Синдром самозванця: як почуватися гідним власних успіхів
І чому не варто боятися «викриття»
Чи виникало у вас коли-небудь нав'язливе відчуття, що ви просто вдаєте щось, а не проживаєте своє життя по-справжньому, і те, що оточуючі вас «розкриють», – лише питання часу? Безліч успішних людей відчувають це хоча б один раз. Почуття, яке отримало назву «синдром самозванця», може бути виснажливим, але його завжди можна подолати. Mind з'ясовував, що робити, якщо ви почуваєтеся не на своєму місці.
Згідно з дослідженням, опублікованим в The Journal of Behavioral Science, 70% людей відчувають себе самозванцями. «Синдром» вражає представників абсолютно різних вікових груп, професій і соціального статусу: студентів-медиків, менеджерів з маркетингу, акторів і керівників.
У вас «синдром самозванця», якщо ви:
- вважаєте, що помилково зайняли чиєсь місце. Ніби замість вас тут має працювати хтось мудріший, компетентніший і достойніший;
- впевнені, що ваші власні досягнення – це випадковість або не більше ніж вдалий збіг обставин (тимчасовий);
- навіть найдрібніша негативна оцінка в роботі змушує вас відчувати себе невдахою;
- прикладаєте масу зусиль, щоб не допустити помилки, при цьому вами керують тривога, страх поразки і публічного осуду;
- панічно боїтеся викриття.
Звідки береться «синдром самозванця»? Тут немає однозначної відповіді. Деякі експерти вважають, що він пов'язаний з постійним занепокоєнням або невротизмом. Іноді його пояснюють установками з дитинства. Гештальт-психолог Ольга-Варвара Відєєва пропонує відповісти на декілька запитань, які допоможуть визначити коріння вашого «самозванства».
- Хто із значущих дорослих у моєму дитинстві оцінював мене та мої успіхи?
- Чи дотягував я до планки, яку мені ставили, і хто її ставив?
- Чи хотів я робити те, що повинен був? Якщо не хотів, то якою була винагорода за успіх? А яким було покарання за поразку?
Як синдром самозванця впливає на кар'єру людини? Кар'єрний коуч Вікторія Сафронова запевняє, що прямого зв'язку між синдромом і кар'єрою немає. Адже понад 60% успішних, талановитих людей, які вже побудували кар'єру і мають дійсно значущі досягнення, його відчувають.
Однак синдром може впливати на кар'єрні амбіції. «Ті, кому знайомий цей стан, можуть і не намагатися досягати вершин, яких, на їхню думку, з їхніми талантами досягти неможливо», – пояснює Вікторія Сафронова. Так безліч проектів залишаються лише мріями і думками.
Чи можна використовувати синдром самозванця на свою користь? Незадоволеність собою – а саме вона є ключовим пунктом у синдромі самозванця – може бути корисною для досягнення нових висот. На думку Вікторії Сафронової, крім можливої демотивації, він підстьобує нас бути краще, переходити на новий професійний рівень, навчатися і розвиватися.
Як боротися з синдромом самозванця? Важливо пам'ятати, що єдина відмінність між кимось, хто відчуває синдром самозванця, і тим, хто цього не робить, полягає в тому, як вони реагують на проблеми. Люди, які не відчувають себе самозванцями, не більш розумні, компетентні або здатні, ніж інші.
Ольга-Варвара Відеева пропонує три аспекти, на які необхідно звернути увагу, щоб менш гостро відчувати себе стороннім у знайомому середовищі.
- Процес, а не мета. Усвідомлювати межі своєї компетенції. Згадувати, що окрім результату існує ще процес. Пам'ятати, що в гонитві за ідеалом можна втратити себе.
- Критика – не вирок. Вчитися відрізняти конструктив від емоційних висловлювань. Корисним буває перепитувати: «Чи правильно я тебе зрозумів: ти вважаєш, що цей шматок роботи невдалий, або потрібно переробити абсолютно все?»
- Вміти зупинятися. Іноді досить виконати завдання на «добре», а не переробляти три–-п'ять разів, аби вийшло «відмінно». Особливо це стосується ситуацій та проектів, де важливо «швидко, якісно і щоб працювало».