Робота надихає, виснажує, винагороджує, розчаровує, рухає вперед, вганяє у депресію, відкриває нові обрії і взагалі робить із нами майже все, що їй заманеться. Але як не перетворитися на ляльку, яку смикатимуть за нитки, в її цупких руках?
Бекґраунд. Елісон Грін, авторка нон-фікшен бестселера Ask a Manager, починала з ведення однойменного блогу, де висвітлювала проблеми, які зазвичай чатують на усіх нас на роботі. Але проблем у цій царині було так багато, що її блог уже не міг із усім цим впоратися та перетворився на ресурс Ask a Manager. А далі інформація виявилася такою актуальною і так усіх цікавила, що стала нагадувати повноводну річку, тож Елісон вирішила написати книгу. Книга відразу ж стала настільки популярною, що журналісти стали називати Елісон «Дорога Еббі зі світу праці».
«Ця книжка створена завдяки допомозі багатьох людей», – зізнається авторка, яка й справді у книзі наводить приклади багатьох людей, і особливу подяку висловлює своїм батькам: «які навчили мене захищати себе й пізніше глибоко розкаялися в цьому».
Блискуча й дотепна молода письменниця, консультантка, колумністка класифікує, аналізує, підбирає різні варіанти та радить. І це так необхідно! Тож у тих, у кого ця книга лежатиме на робочому столі, є шанс стати хоч трішечки мудрішим. Принаймні, Елісон для цього дуже постаралася.
Оригінальна назва: Ask a Manager How To Navigate Clueless Colleagues, Lunch-Stealling Bosses, and the Rest of Your Life at Work
Видавництво: Vivat, Харків
Наклад: 3300 примірників
Сюжет. Життя на роботі зазвичай тримається на чотирьох слонах: стосунках із керівництвом, взаєминах із колегами і підлеглими та вмінні, раптом що, презентувати й відстоювати свої інтереси, у пошуках нової роботи. І ось на цих чотирьох слонів Елісон Грін у книзі вправно накинула вуздечки з порад, які допомагатимуть почуватися упевнено.
Поради під час розмови з начальником
«Розмови з начальником можуть спричинити стрес, навіть якщо вони мають повсякденний характер», – пише авторка, і з нею чомусь не хочеться сперечатись.
Вона радить звертатися до нього як до нормальної людини, а не члена королівської родини або жахливого людожера. Поводитись не емоційно, а, з’ясовуючи щось, розпочинати з фрази: «Я розумію, що можуть бути причини, які мені невідомі». Намагаючись вибити для себе якусь поступку, переконати його, що це – тимчасово, і загалом хитро маскувати свій інтерес за вітриною організації. Коли ж він раптово почне верещати – то не сприймати цей крик особисто. «Крик характеризує не вас, а того, хто кричить», – мудро зауважує Елісон, та все ж рекомендує поставити його на місце проханням не розмовляти в такому тоні.
Проаналізувавши силу-силенну всяких випадків із начальством, автор дає конкретні рекомендації, як поводитись, щоб отримати вищу зарплату, встигнути з дедлайнами, стати невидимкою під час відпустки, що робити, коли шеф дозволяє непристойні жарти і навіть коли (от негідник!) краде ваші обіди. Словом, після змальованих випадків у вас є шанс подивитись на свого начальника іншим, приязнішим, ніж досі, поглядом.
Поради під час розмови з колегами
Зазвичай колег, як і сусідів, не обирають. Вони є такі, які є. Трапляються серед них і негативні персонажі. Чим це загрожує? «Перебування поряд із джерелом постійного негативу дуже виснажує та може загострити сприйняття труднощів, перетворивши маленькі проблеми на великі», – резюмує «дорога Еббі».
Тому авторка обрала найконфліктніші офісні моменти й супроводжує їх порадами. Це ситуації, коли вас «привантажують» зайвою роботою, надокучливо розпитують про особисте, коли у вас алергія на парфуми колеги і ви не знаєте, як про це сказати. Ще – колега не відповідає на ваші електронні листи, пише про вас у блогах всіляку мерзоту, хоче, щоб ви дружили у соцмережах, кличе вас на побачення, якщо ви цього не хочете, говорить нав’язливо на політичні теми. Серед порад – навіть як поводитись, якщо ви самі напилися як чіп під час вечірки. Деякі поради Елісон видаються наївними, наприклад, ось ця, яка має спонукати багатослівного співробітника говорити стисло: «У мене є лише хвилина, та я хотіла швидко спитати тебе про…». Ага, якраз, про цю одну міфічну хвилину балакучий колега чув мільйон разів і вже до неї адаптувався.
Найголовніша ж порада, про яку люди часто забувають, це прояв емпатії до людини, яку звільняють: «Люди, які пережили звільнення, могли б вам сказати, що одним із найдивніших моментів у всьому цьому була байдужість співробітників, котрі навіть не зайшли з ними попрощатися, хоча з деякими з них вони роками працювали пліч-о-пліч».
Поради, коли начальник – ви?
«Це не значить, що ви маєте бути негідником. Насправді все навпаки: ви наділені авторитетом, отже, маєте значний контроль над співробітниками, тож зобов’язані бути добрим і співчутливим», – про всяк випадок попереджає авторка.
