Як завжди, по понеділках Mind знайомить своїх читачів із найзахопливішими історіями, які хвилювали глобальну індустрію, пов'язану з виробництвом та торгівлею енергоресурсами.
Виклик: країни грають у перетягування каната на нафтогазовому ринку
Конфлікт: як торгівля газомоторним паливом допомагає «Газпрому» в суперечці з «Нафтогазом»
Партнерство: санкції та ціни на нафту перетворили Росію на найприбутковіший фондовий ринок
Інтрига: життєвий цикл конгломератів
Драма: принцеса-втікачка допоможе Росії продавати більше нафти в Німеччину
Країни, що беруть участь в угоді ОПЕК +, сьогодні, 1 липня, у Відні прийматимуть рішення про долю угоди на найближчі місяці. Її термін закінчився в останній день червня.
А напередодні з полів саміту G-20, який проходив наприкінці минулого тижня в Осаці, прийшли новини, що Росія і Саудівська Аравія домовилися продовжити угоду про скорочення видобутку нафти ще на шість або дев'ять місяців.
Таким виявився результат переговорів президента Росії Владіміра Путіна й наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана Аль Сауда. Вони вважають, що такий підхід свідчить про прагнення Москви й Ер-Ріяда забезпечити стабільність світового нафторинку, до котирувань якого частково залишаються прив'язаними ціни на ринку природного газу (наприклад, у разі довгострокових постачань або в угодах купівлі-продажу скрапленого природного газу).
Захоплені відгуки про дипломатичні успіхи Росії та про нюанси майбутнього продовження угоди ОПЕК+ супроводжувалися публікацією звіту про підсумки видобутку американської сланцевої нафти у квітні. США в цьому місяці виробляли в середньому 12,162 млн барелів нафти на добу, що на 2,1% більше, ніж у березні.
З Росії водночас прийшли менш оптимістичні дані. Тут, за даними Росстату, у квітні добове виробництво нафти сягало 11,239 млн барелів – це на 0,6% менше, ніж у березні. А за статистикою ОПЕК, видобуток нафти в Саудівській Аравії у квітні скоротився на 0,2% проти березня і склав 9,766 млн барелів на добу.
Примітно, що зіставні з російськими та саудівськими добові обсяги нафти в США добували в 1970-ті роки. Потім на тлі виснаження традиційних запасів виробництво пішло на спад: його мінімум – 3,974 млн барелів на добу – припав на вересень 2008 року. Але згодом сталася сланцева революція, яка в наші дні продовжує трансформувати глобальну розстановку сил на енергетичному ринку. І тепер уже нова політика Вашингтона спрямована на енергетичне лідерство у світі, здатне перетворити Росію і Саудівську Аравію на менш впливові держави.
Транзитна суперечка «Газпрому» і «Нафтогазу» підвищила привабливість торгівлі газомоторним паливом для російської монополії, а Туркменістан випередив усіх, запустивши завод з переробки газу в промислових масштабах.
Багатий на запаси природного газу Туркменістан, який в Україні має специфічну репутацію через корупційні схеми в його постачаннях, створює новий інноваційний тренд.
Минулого тижня в цій азійській країні відкрився перший у світі завод, де в промислових масштабах вироблятимуть моторне рідке паливо з газу – близько 600 000 тонн бензину на рік, а також трохи менші обсяги дизельного палива та скрапленого нафтового газу. Проект розробили й профінансували дві компанії – японська Kawasaki Heavy Industries і турецька Ronesans Endustri Tesisleri.
Не виключено, що деякі обсяги виробленого на новому заводі палива в Туркменістані потраплять на український ринок, де утворився дефіцит через російське ембарго.
Виробництво й реалізація газомоторного палива – це один із ключових напрямів у бізнесі «Газпрому», за допомогою якого Москва прагне посилити свій вплив у світі. Під брендом «EcoGas» монополія розвиває мережу АГНКС (автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій).
28 червня під час виступу на річних зборах акціонерів глава «Газпрому» Олексій Міллер розповів, що корпорація перевела на газомоторне паливо понад 52% свого парку автомобілів і активно розвиває газозаправну інфраструктуру не лише в Росії, але й за кордоном. Реалізація газомоторного палива в «Газпрому» 2018 року зросла на 14%. «Дуже непогано, – зазначив Міллер. – Але хотілося б, звичайно, ще більше».
Примітно, що особливу увагу в розширенні інфраструктури для заправки транспорту метаном «Газпром» приділяє Бєлгородській області, що межує з Україною. Тут планується запустити до 15 нових АГНКС до кінця 2019 року, коли закінчується контракт «Газпрому» з «Нафтогазом» на транзит газу. У такий спосіб російська компанія розраховує підтримувати газотранспортну систему в прикордонному регіоні в робочому стані, принаймні найближчими роками, поки не буде остаточно вирішене питання про перспективи співпраці з Україною.
Власники акцій російських енергокомпаній мають завдячувати США: санкції та ціни на нафту перетворили російський фондовий ринок у найприбутковіший у світі.
