Уперше за шість десятиліть на чолі соціалістичного уряду Куби немає нікого з династії Кастро. У понеділок, 19 квітня, 89-річний Рауль Кастро пішов з посади очільника Комуністичної партії. Це найвпливовіше державне крісло він передав своєму молодшому протеже – 60-річному президентові Куби Мігелю Діас-Канелю, якому тепер належить оновити 11-мільйонну країну, яка постраждала від COVID-19, 11%-го падіння економіки та продуктового дефіциту.
Рауль Кастро офіційно очолив Кубу 2008 року. До цього країною керував його рідний брат Фідель Кастро. Будучи прем'єр-міністром, президентом і головнокомандувачем Куби, він утримував владу п'ять десятиліть поспіль із моменту повалення режиму диктатора Фульхенсіо Батісти 1959 року. І був третім у світі главою держави за тривалістю правління після англійської королеви Єлизавети та короля Таїланду. Фідель Кастро помер від раку в листопаді 2016-го у віці 90 років.
Рауля Кастро називали «прагматичнішим» з двох братів. Більшу частину життя він перебував у тіні харизматичного Фіделя, що справно надихав народ. Однак він нарівні з Фіделем відігравав ключову роль у революції 1959 року і в становленні політичної системи революційної Куби. Серед головних його заслуг історики називають формування з партизанських загонів могутньої армії, яка зуміла 1961 року відбити організоване Сполученими Штатами вторгнення в Затоці Свиней.
«Рауль завжди вважав за краще бути допоміжною силою для свого брата і впорався з цією роллю чудово. Зрештою він прийняв від Фіделя лідерство тоді, коли комуністична система правління демонструвала всі ознаки падіння. І вона все ще на місці, поранена й понівечена, але здатна протистояти потужним силам, які прагнуть її знищити. У цьому чимала заслуга управлінських здібностей Рауля», – написавпро Рауля Кастро канадський історик Хал Клепак.
З 1960-х років Фідель Кастро був одночасно і главою Куби, і лідером єдино дозволеної партії в країні. Через це політологи нарікали на неможливість визначити, де на Кубі закінчується уряд і починається Компартія. Рауль Кастро успадкував від брата обидві головні посади, але 2018 року пішов з менш впливової позиції президента, призначивши на неї свого протеже Мігеля Діас-Канеля.
Рауль Кастро склав повноваження глави Компартії в розпал найгіршої з часів розпаду СРСР кризи, викликаною пандемією COVID-19, втратою допомоги від дружньої Венесуели та санкціями експрезидента США Дональда Трампа.
Економіка Куби, за оцінкою уряду, 2020 року скоротилася на 11%. Настільки сильного спаду країна не зазнавала з 1993 року.
Пандемія завдала нищівного удару по основній кубинській індустрії – туризму. Згідно з даними tourismanalytics.com, у січні – лютому 2021-го Кубу відвідало лише 35 000 туристів. Це на 95% менше, ніж в аналогічний період минулого року (792 000 осіб).
Адміністрація Трампа 2020 року обрубала Кубі ще два ключових джерела валюти, звинувативши режим Рауля Кастро в постачаннях зброї КНДР і нагнітанні напруженості у Венесуелі. Штати заборонили групові освітні поїздки із США, які приносили Острову свободи близько $500 млн на рік, а також посилили обмеження щодо грошових переказів від американців на Кубу.
Втративши валютні надходження, Куба 2020 року скоротила імпорт на 40% – і в країні виник гострий дефіцит товарів першої необхідності. Кубинцям щодня доводиться багато годин стояти в довгих чергах, щоби купити медикаменти та продукти харчування.
Додатковий шоковий вплив на кубинську економіку справило скорочення постачання дешевої нафти з Венесуели. Це змушує Кубу витрачати мізерні валютні резерви на закупівлю палива.
Експерти ставлять Кубу в одну ланку з Північною Кореєю, називаючи ці країни найменш зміненими від часів холодної війни. Водночас кубинські лідери у своїх промовах визнають, що острову необхідно адаптуватися до глобальних змін.
Рауль Кастро у 2010-х роках почав модернізувати країну. Головне, що він зробив – пом'якшив догми соціалізму й легалізував приватну власність. Кубинцям дозволили купувати нерухомість і автомобілі, а також бути приватними підприємцями, щоправда, з численними обмеженнями. Мігелю Діас-Канелю належить продовжити ці економічні перетворення.
У нинішній ситуації на Кубі експерти вбачають багато подібностей із переломним 1991 роком у СРСР, коли перебудова Михайла Горбачова змінилася реформами «шокової терапії» Бориса Єльцина. Тоді спорожнілі полиці магазинів і низхідна платоспроможність населення спричинили масштабну загальнонаціональну приватизацію державної власності.
«Рауль Кастро, який пішов з посади лідера кубинської компартії, безсумнівно, був багато в чому схожий на Горбачова. При ньому відбувалася кубинська версія перебудови... І зараз ми бачимо кілька ознак того, що Діас-Канель може стати новим Єльциним... Я вірю, що дуже скоро ми багато чого почуємо про гласність на Кубі», – прокоментуваввідхід Рауля Кастро керуючий редактор арабського видання Gulf News Мохаммед Альмезель.
Мігель Діас-Канель вже трансформував життя острів’ян, відкривши доступ до інформації. Наприкінці 2018 року саме його призначення на посаду президента на острові вперше було ввімкнено мобільний інтернет, і мільйони кубинців змогли вільно обмінюватися думками через смартфони. За допомогою соцмереж у 2020-му населення острова навіть організувало кілька демонстрацій, що лише кілька років тому було немислимим явищем.