Люди в чорних мантіях проти людей у костюмах: що відлякує міжнародних інвесторів від України
І чому «інвестняні» безпорадні за нинішньої судової системи
Бізнесмени завжди раді бодай мінімальній допомозі держави. Так було із «податковими канікулами» через COVID-19, і з ліквідацією економічного крила в СБУ. За діями Києва в економіці та фінансах ділові люди стежать повсякчасно. Але особливо гостро вони тримають вухо тоді, коли йдеться про судову реформу. Чому в цій царині є багато приводів для тривоги, спеціально для Mind розповідає Сергій Козлов, голова ГО «Центр викривачів корупції» та Асоціації судових репортерів України.
На відміну від Дикого Заходу, де господарські та фінансові суперечки вирішувались особливою латиною (Para Bellum), в Україні в ідентичних обставинах йдуть до суду. Отже, упередженість, неосвіченість чи взагалі схильність служителя Феміди до дорогих подарунків може нівелювати все те добре, що робить законодавча та виконавча гілки влади (якщо роблять, звісно).
Розглянемо три приклади, як це почасти відбувається.
Дивовижні пригоди Scania в Україні
Шведський гігант Scania увійшов на український ринок у 1993-му. Попит на якісні вантажівки виявився стійким. Офіційний дилер Scania, «Сканія Україна», створював робочі місця, розвивав партнерську мережу та сплачував податки (за даними компанії, не менше 100 млн євро впродовж 1998-2020 років). Інвестиції у розвиток сервісних станцій, обладнання та персонал склали понад 40 млн євро.
Цей, наче у толкінівському Ширі, молочний ландшафт псує одна історія. У 2012-му «Сканія Україна» дізналась, що один з її партнерів, ТОВ «Фірма «Журавлина», порушує стандарти бізнесу та не дотримується договору. Як уже зазначалося в ЗМІ, компанія продавала «замість оригінальних нових запчастин дешеві аналоги та вживані деталі».
У 2016-2017 «Сканія Україна» розірвала договори з «Журавлиною». Втім, це ТОВ, попри доволі очевидну ситуацію, у 2019 році подає на дистриб’ютора шведських вантажівок до суду і вимагає, по-перше, компенсувати нібито втрачену вигоду, яку компанія не отримала у 2012-2017 роках, і, по-друге, виплатити «фіктивну заборгованість» за дилерські послуги впродовж 2005-2017 роки.
У вересні торік суддя Господарського суду Київської області Світлана Чонгова (російська громадянка, для якої справа «Сканія Україна» vs. «Журавлина» стала останньою перед пенсією) підтримала позицію компанії-ексдилера та зобов’язала «Сканія Україна» виплатити понад 123 млн грн. «На основі листів від сервісних центрів МВС, таблиць від «Журавлини», які вони складали самостійно, суд ухвалив рішення із сумою копійка в копійку на їхню користь. Ми підозрюємо, що на це рішення вплинула корупційна складова», – коментував у листопаді 2020-го головний юрист «Сканія Україна» Сергій Замула.
123 млн грн – сума велика навіть для шведського автогіганта й дорівнює річному обсягу інвестицій «Сканія Україна» у її сервісні центри. Зважаючи на зразкову необґрунтованість суддівського рішення, дистриб’ютор подав апеляцію. Компанію підтримала парламентська Тимчасова спеціальна комісія з питань захисту прав інвесторів.
Але й тут пригоди Scania не скінчились: з грудня Північний апеляційний суд м. Києва все ніяк не може зібратись і розглянути апеляцію. Засідання переносили тричі, востаннє – через суддю, який на лікарняному.
Короткий висновок: якби не первинне ганебне рішення Господарського суду, інвестиційному іміджеві України не було б завдано болючого удару. Нереформований суд – найбільша перепона на шляху до економічного зростання України.
Бурхливий «Океан»
У далекому 2015-му одне з основних суднобудівних підприємств України, ПАТ «МСЗ «Океан», спіткало банкрутство. Після того стартувала звичайна процедура виставлення майна на публічний аукціон, аби погасити вимоги кредиторів (працівників компанії передусім).
Втім, у 2016-му, коли активи заводу були готові до продажу, Печерський районний суд м. Києва (sic!) заарештував цілісний майновий комплекс підприємства та віддав на відповідальне зберігання одному з численних кредиторів, ТОВ «Океан-Судоремонт» і, як пише арбітражний керуючий цього процесу Ірина Сербін, людині, «яка стоїть за постійними рейдерськими атаками на завод «Океан», Ігорю Ігнатову. Як відомо, ці люди мають безпосереднє відношення до колишнього акціонера підприємства – російського олігарха Ігоря Юсуфова».
Рішення всюдисущого Печерського суду перетворило з вересня 2016-го по лютий 2018-го територію «Океану» на контрабандний порт. І це попри те що Апеляційний суд м. Києва скасував це de facto безвідповідальне зберігання у листопаді 2016-го (як буває, правоохоронці ухвалу проігнорували). Ірина Сербін у тому ж матеріалі свідчить, що за цей час з заводу вивезли активів на близько 40 млн грн.
