На одній хвилі з Leopolis Jazz Fest, який цього року проходить традиційно у Львові з 26 по 30 червня, радимо три книги, що розповідають про джаз і життя джазових музикантів. Захоплюють вони з перших сторінок і читаються на одному диханні – детальніше в добірці Mind.
Відверта, часом інтимна розповідь одного з найвідоміших джазистів XX століття Майлса Девіса, занурить вас у цікавий роман довжиною в життя не однієї людини, а цілої епохи. Книга про вибір, становлення як музиканта і керівника бендів, про музику, про пристрасть до героїну та її подолання, про рідних, про жінок, про расизм, про будні джазового Нью-Йорка і колег-музикантів (Чарлі Паркера, Чарлза Мингуса, Джона Колтрейна, Діззі Гіллеспі, Кіта Джаррета, Джимі Хендрікса, Принца та інших) написана художньо, а не документально.
Варто послухати: Kind of Blue (1959) – найкращий і найвідоміший джазовий альбом з будь-коли записаних. Багато критиків розглядають його як перлину і шедевр Девіса. Його вплив на такі жанри, як джаз, рок і класична музика, дав підставу музичним авторам визнати його одним з найвпливовіших альбомів. У 2003 році платівка посіла 12-те місце в списку «500 найкращих альбомів усіх часів» за версією журналу Rolling Stone.
Автобіографія геніального американського музиканта ХХ століття Френка Заппи, великого веселуна, написана простою мовою, але вельми хльостким саркастичним стилем, з доречним використанням ненормативної лексики в розумних дозах. Заппу не вважають виключно джазовим виконавцем, він – великий імпровізатор. Заппа – це більше, ніж музика, це життєва позиція, філософія і світовідчуття.
«Ця книга повинна бути в кожному домі», – переконана газета New York Post.
«Книга? Яка ще книга? Одна з причин усього задуму – поширення (декількома мовами) ідіотських книг нібито про геніального музиканта XX століття Френка Вінсента Заппа (1940–1993). Я подумав, – писав він, – що десь має з'явитися хоча б одна книга, в якій буде щось справжнє. Тільки майте на увазі, будь ласка: ця книга не претендує на те, аби стати якоюсь «повною» історією. Її слід споживати лише як легке чтиво».
У книзі The Rolling Stone Album Guide написано, що «Френк Заппа фактично плескався у всіх жанрах музики, незалежно від того, чи був він сатиричним рокером, виконавцем джаз-фьюжн, гітаристом-віртуозом, електронним чарівником або оркестровим новатором – його ексцентрична геніальність була незаперечною».
Джазові альбоми Френка Заппи, які варто послухати: «Make a Jazz Noise Here» (1991) і збірник «The Best Band You Never Heard in Your Life» (1991).
«Від музики Чета Бейкера виразно віє молодістю. У світі чимало музикантів, що залишили слід в історії джазу, але я не знаю, чи зміг би хто-небудь ще, крім Бейкера, так яскраво передати «подих юності». Звук і слова дозволяють відчути душевний біль і уявні образи, якими сповнена музика...» – з есе про Чета Бейкера.
Харукі Муракамі, відомий письменник, великий поціновувач джазу, володар колекції із 40 000 вінілових платівок, власник джаз-кафе, надихнувшись 20 портретами улюблених джазменів японського ілюстратора Макото Вада, який теж є шанувальником цього жанру, написав есе про 55 джазових виконавців, своєрідний путівник.
Крім самого есе, тут наводиться коротка біографічна інформація та кращий, за версією самого Муракамі, альбом музиканта.