Нацбанку набридло боротися з інфляцією: до чого це може призвести

Під тиском перших осіб держави Нацбанк вирішив перервати ралі підвищення облікової ставки, так і не впоравшись із покладеним на нього завданням. Звичайно, дуже важливо для уряду, щоб перед виборами з телевізора говорили про прискорення економічного зростання. З іншого боку, звання героя України черговому очільнику НБУ може присвоїти тільки президент. Але чому ці маленькі радості повинні оплачуватися з кишені всіх громадян, які мали необережність сформувати свої зарплатні, ощадні та пенсійні плани в українській валюті?

Не ховайте ваші гроші. Востаннє інфляція в Україні в річному вимірі нижче 10% опускалася 18 місяців тому. У цілому за останні п'ять календарних років (з початку 2014-го) цей показник був нижче 10% лише протягом десяти місяців. Саме в цьому – джерело українських фіскальних див, коли, наприклад, при зростанні економіки на 2,5% в минулому році зростання доходів держбюджету склало 29%, і секвестр його дефіциту на 30 млрд грн мало хто помітив.

Ефективний менеджмент за рахунок контрибуцій зі свого ж населення викликає швидке звикання. Нові види на неподаткові збори з усіх суб'єктів держави вже озвучені тими, хто не поспішає із приватизацією, ухиляється від вирішення проблеми захисту кредиторів, заморозив земельну реформу, а також призупинив фінансування від МВФ.

«Нам потрібно знижувати облікову ставку по кредитах, бо вони повинні бути доступними для економіки. Це питання до Нацбанку», – сказав на початку року прем'єр Володимир Гройсман, який гарно розігнав інфляцію, зливши з казначейського рахунку в грудні 50 млрд грн.

«Головне – добитися зростання економіки», – визначив свою сторону барикад глава ради НБУ Богдан Данилишин, який, будучи міністром економіки, за чотири місяці до початку катастрофи 2008 року називав як загрозу для цінової стабільності подорожчання бананів.

«Мені хотілося б великих показників. І тут стабільність банківської системи, національної грошової одиниці, можливо, зниження ставки», – дав у березні публічну вказівку Національному банку президент Петро Порошенко, який чудово розуміє, про що йдеться і до чого це веде.

Бізнес забажав нових кредитів. Це прекрасно, але, можливо, для початку доцільно прискорити розрахунки за старими? За підсумками минулого року частка непрацюючих кредитів становила по системі банків 54,5%. У цілому НБУ опинився у тактичному оточенні та виявив ганебну інституційну слабкість.

Морквина для віслюків? Відсутність надії породжує апатію, яка знижує продуктивність праці. Щоб цього не сталося, людям потрібно вірити у краще майбутнє. Тому вже декілька років грошова влада країни прагне зародити віру в те, що на горизонті 3–5 років видніються низькі, стабільні темпи інфляції (5% за рік).

Щоб переконати в серйозності власних намірів, Нацбанк через свою раду окреслив цілком конкретні цілі по 12-місячній ціновій динаміці з допустимими відхиленнями ±2 процентних пункти (п. п.): березень-2018 – 7,5%, червень-2018 – 7%, вересень-2018 – 6,5%; березень-2019 – 5,75%; червень-2019 – 5,5%; вересень-2019 – 5,25%.

Це складні завдання, і центральний банк прагнув до їхнього виконання, підвищивши облікову ставку на 4,5 п. п. за останні шість місяців. Досягнуті успіхи на цьому терені поки досить скромні. Ставки за гривневими корпоративними кредитами зросли з жовтня минулого року на 2,4 п. п., а по кредитах фізособам – на 2,3 п. п., до 16,6% і 31,2% відповідно. При цьому грошова маса (М3) хоча й скорочується у 2018 році, у цілому з жовтня-2017 зросла на 3,9%.

Тут потрібно відзначити певну одержимість центрального банку діаболічною поведінкою. Справа в тому, що НБУ проявляв наполегливість у підвищенні облікової ставки на переході 2017–2018 років. Але протягом більшої частини 2017-го він самостійно виступав розпалювачем зростання цін і відповідних очікувань: облікова ставка утримувалася нижче рівня інфляції протягом дев'яти місяців минулого року.

