До закону про деолігархізацію в Україні, який має обмежити вплив великого бізнесу на ухвалення політичних рішень, однозначного ставлення в нашому суспільстві немає. Але цей процес, безумовно, відповідає тренду в передових країнах, які протистоять корумпованим елітам та їхнім спробам замінити собою владу, коли йдеться про ухвалення рішень на державному рівні. У цьому можна переконатися, прочитавши книжку «MoneyLand. Грошокрай. Чому злодії та шахраї правлять світом і як це змінити» відомого британського журналіста-розслідувача Олівера Булло.
Бекґраунд. Книжка Олівера Булло спонукала аналітиків із британського інституту міжнародних відносин Chatham House підготувати доповідь «Проблема клептократії у Великій Британії. Як обслуговування пострадянських еліт послаблює верховенство закону».
В опублікованому минулого тижня тексті фігурують імена Ріната Ахметова та Дмитра Фірташа. Провідні експерти, які готують рекомендації для британського уряду, у своїй класифікації пострадянських мільярдерів назвали їх «олігархами, що підривають внутрішні державні інститути», не чекаючи на появу офіційного реєстру в Україні. Також автори дослідження описують методи, які використовують вихідці з колишнього СРСР, щоб відмити свою репутацію та інтегруватися в західне суспільство – це інвестиції у британські активи, нерухомість і благодійність.
«Розквіт Лондона як центру фінансових і професійних послуг збігся з розпадом СРСР і підйомом пострадянських клептократій у 1990-ті, коли вони стали основними постачальниками клієнтів для британських сервісних фірм та інвесторами в британські активи… Велика Британія ігнорувала корупційні ризики з боку транснаціональної клептократії, що підриває внутрішні державні інституції. Тому уряд має переглянути свій підхід до режиму інвестицій і створити вороже середовище для корумпованих еліт як із країн колишнього СРСР, так і з усього світу», – йдеться в доповіді Chatham House.
Оригінальна назва: MoneyLand. Why Thives and Crooks Now Rule the World and How to Take It Back.
Видавництво: Vivat
Наклад: 1300 примірників.
Сюжет: Книжка Олівера Булло про корупцію та олігархів охоплює широку географію, що вкотре підтверджує глобальний характер проблеми. Тут зібрано безліч сюжетів зі Швейцарії та США, Великобританії та Німеччини, країн Африки та Росії, Азербайджану та Карибських островів, Казахстану та Кіпру.
Але особливий інтерес для нас, звичайно ж, становлять історії, пов'язані з Україною. А вони привертають увагу з перших сторінок книжки.
Свою резонансну оповідь Булло починає з розповіді про особисті враження від Києва та Межигір'я, де він опинився під час Революції гідності 2014 року. «Президентський палац Віктора Януковича став символом жадібності керівників країни… Це буд храм несмаку, собор кітчу, утілення надміру… Проте Україна, мабуть, єдина країна на землі, яка після багаторічного обкрадання сп’янілим від жадоби негідником виставила прилюдно плоди ницого смаку та його посіпак у вигляді об’єктів захопливого концептуального мистецтва», – пише Булло.
Він також розповідає про те, як за часів президентства Віктора Януковича в Україні та Дональда Трампа – у США перепліталися інтереси політичної еліти Києва, Москви та Америки, яку обслуговував адвокат Пол Манафорт, засуджений 2019 року в справі про шахрайство.
«Згідно з вичерпним аналізом у документі витрат, Манафорт полюбляв розкіш не менше за Януковича. Він потратив 934 350 доларів США на старовинні килими; 849 215 доларів – на одяг… Але найбільше грошей витратив на нерухомість. Квартира в Нью-Йорку обійшлася йому в 1,5 мільйона доларів, дім у Вірджинії коштував майже 1,9 мільйона доларів. Усе це гроші від українського уряду», – зазначає британський журналіст.
Окремий розділ він присвятив махінаціям чиновників в українській системі охорони здоров'я, корупції при закупівлі ліків і медичного обладнання, а також у Національному інституті раку. Цей розділ Олівер Булло написав за допомогою активістів із київського Центру протидії корупції.
Вам сподобається, якщо: ви хочете розуміти політичні та соціальні процеси, що відбуваються в сучасному світі, а може, навіть бути їхнім учасником та лідером змін. Книжка написана живою та яскравою мовою, тому легко читатиметься не лише професійними юристами та правоохоронцями.
Вам не сподобається, якщо: «внутрішня еміграція» – ваш стиль життя, ви принципово ігноруєте політику й суспільні процеси, постійно перебуваєте в пошуку своєї «внутрішньої Монголії» і волієте жити «за умовчанням»
Головна причина прочитати: книжка Булло – чудова ілюстрація відомої тези про те, що в міру просування за ієрархічною системою державної служби та громадської ієрархії доволі часто шанс опинитися у в'язниці не знижується, а зростає. Причому це характерно для еліти в будь-якій країні світу, яка відмовляється враховувати суспільні інтереси та чинить опір змінам.
«Історія – це цвинтар аристократів», – сказав із цього приводу італійський соціолог Вільфредо Парето. Він також стверджував, що революції відбуваються та змінюються політичні режими в країнах тоді, коли стара еліта відмовляється поступатися місцем новій, опираючись природним змінам.
Автор книжки – канадська журналістка українського походження, яка зробила успішну кар'єру в ділових редакціях Financial Times, Globe and Mail та Thomson Reuters, а 2013 року прийшла в професійну політику. Нині вона обіймає посаду віце-прем'єр-міністра – міністра фінансів Канади.
У своїй книжці Фріланд досліджує причини багатства та трансформацію сучасної «глобальної супереліти».
Плутократи – це впливові представники політичного режиму, які мають можливість визначати рішення уряду та диктують йому свої правила в умовах глибокої соціальної нерівності за обмеженого доступу інших громадян до влади та ресурсів.
В «іконостасі» цієї «касти обраних», за образним висловом Фріланд, знайшлося місце й нашим співвітчизникам: Рінату Ахметову, Петру Порошенку, Віктору Медведчуку, Ігорю Коломойському, Вадиму Новинському, Віктору Пінчуку, Костянтину Жеваго. 2016 року впливовий журнал Foreign Policy назвав їх «сучасними українськими плутократами».
Щоб переконатися, що нова економіка приносить користь усім, а не тільки плутократам, Фріланд пропонує вступити в епоху порівняно амбітних соціальних і політичних змін. «Нам потрібен новий «Новий Курс», – стверджує вона.
Щодня ми ухвалюємо рішення та робимо вибір, керуючись власним набором цінностей.
У «Компасі цінностей» Мандіп Рай, кар'єра якої в різні роки була пов'язана з найбільшим банківським холдингом США JP Morgan і структурами ООН, визначила базову цінність кожної держави, яка задає напрямок ходу її історії та політичним процесам.
Наприклад, для України – це свобода, для США – підприємництво, для Німеччини – самоаналіз, у випадку з Польщею – непокірність, а для Росії – сила духу.
Такий підхід до аналізу соціально-політичних процесів – чудова нагода оцінити по-новому можливості та виклики, які стоять перед кожним із нас і країнами, у яких ми живемо.
Багато років учені використовували поняття «менталітет», яким позначають постійні властивості того чи іншого народу. Але сучасні дослідники прирівнюють «менталітет» до гомеопатії – абсолютно антинаукового поняття, і натомість орієнтуються на цінності, які визначають поведінку й моральні норми в суспільстві. Цінності, у які ми віримо, визначають поведінку кожного з нас. Вони схильні змінюватися протягом життя під впливом життєвих обставин, які становлять наш досвід.