Посол Королівства Швеція: «Ситуація навколо Scania не додає ентузіазму шведським інвесторам»
Тобіас Тіберг – про інтереси шведського бізнесу в Україні та складнощі, перспективи співпраці й найбільші спільні бізнес-проєкти
Mind продовжує спілкуватися з послами різних держав в Україні. Мета проєкту – показати вітчизняні перспективи на міжнародній арені та місце нашої країни в глобальній економіці. Ми зосередилися на питаннях бізнес-інтересів, можливостях для співпраці та їхній реалізації підприємцями двох країн, а також на привабливості України для іноземного капіталу.
Наступний наш співрозмовник – надзвичайний і повноважний посол Королівства Швеція Тобіас Тіберг.
Швеція – важливий торговельний партнер України в Північній Європі й один із провідних інвесторів у нашу економіку. В Україні зареєстровано 89 підприємств зі шведським капіталом, що працюють у сферах відновлюваної енергетики, утилізації відходів, ядерної безпеки, сільського господарства.
Наша бесіда з паном Тібергом присвячена проблемам і динаміці шведських вкладень в Україну та важливості Швеції як одного з інвесторів української економіки.
– За даними Держстату, обсяг шведських інвестицій в Україну знижується з 2010 року (різке падіння у 2013–2014 роках – з $1,08 млрд до $439 млн). Ваші компанії побоюються українського ринку?
– За моїми даними, кількість шведських інвестицій з 2014 року не падає. У 2014-му наші інвестиції (сумарні) склали $340 млн, до кінця 2020 року – $540 млн. І жодна зі шведських компаній не пішла з українського ринку після Майдану.
Але визнаю, між нашими країнами – величезний нереалізований потенціал у сфері інвестицій. Причина – недосконала судова система (неефективна робота судів, неефективне виконання судових рішень) і корупція.
– І все ж названі вами цифри удвічі не дотягують до рівня 2013 року (за українськими даними). Хоча, відштовхуючись від рівня 2014 року, невелике зростання інвестицій є. Якщо говорити про приріст фінансових вкладень, які напрями бізнесу розвивали ваші компанії в нас останнім часом?
– Різке падіння обсягів інвестицій 2013 року пояснюється тим, що з України пішов шведський банк Swedbank. І це не пов'язано ані з Майданом, ані з війною.
З недавніх інвестицій – це IKEA і H&M, які працюють у сфері роздрібної торгівлі. Також компанії, що працюють у сфері інформаційних технологій (Sigma Software, Beetroot). Там інвестиції не настільки великі, але вони постійно збільшуються. Зокрема, 2020 року Sigma Software придбала українського аутсорсера IdeaSoft, а Embracer Group купила українську 4АGames (сума угоди – $36 млн). Крім того, Scania відкрила свій дилерський центр у Луцьку. Сумарний обсяг інвестицій компанії в Україні – близько 40 млн євро.
– Крім відкриття магазинів і IT-галузі, були ще серйозні інвестиції?
– Vindkraft вклала великі суми у відновлювану енергетику. Значні інвестиції в проєкти практично у всіх регіонах України зроблені Екологічною фінансовою корпорацією Північної Європи (NEFCO) в комунальну інфраструктуру України. А в сільгоспгалузі працює Grain Alliance (ця компанія оперує на 50 000 га землі), яка вклала й продовжує вкладати великі кошти. Зокрема, у переоснащення елеваторів, які сьогодні працюють на природному газі, але через кілька років перейдуть на відновлювані джерела енергії.
Два місяці тому я брав участь у церемонії відкриття такого об'єкта: компанія інвестувала 10 млн євро в нову сушарку для зерна, яка працюватиме на біопаливі.
– А як шведський бізнес в Україні переживає пандемію?
– Все залежить від специфіки компанії. В IT-сфері – бум технологій через перехід з режиму офлайн в онлайн. А ось наші постачальники запчастин для автомобілів переживають важкі часи, хоча ситуація трохи змінюється. На компанії, що працюють у сельхозсфері, вплинула не стільки пандемія, скільки глобальні тенденції, пов'язані з постачаннями та світовими цінами на продукцію. Якщо говорити про нові значні інвестиції 2021 року, то в мене немає такої інформації.
– Найбільша інвестиція в Україну за останні 5–7 років у кого?
– У «Vindkraft Україна», що належить Карлу Стурену. У 2018–2019 роках компанія запустила виробництво на трьох майданчиках у Херсонській області загальною потужністю 140 МВт. Сумарний обсяг інвестицій оцінюється у 220 млн євро.
– Vindkraft розв'язала свої проблеми з виплатами за «зелену» електроенергію від держави?
– Угоду з державою досягнуто ще у квітні 2020 року: підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики, на основі якого ухвалено закон «Про альтернативні джерела енергії». Але ні меморандум, ні закон не виконано (згідно з меморандумом, 55% «зеленого» тарифу має відшкодовуватися, на ділі – лише 14% боргу компенсовано). Сумарно борг за 2020 рік становить 22,4 млрд грн. Тобто питання залишається відкритим. І зараз йдеться вже про недовіру до угод, що укладаються українським урядом та міжнародними інвесторами.
