Якщо не падав – не піднімешся: чому немає нічого виграшнішого за програш

Бекґраунд. 46-річний Шарль Пепен – відомий французький філософ, журналіст, викладач, експерт. За плечима має неабияку історію: випускник Паризького інституту політичних досліджень та Вищої комерційної школи Парижу, викладає філософію у Школі Ордена почесного легіону в Сен-Дені та в Інституті політичних досліджень у Парижі, консультує інші установи.

Його філософський погляд на «се ля ві» цікавий французам, тож він виступає ще й експертом на провідних телеканалах, веде колонку та відповідає на злободенні питання читачів у Philosophie magazine і навіть проводить відкриті філософські семінари. Автор низки популярних книг, серед яких – «Упевненість у собі» та «Коли краса нас рятує».

«За 20 років викладання філософії я можу впевнено стверджувати, що краще з ганьбою провалити свою першу контрольну роботу з філософії, ніж дістати середню оцінку і не замислитися», – пише він у новій книзі «Переваги поразок», по-філософськи віддаючи пальму першості поразці перед сірістю.

І відкриває нам нові незнані досі виміри поразок, узагальнюючи їх важливою філософською сентенцією: без поразок не буває перемог. Ба більше: він наполягає, що поразки нам взагалі  відкривають дійсність.

Оригінальна назва: Les VERTUS de L’ECHEK

Видавництво: Vivat, Харків

Наклад: 2100 примірників

Сюжет. Чому fail fast  (швидкий провал) значно кращий за fast track (рано стати на шлях успіху)? Що спільного у Шарля де Голля, Стіва Джобса, Дж. К. Роулінг, Чарльза Дарвіна і навіть, прости Господи, Ісуса Христа?

Усі вони зіштовхнулися з перешкодами. Якби цього не сталося – вони б не досягли того, чого досягли, а ми б про них нічого не знали. Невдалий досвід дає змогу прогресувати швидше, ніж будь-які теоретичні знання. При цьому сила полягає не в одній невдачі, а в безлічі таких.

Тож які переваги таять у собі поразки? Ось деякі з них.

Поразки стимулюють до швидкого навчання: «Треба поспішати зазнавати невдач, бо вони змушують нас стикатися з реальністю частіше, ніж успіхи», – твердить автор і уточнює, посилаючись на приклад тенісистів Рафаеля Надаля й Рішарда Гаске та інших: «Що раніше ми зазнаємо краху, то швидше запитаємо себе чому». Тобто щоб навчитись підводитись – треба впасти.

Помилка як єдиний спосіб знайти істину: адже істина – це всього-на-всього виправлена помилка. «Тільки люди вчаться, помиляючись. Ані звірі, ані роботи, ані боги, якщо вони існують, не вчаться в такий спосіб», – резюмує автор.

Криза як вікно можливостей: ми часто думаємо, що поразка зачиняє у нас під носом двері. Зачиняє, але й відчиняє вікно. І у вікно видно те, чого не побачиш у двері. Тобто криза неодмінно несе зміни, шанс, а то й фортуну.

Поразка зміцнює характер: життєвий майстер-клас зі зміцнення характеру мали, без перебільшення, усі відомі люди, кого б із них ми не взяли, того самого Авраама Лінкольна чи Шарля де Голля. «Життєві перепони не тільки завдавали їм шкоди, а й живили», – підсумовує Шарль Пепен.

Поразка як урок покірності: «Моє звільнення з Apple стало найкращою подією в моєму житті», – згадував колись Стів Джобс про події, які знесли його із кар’єрного п’єдесталу. «Провалитися – це насправді «спуститися на землю», припинити вважати себе богом або вищою істотою, побороти інфантильну фантазію про себе всемогутнього, що часто заводить нас у глухий кут», – цінна думка, яка примушує замислитись.

Поразка для пізнання дійсності та пошуку себе: дійсність, якою б непривабливою чи несправедливою вона не видавалась, потрібно вміти прийняти. А прийнявши – змінити те, що ще можна змінити, або хоча б своє ставлення. І взагалі зазнавати невдачі не означає бути невдахою, а означає – бути сміливим.

Поразка дає шанс наважитись та здобути успіх: ми так боїмося провалів, що навіть не наважуємося щось спробувати. І можна лише уявити масштаби всього нереалізованого у світі лише з тієї причини, що люди боялись уявних труднощів, забуваючи про переваги. «Ми можемо більше, ніж заповнювати таблиці в Excel», «Відчуття ризику – це те, що робить цивілізацію живою», – акцентує увагу автор.

