Напередодні ввечері, 4 жовтня, голова Національного банку України Кирило Шевченко подав на розгляд Президенту Володимиру Зеленському заяву про відставку. «В силу причин, пов'язаних зі здоров’ям, які я не можу надалі ігнорувати, ухвалив для себе складне рішення. Я залишаю посаду Голови НБУ», – написав він.
Кирило Шевченко очолював Нацбанк з 16 липня 2020 року. Mind згадав, чим цей час запам'ятався фінансовому та суміжним ринкам. Особливої гостроти сприйняттю додає той факт, що каденція Шевченка збіглася в часі з безпрецедентно глобальними випробуваннями – пандемією COVID-19 і повномасштабним вторгненням росії до України.
Це рішення стало водночас і очікуваним, і несподіваним. Чутки про те, що крісло під головою банківського регулятора хитається, ходили щонайменше півроку. Проте відставки в горизонті «початок жовтня» не чекав ніхто. Ще кілька днів тому Шевченко курирував співпрацю з МВФ щодо розробки програми фінпідтримки для України. Це дозволяло припустити, що на посаді він пробуде щонайменше до кінця календарного року, коли перезмінка виглядала б логічнішою.
У таких координатах заявлена причина відставки – стан здоров'я, що погіршився, імовірно, правдива, але не вичерпна.
«Заява [про відставку] від одного з топчиновників країни була несподіваною. Річ у тім, що Нацбанк і в мирний час відіграє важливу роль насамперед для банківської системи та економіки загалом. А у воєнний час від нього чекають важливих рішень, які впливають на всіх», – сказав в ефірі телеканалу «Еспресо» фінансовий аналітик групи компаній ICU Михайло Демків.
Як неформальна причина рішення, ухваленого Кирилом Шевченком, називають тривале протистояння регулятора з Мінфіном щодо ставок за ОВДП, а також щодо необхідності друкувати гривню, перед якою ставили Нацбанк. Проте об'єктивно впливу міністра фінансів Сергія Марченка не вистачило б для усунення настільки масштабної фігури, а сам конфлікт був радше стратегічним, ніж особистим.
Ще одна версія – бажання ОП змінити голову НБУ на ближчу та зрозумілу собі персону. Сумніватися в такому варіанті змушує лише те, що Кирило Шевченко, хоч відстоював і зумів зберегти незалежність регулятора, завжди був дуже чуйним до побажань Банкової.
Саме не дуже заохочувана Офісом Президента незалежність могла стати банальною і водночас правдоподібною причиною відставки голови НБУ. Політичний тиск і ризик втрати незалежності регулятора називав причиною свого уходу попередник Шевченка – Яків Смолій.
Якщо ця версія відповідає дійсності, то влада мала надати серйозний аргумент, аби переконати Шевченка написати заяву про відставку. Починаючи з літа Спеціалізована антикорупційна прокуратура завзято запосілася розслідувати кримінальну справу стосовно виведення з державного Укргазбанку мільйонів гривень на користь третіх осіб, які мали залучати нових вкладників – якраз у той час, коли «Укргазом» керував Шевченко.
Ще одна причина відставки саме зараз – це вдалий час для того, що залишити позитивний враження по собі. На фоні успіхів ЗСУ у контрнаступі, стабілізації гривні та банківської системи Кирило Шевченко вже став не найгіршим очільником регулятора в очах банкірів та населення. А що буде через пів року, особливо коли побажання Мінфіну та ОП щодо викупу облігацій Нацбанком стануть реальністю спрогнозувати важко. Але це вже буде проблема не Шевченка, а його наступника.
Кирило Шевченко вказує, що з перших днів роботи в НБУ він був насамперед антикризовим менеджером, який в умовах повномасштабної війни зумів забезпечити безперебійну роботу фінансової системи, відсутність паніки на валютному ринку, утримав інфляцію і підставив плече держбюджету.
Усе це важко заперечити. Банківський сектор проходив військову кризу без видимих колапсів – банки проводили розрахунки, мораторій на видачу депозитів не запроваджувався, курс залишався контрольованим.
Також Нацбанк пішов на низку непопулярних рішень, зокрема підвищуючи облікову ставку. І робив це, керуючись економічною реальністю, а не побажаннями політиків.
«На докір Шевченкові можна поставити хіба що низку кадрових рішень і великий відтік капіталу після 24 лютого – тут Нацбанк трохи недозакрутив гайки. Але це ми бачимо постфактум, а постфактум завжди легко говорити», – зазначає Михайло Демків.
Важко уявити, щоб у воєнний час Україна надовго залишилася без керівника однієї з найважливіших державних структур. Крім усього іншого, Нацбанк відіграє ключову роль у перемовинах із МВФ. «Ситуація з відставкою контрольована. Україна не в тому становищі, щоб голова такої важливої інституції подав у відставку, і ми потім місяцями шукали наступника», – каже Демків.
Законодавчо прописані вимоги до голови Нацбанку звужують перелік потенційних кандидатів до ексбанкірів і науковців. Необхідний десятирічний досвід на керівних посадах. Плюс перепоною є причетність до наглядової ради Нацбанку.
Практично безальтернативним кандидатом на цю посаду наразі називають Андрія Пишного – голову правління Ощадбанку у 2014–2020 роках та співзасновника (спільно з головою ОПУ Андрієм Єрмаком) громадської організації «Відчуй», яка допомагає слабочуючим. Який факт виявився важливішим для кар'єрного просування – питання відкрите. Внесення кандидатури Пишного й голосування парламенту може відбутися вже наприкінці цього тижня.
До нового голови регулятора зі старту виникають кілька запитань, які впливатимуть на всю банківську систему, пересічних громадян та економіку.
Перший – політика щодо курсу валют. Яким буде бачення нового керівника зі стратегії фіксованого курсу: він його коригуватиме чи взагалі відпустить.
Другий – можлива емісія. Експерти сходяться на думці, що без неї не обійтися. Цю принципову розбіжність із Мінфіном Кирило Шевченко передав у спадок своєму наступнику.
Третій – регулювання фінансової сфери. Зокрема, страхового ринку, щодо якого Нацбанк останнім часом був дуже суворим і навіть під час воєнного стану проводив «чистку» цього сегменту.