У березні-квітні 2018 року НЕК «Укренерго» представить детальний звіт про технічну можливість розвитку відновлюваних джерел електроенергії (ВДЕ) в регіонах країни. Як обіцяє в.о. директора компанії Всеволод Ковальчук, документ має впорядкувати спорудження об'єктів «зеленої» генерації відповідно до маневрених і передавальних можливостей енергосистеми. Це необхідно хоча б для того, щоб не обмежувати в майбутньому роботу вітрових електростанцій (ВЕС) заради сьогоднішнього спорудження самих же ВЕС.
«Ми представимо детальний звіт з прогнозами і нашими пропозиціями, який міститиме математичні розрахунки технічної можливості введення вітрових і сонячних електростанцій по регіонах», – заявив Всеволод Ковальчук щодо ініціативи своєї компанії.
Як раніше повідомляв керівник НЕК, до 2022 року в Україні планується спорудити об'єкти відновлюваної генерації загальною потужністю 6,5 – 7 тисяч МВт. З них доступними для роботи будуть близько 4,5-4,7 тис. МВт (з урахуванням коефіцієнта ймовірнісного завантаження ВДЕ в енергосистемі на рівні 75%). Після 2022, як вважають в «Укренерго», інвестувати в «зелений» бізнес стане економічно недоцільним, в усякому разі, на певному історичному етапі розвитку вітчизняної енергетики.
На даний час загальна потужність побудованих відновлюваних джерел у державі перевищує 1,2 тис. МВт.
Як уникнути перекосів? ВДЕ, як і інші види генерації, не можуть споруджуватися стихійно. Їхній розвиток залежить від низки економічних, технічних і технологічних факторів.
По-перше, враховуючи нинішню частку відновлювальної генерації в структурі вироблення електроенергії в країні на рівні 1,4%, «зелені» отримують з ринку 8% загального грошового потоку. Це продиктовано різницею в тарифах між традиційною генерацією та нетрадиційною. Якби станом на кінець 2017 року частка ВДЕ в українській енергосистемі зросла до планових показників 2022, це спричинило б відповідне зростання оптового тарифу на кіловат-годину на 46%.
Безумовно, можна сказати, що «зелений прогрес» того вартий. Але як бути з потребою паралельного збільшення інвествкладень в електричні мережі, ядерно-промисловий енергокомплекс або розвиток таких сучасних технологічних напрямків, як smart grid (розумні мережі) або energy storage (накопичувачі енергії)? Та й теплова енергетика, судячи з усього, залишиться основним джерелом регулювання вітчизняної енергосистеми як мінімум до 2030 року, разом зі своїми застарілими енергоблоками, які потрібно приводити до міжнародних екологічних вимог.
Тому в ході розвитку відновлюваної енергетики не можна забувати про обмежені фінансові ресурси національної економіки та купівельної спроможності населення. Інакше можна створити енергетику без споживача, яка втратить еластичність попиту на кіловат-годину.
По-друге, при спорудженні ВДЕ необхідно враховувати можливості і особливості електромережевої інфраструктури як у технічному, так і в географічному сенсі. Для енергосистеми найкраще, коли потужність окремих відновлюваних електростанцій якомога менша, а розташовані вони по території країни якомога рівномірніше. Не слід допускати надмірної концентрації ВЕС і СЕС в тих регіонах, де на їхню продукцію буде відсутній споживчий попит.
По-третє, розвиток ВДЕ не скасовує потреби в маневрених потужностях, здатних регулювати добові та сезонні коливання в споживанні електроенергії. Крім цього, слід враховувати розвиток і інших видів генерації. Стихійне і незбалансоване зростання потужності ВЕС і СЕС в майбутньому може призвести до обмежень цих джерел з видачі електроенергії, а також збільшення працюючих вугільних енергоблоків у якості маневрених потужностей. Така перспектива виглядає абсурдною. Адже навіщо розвивати ударними темпами екологічно чисті енергоджерела, щоб потім заміщувати їх за допомогою спалювання вугілля?
Утім, можливий більш сприятливий сценарій розв'язання проблеми регулювання. Наприклад, в Південній Кореї, з її піковим навантаженням в енергосистемі 86 000 МВт, вже встановлено 600 МВт накопичувачів електроенергії (energy storage). Встановлюються вони безпосередньо біля ВДЕ і використовуються переважно для первинного регулювання енергосистеми.
В Україні перспективи використання energy storage великої потужності поки мало вивчені. Однак так чи інакше, основною метою сталого розвитку енергосистеми є згладжування пікових навантажень в мережі з відповідним зниженням потреби в маневрених джерелах. Свою позитивну роль в цьому напрямку можуть зіграти: децентралізація енергосистеми у вигляді розвитку розподіленої генерації (працює в автономному режимі), впровадження smart grid (які дозволяють керуванням споживання на відстані), зростання кількості електротранспорту та приватних міні-СЕС, що дозволить споживачеві реалізовувати надлишки електроенергії в ринок.
