Бійня в Ладакху: що поставило Індію та Китай на межу війни
Загибель десятків солдатів у рукопашній сутичці на кордоні пов'язують з проблемами пандемії
У понеділок, 15 червня, виникла перша за 45 років смертельна конфронтація на індійсько-китайському кордоні, в ході якої загинуло понад 20 солдатів і офіцерів. Світові ЗМІ заговорили про загрозу війни між двома ядерними державами, а помірні експерти – про відволікання уваги від коронакризи.
Що сталося 15 червня в Ладакху?
Як повідомляє видання Indian Express, масова рукопашна бійка виникла пізно ввечері в долині Галван у високогірному районі Ладакх поблизу неофіційного кордону, що зветься лінією фактичного контролю (ЛФК) між Індією та Китаєм.
Між офіцерами двох армій була укладена домовленість про непорушення «буферної зони» – безлюдної землі між ЛФК та річкою Шайок. Індійські військові для запобігання зіткненням мали перебувати на захід від річки, а китайські солдати – на схід від ЛФК. Однак індійці помітили, що китайські солдати увійшли в буферну зону і почали зводити там новий пост.
Коли командир індійського батальйону і його підлеглі підійшли до китайських вояків і висловили вимогу прибрати пост, ситуація швидко загострилася. Китайські солдати, за словами індійських офіцерів, озброїлися залізними ломами, каменями, битами і бамбуковими палицями зі вбитими в них цвяхами. Індійська сторона зробила те ж саме.
У масовій бійці брало участь кілька сотень людей. Під час зіткнення китайці забили до смерті індійського командувача і двох його підлеглих, а інших змусили до втечі, взяли в полон або зіштовхнули в річку, в якій багато хто з травмованих солдатиів потонув або помер від переохолодження.
Індія повідомила про загибель 20 своїх військовослужбовців в інциденті 15 червня. Пекін вважає за краще не розголошувати інформацію про втрати зі свого боку. Спостерігачі інтерпретують це мовчання бажанням запобігти спалаху анти-індійських настроїв у Китаї.
Що призвело до бійні?
Рік тому відносини урядів Індії та Китаю були цілком дружніми. Однак після переобрання і зміцнення у владі прем'єра-націоналіста Нарендра Моді, його міністр внутрішніх справ Аміт Шах розлютив Пекін. З трибуни парламенту він пообіцяв повернути у власність Індії підконтрольний Китаю регіон Аксайчін, і уточнив, що Індія може «пожертвувати життями задля досягнення цієї мети».
Прикордонна криза в Східному Ладакху вибухнула на початку травня – після того, як Китай вирішив пограти військовими м'язами поблизу кордонів з Індією і домогтися скасування будівництва доріг на спірних територіях. У чотирьох локаціях уздовж ЛФК – біля озера Пангонг-Цо, в долині Галван, секторі Демчок і районі Даулат-Бег-Ольде – Китай розмістив важку техніку, танки, артилерію і понад 6000 солдатів для вчинення психологічного тиску на Делі.
Індія у відповідь також стягнула броньовики, артилерію і війська в Ладакх. Обидві країни проводили патрулювання вздовж ЛФК, суворо заборонивши своїм солдатам застосовувати вогнепальну зброю. Однак ніщо не утримувало патрулі від вигукування словесних образ, закидання один одного камінням і провокування кулачних бійок. В одній з таких сутичок 5 травня було втягнуто 250 китайських та індійських солдатів, деякі з яких отримали важкі травми.
Намагаючись вийти з патової ситуації, офіцери і дипломати двох країн провели низку перемовин щодо деескалації. Але, хоча Індія під тиском Китаю відмовилася від інфраструктурних проектів у прикордонних зонах Ладакху, військове протистояння продовжилося.
Що заважає примиренню Індії та Китаю?
Ані Китаю, який створив арсенал з 320 ядерних боєголовок, ані Індії, що накопичила 150 ядерних зарядів, не потрібна війна. Експерти схиляються до думки, що дипломати двох країн допоможуть запобігти серйозним бойовим зіткненням уздовж загального 3380-кілометрового кордону.
«Якщо переговори на рівні військових і міністерств закордонних справ пройдуть марно, президент Китаю Сі Цзіньпін і прем'єр Індії Нарендра Моді безпосередньо домовляться про стримування великомасштабних військових дій», – цитує CBNC Келсі Бродерік, експерта з Китаю у консалтинговій компанії Eurasia Group.
Однак допоки тисячі солдатів продовжать стояти один навпроти одного вздовж спірних ділянок кордону, ризик повторення масових сутичок є високим.
«Ні у Моді, ні у Цзіньпіна немає бажання бити у військові барабани, – прокоментував ситуацію Миха Хрібернік, експерт по Азії з дослідницької компанії Verisk Maplecroft. – У той же час, жоден з лідерів не може собі дозволити відступити назад у надзвичайно складному і тривалому територіальному диспуті. Ми вважаємо, що до кінця 2020 року обстановка на спірних ділянках кордону буде нагнітатися, але сторони конфлікту не виявлятимуть ентузіазму в ескалації бойових дій».
Як пише видання Slate, обидві сторони експлуатують прикордонний конфлікт для відволікання уваги від своїх набагато серйозніших проблем, що виникли через пандемію COVID-19. Китай, «впустивши вірус», прагне продемонструвати світу військову силу, щоб компенсувати втрату міжнародного престижу. А уряд Індії розпалює націоналістичні настрої, щоб відвернути увагу громадянвід поглиблення бідності та безробіття.
Індія опинилася в четвірці найбільш постраждалих від коронавіруса держав. Попри жорсткі карантинні заходи, що призвели до закриття у квітні 120 млн робочих місць, країні не вдалося стримати поширення інфекції. Індія щодня реєструє по 11 000 нових випадків захворювання, і націоналісти звинувачують в цьому Китай.
«Настрої суспільства в Індії стали різко антикитайськими. У соцмережах і в групах WhatsApp багато індусів звинувачують Пекін у розповсюдженні коронавіруса, який обрушив економіку та перевантажив лікарні в таких містах, як Мумбай. Індійський застосунок Remove China Apps, що допомагає користувачам позбутися китайського ПЗ, було завантажено понад 4 млн разів, перш ніж Google видалив його зі свого інтернет-магазину» – пише Slate.
У свою чергу китайські державні ЗМІ, такі як Global Times, дорікають уряду Індії в нездатності взяти приклад з Пекіна, що зміг побороти епідемію, і звинувачують Нарендру Моді у підбуренні конфліктів на кордоні з метою відвернути увагу своїх громадян від критики в бік проваленої карантинної політики індійської влади.