Розвиток людської цивілізації супроводжують вчення мудреців. Вони ніби запалюють великий ліхтар, який ніколи не гасне. Минають століття, тисячоліття, а їхні думки наче свіжий вітер. Як вони вміють побачити так далеко вперед і де черпають знання про всі мистецтва, включно з мистецтвом війни? І чи можна взяти з цих порад щось корисне й для нашої перемоги?
Бекграунд. Автор книги Сунь-цзи – відома історична персона, він жив у ІІ столітті до нашої ери. Стратег і мислитель Давнього Китаю, сучасник ще одного відомого мислителя та філософа – Конфуція. Написав трактат про військову стратегію «Мистецтво війни», який пережив і ще не раз переживе безліч війн і перемог.
Нащадок дворян, безземельний аристократ, найманець, автор трактату, генерал князівства У. Таким був його життєвий шлях, відгомін якого приносять до нас вітри історії.
Так само як і принесли вони кілька версій його трактату, перші серед яких датуються періодом династії Сунь (960–1279), але згодом віднайшлися й доповнення, які також активно почали трактувати.
«Мистецтво війни» не лише про війну. Книга друкується українською вперше, і ось як пише про свою нелегку працю її перекладач Сергій Лесняк: «Мене передусім цікавить практичний бік тексту та модерні змістові паралелі, захоплює можливість тлумачити сучасність за посередництвом військової історії. І, як засвідчила дванадцятирічна практика в Китаї, згадки про класичну військову стратегію та історію завжди стають у пригоді під час перемовин, якщо потрібно схилити рішення на свій бік чи залагодити конфлікт».
Тобто книга не лише про війну. Вона про життя. І про важливість перемагати, аби це життя зберегти.
Оригінальна назва: «吴九龙等（编者)；孙子校释；军事科学出版社»
Видавництво: «Видавництво Старого Лева»
Сюжет. Читаючи «Мистецтво війни» під час війни, постійно бачиш паралелі із дійсністю. «Сунь-цзи сказав…» – так обрамлюється кожен розділ цього відомого трактату.
То що ж такого зрештою сказав Сунь-цзи?
«Війна – справа надзвичайної ваги для держави, справа, що визначає життя і смерть, її необхідно вивчати, неабияк пильнуючи», – ось що він сказав.
Про що йдеться? Аби передбачити наслідки війни, треба брати до уваги багато факторів, у тому числі й стратегічних. Інколи вони можуть видаватися несподіваними, як, наприклад, ось цей: «Війна – це мистецтво брехні. Тому, якщо ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний – корч із себе млявого. Якщо ти близько – вдавай, що далеко, а якщо далеко – вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний – спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний – захопи його. Якщо ворог діє ефективно – будь обачним. Якщо супротивник могутній – уникай його. Якщо його легко розгнівити – вдавайся до провокування. Якщо знаєш про низьку самооцінку нападника – роздмухай його зухвалість. Якщо ворог відпочив – виснаж його. Якщо в його лавах злагода – посій там ворожнечу. Нападай на супостата там і тоді, де й коли він неготовий. З’являйся там, де на тебе не чекають. Це – ключові моменти стратегії армії, про які не можна казати наперед».
Сунь-цзи обстоює швидкий бій і швидку перемогу. Й каже, що «не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни».
«Розпочинаючи герць, шукай швидкої перемоги. Якщо бій затягнеться – зброя притупиться, військо деморалізується. Розпочинаючи облогу міста, яке укріплене муром, виснажиш свої сили».
Неперевершена військова стратегія, наголошує Сунь-цзи, – зруйнувати плани й стратегії супротивника, а дещо слабша – атакувати ворожі союзи; а ще гірша – нападати на армію ворога; а ще найгірша – кидатися на укріплені мурами міста.
Але ключове у військовій справі, як, втім, і в багатьох інших – знання: «Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію», – резюмує давньокитайський військовий стратег. І тут із ним важко не погодитись, враховуючи сьогоденні реалії, коли рашисти продемонстрували повне незнання України та українців.
Загалом «Мистецтво війни» авторства Сунь-цзи – твір філософсько-стратегічний. І вже, власне, від мистецтва кожного залежить, як протрактують ті чи інші постулати давнього мислителя та як застосують на практиці. Словом, Сунь-цзи сказав, а ми послухали і зробили так, як вважаємо за потрібне.
Вам сподобається, якщо: Ви шукаєте відповіді на актуальні питання, адже життя нас змусило цікавитись у зв’язку з нападом росії на Україну військовими тактиками та стратегіями. У цій книзі в разі уважного прочитання можна знайти багато інформації для роздумів.
Вам не сподобається, якщо: Ви шукаєте конкретних рішень, аби їх, як матрицю, накласти на сьогодення. Ці постулати можна трактувати по-різному, але очікувати на однозначне трактування, швидше за все, марно.
Головна причина прочитати: Древність у книзі дивовижним чином прив’язана до сучасності, коли постулати мистецтва війни беруть на озброєння як політики, так і компанії (наприклад, Toyota).
Книга викликає багато аналогій і думок. Наприклад, рашисти, може, й начитавшись порад древніх, хотіли «молнієносную, побєдоносную», але тепер Сунь-цзи їм не порадник.
«Я починав цей проєкт у час миру і закінчив посеред війни, початку якої ніхто не сподівався. І зараз бачу, що якби ми як суспільство усвідомлювали наступні слова: «Мистецтво використовування війська таке: не сподівайся, що ворог не прийде, а покладайся на свою готовність, чекаючи на зустріч з ним. Не годиться сподіватися, що недруг не нападе, належить зробити себе непереможним (Сунь-цзи, частина 8)», – ми були б зараз в іншій, більш виграшній ситуації», – написав у передмові перекладач.
І тут, як кажуть, нічого додати, єдиний вихід: швидко вчитися і швидко діяти, як і радив мудрий Сунь-цзи.
Автори книги рекомендацій, як кажуть, не потребують. Знову ж таки Сунь-цзи, про якого ми говорили вище, і відомий державний діяч, філософ Нікколо Макіавеллі.
Кажуть, Схід і Захід – різне, яке, як дві паралелі, ніколи не перетинаються. Але не в цій книзі. Тут їхні вчення та їхні погляди поєднано, тут ці паралелі зійшлися.
Автор книги Вацлав Сміл – 78-річний відомий чесько-канадський вчений і політичний аналітик, який народився у чеському Плзені.
Його книга – про наше життя, про яке ми насправді анічогісінько не знаємо, хоча й володіємо миттєвим доступом до величезної кількості інформації. Тож ця книга – про реальність: від виробництва продуктів до виробництва енергії.
Це талановита спроба розповісти. як все ж таки влаштовано наш світ.