Вислизаючий актив: що заважає реформуванню «Нафтогазу»

Розпочата у 2016 році корпоративна реформа НАК «Нафтогаз України» покликана забезпечити оптимальний вплив держави на бізнес держхолдингу і мінімізувати політичне втручання в його діяльність. Але на практиці процес корпоратизації став заручником слабкої державної політики та неефективної законотворчості. У результаті Кабмін ризикує втратити контроль над діяльністю спільних підприємств з управління стратегічними активами – газотранспортною системою і підземними газосховищами.

Слабкість державної політики проявила себе минулого тижня в історії з призначенням членів нової наглядової ради «Нафтогазу», яка має контролювати правління холдингу.

Кадрова колізія. Уже після того як Кабмін затвердив його склад, у поле зору чиновників потрапив очевидний від початку факт: голові державного Укрексімбанку Олександру Гриценку, який увійшов до складу наглядової ради НАК за ініціативою президента Петра Порошенка, закон забороняє суміщати ці посади. Але і звільнити з Укрексімбанку його неможливо, бо там не сформовано наглядову раду, необхідну для прийняття такого рішення.

Тепер, швидше за все, Адміністрації президента належить шукати Гриценку заміну, щоб делегувати нового кандидата до наглядової ради «Нафтогазу». Це простіше, ніж в екстремальному поспіху закривати мінімум дві вакансії в наглядовій раді Укрексімбанку, щоб той зміг прийняти легітимне рішення про звільнення Гриценка.

Крім цього спірного кандидата, до складу нової наглядової ради НАК потрапив радник прем'єра з міжнародних питань Сергій Попик та колишній міністр енергетики Володимир Демчишин. Також до нього увійшли чотири іноземця, узгоджені з Європейським банком реконструкції та розвитку: американський дипломат Амос Хохштайн, відомий своєю антиросійською риторикою; британка Клер Споттісвуд, яка керувала держрегулятором енергоринку у Великобританії; француз Брюно Лескьор, який працював в Electricite de France; канадець Стів Хейс, досвідчений геолог і менеджер нафтогазових компаній у відставці.

Коли ж наглядову раду держхолдингу нарешті сформують? Прем'єр Володимир Гройсман зможе підписати урядове рішення про призначення наглядової ради «Нафтогазу» після того, як всі суперечності щодо її складу буде врегульовано. Але і це не гарантує повноцінного початку її роботи. Адже іноземцям належить виконати вимоги українського антикорупційного законодавства, унікального для світової практики. Воно зобов'язує декларувати майно і розкривати інформацію про своє матеріальне становище членів наглядових рад державних підприємств нарівні з українськими чиновниками, а якщо вони володіють акціями будь-яких компаній – передавати їх у довірче управління.

Небажання виконувати цю умову фігурувало серед причин відмови іноземців від участі в роботі наглядової ради «Нафтогазу», коли два місяці тому вона втратила свою працездатність.

Іншою причиною демаршу західних фахівців називалася відсутність підтримки урядом корпоративної реформи «Нафтогазу». У відповідь прем'єр Володимир Гройсман пообіцяв західним партнерам залучити «максимально якісні кадри» і прискорити реформу НАК, щоб компанія перестала займати монопольне становище на ринку.

Чого чекають від реформ у державному секторі? Корпоративна реформа українських держпідприємств, що стартувала два роки тому, має на увазі впровадження принципів управління, затверджених Організацією економічного співробітництва і розвитку.

Ці принципи передбачають, що держава виступає як активний та інформований власник, який визначає стратегію розвитку держкомпаній. Але оперативне управління їхньою фінансовою та господарською діяльністю повинна здійснювати професійна і компетентна рада директорів, щоб уникнути конфлікту інтересів з боку держави і як регулятора, і як власника.

Наглядова рада держкомпанії повинна стати особливим посередником між суспільством і керівництвом держкомпаній. Відправним пунктом для досягнення такої мети є зміщення центру впливу від держави як акціонера до наглядової ради. Наглядова рада, використовуючи своє незалежне становище і професійний підхід, має стати фільтром для тих рішень, які прийматимуться менеджментом держкомпаній.

Чи вписується в дану концепцію «Нафтогаз України»? В історії з корпоративною реформою «Нафтогазу» ці принципи залишаються нереалізованими. Ефективним перетворенням заважає конфлікт між головою правління НАК Андрієм Коболєвим і Кабміном, який розвивається з кінця 2014 року. Сторони не можуть досягти взаєморозуміння в питанні про стратегію розвитку держхолдингу і розподілу владних повноважень у процесі його реформи.

Чого прагнуть західні інвестори? Найбільший інтерес за кордоном виявляють до створення спільних підприємств для управління українською газотранспортною системою і підземними газосховищами. Але потенційні інвестори негативно ставляться до того, що ці активи перебувають у списку стратегічних об'єктів держвласності, заборонених до приватизації.

У Кабміні та «Нафтогазі» розглядається варіант створення міжнародного консорціуму для управління ГТС на умовах лізингу чи концесії.

Яких законів не вистачає? Щоб забезпечити збереження національних інтересів при співпраці з зарубіжними партнерами в управлінні газотранспортною інфраструктурою, чиновникам ще варто доопрацювати законодавство, яке регламентує корпоративну реформу «Нафтогазу» і, зокрема, систему управління корпоративними правами держави.

Йдеться про внесення поправок до текстів законопроектів №6428 про вдосконалення корпоративного управління держпідприємствами і №4666 про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Останній, серед іншого, передбачає зміну деяких норм Цивільного кодексу України (статті 98 і 228), які визначають умови для визнання «нікчемними» рішень акціонерів компанії, що дозволить правлінню їх ігнорувати. Зокрема, статтю 98 пропонується прийняти в редакції «Рішення загальних зборів учасників товариства, яке не відповідає установчим документам, є нікчемним».

Як уникнути законодавчої колізії? У випадку з «Нафтогазом» це стосується рішень Кабміну про діяльність «Укртрансгазу», якими керівництво держхолдингу зможе нехтувати, зате отримає можливість формувати політику оператора ГТС на власний розсуд, керуючись своїми вподобаннями без урахування стратегічних орієнтирів з боку держави. Це стало можливим після того, як у грудні 2016 року Кабмін змінив статут «Нафтогазу», продублювавши в ньому функції з вирішення питань управління «Укртрансгазом», які одночасно залишилися і в уряду.

У Мін'юсті побоюються, що нові формулювання створять ризик повної втрати контролю держави над діяльністю компанії «Укртрансгаз» і ускладнять процес створення на її базі спільних підприємств для управління ГТС і ПСГ. Причина – потенційна можливість зміни в діючій системі управління корпоративними правами «Нафтогазу», яка обмежить вплив держави в управлінні «Укртрансгазом», але «Нафтогаз» при цьому отримає можливість ігнорувати будь-які рішення уряду, який продовжить володіти 100% акцій держхолдингу і визначати стратегію розвитку НАК.

Тому в уряді пропонують доопрацювати законопроекти, щоб запобігти можливості подібного розвитку подій, і тільки після цього продовжити їх розгляд у Верховній Раді.