Національний банк України 16 січня повідомив про зняття заборон для клієнтів-юросіб на проведення операцій з продажу іноземної валюти на умовах «форвард». Також з'явилася серія послаблень для валютних операцій населення. Що це означає і як згадані новації можна застосувати на практиці в українських реаліях, розбирався Mind.
Форвардами називають контракти «наперед»: коли сьогодні ви фіксуєте умови, на яких зробите операцію в майбутньому. Наприклад, сьогодні ви домовляєтеся, що через півроку зможете продати банку $1 млн за 28,4 грн/$. Ви як бізнес отримуєте можливість прогнозувати свої фінансові потоки. Банку ця операція вигідна, тому що він заробляє на валютних операціях і комісійних.
«Логічно, що передбачити, яким буде валютний курс навіть через тиждень, неможливо. Ось тут і прийде на допомогу форвардний контракт, у якому сторони відразу ж домовляються про курс майбутньої угоди. Це зручно та безпечно», – пояснює корисність інструменту директор департаменту казначейських операцій АТ «ЮНЕКС БАНК» Дмитрій Дребот.
Форварди були дозволені й раніше. Але до 16 січня юрособам слід було доводити, чому вони хочуть продати валюту в майбутньому. Для цього потрібно було пред'явити банку експортно-імпортний контракт або кредитний договір. Після цього компанія могла укладати форвардні контракти, щоб перекрити ризики зміни курсу іноземної валюти. Ще була можливість використовувати форварди для того, щоб купити гривневі облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).
Тепер Нацбанк дозволив компаніям робити продажі без зобов'язань. Тобто юридичні особи зможуть у майбутньому продати валюту поза контрактом – просто тому, що вони так хочуть.
Ця сфера стала абсолютно ринковою. Юрособа знає, що через кілька місяців їй надійде валюта. Вона може гарантувати свої грошові потоки, уклавши угоду наперед. Звичайно, для компанії виникає додаткова відповідальність: якщо валюта до потрібної дати не надійде, доведеться шукати кошти для того, аби виконати форвард. Але це не мінус операції, а скоріше логічний наслідок будь-якого договору, який потрібно виконувати.
Валютна лібералізація не торкнулася операцій купівлі іноземної валюти. Ви не можете попросити банк через пів року продати вам долар за курсом 28 грн/$. Можливо, такі операції дозволять згодом, але поки що НБУ всіма силами бореться за утримання стабільності на валютному ринку. Будь-яка купівля – це потенційна загроза. Якщо юрособи сформують великий обсяг заявок на придбання валюти, це створить можливість для неконтрольованого руху курсу.
Зате такі обмеження відсутні для населення. Нацбанк відкрив ринок форвардів для фізосіб – як на продаж, так і на купівлю.
Здавалося б, це може перетворитися на потужний напрям. Але вже сьогодні банкіри кажуть, що фізособам форварди знадобляться в обмеженій кількості випадків. Хеджувати їм нема чого, крім разового продажу квартири або машини. Крім того, фізособи перебувають під жорстким контролем фінмоніторингу, тому повинні щоразу доводити, звідки в них з'явилися гроші.
«Так, форвард – гарний і корисний інструмент. Суть його в тому, що в клієнта є на руках вільна гривня, і він хоче придбати валюту. Але не сьогодні, а через півтора або два місяці. Виняток становлять ситуації, коли людина продає квартиру або машину, отримує на руки гривню і хоче перестрахувати свої ризики. В цьому разі форвард дійсно допоможе. Але це будуть поодинокі операції», – пояснює Дмитрій Дребот.
Фізособи отримали ще одну пільгу від Нацбанку. Крім іноземної валюти, НБУ дозволив форвардні операції з купівлі та продажу банківських металів.
Умовно, клієнт знає, що за шість місяців у нього з'явиться гривня. Він приходить у банк і просить продати йому через пів року злиток золота. Банк називає ціну, за якою продасть саме золото, плюс комісійні. Якщо клієнта влаштують запропоновані умови, він укладає форвардний контракт і далі не хвилюється, що ціна золота неконтрольовано зросте.
Крім того, фізособи зможуть проводити валютні розрахунки за внутрішні ОВДП, які номіновані в іноземній валюті. Вони й раніше мали можливість купувати облігації внутрішньої держпозики. Але тепер отримали право укладати під ці угоди форвардні контракти. І у форварді прописувати, яку суму у валюті збираються придбати, щоб потім вкласти її в ОВДП.
Вдасться й зворотна операція. Умовно, людина вже має валютні ОВДП, і вона зможе зафіксувати зараз, за якою ціною продасть їх через сім місяців. Мінфін погасить облігації, видасть долари або євро, а громадянин продасть їх за заздалегідь відомим курсом.
