За чистоту помислів і газу: як українська ГТС може обійти «Північний потік – 2»
І навіщо потрібна відкритість у питаннях кліматичної нейтральності
У дискусії навколо «Північного потоку – 2» Москва та Київ влаштували публічну суперечку про кліматичну безпеку російського газу й українських газопроводів. Mind відновив хронологію заяв з цього приводу. І з'ясував, чому аргументи «Газпрому» про переваги ПП-2 для клімату не мають під собою вагомих підстав, а непрямі підтвердження тези про постачання «брудного російського газу» містяться навіть на офіційному сайті уряду РФ.
З чого все починалося?
Суперечку про вплив газових поставок на клімат першими поновили США, а не Росія чи Україна. Тим самим адміністрація Джо Байдена підтвердила свою прихильність переходу на «зелені» технології в економіці. Для цього влада Сполучених Штатів вже впроваджує адміністративні стимули.
У травні міністр енергетики США Дженніфер Гренхольм виступила з критикою «Північного потоку – 2». «Одна з причин, з якої я вважаю цей газопровід дуже небезпечним, полягає в тому, що ним транспортується найбрудніша форма природного газу на Землі», – заявила вона, маючи на увазі, вочевидь, високі викиди метану при розробці російських газових родовищ, технічний стан російської газотранспортної інфраструктури та протяжність усіх газопроводів на території країни.
Реакцією на це твердження став коментар Владіміра Путіна. У червні на міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербурзі він парирував, що для екології російський газ є «найчистішим джерелом» енергії в світі. Адже «те, що видобувається для «Північного потоку – 2», прямо качається з-під землі», тоді як видобуток сланцевого газу в США ведеться «просто катастрофічним способом» – так президент РФ охарактеризував метод гідророзриву пласта.
Схожі затвердження російська сторона безуспішно використовувала і раніше, сподіваючись перешкодити стрімкому розвитку американської газовидобутку. Але інформаційні атаки Кремля не змогли завадити США перетворитися на одного з найбільших постачальників СПГ на світовому ринку.
Чий газ «брудніший»?
Очільник «Газпрому» Олексій Міллер використовував «зелені» аргументи, щоби підірвати репутацію українського газового транзиту. Перспективи транспортування газу через Україну він пов'язав не лише з ринковою динамікою, а й з прагненням Євросоюзу стати лідером у боротьбі проти глобальної зміни клімату.
За словами Міллера, проєкт «Північний потік – 2» більше відповідає вимогам декарбонізації економіки та планам ЄС щодо скорочення викидів СО2, ніж українська ГТС. Маршрут ПП-2 до території Німеччини, зазначив він, «майже на 2000 км коротший», «викиди СО2 в 5,6 рази нижчі, зокрема й за рахунок зменшення кількості компресорних станцій» на всій відстані.
Реакцією з української сторони на цей випад стали слова Володимира Зеленського. Під час візиту до Вашингтона, що відбувся минулого тижня, президент України назвав російський газ «найбруднішим у світі» через викиди метану під час видобутку та транспортування, а також «корупцію, шантаж і маніпуляції». Тому ризики, пов'язані з будівництвом й експлуатацією «Північного потоку – 2», виходять за межі проблем екології та клімату, і несуть загрозу безпеці всієї Європи.
«Влада України займається словесною еквілібристикою», – парирував голова Міністерства закордонних справ Росії Сергій Лавров. Але вагоміших аргументів, аніж емоційний оцінне судження, не надав.
Спробою вплинути на дискусію можна вважати дані російської компанії Vygon Consulting. Щоправда, в поле зору її аналітиків потрапила оцінка викидів російського й американського скрапленого природного газу (СПГ), а не трубопровідних поставок через Україну до ЄС. Хоча розрахунки Vygon Consulting виявилися нерелевантними для дискусії про кліматичну безпеку «Північного потоку – 2» й української ГТС, ці відомості використовувала російська сторона в маніпуляціях для захисту свого газопроводу, проти якого виступають Україна, Польща та низка інших країн ЄС.