Однак на впровадження перерахованих технологій потрібні гроші, і вони для України поки є скоріше технологіями майбутнього.
На чий досвід орієнтуватися? В силу вище описаних факторів, у 2017 році вітчизняні енергетики усвідомили необхідність збалансованого розвитку енергосистеми за триєдиним принципом «генерація – мережі – маневрені потужності». У іншому випадку галузь буде приречена на поглиблення структурних перекосів, що неминуче виллється в подорожчання ціни електроенергії.
Україна має перед очима негативний європейський досвід активного освоєння ВДЕ. Наприклад, у ФРН основні поновлювані джерела розташовані в північно-західній частині країни, в той час як основні споживачі – в південно-східній. Це породжує великі перетоки електроенергії країною й інші серйозні проблеми, що в результаті змушує німців вкладати величезні кошти в зміну конфігурації передавальної мережі як усередині Німеччини, так і по лініях транскордонних переходів.
Оскільки в Україні активне освоєння ВДЕ перебуває, по суті, у стартовій фазі, у вітчизняних енергетиків є більш ніж достатньо часу, щоб уникнути помилок своїх європейських колег. Йдеться як про рівномірне розташування об'єктів зеленої генерації по регіонах країни, так і про вибір їхньої оптимальної одиничної потужності.
На думку експертів, критична межа індивідуальної максимальної потужності ВЕС і СЕС повинна знаходитися на рівні 10-15 МВт. Усе, що йде вище, ускладнює регулювання енергосистеми. І навпаки, ті ж сонячні панелі малої потужності, які встановлюються в приватних домогосподарствах, здатні навіть згладжувати піки споживання в енергосистемі в разі установки відповідних міні-накопичувачів. Однак в Україні міні-СЕС встановлено поки лише в 3 000 домогосподарств.
Чого чекати інвесторам? Поява звіту «Укренерго» про те, де, скільки і чого можна будувати, для інвесторів в «зелену» енергетику виявиться швидше позитивним моментом. Чим більше у оператора системи передачі розуміння, якою має бути конфігурація енергосистеми, тим швидше з ним можна порозумітися.
В цілому відносини між НЕК і девелоперами поступово упорядковуються. Зокрема, в 2017 році термін розгляду пакета документів на підключення об'єкта відновлюваної генерації до електромережі знизився з 180 до 15 діб, що призвело до збільшення звернень інвесторів до НЕК на підключення – на даний час відповідних договорів підписано на близько 3 000 МВт потужності.
За підсумками 2017 року «зелена» генерація в Україні продемонструвала висхідний тренд: виробництво електроенергії збільшилося на 21,5% – до 1,896 млрд кіловат-годин. При цьому за три квартали минулого року потужність побудованих ВДЕ зросла на 18% – до 1200 МВт.
Що буде із «зеленим» тарифом? Виходячи з публічних заяв різних девелоперів і кредиторів, позитивна динаміка у відновлюваній енергетиці продовжиться і в нинішньому році. Разом з тим, на цьому тлі країною все активніше поширюється ідея відмови від фіксованого «зеленого» тарифу з переходом до аукціонів на право спорудження ВЕС або СЕС. Йдеться лише про великі інвестпроекти.
«Якщо ми подивимося на карту світу, то побачимо, що на сьогодні філософія «зелених» тарифів поступово зникає, і весь світ переходить на нові ринкові інструменти, які дають можливість впроваджувати проекти екологічно чистої енергії на ринкових аукціонних засадах. Це дає можливість максимально знизити тариф», – вважає глава парламентського комітету з ПЕК Олександр Домбровський.
Якщо в 2016 році в світовому розрізі частка розподілу ділянок під спорудження ВДЕ через аукціони становила 20%, то в найближчі п'ять років експерти прогнозують доведення цього показника до 45%. Цей механізм дозволяє забезпечити конкуренцію і прозорий процес встановлення легітимних ринкових тарифів на електроенергію ВДЕ з відповідним зниженням ціни кіловат-години. Для України, з її найвищими розцінками на «зелену» електрику в Європі, впровадження аукціонів має важливий характер. Майбутні аукціони провадитимуться лише для великих об'єктів і не поширюються на ті інвестпроекти, які вже реалізуються з гарантованими до 2030 року «зеленими» тарифами.
Передбачається, що держава в ході проведення таких аукціонів надаватиме інвестору пакет дозвільної документації, в тому числі на відведення землі та приєднання. Лідерство у підготовці таких пакетів очевидно має взяти на себе Міністерство енергетики та вугільної промисловості.
Разом з тим, однією з ключових проблем, яка безпосередньо впливає на ціну екологічно чистої енергії в Україні, є висока вартість боргового капіталу. Однак цю проблему навряд чи вдасться повноцінно вирішити без загальної політичної та економічної стабілізації в країні.