Фокуси «газпрому»: чому підриви «Північних потоків» вочевидь організувала росія
Навіщо їй це було потрібно й чому все пішло не так. Думка експерта
Понад тиждень не вщухають дискусії навколо вибухів на трубопроводах «Північний потік – 1» і «Північний потік – 2», які призвели до масштабного витоку природного газу в Балтійському морі. Кількість озвучених версій не додала ясності в пошуку авторів диверсії. А розслідування, яке ще належить провести на місці події, відкладається.
За даними Шведської берегової охорони, витік газу на СП-2, всупереч заявам компанії – оператора газопроводу, не зменшився, а збільшився. Причини цього можуть бути пов'язані з тим, що «газпром» перенаправив у порожню трубу надлишки газу, який продовжує видобувати на промислах, замість того, щоб спалювати їх на смолоскипах у районі компресорної станції «Портова», де починається газопровід.
Мало в кого є сумніви, що вибухи на «Північних потоках» організував «газпром». Чому всі підозри падають на нього? Навіщо потрібна така диверсія? Чи можна буде відновити постраждалі газопроводи та чи є в цьому економічний сенс? Про це в інтерв'ю популярному YouTube-блогеру Майклу Накі розповів відомий знавець маніпуляцій кремля на енергетичному ринку Михайло Крутіхін.
Mind вибрав найцікавіші цитати із цього відео.
Про причини витоку газу
Один російський аналітик оцінив витік газу з «Північних потоків» у $2 млрд. Не знаю, чи це так. Але те, що вибухи на газопроводах – «витвір» людських рук, це точно. Зареєстровані сейсмічні поштовхи – це результат вибуху.
Не виключений підрив ізсередини. «газпром» на будь-яких магістральних газопроводах має спеціальні пристрої, які запускають у труби для їхнього очищення. У теорії технічно можна було запустити всередину такого «їжачка», знарядити його вибухівкою, яку підірвати в певному місці.
Точніші висновки можна зробити після того, як піднімуть на поверхню труби, що постраждали від вибуху. Якщо краї отворів вигнуті назовні, то підривали зсередини, а якщо всередину, підривали ззовні.
Підірвати ззовні було б важко. Труби виготовлені із спеціальної сталі високої якості, зверху на них ще 15–20 см бетону, укладені вони на морському дні в спеціальні траншеї, а зверху також притиснуті баластом із каменю та гравію. Тобто докопатися під водою до труби дуже непросто, а через те, що лежить вона на глибині не менше 60 метрів, і поготів.
Про «бенефіціарів» цієї надзвичайної події
Хто це міг зробити – поки що не зрозуміло. Якщо виходити з того, кому це вигідно, то вигідно це, звісно, «газпрому».
За вказівкою кремля «газпром» скоротив до мінімуму постачання газу до Європи, порушуючи контрактні зобов'язання. Уже лунали заяви від контрагентів, що вони подаватимуть позови до арбітражного суду. Неустойка за порушення в постачанні гігантських обсягів, які недопоставив «газпром», може досягти кількох десятків мільярдів євро або доларів. А в разі вибухів порушення контрактних зобов'язань можна списати на надзвичайні обставини непереборної сили й уникнути видатків на виплати компенсацій.
Хто ще може отримати зиск із такої ситуації?
Називають українську сторону. Але навіщо їй це потрібне? В Україні чудово розуміють, що незалежно від наявності «Північних потоків» «газпром» щодо українського транзиту поводиться передбачувано – прокачує вчетверо менше газу, ніж прописано в контракті. Тобто не виконує зобов'язання щодо транзитної угоди. Крім того, «газпром» затіяв скандал із «Нафтогазом», оголосивши, що не збирається оплачувати транзитні послуги. А якщо не збирається платити, значить, транзит буде припинено.
У версії про американців лунають слова Джо Байдена, який колись сказав, що, коли росія вторгнеться на територію України, тоді не буде «Північного потоку – 2». Але [на момент вибуху] цей газопровід і так не працював, тому що американський Конгрес запровадив проти нього санкції. Німеччина та Євросоюз виконують ці санкції.
Загроз щодо «Північного потоку – 1» від Байдена не надходило. Абсолютно не зрозуміло, навіщо його підривати американцям.
Єдина країна, яка поводиться нелогічно та стріляє собі в ногу, як той невдалий ковбой із фільму, – це росія. На мою думку, абсолютно винними особами тут постають або «газпромівці», або спеціальна підводна бригада.
У шведській пресі пишуть про те, що росія має підводні човни, які можуть «присмоктуватися» до морських кабелів або трубопроводів і щось із цими комунікаціями робити.