Що не так у російських тезах?
На відміну від української ГТС, яка експлуатується з радянських часів, газопровід «Північний потік – 2» дійсно може бути сучаснішим за якістю використовуваного металу та конструкцій, з огляду на період його будівництва. Але у відкритому доступі немає даних, які б заслуговували на довіру, про методику розрахунків і обліку викидів парникових газів, пов'язаних із реалізацією та експлуатацією цього маршруту.
Проблема в тому, що вся статистика про переваги ПП-2 для клімату, які озвучує російська сторона – це нічим не підтверджені та не верифіковані на міжнародному рівні відомості. Або ж це гра на поняттях «клімат» і «екологія», які часто використовуються як синоніми, хоча вони не тотожні за змістом.
Офіційний сайт оператора Nord Stream 2 AG акцентує саме на екологічних аспектах будівництва «Північного потоку – 2», пов'язаних з відсутністю забруднення та іншої шкоди для акваторії Балтійського моря. А також – на збереженні флори і фауни, турботі про біологічне різноманіття екосистеми вздовж всього газопровідного маршруту.
Тоді як кліматична проблематика пов'язана з викидами парникових газів, які впливають на стан озонового шару планети і, як наслідок, температурні умови життя на Землі, але не пов'язані з забрудненням навколишнього природного середовища шкідливими речовинами.
У цьому контексті лобісти Nord Stream 2 AG звертають увагу лише на переваги використання потенційними європейськими споживачами природного газу перед іншими видами викопного палива. Але немає абсолютно ніякої достовірної інформації про вже наявні та майбутні викиди парникових газів по всьому ланцюжку – від видобутку газу на російських родовищах в Сибіру, при його транспортуванні за діючими російськими газопроводами до початку маршруту «Північного потоку – 2» і подальшої доставки в Європу.
Що означає достовірна інформація про викиди парникових газів?
Головний принцип міжнародних домовленостей з питань клімату – країни мають відкрито публікувати свою звітність про викиди СО2, підготовлену за міжнародними стандартами. Для цього на державному рівні щороку складається національний кадастр обліку викидів, у якому представлені дані по всіх галузях економіки.
Облік викидів СО2 передбачає два етапи:
- Детермінація – визначення методик і регламентів вимірювання викидів;
- Верифікація – відстеження динаміки, щорічні розрахунки обсягів викидів за затвердженими методиками та підтвердження цих даних міжнародними експертами.
Кадастр кожної країни публікується не лише на сайті компетентного національного органу влади, а й на сайті Секретаріату ООН з питань клімату, експерти якого повинні підтвердити достовірність як використовуваних національних методик для обліку викидів СО2, так і представлених даних.
Без проходження таких процедур дані про викиди СО2 не можуть вважатися достатньо обґрунтованими та достовірними. А у випадку з «Північним потоком – 2» будь-які розрахунки за викидами метану та інших парникових газів без міжнародної детермінації і верифікації не можуть вважатися достовірним доказом «чистоти» і кліматичної безпеки експлуатації газопроводу.
Чому в Кремлі заговорили про збереження клімату?
У Росії на вищому політичному рівні і в «Газпромі» довгий час скептично сприймали кліматичні проблеми і вважали їх міфом. Натомість країна провадила інформаційну кампанію про те, що світу загрожує не глобальне потепління, а глобальне похолодання, тому попит на нафту і газ лише зростатиме. Владімір Путін стверджував, що поновлювані джерела енергії шкодять природі.
Ситуація в російській політиці почала змінюватися тільки в жовтні 2019 року, коли Путін заявив, що Росія сповнена рішучості виконати Паризьку угоду щодо клімату, яка регулює заходи, спрямовані на зниження викидів СО2 в атмосферу.
Ці слова були позитивно сприйняті світовою спільнотою, тому що Росія входить в п'ятірку найбільших емітентів СО2.