Інфляція у річному вимірі й облікова ставка, %

Дані: Держстат, НБУ

Збитий приціл. НБУ орієнтував суспільство у 2017 році на інфляційну ціль 8% ±2 п. п. (грудень до грудня). Але це не заважало центробанку протягом року погіршити свій робочий інфляційний прогноз з 9,1 до 12,2%. За підсумками року фактичне відхилення від цілі склало 5,7 п. п., чисте відхилення 3,7 п. п., навіть жовтневий робочий прогноз центробанку був перевищений на 1,5 п. п.

Ціновий таргет НБУ на 2018 рік 6% ±2 п. п. І одночасно робочий прогноз – 8,9%. Для порівняння: уряд очікує зростання споживчих цін цього року від 9 до 13%, Всесвітній банк – 9,9%, медіана консенсус-прогнозу від МЕРТ – 9,7%.

Прогнози динаміки цінових індикаторів у 2018 році, %

Дані: НБУ, МЕРТ, уряд

За підсумками березня-2018 інфляція у річному вимірі досягла 13,2% – промах мимо квартальної мети 5,7%.

І це вже з урахуванням зміни підходів до визначення вагової структури для розрахунку індексу споживчих цін, які дозволяють приховати реальний масштаб подорожчання за окремими позиціями. Фактично, у поточних умовах доцільніше орієнтуватися на дефлятор ВВП як на показник загального зростання цін.

Реальність, дана у відчуттях. На тлі таких слабких результатів НБУ зупиняється і знову починає говорити про те, що потрібно почекати 3–5 років. «Монетарні умови поки досить жорсткі, щоб забезпечити зниження інфляції до цільових показників у середньостроковій перспективі», – вказується в прес-релізі Нацбанку, оприлюдненому після прийняття рішення зберегти облікову ставку на рівні 17%.

А попереду в нас практично неминуча проінфляційна розвилка – підвищення цін на газ (від України на нього чекають на рівні 35%) або зрив програми з МВФ. Оптимізму не додає й зростаюча продуктивність передвиборчого популізму: прагнення купувати голоси за підвищення зарплат і пенсій – це як національний спорт.

Звичайно, що повзуча ревальвація здешевлює імпорт, що благотворно для цін. Товарний імпорт зріс у січні – лютому 2018 року на 19,04% до аналогічного показника минулого року, тоді як експорт – лише на 16,6%. Але як поведе себе курс, коли короткострокові венчурні інвестиції почнуть виводити з держоблігацій?

Безумовно, грошові перекази закордонних заробітчан, як і раніше, підтримуватимуть платіжний баланс і курс. Але разом з тим вони підганятимуть внутрішні ціни. Нацбанк очікує у 2018 році такі перерахування в розмірі не менше $9,3 млрд, що дозволяє уявити обсяг товарної маси для покриття цього додаткового попиту.

Крім того, зростання цін на нафту і низку інших товарних позицій на світовому ринку зберігається, що транслюватиметься на динаміку цін в Україні.

На що розраховувати? Інфляція – регульований показник. Фактично, це монетарний податок, який стягують популісти з парламенту і уряду, щоб маскувати свою некомпетентність і крутійство.

З року в рік ціновий перерозподіл національного багатства на користь більш заможних індивідів відбувається за рахунок розширення числа бідних людей. За оцінкою СБ, в Україні у помірній бідності живе 24,5%, а в бідності – ще 5,7%.

Щоб обмежити застосування інфляції для затикання бюджетних дірок, вісім років тому були прийняті законодавчі зміни. Завдання захисту кишень громадян від цінового грабежу було покладене на незалежний Нацбанк, який встановлює і забезпечує досягнення помірної цінової мети.

Але, схоже, поки НБУ схильний зорієнтувати експорт робочої сили і дотримуватися незалежності від відповідальності: утримання інфляції в зазначених ним параметрах малоймовірно без рішучого і постійного застосування всіх дезінфляційних інструментів.

Уже найближчими місяцями українці зможуть отримати відповіді, наскільки українське прогнозування гірше за українську статистику і як серйозно Нацбанк ставиться до зазначених для нього в законі пріоритетів щодо боротьби за купівельну спроможність гривні.

Динаміка цінових індикаторів в Україні, %

Дані: Держстат