Щоби скористатися послугою, потрібно просто звернутися до банку. Там запропонують умови за форвардом, і далі клієнт зможе визначитися, чи укладатиме контракт.
Ціна послуги формується зважаючи на поточний валютний курс і вартість гривні на міжбанківському ринку. Поки що можна сказати, що форварди дійсно вигідні експортерам. Умовно, якщо курс долара становить 28,2 грн/$ – то через місяць за форвардними контрактами можна зафіксувати його на рівні 28,4 грн/$.
Незаперечний плюс форварду полягає в тому, що в ньому фіксуються індивідуальні умови угоди: необхідні термін, курс і сума. У цьому головна відмінність форварду від такого продукту, як ф'ючерс (поки що відсутній в Україні).
Ф'ючерс – це стандартизований біржовий контракт, який створюється для біржової арбітражної торгівлі. Він найчастіше геть не виконується. А ось форвард – це глибоко індивідуалізований контракт, який виконується завжди. Тому, якщо з часом в Україні запустять валютні ф'ючерси, це не спричинить зникнення форвардів.
Усе це, безумовно, позитивні зміни, які повністю вкладаються в стратегію валютної лібералізації, запущеної ще на початку 2019 року. У 2013–2014 роках Нацбанк дуже сильно «закрутив гайки» на банківському ринку, зокрема за операціями з валютою. Це було пов'язано з об'єктивною ситуацією в країні.
Лише останніми роками валютний ринок стабілізувався, і лібералізація стала можливою. У лютому 2019-го набрав чинності закон «Про валюту й валютні операції». Саме він започаткував ті процеси, які ми спостерігаємо зараз.
Основний елемент валютної лібералізації – скасування обмежень на операції з іноземною валютою для юридичних осіб. Так це працює в усьому світі. Будь-яка компанія в Євросоюзі може за свої чесно зароблені євро купити долари або фунти стерлінгів. І їй для цього не потрібно нічого доводити, збирати купу документів тощо.
Фахівці одноголосно твердять, що послаблення, пов'язані з форвардними операціями, навряд чи призведуть до яких-небудь кардинальних змін. Можливо, до наявних оборотів додасться від сили 1%.
Україна, на жаль, наразі не досягла такого ступеня свободи, яку мають європейські компанії. Національний банк дійсно докладає неабияких зусиль, аби банкам та їхнім клієнтам дихалося легше. І показує політичну готовність покращувати умови роботи на ринку. Але поки що він не готовий віддавати валютний курс виключно на відкуп мінливого та непередбачуваного ринку.
За словами Дмитрія Дребота, зміна, на яку дійсно чекає весь ринок, – зняття обмежень, що не дозволяють юрособам безперешкодно купувати валюту. Є низка перепон, які суттєво ускладнюють бізнесу проведення подібних операцій.
«Професійні учасники ринку та банкіри – на боці Нацбанку. І вони готові підказати, як безболісно прибрати ці обмеження. Наприклад, операції з валютою можна лімітувати. Встановлювати ліміти можливо різними способами і використовуючи різні критерії. Це дозволить уникнути негативних наслідків і не допустити дестабілізацію валютного ринку», – уточнює директор департаменту казначейських операцій АТ «ЮНЕКС БАНК».
Наразі НБУ продовжує лібералізовувати ринок в елементах, які не здатні справляти потужний вплив на ринок. Він знаходить «вузькі місця», які можливо «розширити», – і дозволяє те, що можна дозволити.
До повного зняття обмежень ще далеко. Але в будь-якому разі банкіри схвально сприймають обережні дії регулятора щодо лібералізації. Замість повного та рішучого зняття обмежень, вони рекомендують рухатися поетапно, поступово розширюючи ліміти. Лімітування вони вважають дуже правильним та обережним інструментом.
Обмеження можуть стосуватися сум операцій, часу, частоти та інших параметрів. Уміло використовуючи ліміти, можна поступово привчити український ринок працювати з усім тим інструментарієм, який доступний європейським банкам, водночас не ставлячи під загрозу стабільність курсу.
Цей шлях банкіри вважають прогресивним і виваженим. Поки що можливо робити маленькі, але вправні кроки. А згодом – коли дозволять макроекономічні умови в Україні – стане можливим черговий виток лібералізації. Нехай цей процес розтягнеться на роки, але загалом напрямок, обраний Нацбанком, – слушний і логічний. «Ми розуміємо, що шлях лібералізації – складний. Але повна валютна свобода в країні настане лише тоді, коли будь-яка компанія зможе купити валюту без жодних пояснень, а просто тому, що їй це потрібно», – резюмує Дмитрій Дребот.