Викиди вуглекислого газу в 2009 і 2019 роках по країнам (в млн тонн)
Джерело: https://www.statista.com/
Але реальним поворотним моментом у російський кліматичній політиці стали амбітні плани ЄС щодо декарбонізації економіки, які Брюссель оприлюднив рік тому і заявив про мету стати світовим лідером у боротьбі зі зміною клімату та зі скорочення викидів СО2.
Аби змусити бізнес інвестувати в нові технології, єврочиновники вирішили ввести вуглецевий податок на імпорт товарів з-за меж ЄС, виробництво яких пов'язане з високою емісією парникових газів.
За даними консалтингової компанії BCG, 42% всього російського експорту припадає на країни ЄС. Крім того, Росія посідає 2-е місце після Китаю за обсягом вуглецевомісткого експорту в ЄС: близько 150-200 млн т щорічно по всім товарам і послугам, згідно з даними ОЕСР («Carbon emissions embodied in international trade»).
У Кремлі визнали, що кліматична політика Євросоюзу становить загрозу для російських виробників. Результатом стало ухвалення низки документів заради захисту російських інтересів. У липні 2021 року в РФ було прийнято федеральний закон про обмеження викидів парникових газів, що має набрати чинності з початку 2022 року. Закон зобов'язує компанії, чия діяльність супроводжується значними викидами парникових газів, представляти національні звіти про ці викиди.
Наприкінці серпня Мінекономіки Росії на прохання бізнесу заходилося форсувати процес акредитації російських організацій, які зможуть підтверджувати дані компаній з РФ про викиди парникових газів, щоб вони могли почати роботу в 2022 році. Адже вже з 2023 року імпортери будуть зобов'язані здавати звітність з верифікованою інформацією про вуглецеву місткість продукції, що ввозиться в Європу.
«За таких умов виникає гостра потреба у верифікації вуглецевої звітності російських організацій-експортерів. При цьому... російські організації стикаються з проблемами у валідації та верифікації вуглецевої звітності у спеціалізованих зарубіжних компаніях», – визнають в Мінекономіки РФ.
Ця проблема стосується також бізнесу «Газпрому». Хоча російська корпорація публікує на своєму офіційному сайті корпоративні звіти про викиди СО2, ці дані не верифіковані на міжнародному рівні, отже не можуть вважатися достовірними. Також немає міжнародного підтвердження, що в розрахунках використовуються адекватні методики без статистичних маніпуляцій.
Обсяг викидів парникових газів російським «Газпромом» з 2015 по 2020 рік, за дочірніми підприємствами (у млн т еквіваленту CO2)
Джерело: https://www.statista.com/
А це означає, що опоненти «Газпрому» мають підстави дорікати компанії експортом «брудного» газу та прагненням розширити його поставки до ЄС через «Північний потік – 2».
Що може протиставити Україна?
У даному контексті українська ГТС знаходиться в дещо більш виграшному статусі.
Конкурентною перевагою наших магістральних газопроводів є те, що Україна ще з початку 2010 років, коли діяв Кіотський протокол, активно брала участь у міжнародних проєктах з організації обліку та верифікації викидів СО2 і веде національний кадастр, який доступний на сайті Міністерства екології та природних ресурсів. Дані кадастру також знаходяться у відкритому доступі на ресурсах Секретаріату ООН з питань клімату.
Крім того, з 1 січня 2021 року в Україні набув чинності закон «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», який регламентує діяльність операторів МЗВ відповідно до стандартів ЄС, Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату та Паризької кліматичної угоди.
Це означає, що міжнародне співтовариство вже близько десяти років має можливість контролювати емісію СО2 української економіки та викиди парникових газів, пов'язаних з роботою української ГТС. Крім того, Україна значно випереджає Росію в бюрократичному та законотворчому процесі, який регламентує національний внесок у боротьбу зі зміною клімату.
Більше корисної інформації, новин та аналітики про світовий енергетичний ринок – на каналі Світлани Долінчук. Читайте тут про головні тренди в енергетиці та торгівлі енергоресурсами, нові технології в нафтогазовій галузі, енергопереході та декарбонізації.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
