind у Генеральному директораті Єврокомісії з внутрішнього ринку, промисловості та підприємництва, в період з 2005 по 2015 рік в ході прийняття рішень по злиттю, ухвалених ЄК, найчастіше використовувалися чотири методи для аналізу монопольного становища компанії: порівняння рівня цін (31%), аналіз торгових потоків (20%), кореляція цін (12%), SSNIP-тест (8%). Така різноманітність часто призводить до виникнення правових колізій, тому що результати використання різних методик можуть відрізнятися.

Чи є монополістом «Нафтогаз»? Результати і терміни оприлюднення АМКУ висновків щодо монополізму «Нафтогазу» передбачити складно. Через специфіку призначення керівника комітету, пов'язану з розподілом політичних квот парламентських фракцій в органах влади, результати розслідування часто викликають нарікання в ангажованості та необ'єктивності. У прес-службі АМКУ Mind повідомили, що офіційного звернення «Нафтогазу» з проханням підтвердити або спростувати висновки компанії про те, що вона вже не займає монопольне становище на ринку газу, в комітет досі не надходило. На сайті держхолдингу також відсутні деталі аналізу компанії за SSNIP-тестом, які могли б стати основою для публічної професійної дискусії про масштаби його впливу на ринку.

Негативний нюанс полягає ще й у тому, що українська Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку була затверджена Кабміном ще в 2002 році, і вона не відображає зобов'язання АМКУ використовувати SSNIP-тест, так само як й інші методи економічного аналізу, прописані в аналогічних документах інших країн.

Крім SSNIP-тесту, в коментарях «Нафтогазу» про ситуацію на газовому ринку, опублікованих на офіційному сайті компанії, фігурує ще один популярний інструмент для оцінки ступеня монополізації галузі – Індекс Херфіндаля-Хіршмана (Herfindahl-Hirschman Index, HHI).  Він визначає, яке місце, долю на тому чи іншому ринку займають компанії, та за стандартною методикою розраховується як сума квадратів часток обсягу кожної компанії у галузі.

За значеннями індексу Херфіндаля – Хіршмана виділяють три типи ринків:

• I тип – висококонцентровані ринки: при  1800 < HHI < 10000;
• II тип – помірно концентровані ринки: при 1000 < HHI < 1800;
• III тип – низькоконцентровані ринки: при HHI < 1000.

Тобто, чим вищим є  індекс Херфіндаля – Хіршмана, тим більшим є рівень монополії даного сегменту ринку.
У разі чистої монополії  ННІ є максимальним і дорівнює 10 000.

Для аналізу ситуації в галузі, необхідного при розробці нормативно-правової документації, в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі зробили свої розрахунки HHI для двох найбільш дискусійних сегментів українського газового ринку – видобутку та імпорту.

За проведеним розрахунком, HHI в частині імпорту природного газу в Україну за 9 місяців 2017 року дорівнює 4 697, що вказує на висококонцентрований, тобто монопольний ринок. При цьому видно, що основним монополістом у даному сегменті ринку є «Нафтогаз України», доля якого у загальному обсязі імпортованого природного газу склала 68%.

Розрахунок індексу Херфіндаля – Хіршмана (ННІ)
для імпорту природного газу в Україну (за 9 місяців 2017 року)

Вихідні дані для розрахунку: НАК «Нафтогаз України», Державна фіскальна служба України
Розрахунки: МЕРТ

При визначенні ступеню монополізації сегменту ринку природного газу «видобуток», розрахунок HHI проведено за даними 2016 року, він дорівнює 5 463, що також є ознакою монопольного становища однієї компанії на даному сегменті ринку. Монополістом тут із показником 73,1% від усього обсягу видобутого газу є ПАТ «Укргазвидобування», що входить до складу тієї ж НАК «Нафтогаз України».

Розрахунок індексу Херфіндаля – Хіршмана (ННІ)
для видобутку природного газу в Україні
(за даними 2016 року)

Вихідні дані для розрахунку: НАК «Нафтогаз України», Державна фіскальна служба України
Розрахунки: МЕРТ

Проведений аналіз доводить, що попри гучні заяви менеджменту НАК «Нафтогаз України», що держхолдинг не є монополістом, впливових конкурентів у сегментах імпорту та видобутку природного газу він не має.

Що принесе реформа держхолдингу? Через перипетії у внутрішній та зовнішній політиці реформа «Нафтогазу» ризикує не тільки розтягнутися в часі, а й набути нового формату. Адже ще не зрозуміла подальша стратегія розвитку НАКу після того, як він позбудеться транзитної функції. Ідея глави «Нафтогазу» Андрія Коболєва передбачає укрупнення компанії та посилення її ваги на ринку за рахунок освоєння нових суміжних сегментів. 

З одного боку, це може спростити залучення ресурсів у розвиток бізнесу і зміцнити позиції компанії як впливового гравця в Європі. А з іншого боку, як свідчить українська практика, створення такої потужної структури лише підвищить її привабливість для боротьби різних політичних сил за контроль над її ресурсами. Тим більше, що особливості національного законодавства, що регламентує діяльність держкомпаній і корпоративного бізнесу, створюють передумови для різного роду маніпуляцій з фінансовими потоками і контролем над господарськими операціями. А сильної держави, здатної ухвалювати і реалізовувати ефективні політичні та нормативно-правові рішення, щоб запобігти такому повороту подій, в Україні немає.

Факт залишається фактом: ніхто особливо не любить спортивних арбітрів, але жоден чемпіонат без них не обходиться. Саме ефективно працююча держава робить ринкову економіку можливою. А слабка державна організація знищує всі її переваги. Країни, де немає ефективно функціонуючих урядів, ніяк не назвеш оазисами процвітання, забезпеченого вільним ринком. У них дорого і важко вести навіть найпростіший бізнес. І тільки ефективне регулювання і контроль підвищують надійність ринків.

Mind запрошує спеціалістів  «Нафтогазу України» до відкритої фахової дискусії на сторінках нашого ресурсу та готовий опублікувати їхні докладні альтернативні розрахунки HHI, а також аргументовану точку зору щодо реформи держхолдингу та ситуації, що склалася на газовому ринку.