Як завжди, по понеділках Mind знайомить читачів з найбільш захопливими сюжетами, які хвилюють глобальну індустрію, пов'язану з виробництвом та торгівлею енергоресурсами.
Виклик – паливна бідність і генетика
Конфлікт – що спільного в улюбленого мільярдера Трампа з Ігорем Коломойським
Партнерство – Саудівська Аравія у перегонах за виживання
Інтрига – коли уряду краще реформувати енергоринок
Бонус – як заощадити на електриці та підвищити продуктивність праці
Боротьба з енергетичною бідністю, коли люди з низькими доходами не здатні забезпечити себе паливними ресурсами, – один із пріоритетів політики в країнах ЄС і в Україні. Але вчені нещодавно дійшли несподіваного висновку: економічну нерівність закладено в нашій ДНК. Як це можна змінити?
Основний критерій енергетичної бідності в країнах ЄС – це коли сім'я витрачає понад 10% свого доходу на оплату енергоносіїв. Це соціальне явище є проблемою як для країн, що розвиваються, так і для розвинених країн.
За даними Єврокомісії, у 2018 році воно зачіпало інтереси близько 20% домогосподарств (або 50 млн сімей) на території ЄС. Тому в Брюсселі наростає занепокоєння: які політичні заходи потрібно вжити для вирішення проблеми енергетичної бідності.
Найпоширеніший підхід – зниження цін на енергоносії за допомогою соціальних тарифів, субсидій і встановлення лічильників з передоплатою. Більш вдосконалений метод полягає в підвищенні енергоефективності домогосподарств і поширенні енергетичної грамотності серед громадян, щоб вони розуміли, як можна знизити витрати на опалення, електроенергію та природний газ.
Фінансові стимули, інформування та нормативно-правове регулювання – в комплексі ці заходи здатні поліпшити ситуацію в енергозабезпеченні, якщо адаптовані до економічних, поведінкових і кліматичних умов конкретних країн і регіонів.
Але на території будь-якої країни також існують багаті (більше розвинені) регіони й бідні. У Великобританії, наприклад, до останніх сьогодні відносять Уельс і Північно-Східну Англію, які раніше були основними вуглевидобувними центрами країни. Причинами нерівності їхніх доходів часто називають технічний прогрес і глобалізацію.
«Тепер же стало зрозуміло, що економічна нерівність регіонів збігається з регіональними ж відмінностями в ДНК людей», – пишуть у статті для The Conversation автори нового дослідження економіст Девід Х'ю-Джонс і генетик Абдель Абделлауї.
Їхня наукова праця говорить про те, що соціальний клас людини формує його ставлення до своїх можливостей. А це, у свою чергу, впливає на збереження класової ієрархії, яка передається з покоління в покоління. У той же час талановиті люди прагнуть переїжджати до великих міст і перспективних регіонів, щоб жити поруч з подібними до себе.
«Економічна нерівність продовжить вкорінюватися, якщо люди не робитимуть поправку на свою природну схильність плутати зовнішнє враження від людини з доказами її здібностей», – зазначає Девід Х'ю-Джонс.
Інвестиційний фонд Icahn Enterprises, що належить легендарному трейдеру з Уолл-стрит Карлу Айкану, вчетверте за останні шість років зазнає збитків попри зростання фондового ринку. Стратегія інвестора, порадам якого багато років поспіль довіряє президент США Дональд Трамп, більше себе не виправдовує.
Причина негативного результату Icahn Enterprises – у цьогорічному падінні на 24% вартості акцій компанії Herbalife, пакет яких – другий за розміром в інвестпортфелі Айкана. Але основною проблемою трейдера є його постійна «ведмежа» активність на фондовому ринку, пише Forbes.
У свої 83 роки Айкан, як і раніше, з азартом насолоджується торгівлею на фінансових ринках. Цьогоріч він опинився в центрі скандалу з іншим не менш легендарним трейдером Уорреном Баффеттом – вони влаштували війну навколо угоди зі злиття нафтових компаній Anadarko і Occidental.
Айкан досі не відмовився від планів нав'язати через суд свої умови Баффетту, який здобув перемогу на першому етапі протистояння.
Але набагато резонансніший скандал, пов'язаний з ім'ям Айкана, трапився у 2017 році, коли Дональд Трамп несподівано призначив його своїм радником з питань регулювання бізнесу. Посада була неофіційною, але дозволяла майже відкрито лобіювати закони, від яких виграв би власний бізнес Айкана. Навіть більше, вона відкривала можливості для фінансових спекуляцій.