Про газ як політичну зброю
Я не чув, щоб хтось, окрім росії, використовував постачання газу як зброю. З комерційного погляду, за його допомогою можна домагатися певних умов. Наприклад, Туреччина якось пообіцяла збільшити відбір російського газу та домоглася, щоб «газпром» збудував «Блакитний потік». Але коли газопровід було введено в експлуатацію, виявилося, що турки обдурили.
Були в «газпрому» проблеми і з Туркменістаном, з яким росія уклала контракт лише для того, щоб Китай не отримав цього газу. Була навіть домовленість щодо будівництва Прикаспійського газопроводу для постачання до Європи. Щоб його заповнити, «газпром» пообіцяв за високою ціною забирати туркменський газ. Але потім у Європі ціни зросли, і російська сторона захотіла знизити ціни або обсяги. Після цього «газпром» учинив диверсію, перекривши без попередження засувки на газопроводі Середня Азія – Центр. Старі труби луснули – і виконання контракту стало неможливим.
В арсеналі «газпрому» є фокуси з диверсіями, і вони вже неодноразово застосовувалися. У серпні цього року була спроба підвищити тиск у магістральних газопроводах без попередження української сторони. Якби там вчасно не поворушилися, то могла б статися аварія. Тиском «газпром» пограв, і начебто звинувачувати нема кого.
Про мету путіна, яка виявилася помилковою
Зважаючи на все, путін вирішив пожертвувати експортним статусом «газпрому», перекривши йому доступ до головної експортної ніші – європейської.
Мета цього номер один – налякати замерзанням європейців, щоб вони скасували санкції. Мету цю навряд чи буде досягнуто, тому що, крім ЄС, санкції також запровадили США. А якщо ЄС їх порушуватиме, то США задіють вторинні санкції. Тому ідея від самого початку божевільна.
Мета номер два – довгострокова. Її суть у тому, щоб показати європейцям, які мали замерзнути ще минулої зими, коли «газпром» фокусувався на європейському ринку газу, що їхнє прагнення розвивати «зелену» енергетику – чисте марення. Мовляв, безвуглецева економіка не має перспектив, і Європа шкодить сама собі, відмовляючись від постачання нафти, газу та вугілля з рф. Тут також сталася хиба.
Уряди та компанії країн ЄС почали вкладати фантастичні суми в розвиток саме «зеленої» енергетики. Якщо вже використання вуглеводнів завдає таких страждань, то вони почали робити все можливе, аби прискорити розвиток альтернативних технологій, які до того ж мають менш шкідливий вплив на клімат.
Результат дій путіна виявився геть не таким, як він собі задумував, а прямо протилежним. По-перше, Європа проявила солідарність і вирішила не капітулювати перед росією. По-друге, у Європі прискорився енергетичний перехід від викопного палива до «зеленої» енергетики. Розрахунки москви провалилися.
І без обох «Північних потоків» достатньо газопроводів, які працюють, щоб дві Європи забезпечити газом із росії у разі потреби. Є труба Ямал – Європа через Білорусь і Польщу, яку зупинено за рішенням москви. Є українська газотранспортна система, якою можна транспортувати близько 120 млрд куб. м газу на рік, а якщо модернізувати деякі ділянки – то й понад 160 млрд куб. м. Також через Туреччину є маршрути – «Турецький потік» та «Блакитний потік», з яких лише одна труба на 16 млрд куб. м потрапляє до Європи, але там також є можливість збільшити потужність.
Тому проблем із трубами не виникне, якщо настане мир і зникнуть антиросійські санкції.
Про те, що буде далі
Гадаю, що «Північному потоку – 1» і «Північному потоку – 2» настав кінець. Щоб їх відремонтувати, «газпрому» треба найняти десь великі крани, які зможуть підняти труби з глибини. Таких у світі – лічені одиниці. Законтрактувати їх буде дуже довго й дуже дорого. Великого сенсу в ремонті немає, тому що «Північний потік – 2» не працював і так, а «Північним потоком – 1» російська сторона навмисно скорочувала постачання газу. Найімовірніше, труби будуть поховані на дні Балтійського моря.
Поки що Європа готується до майбутньої зими без російського газу. Натомість будуть постачання СПГ, за який країни ЄС готові платити дуже дорого, щоб забрати його на азіатському ринку. Хоч де глянеш, на європейському континенті збільшуються потужності для закупівлі СПГ.
Також запроваджуються заходи для енергозбереження та енергоефективності, щоб скоротити споживання газу. Задля цієї мети добре працює зниження температури в приміщеннях на два-три градуси. Обмежується використання газу енергоємною промисловістю.
Зрештою, між країнами ЄС будують численні з'єднувальні газопроводи – інтерконектори, якими можна переганяти газ туди, де його не вистачає. Споруджують додаткову труба через український кордон. Усе настільки динамічно та швидко розвивається, що до січня 2023 року ми, я думаю, матимемо абсолютно нову картину на європейському газовому ринку.