Масштабні запаси нафти продовжують не тільки утримувати Росію в топі галузевих новин. The New York Times звернула увагу на резонансний прецедент світового фондового ринку за її участі. Газета пише, що акції російських компаній цього року приносять найбільші доходи інвесторам, які досі відходять від шоку після нескінченної низки санкцій (частина з них пов'язані з агресивною політикою Кремля проти України). Через це саме Росія зараз перетворилася на найбільший фондовий ринок, значну частину вартості якого створюють енергетичні компанії.
Такий успіх став можливий завдяки поєднанню динамічного курсу рубля та зростання цін на російські акції. У доларовому вираженні вони виросли більш ніж на 28%. А індекс S& P, наприклад, лише на 16%.
Зростання цін на сиру нафту, яка залишається наріжним каменем російської економіки, теж зіграло важливу роль в успіху фондового ринку. Інша причина полягає в тому, що все більше і більше інвесторів упевнені, що США не накладатимуть катастрофічних санкцій щодо Росії.
Після торішньої розпродажі акцій російський ринок виявився дешевим і привабливим для інвесторів. Зростання цін на нафту сприяло зміцненню курсу рубля – це зупинило падіння фондового ринку.
Незважаючи на такий успіх, інвестори не забувають про можливі ризики. Зараз російський фондовий ринок показує хороші результати, але він відомий своєю волатильністю. Заробляння грошей вимагає інвестицій у правильний час. Як нагадує NYT, економіка Росії прив'язана до експорту товарів, а зовнішня політика країни різниться від політики основних партнерів в Євросоюзі. Російська влада неодноразово поверталася до практики ослаблення курсу рубля у відповідь на економічні потрясіння, що завдавало шкоди доларовим інвестиціям. Крім того, у І кварталі економіка Росії виросла лише на 0,5% порівняно з попереднім роком. «У Росії завжди є сюрпризи. І часто вони погані», – попереджає старший аналітик Eurasia Group Джейсон Буш.
Конгломерати популярні на розвинених ринках. Під дахом однієї юридичної особи і єдиного фінансового управління вони об'єднують компанії, що ведуть бізнес у різних сегментах конкретної галузі чи економіки (наприклад, General Electric або НАК «Нафтогаз України»). Але у такого великого бізнесу немає перспектив у сучасному світі.
Поки бізнесмени в Україні готуються до нових умов гри після парламентських виборів, в інших країнах бізнес намагається адаптуватися до майбутнього. Axios поговорив із главою індустріального гіганта Siemens Джо Кезером, який вважає, що в майбутньому конгломерати перестануть існувати.
Революція у виробництві – це виклик для багатьох найбільших світових компаній, впевнений Кезер. Їм доводиться зосереджуватися лише на тих продуктах і послугах, у яких вони перевершують своїх конкурентів. У традиційних конгломератів немає майбутнього. У них середній рівень. А сьогодні це означає посередність.
Інша проблема – націоналізм і протекціонізм. Заяви президента США Дональда Трампа, спрямовані на популяризацію американських виробників, роблять конгломерати застарілими й безглуздими. Тому тепер Siemens виділила три свої історично успішні напрями: промисловість, медичні послуги та енергетика. Компанії належить локалізувати виробництво в кожній із країн, де вона представлена, а також налагодити політичні зв'язки.
«Ви всюди. Але все одно ви стаєте частиною місцевої громади. Це протилежно тому, до чого ми звикли: глобального ланцюжку виробництва, де різні країни й регіони спеціалізуються на різних компонентах», – зазначає Кезер.
Завдяки британським таблоїдам світ знову заговорив про сімейну драму правителя Дубая і прем'єр-міністра Об'єднаних Арабських Еміратів Мухаммеда аль-Мактум. Принцеса Хайя бинт аль-Хусейн, одна з його шести дружин, втекла разом зі своїми дітьми у Європу.
За даними The Daily Mail, вона втекла до Німеччини разом з 11-річною дочкою і 7-річним сином. З собою їй вдалося взяти близько $39 млн. Принцеса вимагає розлучення та просить у німецької влади притулку.
А за даними The Daily Beast, дружина прем'єр-міністра перебуває в Лондоні та звернулася з проханням про притулок до британської влади.
The Daily Mail зазначає, що прем'єр-міністр ОАЕ звернувся до влади Німеччини з проханням повернути дружину на батьківщину, але йому відмовили. Як стверджує The Sun, ситуація призвела до загострення дипломатичних відносин між Абу-Дабі та Берліном.
Не виключено, що за цинічною традицєю політичного жанру, конфлікт, який нагадує мильну оперу, призведе до скорочення постачань нафти з ОАЕ в Німеччину. Тоді їхню частку на німецькому ринку з ентузіазмом займуть російські виробники.
В офіційному акаунті Мухаммеда аль-Мактума в Instagram уже з'явилася поема, у якій йдеться про «зраду» й «ошукану довіру».
У житті арабського правителя це не перша історія, коли йому довелося зіткнутися з норовливим жіночим характером. Раніше з ОАЕ намагалися втекти його дві дочки. Одна з них, принцеса Латіфа аль-Мактум, зробила навіть дві невдалі спроби втечі.
У березні 2018 року вона намагалася уплисти з рідної країни на яхті, а перед цим записала відео, у якому сказала, що її батько причетний до багатьох вбивств у країні. Пізніше від імені принцеси повідомили, що вона лікується в психіатра і шкодує про скоєне.