Але, здобувши успіх, головне в ньому не застрягнути і не зупинитися в розвитку. Недаремно Стів Джобс закінчив свою промову в Стенфорді 12 червня 2005 року так: «Stay нungry, stay foolish!» («Залишайся голодним, залишайся недоумком»).

Поразки дають відчути «радість воїна» і допомагають звестися на ноги в буквальному й переносному значенні. «Легкі перемоги – це тріумфи без слави, вони дають менше радості, ніж успіхи, здобуті через труднощі та біль», – ось що значить «радість воїна».

Поразка взагалі рушій людської цивілізації. Гляньмо на біологію: діти тварин, народившись, відразу стають на ноги, а діти людей йдуть до цього довгими місяцями. При цьому тисячі разів падають і знову підводяться. Тобто розвиваються в процесі падіння й підйому, крок за кроком перетворюючи своє безсилля на силу.

Загалом людина має значно більше свободи, аніж їй здається. А для цього їй нарешті необхідно освоїти й використати свій ресурс під назвою «поразка».

Вам сподобається, якщо: ви любите поради та висновки, які базуються на реальних фактах та цікавих історіях відомих людей, у цій книзі їх вдосталь. Як, власне, вдосталь цікавих цитат філософів та інших відомих людей.

Також автор протягом книги робить екскурс до різних філософських течій у вигляді лекцій, виконуючи попутно ще й місію філософського просвітництва. Як додаткова опція – інформація про різні світові моделі освіти.

Вам не сподобається, якщо: ви очікуєте конкретних життєвих порад, як саме вам справлятися зі своїми поразками. Їх тут не буде, бо автор – філософ. Ще у книзі забагато французького «контенту»: починаючи від аналізу системи освіти й завершуючи аналізом усталених моделей успіху та поведінки. Схоже, автор не очікував, що популярність книги перетне кордони.

Головна причина прочитати: відкрити ще одну грань життя. Табуйовану грань, адже досі поразки ми вважали за слабкості та просто їх переживали, «зализуючи рани», навіть не намагаючись глянути на них по-новому.

«Звісно, поразки не є приємними. Проте вони відчиняють нам вікна у реальність, дають змогу виявити наші можливості та поставити собі особисті запитання про наші найпотаємніші бажання:  короля поранено, хай живе король!» – зауважує Шарль Пепен.

Поразки формують життєвий досвід, а досвід – нашу життєву історію. А життя, як відомо, наш справжній і єдиний скарб. «Не має значення, скільки разів ми впадемо, адже ми підведемося на один раз більше і станемо розумнішими», – підсумовує автор.

У тому ж дусі:

«Пробуй, не зупиняйся. Коли востаннє ви щось робили вперше», Сет Ґодін

Сет Ґодін, американський підприємець, економіст, колишній віце-президент з маркетингу компанії Yahoo, який розпочав займатися бізнесом ще в 14 років, багато знає про те, як варто йти вперед і не зупинятись.

Про це і не лише він написав 17 книг, серед яких особливою популярністю користується ця. Вона – про важливість прислухатися до себе й робити те, що хочеться, а не боятися невідомого та ризикованого, не чекати, поки вам хтось ваші дії «санкціонує». Книга – про важливість і потрібність зробити перший  крок до незвіданого, зрештою, зробити перший крок до себе, інакше в оцьому рефлексивному тремтінні можна загубити щось геніальне, про що шкодуватиме людство й ви.

«Стів Джобс. Людина, яка мислила по-іншому», Карен Блюменталь

Бізнес-журналістка, письменниця Карен Блюменталь написала про цю справді епохальну людину настільки проникливу, логічну й цікаву книжку, що її можна читати на одному диханні. Постать Стіва Джобса та оригінальність його мислення, внутрішній світ, а також роль в історії людської цивілізації окреслено дуже вдало.

Книга демонструє справжню цінність речей у нашому житті: Стів Джобс мав мільйонні статки, але спав на матраці у невмебльованому будинку, завжди ходив у чорній водолазці та старих джинсах. Цікаво, що автор не надає оціночних суджень, а показує лише факти. І цього достатньо, щоб зрозуміти.