«Мініренесанс НАТО»: як конфлікт через Україну оживив супротивників РФ
Експерти заговорили про зміцнення Заходу в конфронтації з Путіним, і це підвищило ризики вторгнення в Україну
З листопада Росія посилювала військовий і дипломатичний тиск на Україну, США та НАТО, а експерти жорстко критикували західних лідерів за прояви слабкості, відсутність згуртованості та готовність до поступок. На цьому тлі вичікувальна позиція президента РФ Владіміра Путіна здавалася сильною. Проте ситуація змінилася, і зараз аналітики бачать російського лідера «загнаним у кут» – він нічого не виторгував і стикнувся з щораз більшим тиском із боку США та НАТО.
«Ескалацією навколо України господар Кремля здійснив геніальний хід чи лише ополчив роздроблений Захід проти себе? …Поки світ спостерігає за ситуацією і чекає кроку Путіна, Байден загрожує йому персональними санкціями. Російський лідер робить себе та свою країну ізгоями на глобальній арені. Війна це чи не війна, реальна чи уявна – це виглядає як поразка», – пише британська Guardian.
У статті «Гарна робота, Владіміре! Путін воскресив НАТО» американське видання Politico зазначає, що військовий альянс західних країн страждав від відсутності єдності. У 2020 році президент Франції Емманюель Макрон діагностував «смерть мозку НАТО», наводячи як доказ військово-морський інцидент між кораблями Франції та Туреччини біля берегів Лівії. Роз'єднаність до блоку НАТО тривалий час вносив його головний член – США. Американські президенти, які змінювали один одного, прагнули перефокусувати сили Штатів на протистояння з Китаєм, а вантаж європейських проблем перекласти на плечі ЄС.
Альянс НАТО, як пише Politico, був стурбований боротьбою з тероризмом, кризовим управлінням або місіями зі стабілізації Афганістану та Іраку. Багато хто з членів НАТО вважали ці пріоритети неважливими і з радістю відсунули їх на другий план, стикнувшись із набагато ближчою та простою проблемою – російською загрозою.
Від розколу НАТО до об'єднання
Обговорення українського конфлікту в Міністерстві оборони Великої Британії
На думку Джона Добсона, колишнього британського дипломата й наукового співробітника Плімутського університету, коли Владімір Путін стягував російські війська до кордону з Україною, навряд чи навіть у найсміливіших своїх фантазіях міг припустити, що єдність західних союзників затріщить скрізь.
«Штучна українська криза, згенерована Кремлем, оголила глибокі розбіжності між членами НАТО. Президент Байден визнав це [на пресконференції 19 січня], коли сказав, що в членів альянсу різні позиції з приводу того, як їм потрібно відреагувати на російську агресію… Дипломати з Польщі, Великої Британії, Швеції та країн Балтії метають грім і блискавки в очолюваний Італією клуб південних європейських країн, які чинили опір жорсткій лінії стосовно Путіна», – пише Джон Добсон.
Ілюстрацією розбіжностей у НАТО стали британські літаки, які 17 січня для доставки протитанкових систем в Україну зробили великий гак і пролетіли кілька зайвих годин, щоб обігнути територію ФРН, що виступала проти продажу зброї Києву. Невдовзі після цього Німеччина відмовилася дозволити Естонії реекспортувати в Україну 122-міліметрові гаубиці німецького виробництва.
За словами Джона Добсона, Путін створив кризу в найбільш вдалий для цього момент, коли в Європі почався опалювальний сезон і коли ціни на нафту й газ, що злетіли, збільшили надходження валюти в РФ. На думку експерта, російський президент уже здобув кілька перемог на тлі ескалації напруженості – показав світові військову міць своєї країни та свою готовність використати її для підтримки «силової» дипломатії. Також Путін заволодів увагою президента США і змусив Європу хвилюватися щодо того, чи блефує він, чи починає на континенті найсерйозніший збройний конфлікт із часів Другої світової війни. Цим він зміцнив свій імідж як сильного лідера, що «веде геополітичну гру в покер, маючи всі карти на руках».
Владімір Путін висунув НАТО заздалегідь завищені вимоги щодо заборони розгортання озброєнь у Болгарії, Румунії та інших країнах, що приєдналися до блоку після 1997 року. За припущенням аналітиків, він зробив це для торгу, аби отримати щось менше, що він дійсно хотів. Однак на перемовинах Росія – США та Росія – НАТО йому так і не запропонували нічого суттєвого.
«Ми, ймовірно, досягли тієї точки, коли Путін зрозумів, що Захід не дозволить йому отримати те, що він хоче, без вторгнення», – пише британське видання Sky News.
Посилення тиску на Росію
Обговорення українського конфлікту в Міністерстві оборони Великої Британії
За словами аналітиків, Путін розіграв політичну драму, яка відвернула увагу від усіх інших конфліктів у світі. Західні лідери перестали говорити про хаос у М'янмі, Ємені та Ефіопії, як і про повстання джихадистів ІДІЛ у Сирії та Сахелі. Уся їхня увага сконцентрувалася на скупченні майже 130 000 російських військовослужбовців поблизу кордону з Україною.
Це призвело до того, що Guardian називає «міні-ренесансом НАТО». Розташовані «на передньому краї фронту» країни Східної Європи заметушилися під захисним ковпаком західного військового блоку і витребували собі додаткові війська й озброєння.
Днями Велика Британія оголосила про відправлення 900 своїх військовослужбовців до Естонії та ще 150 до Польщі, Франція пообіцяла збільшити присутність своїх солдатів у Румунії, Іспанія розпорядилася послати військові кораблі в Чорне море, Данія повідомила про переміщення чотирьох своїх винищувачів F-16 до Литви, а Нідерланди – двох винищувачів F-35 до Болгарії. Цими діями члени НАТО ясно показали Путіну, що не лише відхиляють його вимогу про відведення військ, а й зміцнюють лінію передової оборони як за часів холодної війни.
Члени НАТО також окреслили свої наступні кроки. Сенатор США Боб Менендес 31 січня попередив, що Штати майже підготували пакет «руйнівних санкцій», частину яких можна застосувати проти Москви превентивно. За словами генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, європейські країни зможуть завдати додаткового економічного удару по Росії, переключившись на інших постачальників газу, як-от Азербайджан. Нарешті, влітку відбудуться вибори нового лідера НАТО, і Вашингтон, Лондон і Варшава намагатимуться поставити на чолі блоку «холодного воїна», який псуватиме російському лідеру нерви наступні чотири роки.
«Усі ці наслідки можуть статися, навіть якщо не буде жодного пострілу. Так що, схоже, настав час припиняти називати Путіна майстерним стратегом, який знає, як відволікти Америку та скористатися слабкостями й розбіжностями Європи. Своїми діями в цій кризі він відводив Москву в протилежному напрямку від заявленої мети. Путін, може, і несе велику базуку, але вона, схоже, націлена на власну ногу», – пише Politico.
Експерти сподіваються на найсприятливіший результат, за якого перемовники від США та НАТО запропонують Путіну символічні поступки, і він проведе деескалацію, зберігши обличчя під час поганої гри. У гіршому разі, якщо російський лідер зважиться на таке вторгнення, яке він здійснив 2014 року в Криму, то в нинішній ситуації політичні та економічні наслідки для нього будуть плачевними. Значні втрати російських солдатів в Україні налаштують проти путінського режиму громадську думку, а жорсткі санкції Заходу вдарять по гаманцю росіян і посилять їхнє невдоволення.