Злети й падіння – неодмінні сценарії бізнесу, не кажучи вже про людські долі. Але як все-таки навчитися не падати й стабільно тримати курс на успіх? Як не дати підрізати собі крила вправнішим та агресивнішим, а то й зовсім поглинути? Як вистояти в нашому швидкозмінному та жорсткому світі? Все просто. Треба лише не збиватися з курсу. А курс – це сприятлива бізнес-стратегія.
Бекґраунд. Автор книги – сивочолий 73-літній професор, уродженець штату Мічиган Майкл Портер – знає про бізнес-стратегії як мало хто у світі. Він – ходячий класик, і читати та розуміти його книжку «Конкурентна перевага» – уже величезна й беззаперечна перевага.
Професор кафедри ділового адміністрування Гарвардської школи бізнесу став колись наймолодшим професором за всю історію її існування, і цей його рекорд ще досі ніхто не перебив. Консультував найвідоміші у світі компанії: AT&T, DuPont, Royal Dutch Shell і Procter&Gamble, Alpha-Beta Technologies, Parametric Technology Corp., R & B Falcon Corp и ThermoQuest Corp.
Дослідив також діяльність понад 100 галузей у різних країнах. Навіть консультував уряди Південної Кореї та Росії.
«Конкуренція лежить в основі успіху або невдачі компанії», – переконує у вступній частині книжці цей визнаний фахівець із вивчення економічної конкуренції мікро- та макроринків, пропонуючи свого роду матрицю ринкового успіху.
«Я написав її як для практиків, що несуть відповідальність за стратегічний розвиток компанії і вирішують, як саме створювати конкурентну перевагу і підвищувати продуктивність, так і для тих, хто намагається зрозуміти механізми функціонування бізнес-організації і покращення її продуктивності», – пояснює він.
Адже, обравши певну конкурентну стратегію, компанія може як посилити свої позиції, так і вщент їх підірвати.
Тож як бути? Треба просто правильно вибирати.
Оригінальна назва: «Competitive Advantage: Creating and Sustaining Superior Performance»
Видавництво: «Наш Формат»
Наклад: 2500 примірників
Сюжет. Задоволення потреб клієнтів – обов'язкова, але недостатня умова прибутковості галузі. Найважливішою умовою є здатність компаній галузі отримати прибуток під час створення вартості й не дозволити йому дістатися конкурентам, чітко й правдиво зазначає автор, оминаючи всі міфотворчі рифи. І так Майкл Портер у книжці чинитиме часто.
Наприклад, розповідає про переваги першого ходу на ринку: «Однак першопрохідці можуть відчути на собі й дію негативних факторів. Часто компанії, що останніми застрибують у вагон, отримують свої бонуси», – каже він і називає ці бонуси: можливість придбання новітнього обладнання або уникнення високого рівня витрат на освоєння ринку.
Перевертає він із ніг на голову й стереотипні уявлення про конкурентів, яких однозначно звикли вважати загрозою. Насправді ж «хороші конкуренти можуть допомогти досягнути стратегічних цілей, які підсилюють стійку конкурентну перевагу компанії та покращують структуру галузі».
Переконує, що присутність конкурента вигідна для обслуговування непривабливих сегментів і для покращення структури галузі, а саме – збільшення попиту. Щоправда, застерігає: головне – не сплутати хорошого конкурента з поганим. Бо хороший, на відміну від поганого, забезпечує вигоди компанії та не становить загрози в довгостроковій перспективі.
«Конкуренти – це одночасно благословення та прокляття. Якщо компанія розглядатиме їх лише як прокляття, вона ризикує позбавити себе власних конкурентних переваг і зруйнувати структуру галузі в цілому. Компанія повинна конкурувати активно, але не безладно», – із педантичністю економіста застерігає Майкл Портер. Автор також радить долати перешкоди шляхом горизонтальної організації – власне, це те, чим сильні зазвичай японські компанії, як-от компанія American Express .
«Неконтрольована децентралізація підриває основи вигідного використання взаємозв’язків, оскільки керівники автономних бізнес-одиниць прагнуть до реалізації стратегій, націлених на максимальну ефективну роботу окремої бізнес-одиниці, а не всієї корпорації».
Особливо ж цікава запропонована ним захисна стратегія щодо атак конкурентів (і цей розділ хочеться неодноразово перечитувати). Тих, хто атакує, він ділить на два типи: нові гравці на ринку та визнані конкуренти, які прагнуть змінити свою позицію. І радить: «Вдало застосована стратегія наступу виявляється найкращим захистом від атаки суперника». А ще – зменшення ймовірності атаки та вплив на рішення конкурента.
Розповідає і про три типи захисник тактик: підвищення структурних бар’єрів; збільшення очікуваних заходів у відповідь; зниження стимулу атакувати.
