Книжка тижня: «Автаркія. Самодостатність у сучасному світі»

Бекграунд. 2016 року в Києві запрацював культурно-освітній проєкт «Пломінь». Спочатку це був літературний клуб і лекторій філософської, історичної, літературознавчої тематик. Засновником став військовик-доброволець, ветеран російсько-української війни Євген Врядник. 2018 року проєкт розширився до однойменного видавництва, що спеціалізується на якісній просвітницькій світовій літературі, ба навіть контркультурному просвітництві.

Врядник є одним із засновників молодіжного військово-патріотичного клубу «Авангард». На початку повномасштабного вторгнення рф на його базі створили добровольчу групу «Авангард» у складі добровольчого підрозділу.

«Автаркію» Євген Врядник писав упродовж 2022–2023 років, перебуваючи на передовій. Саме його досвід існування на війни, осмислення можливостей часів криз і катастроф, формування та збереження внутрішньої свободи стали основою книжки.

Видавництво: «Наш Формат»

Наклад: 1000 примірників

Сюжет. Ця невеличка за обсягом праця містить багато екскурсів в історію філософської думки індоєвропейських і східних цивілізацій. Автор наводить приклади з буддизму, стоїцизму, кінізму, цитує «Бгагават-Ґіту», Ніцше, Юліуса Еволу, «Дхамападу», Епіктета, Біблію, згадує Ернста Юнґера, Кнута Гамсуна, Теда Качинського, Геракліта й Генрі Девіда Торо, аналізує концепцію гри як світогляду Йогана Гейзинґи та розмірковує над ще багатьма ідеями, творами, культурами. Проте перелік згаданих джерел у книжці стане у пригоді всім допитливим читачам, хай чого вони прагнуть після прочитання – чи то розвитку власної особистості, чи науково-культурологічних дискусій з автором.

Есеї «Автаркії» є як глибокими роздумами про самодостатність у сьогоденні хаосу, неспокою та невизначеності, так водночас і прямою критикою сучасного суспільства. У першому розділі книжки, що має назву «Проти течії», автор описує два типи людей як дві протилежності. Перший тип – подвижники, найкращі з роду людського, спроможні долати страх під час воєнних дій. Другі ж – слабкі духовно й фізично, культивують свою безпорадність. Вони є постлюдьми без роду й племені, без сенсу життя.

На думку автора, саме перший тип людини є уособленням «героя», якого визначають дві ознаки: хоробрість і свобода. І саме така людина здатна змінювати реальність. Її гартування відбувається у суворих умовах ворожої ненависті, битв, смертельного страху. Усе це можливо лише у випробовуванні війною, тому що війна для чоловіка є очищенням і духовною підготовкою мужності. У цьому контексті автор звертається до прикладів з найдавніших практик воїнів – самураїв, лицарів, героїв скандинавського епосу. І він вірить, що колись сучасні хибні ідоли впадуть, а натомість повернеться влада меча, як це вже було в історії людства.

У другому есеї «Ігровий світогляд» ідеться про суть життя-гри в азартному бажанні дослідити світ аж до самісіньких його меж, легко й граючи, незважаючи на релігійні упередження, забобони й перестороги. І байдуже на результат, головним є шлях. Як у самураїв. Архетип гравця, за мисленням автора, і визначає байдужість до наявності чи відсутності результату, до своїх досягнень чи невдач.

І у фінальному есеї «Автаркія» автор знову повертається до «героя», дає власне тлумачення цього визначення в сучасності. Те, що «герой» з’являється завдяки травматичному досвідові, у розділі описано як досвід пасіонарія, чиє життя пов’язане з постійним смертельним ризиком. Така людина завжди рухається на вістрі бритви. Досконалість і перевага «героя» відбувається на трьох рівнях:

• фізичний: тіло підготовлене до суттєвих навантажень;
• ментальний: мислення живе й активне, мозок здатен до розв’язання екстраординарних завдань;
• духовний: почуття не підвладні зовнішнім пристрастям.

Травматичний досвід тут трактований як такий, що завжди пов’язаний зі смертю. І тому «герою» необхідно відчути смак війни та будь-якої іншої небезпеки – екстремальних подорожей, тяжкої хвороби, підпільної діяльності тощо. Лише через перебування в ситуаціях крайнього ризику людина поступово набуває самостійності та стає тим героєм-гравцем, якого й підносить автор у своїх роздумах.

Цікаво також простежити, як автаркія розвивалася й викристалізовувалася у деяких давніх традиціях: стоїцизмі, буддизмі, кінізмі, індуїзмі. Автор робить екскурс у ці вчення, описуючи практики контролю тіла й думок, пробудження, становлення усвідомленості.

Усі автаркічні духовні традиції, наведені в цій праці, описують і сприймають людину через процес її становлення. І кожне вчення з його практиками є ключем до цього становлення, до сходження нагору, а отже, і до могутності.

На завершення автор висловлює сподівання на те, що загартована людина колись височітиме над сучасним світом темряви, наче маяк, освітлюючи шлях до істини. І для цього важливо запровадити автаркічну систему виховання, як це вже відбувалося в історії: дзенські монастирі, система виховання давніх греків, навчання ведійських кшатріїв і приклади з ближчого до нас минулого – барон Унґерн, імператори Священної Римської імперії та королева Англії Єлизавета. Бо у дні завтрашньому «вистояти й досягти успіху в боротьбі зможе лише автарх – вільна, сильна й рішуча людина, непідвладна смерті та стихіям».

Вам сподобається, якщо: ви не боїтеся йти «проти течії», поважаєте думки, що кардинально відрізняються від загально усталених і внормованих. Прагнете самовдосконалення, творення цілісності й збереження внутрішньої стійкості в непрості часи.

Вам не сподобається, якщо: ви не сприймаєте нонконформізм.

Головна причина прочитати: плекання найкращого в собі – гідна риса людини. Світ, де відбулися найнереалістичніші колись досягнення та події, а цифрові технології щохвилини сягають нових висот, дедалі більше потребуватиме від людей нових навичок, завдяки яким ми будемо здатні долати нові й складніші життєві виклики.

Сунь-дзи «Мистецтво війни»

Найдавніший у світі трактат про тактику й стратегію ведення війни. Воєнний стратег Сунь-дзи, який жив у VI–V ст. до н. е., у своїй відомій праці описує правила воєнних дій крізь призму філософії війни та психології воїна.

Описані у трактаті принципи та ідеї актуальні й у сучасному світі. Їх можна використовувати для розвитку бізнесу, кар’єри, особистості тощо. Книжка допоможе навчитися бачити перебіг подій системно, ставити собі слушні запитання та моделювати успішні варіянти розвитку ситуації.

---

Себастьян Юнґер  «Свобода»

Книжка присвячена одній із найважливіших концепцій в історії людства –свободі. Упродовж століть свободу осмислюють, про неї сперечаються, за неї борються, і навіть віддають життя.

Щоб вичерпно розкрити тему свободи, автор переосмислив власний життєвий досвід, а також заглибився в історичний, культурний і природний контексти цього поняття.

---

Ернст Юнґер «Війна як внутрішнє переживання»

У своїй книжці німецький бойовий офіцер і письменник виклав власне філософське осмислення війни, роздуми про те, як війна змінює людину, як впливає на все – на політику, мистецтво, літературу, людські стосунки тощо. А також пояснює, чому пацифісти помиляються.