– Які найбільші проблеми ваших компаній тут?
– Наші компанії стикалися з різними проявами ведення бізнесу «по-українськи»: проблемами з податковою, митниками, судами, поверненням ПДВ. Але компанії не уповноважували мене говорити про ці проблеми сьогодні.
– 2020 року «Scania Україна» програла в суді першої інстанції 123 млн грн на користь колишнього дилера і сервіс-центру – українського підприємства «Журавлина». Чи була вже апеляція?
– Суть спору – нібито упущена колишнім дилером Scania вигода, внаслідок розірваного в судовому порядку договору. Опонент Scania подав до суду претензії на суму 123 млн грн, жодним чином не підкріплені, а Господарський суд задовольнив їх.
У цьому випадку Scania звернулася до посольства за допомогою. Позов української компанії «Журавлина» проти «Scania Україна» тягнеться близько дев'яти років і зараз знаходиться на розгляді Північного апеляційного госпсуду, де вже п'ять місяців ніяк не можуть ухвалити рішення.
Ба більше, на сьогодні немає жодного документа/доказів від «Журавлини» для порушення справи проти Scania, і засідання суду постійно переносилися без очевидних причин. Зараз ця справа нарешті разглядається, і представники посольства присутні на слуханнях. Звичайно, ситуація навколо Scania не додає ентузіазму шведським інвесторам у питанні подальшого інвестування в Україну.
– До яких органів нашої влади ви зверталися з приводу цього кейсу?
– Ми піднімали це питання з представниками української влади, що курирують інвестиції. Також проблему обговорювали на рівні спецкомісії Верховної Ради з питань захисту інвесторів, де отримали підтримку. Сподіваємося, суд ухвалить справедливе рішення.
– Ви зазначили, що жодна шведська компанія не пішла з нашого ринку, бо шведи вірять у потенціал інвестицій в Україні. Чи не похитнулася віра через скандал із китайськими інвесторами компанії «Мотор Січ» – введеними Україною санкціями й націоналізацією? Як відреагував шведський бізнес, не боїться такої ж долі? Сьогодні – китайці, завтра – хтось інший...
– Дуже цікаве питання. Ситуація навколо «Мотор Січі» нестандартна, бо це стратегічне підприємство, але я не маю права її коментувати. До того ж жоден із наших інвесторів на сьогодні не працює в стратегічних галузях України. Тому шведський бізнес активно не обговорював цю тему.
– Раніше шведи здійснювали в нас проєкти в газовій, агро- й енергогалузі. Зараз є схожі інвестиції?
– В енергогалузі назву дві компанії: Vindkraft – займається вітроенергетикою і Westinghouse (дочірнє підприємство американської групи компаній Westinghouse) – є виробником ядерного палива майже для половини ядерних електростанцій, які функціонують в Україні. Також була відома компанія Misen Energy в сфері природного газу (її пов'язують з українським олігархом Дмитром Фірташем. – Mind). У сільгоспнапряму назову Grain Alliance («Баришівська зернова компанія») – один із найбільших наших інвесторів.
Також є значна кількість шведських компаній, які володіють акціями українських сільгоспкомпаній: наприклад, AgroRegion, Agromino. Відомо, що в українському суспільстві є сильний опір лібералізації сільськогосподарського ринку. Але те, як сьогодні виглядає український сільгоспринок і як він виглядатиме (якщо не провести його глибоку комплексну реформу) – не впевнений, що в такому разі тут будуть масштабні інвестиції, попри потенціал цього ринку.
Якщо бар'єри доступу до українського сільськогосподарського ринку залишаться такими ж високими – на ньому домінуватимуть колишні гравці (місцеві монополії). А ті блага й переваги, які могли б з'явитися завдяки іноземним інвестиціям – не здійсняться.
– У грудні 2019 року прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен і президент України Володимир Зеленський домовилися залучити шведських інвесторів у сферу перероблення відходів в основних містах України. Є результати?
– На сьогодні Швеція підтримує два проєкти, пов'язані з рекультивацією наявних звалищ і будівництвом нових потужностей для перероблення сміття – у Львові та Хмельницькому. Шведське агентство міжнародного розвитку (SIDA) надало $500 000 на кожен проєкт. Найбільший – у Львові (він ще в стадії будівництва, але перероблення відходів вже йде). Ця діяльність є симбіозом грантів і кредитів, наданих SIDA та ЄБРР.
– Кілька років тому шведські компанії розглядали питання повернення виробничих потужностей з Азії до Європи (і бачили перевагу їхнього розміщення в нас). Чи можливо це в доступному для огляду майбутньому: які з виробництв можуть бути в Україні?
– На рівні ідеї такий варіант дискутується. Але сьогодні я не знаю про шведські компанії, які б планували перевести своє виробництво до України.
Та й узагалі, щоб така можливість стала реальністю, Україні спочатку треба виконати «домашнє завдання», аби переконати власників шведських підприємств перемістити своє виробництво з Азії сюди.