«Найсерйознішою та найпоширенішою помилкою є надто сильне переймання прибутками в короткостроковій перспективі, що суперечить необхідності вкладання коштів у захист», – підсумовує класик бізнес-стратегій, детально аналізуючи прийоми нападу на позиції лідера в галузі.
«Лідери часто стають вразливими. Спортивне взуття Nike перевершило Adidas. Заморожені обіди Stouffer’s випередили компанії Banquet і Swanson. Хоча успішні стратегії значно відрізняються залежно від галузі, їх об’єднує одна спільна риса. Всі вони прагнуть звести нанівець конкурентні переваги лідера, уникаючи повномасштабних заходів у відповідь».
Змініть правила гри, створюйте унікальність, – настійливо пропонує він у книжці. І це якраз та пропозиція, на яку хочеться пристати.
Вам сподобається, якщо: ви потребуєте детального аналітичного макропогляду на економіку, галузі, бізнес, щоб змінити щось у своїх традиційних уявленнях та діях. Ця книга – фактично підручник, який хочеться перечитувати, занотовувати, і який дає знання, структурує та перетворює економічні бачення на цілісну картину з чітко виписаними деталями.
Вам не сподобається, якщо: ви звикли до легких та ненапружливих форм сприйняття матеріалу. З цією книжкою так не вийде – над нею треба добряче поміркувати.
Багато в книжці теорії, та мало практичних кейсів, з якими б хотілося ознайомитися з огляду на унікальний консультаційний досвід автора, яким він чомусь не проілюстрував детально своїх стратегій.
Також впадає в око й повторюваність меседжів, яка, звісно, важлива в студентських аудиторіях, але чи так уже й необхідна читачам?
Головна причина прочитати: усі чотири частини книги (1 – типи конкурентних переваг і шляхи їхнього досягнення; 2 – конкурентні сфери галузі та їхній вплив на конкурентні переваги; 3 – конкурентні сфери в суміжних галузях; 4 – про загальне застосування конкурентної стратегії) створюють ефект чотирьох стовпів, на яких тримається переконливий економічний бізнес-базис.
Про що б не йшлося – чи то про ланцюжки вартості, чи про конкуренцію, чи про загрозу переходу покупця на продукт-замінник, чи про диверсифікацію себе серед конкурентів, чи про критерії сигналів, на основі яких покупець вирішує щось купувати – у книжці на це дається чітка відповідь із детальним аналізом конкурентних переваг.
Хоча Майкл Портер і застерігає: «Галузь – це не статична структура, і в багатьох галузях компанії часто змушені працювати в умовах невизначеності, коли неясно, у якому напрямку буде змінюватися структура галузі і якою вона стане».
Проте після прочитання цієї об’ємної книги з’являється такий собі післясмак величезної купи знань та готовності застосувати їх у певних ситуаціях. І навіть якщо ці ситуації дуже мінливі.
Ця популярна у світі книга знаного корейського фахівця в площині економічної конкуренції В. Чан Кіма та його співавтора ніби опонує Майклу Портеру з його теоріями. А саме – тут переконують, що не варто робити вибір між різноманіттям товару для різних ніш і низькою ціною (як закликає концепція Майкла Портера) та радять застосовувати ці дві переваги разом у нових сегментах ринку.
«Стратегію блакитного океану» називають однією з найпопулярніших книжок бізнес-сфери за кілька останніх десятиріч. Її переклали 43 мовами світу, вона входить до топової десятки ділових книжок із продажу на Amazon та визнана бестселер за версіями Wall Street Journal та BusinessWeek.
Ідеї, які просуває, – нестандартні: відмова від жорсткої конкуренції та пошук вільних ніш, тобто так званих блакитних океанів. Мовляв, такі «блакитні океани», позбавлені непотрібної конкуренції – значно краще, ніж «червоні океани» – ті, які насичені кров'ю вбитих конкурентів.
Ця книга могла б нагадувати утопію, якби не переконливі аргументи знаних фахівців-економістів.
Автор Бен Горовіц – відомий підприємець та інвестор, який вкладав кошти в розвиток таких відомих компаній, як Airbnb, Facebook, Twitter, Skype та понад 150 інших. Він мешкає зараз у Кремнієвій Долині та вкладає свої мільярди в стартами на ранньому етапі їхнього розвитку.
На відміну від «Стратегії блакитного океану», у своїй книзі він звертається не до історій успіху, а, навпаки, до таких, що далеко не ідеальні. За принципом «у поганому завжди є щось хороше».
Адже слідування усталеним правилам поведінки пригнічує креативність, при цьому неможливе інколи часто стає можливим. Та ще й з таким розмахом, на який ніхто й не очікував. Автор знаходить спільні моменти в діяльності хакерів, Чингісхана й ексдиректора «Макдональдс» і наводить переконливі аргументи, що в бізнесі ви й ваша компанія є тим, що ви робите.