У 2018-му ГПУ розібралась у ситуації та повернула управління майновим комплексом ліквідатору. Печерський суд зняв з нього арешт. А вже 3 грудня того ж року з третьої спроби на аукціоні майно «Океану» було реалізоване українському інвесторові. Весь 2019-й підприємство відновлювало репутацію та успішно шукало клієнтів.
Єдиними, кого не влаштовував цей хепі-енд для «Океану», Миколаєва та економіки країни, були ексвласники заводу, які навіть не брали участі в аукціоні. Вони «підкинули» Печерському суду старі кримінальні провадження та натякнули на «захист підприємства від нового власника» – і слуги Феміди 13 січня 2020 року знов наклали арешт на активи заводу. Це паралізувало роботу «Океану», який не зміг виконати угоди на кількасот мільйонів гривень (а бюджети не отримали податки). Репутацію надійного підприємства брутально зруйнували.
На щастя для «Океану», у тому ж році після втручання місцевих та народних депутатів арешт з майна заводу суд зняв. Тим часом справа про законність аукціону дійшла до Верховного суду, який 10 листопада 2020 року відмовив ексвласникам заводу у задоволенні їх вимог.
Короткий висновок: якби не «гнучкий» Печерський районний суд, «Океан» отримав би міжнародних замовлень на понад 280 млн грн, бюджет наповнився податками, а Миколаїв став привабливим містом-роботодавцем.
Нерибний день
Найбільший у світі виробник пелагічних сортів риби Pelagia AS працює в Україні з 2009 року. «Інвестняні в масках» доволі швидко помітили норвезького інвестора, вилучали майно та вимагали хабарі.
А потім на «лінії інвестпідтримки» з’явився український партнер, з яким Pelagia AS співпрацювала понад шість років. Місцева компанія отримала товар на $3 млн, її реалізувала та не розплатилась. Цивілізовані норвежці пішли до міжнародного арбітражу, який підтвердив факт недотримання угоди та стягнув боргові зобов’язання на користь інвесторів. Крім того, як повідомлялося, «норвежці взагалі виграли всі можливі процеси у цій справі від Запоріжжя, де розташований завод партнера, до Верховного Суду в Києві».
«Але як показує практика, виграти суд в Україні ще нічого не означає, – зазначав Егіл Магне Хогстад, головний виконавчий директор (CEO) Pelagia AS. – Поки тривали тяжби, які штучно затягували опоненти і суди, наш нещодавній партнер зміг переоформити свій завод на новостворену компанію, а також вивести всі кошти зі своїх рахунків».
Цей кейс завдав потужного міжнародного удару по інвестиційній привабливості України. Справа в тому, що, за усталеною практикою, норвезькі експортні поставки до держав з високими ризиками страхуються національною кредитно-страховою компанією GIEK Kredittforsikring AS (підпорядковується Міністерству промисловості і рибальства Норвегії). Дана компанія відшкодувала Pelagia AS частину неотриманих від українців коштів, а решту покрили… норвезькі громадяни.
Складно не навести підсумкову цитату Егіла Магне Хогстада: «Подібні кейси в цілому негативно впливають на інвестиційну привабливість України… […]. Кожен раз, коли український уряд або інші топ-чиновники запрошують норвезькі компанії вкладати інвестиції у вашу країну, виникає історія про продукцію на $3 млн, які так і не були отримані норвезьким експортером».
Судов(м)а реформа
Суди та судді різних рівнів ніколи не діяли б протизаконно, якби знали, що за «преступленієм» завжди прямує «наказаніє». Звісно, сценарій Раскольнікова буде зайвим, але наявність спричинених рішеннями слуг Феміди бізнес-криз свідчить про те, що Вища рада правосуддя (ВРП) та Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) схильні до професійної імпотенції або взяли курс на шкідництво державі. У теорії саме вони є тим «батогом», який має утримувати суддів від свавілля – призначати, карати та їх звільняти.
Чи бачить бізнес зелене світло у тунелі судової реформи? Відповідь щотижня міняється.
Важливість перезапуску ВРП розуміють всі міжнародні ключові гравці. У червні 2020-го МВФ висунув умовою 5-мільярдного доларового кредиту судову реформу. Так само як і ЄС – для позики у розмірі 1,2 млрд євро. 26 січня посли G7 оприлюднили рекомендацію терміново реформувати ВРП, без чого ефективна зміна правосуддя в Україні буксуватиме й далі.
Міжнародний та український бізнес із радістю сприйняв обіцянку Президента Володимира Зеленського та його монодепутатів нарешті вирішити проблему судової влади. Втім, наперекір усілякій логіці 27 січня профільний парламентський комітет дав «зелене світло» законопроєкту №3711, який не лише суперечить ідеї Президента, але й кидає справжній виклик співпраці з закордонними партнерами. Документ гарантує відсутність перезавантаження ВРП і лише посилює її – наприклад, віддає їй право формувати склад ВККС, проти чого гнівно виступала Венеційська комісія. Якщо так станеться, «судові труби» на десятки років заповняться сумнівними кадрами, яких не звільниш. А там і до зіпсованих взаємин зі стратегічними партнерами недалеко.
На щастя, 5 лютого парламентська зала провалила цей документ. Тож, «Годинник судного дня» перевели на хвилину назад. Але з полегшенням зітхнути бізнес може лише тоді, коли ВРП та ВККС трансформують за європейським зразком.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