До виборів Трамп обіцяв боротися з корупцією. Ставши президентом, він формально заборонив призначати на посади, пов'язані з регулюванням бізнесу, колишніх лобістів. Однак фактично допустив це, створивши систему винятків. Коли управління з етики при Білому домі зажадало звіту, президент відмовив, а голова управління незабаром подав у відставку. «Карл перебував зі мною від самого початку, він є одним з кращих у світі бізнесменів», – зазначив американський президент.
Можна уявити, як відреагувала на новину корпоративна Америка – принаймні та її частина, яку не оминув увагою найвідоміший рейдер і «один з найбільш жадібних людей у світі» (у визначенні Чарльза Мейєра-молодшого, екс-президента неіснуючої нині авіакомпанії TWA). «Карл Айкан багато років успішно лякав компанії поглинаннями, змушуючи їхнє керівництво викуповувати акції, раніше скуплені їм, за завищеною ціною, недоступною звичайним акціонерам», – пише Конні Брук у своїй класичній книзі «Бал хижаків».
Неабиякий азарт і зухвалість, що мимоволі переходить у нахабство – це ті якості, якими не лише в США характеризують Карла Айкана, але і в Україні – Ігоря Коломойського. Аналогія напрошується також у тому, наскільки специфічні відносини пов'язують Карла Айкана з Дональдом Трампом, а Ігоря Коломойського – з президентом України Володимиром Зеленським.
Але поки чутки навколо колишнього співвласника ПриватБанку в Україні лише множаться, в США вже добре відомі подробиці того, як Айкан скористався своєю роллю неофіційного радника Трампа з питань регулювання бізнесу.
Айкан – основний акціонер нафтопереробної компанії CVR. І відкритий противник правил, які коштують йому додаткових витрат, – наприклад, частини офіційної програми підтримки відновлюваних джерел енергії: ціна питання тільки для CVR – сотні мільйонів доларів на рік. Він відкрито домагався її скасування. І коли отримав від Трампа посаду, потенціал для конфлікту інтересів був очевидний.
Коли подробицями зацікавилися журналісти (з активністю Айкана зв'язали падіння цін на особливі фінансові інструменти на паливному ринку, що дозволило йому зіграти на зниження), мільярдер подав у відставку. Це сталося незадовго до того, як розслідуванняпро нього опублікував New Yorker. Звинувачення на адресу мільярдера – в конфлікті інтересів або незаконному лобізмі – розвитку не отримали. Сам він усе це заперечував.
Saudi Aramco опублікувала проспект емісії акцій, в якому розкрила дату підписки на IPO. Чому продаж акцій вигідніший державі, а не бізнесу компанії?
Підписка на IPO найбільшої нафтогазової компанії в світі відкриється 17 листопада, а триватиме до 28 листопада для роздрібних інвесторів і до 4 грудня – для інституціональних.
Остаточний обсяг емісії стане відомий 5 грудня. Але в проспекті вказано, що роздрібні інвестори зможуть купити не більше 0,5% акцій компанії, що еквівалентно 1 млрд штук акцій. Ліміт для інституціональних інвесторів невідомий. Також, як і раніше, не названі дата IPO, розмір виставленої на продаж частки і приблизна вартість акцій.
Попри безліч невідомих, IPO Saudi Aramco, як очікується, стане найбільшим у світі. Розміщуватимуться акції на саудівській біржі Tadawul. Компанію підтримують найбільші інвестбанки світу: Goldman Sachs, JP Morgan, Morgan Stanley, Bank of America Merrill Lynch і низка інших.
За даними Reuters, у 2019 році компанія має намір продати на ринку 1% своїх акцій, ще 1% буде проданий у 2020-му. Загалом на ринку буде розміщено до 5% акцій нафтового гіганта.
Хоча наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман оцінював вартість компанії у $2 трлн, сьогодні, за даними Bloomberg, Ер-Ріяд виходить з більш низької оцінки. В агентстві відзначають, що за 2% акцій Aramco може отримати близько $40 млрд.
Виручені на IPO кошти Саудівська Аравія має намір направити на виконання програми Vision 2030, що передбачає розвиток нафтового сектора економіки, з тим щоб підготувати країну до закінчення ери вуглеводнів.
Раніше передбачалося, що IPO Aramco пройде як на саудівському, так і на зовнішніх ринках. Ймовірно, зменшення пропонованого на продаж пакета до 2% до кінця наступного року просто дозволяє замкнути продаж на саудівських інвесторів. Але, можливо, королівство вбачає пріоритет у досягненні якомога вищої капіталізації компанії, ніж у виручці від IPO, пише Financial Times.
