Днями посол в України в США Оксана Маркарова наголосила, що санкціями ще можна зупинити «Північний потік – 2» попри те, що газопровід вже добудовано. Водночас Україна й Росія публічно сперечаються про кліматичну безпеку газопроводу. Докладніше про це в матеріалі Mind «За чистоту помислів і газу: як українська ГТС може обійти «Північний потік – 2». Натомість експерти звертають увагу на можливості, які відкриваються перед Україною. «Завершення будівництва газогону «Північний потік – 2» у Балтійському морі й амбітні кліматичні цілі Європейського Союзу дають Україні шанс зменшити свою енергетичну залежність від Росії», – говорить політичний оглядач Олівер Ролофс у колонці для Deutsche Welle. Mind пропонує ознайомитися з перекладом цього матеріалу, що надав Український газовий інвестиційний конгрес. У межах заходу розглядатимуть, зокрема, питання, на яких наголосив автор матеріалу.
Український газовий інвестиційний конгрес за підтримки Міністерства енергетики України та Міністерства захисту навколишнього середовища і природних ресурсів України відбудеться в Києві з 20 до 22 жовтня 2021 року. Захід збере міжнародних лідерів для обговорення енергетичного переходу, технологій і трансформації галузі, а також ключових зовнішньоторговельних потоків і стратегій постачання.
Тут постає питання, чи зможуть Сполучені Штати запобігти використанню «Північного потоку – 2» як геополітичної зброї проти України. Санкції проти Москви, погоджені Берліном і Вашингтоном на випадок виникнення такої ситуації, не мали значного впливу на Кремль. Тим часом запаси в газосховищах Європи добігають кінця. Наприклад, газосховища Австрії ще ніколи не були такими порожніми.
За даними Австрійського енергетичного агентства, на сьогодні вони заповнені лише на 30%. У Німеччині запаси газу також істотно нижчі за норму. Частково це пов’язано з високим попитом у країнах Азії та падінням постачання скрапленого природного газу (СПГ) через значне зростання цін.
Штучний дефіцит також сприяв підвищенню цін на газ. «Північний потік – 2» також відіграє тут свою роль. За даними оператора, газогін готовий на 99%.
Перші постачання газу до Німеччини через Балтійське море першою ниткою газогону потужністю 55 мільярдів кубічних метрів можуть відбутися вже в жовтні. І, хоча газопровід ще не працює, «Газпром» уже скорочує визначені угодою обсяги транзиту через Україну.
Попри отримані політичні гарантії домовленість між Німеччиною й США створює ризики для України, які вже позначаються на транзиті газу. Але вона також дає й можливості, особливо для України, як-от пришвидшення переходу на альтернативні джерела енергії та зміцнення суверенітету й майбутньої ефективності країни. Завершення будівництва «Північного потоку – 2» допоможе Україні прискорити неминучу модернізацію.
Амбітні плани Євросоюзу щодо досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року призведуть до зменшення імпорту природного газу з Росії. Зміна клімату створює нову геополітичну реальність, яка згодом позбавить РФ джерела великих прибутків і найважливіших засобів влади й впливу.
Проте природний газ – важлива перехідна технологія, особливо для Європи, що забезпечує швидше досягнення мети переходу на кліматично нейтральну енергетику з використанням нових видів палива, як-от водень. Зважаючи на складні відносини Європи з Росією, на перший план виходить новий привабливий експортер – Україна.
На сьогодні Україна – не лише один із найбільших транзитерів природного газу, вона має значні запаси природного газу – другі за обсягами в Європі. Із 30 млрд кубічних метрів річного обсягу споживання природного газу в Україні третину складав імпорт. Дефіцит внутрішнього видобутку, що становить 10 млрд кубічних метрів, покриває імпорт з Європи, оскільки українська державна газова компанія «Нафтогаз» не отримувала постачань із Росії з 2015 року.
Утім, сьогодні Україна має найбільші в Європі можливості нарощування видобутку природного газу: для задоволення власних енергетичних потреб і для досягнення успіху на експортному ринку «Нафтогаз» нещодавно придбав нові ліцензії для збільшення власного видобутку. Сюди входять також ексклюзивні права на 30 років на ділянку площею 30 000 кв. км із родовищами природного газу в північній частині Чорного моря.
Європа мусить узяти це до уваги. Підтримуючи суверенітет та енергетичну безпеку України, ЄС також прокладає шлях до кліматично нейтральної економіки. Що заважає країнам – членам ЄС розширити свої стратегії щодо водню й залучити нових партнерів на Сході?
Імпорт «блакитного водню» міг би стати важливим проміжним вирішенням для переорієнтації власної енергетики й мобільності. Він також має переваги перед «зеленим воднем», який неможливо виготовляти у великих обсягах кліматично нейтральним методом через брак вітряних і сонячних електростанцій. У результаті виробництва «блакитного водню» виділяється CO₂, який збирають і зберігають під землею.
Щоб відігравати важливу роль у переході Європи на водень із низьким вмістом CO₂, Україна може запропонувати свої запаси природного газу й мережу газопроводів, яку можна буде модернізувати для транспортування водню. Вона також може запропонувати треті за обсягом у Європі об’єкти для зберігання CO₂.
Оголошуючи про угоду щодо «Північного потоку – 2», Німеччина й Сполучені Штати наголосили, що їхні наміри щодо підтримки енергетичного переходу в країнах з економікою, що розвивається, як-от Україна, серйозні. Плани щодо створення в Україні «зеленого фонду», що сприятиме енергоефективності й енергетичній безпеці, – перший позитивний крок.
Німеччина зобов’язалася виділити щонайменше $175 млн (149 млн євро) як грант на створення фонду й підтримку двосторонніх енергетичних проєктів. США й Німеччина спільно зобов’язалися збільшити загальне фінансування фонду до $1 млрд. Водночас пріоритетним завданням буде залучення інвестицій приватного сектору в майбутнє зеленої енергетики України.
Але це лише початок. Інвестиції в енергетичну інфраструктуру України – це безпрограшний варіант для України і Європи. Зміна клімату й потреби Європи у вуглеводнях, що зростають, можуть радикально змінити правила гри для континенту. Не можна втратити цей шанс.