Найскладніше в усій цій ситуації знаходити баланс. З одного боку, вам можуть сісти на голову, коли ви дуже добренький, з іншого – погано реагують, коли з ними поводяться як із роботами.
Тож пошук балансу супроводжується порадами щодо таких ситуацій: зависання підлеглих у соцмережах, несприйняття одне одного, а то й сльози, недотримання ділового стилю в одязі, запахи тіла, хронічні запізнення, постійний нещасний вираз на обличчі, невміння брати на себе відповідальність, сексистська та вікова дискримінація.
Але пошук балансу необхідний навіть тоді, коли ви кажете своїм співробітникам «вибач», адже якщо це робити часто, то вони думатимуть, що ви не можете виконувати свої повноваження.
Радить також авторка, як і що казати своїй команді, коли ви когось звільнили. А також що сказати вашим підлеглим, коли звільняєтесь ви. Адже нічого, як відомо, не буває вічного під сонцем.
Поради: про що говорити на співбесіді
І ось це трапилось: ви в пошуках роботи. У книзі – найголовніша порада: почуватися повноцінно, спілкуючись зі своїм інтерв’юером. Бо поки він намагається зрозуміти, чи ви їм підходите, ви повинні для себе вирішити, чи вони підходять вам. Важливо пам’ятати, що ніхто вам послугу не робить, це ділова розмова, де сподіваються, що ви станете вирішенням для певної бізнес-проблеми.
Різні ситуації – різні рекомендації: що робити, якщо спізнюєтесь на співбесіду, якщо у вашому резюме помилка, якщо до вас погано ставляться, як відгукуватись про свого попереднього начальника – чесно чи дипломатично. Як реагувати, коли вас просять щось зробити безкоштовно, коли вам не кажуть про зарплату, тиснуть, щоб ви відразу на місці погоджувались на роботу і багато інших всіляких «якщо», які можуть виникнути і суттєво вплинути на ситуацію.
Вам сподобається, якщо: ви любите конкретику, адже авторка розповідає про життєві ситуації та публікує листи читачів. Серед переваг – і варіативність, коли надається декілька варіантів репліки чи відповіді до кожної ситуації, які можна підібрати під власне бачення чи під характер.
Що важливо – книга вчить формулювати свої прохання з огляду особистого комфорту. Нам, людям країни з тоталітарним минулим, це неабияк необхідно.
Вам не сподобається, якщо: ви не любите дослухатися до книжкових порад, а віддаєте перевагу навчанню на власних помилках. Ну що ж, у кожного свій вибір. Не вистачає в книзі і психологічних порад, ставку тут зроблено швидше на розмаїття життєвих ситуацій.
Головна причина прочитати: в Україні майже не знають про мобінг – утиски на робочому місці. Тоді як у Європі та США ця тема дуже проговорювана. У нас же в Трудовому кодексі цей термін відсутній, так само як і правові регуляторні механізми. Тож книгу варто почитати ще й тому, щоб ще раз над цим усім замислитись.
Загалом ці поради можна застосовувати в різних сферах життя, не лише на роботі. Головне, брати за основу налаштованість на доброзичливість та співпрацю, а не супротивництво.
«Уміння висловлювати свої думки шанобливо, але чітко – запорука щасливого, приємного і спокійного життя як на роботі, так і в особистих стосунках», – переконує книга.
Автор – 42-річний британець Грег Маккеон – оратор, консультант з питань лідерства та бізнесу, а також автор статей для The New York Times. Його книга «Коротко і по суті» стала бестселером The New York Times і The Wall Street Journal. Концепцію есенціалізму, описану в цій праці, успішно застосовує персонал таких відомих компаній, як Google, Facebook, Twitter, LinkedIn та інші.
Книга Грега Маккеона «Коротко і по суті» вчить зосереджуватись у житті на головному і не відволікатись на всякий мотлох та непотріб, економити свої сили та енергію. Вона – про те, що важливо обирати одну велику мету й рухатись до неї, відсікаючи все другорядне. Загалом книга вчить «жити з решетом»: говорити «ні» там, де це потрібно, не порпатися одночасно у виконанні 20 завдань, правильно розставляти пріоритети, загалом пізнати й прийняти себе.
Виявляється, можна сказати «ні», і все одно залишатися приємним та люб’язним. Таке відкриття робить у своїй книзі «Сила позитивного Ні. Як сказати «ні», але зберегти угоду і стосунки» Вільям Юрі. Хто ж він, цей дотепник?
Вільям Юрі – фахівець з ведення перемовин, лектор та автор бестселерів, а також керівник Світової програми переговорів (Global Negotiation Project) у Гарвардському університеті. Він також виступав медіатором у різних конфліктах: від страйків на підприємствах до громадянських конфліктів у різних країнах.
У книзі йдеться про важливість «ні» як інструменту самозахисту, про те, як казати «ні» люб’язно, але твердо, поважати іншу точку зору та протистояти маніпуляціям. Тож, щоб дістатися до «так», потрібно вміти вчасно сказати «ні». Дуже потрібні навички у нашому сучасному буремному житті.