У цьому випадку краще дійсно зробити акцент на місцевих інвесторів (керованість яких серйозно підвищила проведена наслідним принцом у 2017 році спецоперація по боротьбі з корупцією). Метою такої політики може бути перетворення акцій компанії на дуже значний інструмент застави під кредити. У попередній період низьких цін на нафту (в 1990-ті) Саудівська Аравія була досить великим позичальником на світовому ринку капіталу.
Багато країн зараз прагнуть посилити національну безпеку в умовах тотальних змін правил гри в глобальній торгівлі енергоносіями. Основний акцент – на реформуванні внутрішніх ринків. Але незважаючи на потенційні вигоди таких перетворень, вони почасти відкладаються через побоювання високих політичних витрат. Як такі витрати можна скоротити? Відповідь на це питання мають економісти Міжнародного валютного фонду.
Уряди багатьох країн, що зіткнулися з економічними проблемами, неохоче йдуть на реформи. Адже вигоди не виявляться одразу, проведення реформ може бути болючим і непопулярним серед виборців, а влада може не мати достатнього політичного капіталу, аби протистояти різним групам інтересів. Але в МВФ знайшли спосіб, як можна обмежити вплив негативних факторів.
Економісти фонду вивчили дані про стан економіки, регулювання і про реформи в 90 країнах (29 розвинених, 43 тих, що розвиваються, і 21 з низьким доходом на душу населення) в період з 1973 по 2014 рік. Також вони зіставили інформацію про реформи з подальшими електоральними результатами в країнах з демократичними і відкритими виборами (це звузило вибірку до 66 держав). У результаті було отримано першу базу даних, що містить таку інформацію щодо вельми великої вибірки країн, відзначають дослідники.
Аналіз показав, що економічні реформи дійсно асоціюються з політичними витратами, але не всі й не завжди: має значення те, на якому етапі електорального циклу вони реалізуються.
«Реформи ведуть до втрати голосів виборців на виборах – але тільки якщо їх розпочато в передвиборний рік», – роблять висновок економісти МВФ на основі аналізу досвіду 66 країн. Навпаки, реформи, ініційовані на початку електорального циклу, на перспективи наступних виборів не впливають. Це свідчить про короткозорість виборців і узгоджується з емпіричними даними про те, що ефекти від реформ реалізуються поступово, пишуть автори дослідження. Доказів того, що ефект від реформ істотно відрізняється залежно від країни або ідеології уряду, не знайдено.
Також у МВФ назвали кілька причин інерційності реформ. Перша – влада часто не впевнена, що саме слід робити. А при невизначеності щодо того, що потрібно, краще не робити нічого, вважають економісти МВФ.
Друга причина: країні може просто не вистачати технічних знань для здійснення бажаної реформи. Третя: якщо потреба в реформі викликана слабкістю або збоєм в економіці, уряд може вважати за краще почекати, чи не розв’яжеться проблема сама собою. Нарешті, суспільства, так само як і окремі особи, схильні відкладати складні рішення, навіть якщо знають, що бездіяльність збільшує витрати в майбутньому.
Скорочений робочий тиждень дозволяє майже на чверть зменшити споживання енергоресурсів.
Дедалі більше маленьких компаній по всьому світу переходять на чотириденний робочий тиждень. Тепер цей тренд почали переймати і великі корпорації. Японський підрозділ Microsoft повідомив, що після того, як співробітники стали працювати лише чотири дні на тиждень, їхня продуктивність зросла на 40%.
Скорочений робочий тиждень ввели в рамках експерименту в серпні цього року. 92% працівників (загалом у японському Microsoft їх працює понад 2000 осіб) сказали, що їм сподобалася експериментальна програма. У заяві компанії йдеться, що співробітники, які працюють менше, краще виконують свої обов'язки.
У Microsoft встановили правила, за якими зустрічі не можуть тривати понад 30 хвилин. Компанія заохочувала відмови співробітників від нарад і вирішення робочих питань онлайн. Крім того, завдяки скороченню робочого тижня японський підрозділ Microsoft зміг заощаджувати більше електрики та інших ресурсів. Зокрема, загальна кількість робочих днів скоротилася на 25%, кількість надрукованих документів – на 58%, а обсяг спожитої енергії – на 23%.
Telegram-канал автора: ROTHSCHILD QUEST: ENERGY TRENDS