Міністерство фінансів 2 серпня провело чергове розміщення військових облігацій та залучило 3,1 млрд грн. Це третій аукціон із того моменту, як Мінфін нарешті ухвалив рішення підвищити прибутковість ОВДП. До середини липня середньозважена ставка за проданими облігаціями становила від 9,5 до 11% залежно від строку їх обігу. Наразі середня дохідність розміщених паперів коливається від 10 до 16%.
Мінфін підвищує ставки по ОВДП не від хорошого життя. Нацбанк уже неодноразово заявляв про те, що з фінансування дефіциту держбюджету за рахунок емісії добра не буде. Наприклад, у своєму нещодавньому макропрогнозі НБУ вказав емісію серед ключових ризиків, які можуть негативно вплинути на темпи відновлення української економіки. Крім того, восени для України настає період пікових виплат за зовнішніми боргами. Тому уряд потребує грошей як ніколи гостро.
На тлі проблем із наповненням бюджету ситуація з держборгом якось відійшла на другий план. Проте кредитне навантаження на Україну набуває загрозливих розмірів. На жаль, Міністерство фінансів досі не оприлюднило даних про розмір держборгу за шість місяців 2022 року. Але навіть за січень – травень його обсяг сягнув майже 3 трлн грн ($101 млрд). Це близько 55% від номінального ВВП України за 2021 рік.
Граничним значенням, перевищення якого загрожує державі дефолтом, вважається держборг на рівні 60% ВВП. Цей критерій було затверджено 1992 року в рамках Маастрихтського договору, який підписали держави Європейського Союзу. Отже, ми вже дуже близькі до точки відсікання.
Також над Україною нависає цілком реальна загроза, що вона не зможе погасити чергові платежі за «старими» боргами.
Дані: Ukraine Economic Outlook
Майбутній обсяг зовнішніх виплат у вересні становитиме $2,3 млрд, це буде пікове значення за весь 2022 рік. Із цієї суми понад половину потрібно заплатити власникам українських єврооблігацій. Третина сума – повернення кредитної заборгованості перед МВФ. Втім це не все. У жовтні – грудні Україна має повернути закордонним кредиторам ще близько $2,4 млрд. Для країни, що воює, такі суми – тяжкий тягар.
«На сьогодні будь-яка сума виплат буде критичною як мінімум для бюджету, який знаходиться в жорсткому дефіциті. Руйнування інфраструктури, надвисокі витрати на армію, соціальні платежі в умовах слабких надходжень та обмеженої зовнішньої допомоги роблять погашення зовнішніх боргів розкішшю», – вважає Андрій Шевчишин, керівник аналітичного відділу ForexClub та Libertex.
Кабінет Міністрів уже звернувся до власників українських єврооблігацій щодо відтермінування на виплату чергової порції заборгованості. Уряд просив посунути термін погашення паперів на два роки, до 2024 року, і на такий самий час заморозити всі виплати євробондів. Кредитори погодилися потерпіти, але лише до кінця 2023 року. Така поступка, проте, дозволить Україні заощадити на зовнішніх виплатах майже $3 млрд.
Не забуваймо, що є ще Міжнародний валютний фонд – один із найбільших кредиторів України. З ним, теоретично, уряд також може спробувати домовитися про відстрочення. Але представник фонду Джеррі Райс кілька тижнів тому зробив непрозорий натяк і заявив: МВФ дуже сподівається, що Україна продовжить обслуговувати свій борг.
А ще голова НБУ Кирило Шевченко в інтерв'ю Reuters повідомив, що до кінця 2022 року Україна має намір укласти з МВФ угоду про фінансування на суму до $20 млрд, яка потрібна для стабілізації економіки. Дивно буде, якщо у світлі таких глобальних планів українська влада почне просити МВФ про поступки.
Також належить розраховуватися з власниками валютних ОВДП. Портфель держоблігацій, який скупили нерезиденти, насправді невеликий – близько $2 млрд станом на 2 серпня. Але ж по ньому все одно потрібно платити купон. Або вести перемовини щодо пролонгації.
Ситуація ускладнюється тим, що рейтинги України перебувають на переддефолтному рівні. Таку оцінку вже надали нашій країні рейтингові агентства Fitch і Standard & Poor's (S&P). До того ж НАК «Нафтогаз України» оголосив дефолт щодо своїх єврооблігацій. Про відстрочення щодо євробондів попросили «Укренерго» та «Укравтодор».
І хоча запозичення цих корпорацій безпосередньо до держборгу не належать, така картина все одно формує враження про плачевний фінансовий стан України серед інвесторів. Зрозуміло, це дуже ускладнить будь-які перемовини з ними.
«По суті, зараз у руках кредиторів знаходиться питання оголошення дефолту щодо українських боргів. І тільки від доброї волі кредиторів залежить, буде чи ні відтермінування вважатися дефолтом. Особливо це стосується корпоративного боргу та боргів держкорпорацій», – каже Андрій Шевчишин.
Паралельно уряд намагається перекрити «старі» борги за допомогою нових запозичень. Щоправда, для цієї мети підходить лише внутрішній ринок. Зовнішні позики для України, на жаль, поки що недоступні.
Але з ОВДП ситуація не настільки райдужна, як хотілося б. Попри те, що Мінфін підняв прибутковість держоблігацій, цього все одно мало. Наприклад, під час аукціонів 26 липня й 2 серпня бажана прибутковість, яку озвучували потенційні покупці, досягала 20–24% річних. Але Мінфін, схоже, поки що не готовий платити стільки.
Тому найбільшим власником держпаперів, як і раніше, залишається Нацбанк. Його портфель ОВДП за липень зріс ще на 5%, або на 25 млрд грн. Тож емісія триває.
Що ще цікаво: Мінфін виплачує за внутрішніми боргами більше, ніж залучає грошей. З 24 лютого до 1 серпня обсяг виплат на 31 млрд грн перевищив суму запозичень.
Дані: НБУ
Виходить, що форпостом останньої надії залишаються іноземні донори. Саме на їхні гроші розраховує уряд. За інформацією Нацбанку, протягом березня – липня Україна отримала від закордонних партнерів майже $13 млрд. Також на початку серпня 1 млрд євро нам виділив Євросоюз. Як пояснив прем'єр-міністр Денис Шмигаль, це лише частина пакета допомоги в розмірі 9 млрд євро для України в умовах війни. Пообіцяли підтримати Україну Японія та Канада: обсяг їхньої допомоги становитиме $100 млн і $350 млн відповідно.
Тож гроші справді надходять. «У перші дні липня ситуація з міжнародним фінансуванням поліпшилася, і реального виділення коштів побільшало», – запевняє Марія Репко, заступник директора Центру економічної стратегії.
Але нюанс у тому, що всі ці суми Україна не може бездумно пускати на латання дірок у бюджеті та на покриття боргів. Крім цього, з усієї фінансової допомоги близько 57% – кредити. Отже, їх теж колись доведеться повертати.
«У результаті лишається кілька варіантів. Перший – рефінансувати борг за рахунок нових позик, але вільний ринок для нас закритий, ставки захмарні та й покупців не буде. Другий – реструктуризація боргу чи відстрочення із виплат. Третій – дефолт без зобов'язань, який зруйнує відносини із кредиторами на майбутнє. Четвертий – активізувати внутрішні позики через підвищення ставок. П'ятий – випрошувати допомогу в партнерів», – резюмує Андрій Шевчишин.