Напередодні Сі Цзіньпіна було переобрано на третю «п'ятирічку» на посаді генерального секретаря Компартії Китаю. Якими досягненнями може похвалитися лідер Піднебесної за попередні роки правління, Mind пропонує дізнатися з матеріалу від project-syndicate.
Чим ризикують члени КП Китаю, надавши мандат довіри втретє тій самій особі, розповів у колонці для видання останній британський губернатор Гонконгу та колишній комісар ЄС із зовнішніх справ, канцлер Оксфордського університету Кріс Паттен (Chris Patten).
Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».
Протягом останнього десятиліття президент Китаю Сі Цзіньпін використовував страх лідерів Комуністичної партії втратити контроль, аби збільшити власну владу до рівня, небаченого з часів Мао Цзедуна. Члени партії, які цього місяця готувалися призначити пана Сі на третій строк правління, проігнорували нещодавні застереження своєї країни про небезпеку одноосібного правління.
Після десятиліття при владі Сі Цзіньпін без будь-яких сумнівів затверджений як перший президент Китаю на три строки правління на XX Національному з’їзді Комуністичної партії Китаю цього тижня. Але перш ніж зробити пана Сі потенційним довічним диктатором, вірні партії мають пам’ятати, що диктатура ніколи не закінчується добром. За винятком своєї залізної хватки до влади, Сі Цзіньпін нічим не відрізняється.
Аби зрозуміти, до чого може призвести автократія Сі, членам КПК достатньо лише поглянути на нечувану безрозсудність президента росії путіна. Крім того, вони можуть переглянути свою власну історію та згадати смертоносний хаос і внутрішні конфлікти, які характеризували культурну революцію протягом останнього десятиліття правління Мао Цзедуна.
Жорстоке одноосібне правління Мао спонукало його спритного та хитрого наступника Ден Сяопіна запровадити обмеження у два строки, яке пізніше Сі Цзіньпін намагався скасувати.
Аби запобігти тому, щоб одна особа мала можливість зосереджувати у своїх руках таку велику владу, Ден Сяопін розробив систему, за якою вищий лідер мав діяти під керівництвом старост партії та згідно з порадами невеликої групи старших радників і можновладців – свого роду кабінету.
Втім, Сі Цзіньпін відкинув цю модель і 2018 року змусив китайських законодавців внести зміни до конституції країни, аби прибрати всі перешкоди на шляху до свого третього строку правління.
Читати також: Шанхайським кийком по кремлівських пріоритетах: Китай посунув росію у впливі в Центральній Азії
Його повільне, але впевнене зростання в рядах КПК може стати корисним уроком. Син високопоставленого партійного чиновника, ув’язненого Мао за, так би мовити, належність до правого сектору, 15-річний Сі, був відправлений у сільську місцевість для «перевиховання» під час Культурної революції.
При владі Ден Сяопіна доля родини поліпшилася; батько Сі Цзіньпіна знову став провінційним керівником реформ. Сам Сі – політичним радником військових, а згодом партійним апаратником. Попри те що він не вирізнявся політичною чи інтелектуальною доблестю, він продовжував підніматися партійними сходами. Його статус відіграв значну роль: оскільки його батько був економічним реформатором, люди припускали, що Сі теж ним буде.
Хоча й важко визначити точні причини політичного піднесення Сі Цзіньпіна, очевидно, що кілька сприятливих тенденцій передували його президентству. Наприклад, КПК вже почала консолідувати владу до того часу, коли Сі став її вищим лідером.
Під час правління попередника пана Сі Ху Цзіньтао партійні лідери були стурбовані тим, що втрачають контроль над економікою, і намагалися відновити контроль уряду над приватним сектором.
Крім того, ідея про те, що КПК має брати участь в «інтенсивній боротьбі» із західними цінностями – предмет сумнозвісного «документа № 9», який широко застосовувався членами партії 2013 року, – ймовірно, була узгоджена до того, як Сі Цзіньпін прийшов до влади. Щоправда, після встановлення своєї влади Сі з пристрастю кинувся в боротьбу.
Так само партійні лідери були налякані передбачуваною спробою двох відомих політичних діячів – Бо Сілая, тодішнього голови партії Чунціна, та Чжоу Юнкана, колишнього керівника служби безпеки партії – захопити владу 2012 року.
Водночас підйом найбільших IT-компаній разом із наслідками глобалізації та урбанізації все більше нервував верхівку КПК. Отже, коли Сі Цзіньпін наполягав на тому, щоб отримати більші повноваження, ніж його попередники, ще до того, як прийти до влади, вони не дуже боролися.
Прийшовши до влади, Сі Цзіньпін, виявився вправним у використанні цієї зростаючої нервозності для посилення контролю над партією, урядом та країною. Його бажання зберегти владу КПК над усіма аспектами життя в Китаї сприяло зростанню культу особистості, який заклав «китайську мрію» Сі в основу комуністичного кредо.
Усе більше переконуючись у тому, що західні демократії, а саме Сполучені Штати, занепадають і що майбутнє залежить від його моделі авторитарного правління, Сі також здійснював контроль над змінами зовнішньої політики Китаю в бік націоналізму, заснованого на зловживанні владою.
Встановлення контролю над Тайванем є центральним у цій політиці. Як і ліквідація чинних інститутів глобального управління, які, за словами Сі, були засновані західними демократіями для захисту власних інтересів.
До численних жертви прагнення Сі Цзіньпіна до повноважень, подібних до Мао, входять мусульмани в Сіньцзяні, громадяни Гонконгу, зацьковані сусіди Китаю, релігійні групи та громадянське суспільство КНР.
Читати також: На краю бездонної прірви: чому світ увійшов у глибоку кризу
Тепер економічний бум КНР здається ще однією потенційною жертвою його безконтрольного правління.
Очікується, що економічне зростання сповільниться приблизно до 2,8% цього року через суттєві недоліки та руйнівну політику Сі Цзіньпіна щодо нульового рівня боротьби з COVID-19.
Можлива рецесія, ймовірно, збільшить і без цього рекордно високий рівень безробіття молоді. До того ж наразі борг Китаю становить майже 300% ВВП через непродуктивні інвестиції та субсидії для державних підприємств. А сектор нерухомості країни, на який припадає приблизно чверть економічного зростання, зараз виглядає як гігантська піраміда Понці.
Втім, замість того, щоб змінити курс і зосередитися на відновленні економічного зростання, Сі Цзіньпін подвоїв централізацію за рахунок приватного сектору.
Драконівський підхід Сі до пандемії посилив контроль спостереження держави над своїми громадянами, але Сі продовжує відмовлятися від більш ефективних імпортних вакцин, внаслідок чого жорстокі карантинні заходи продовжуватимуть калічити економіку.
З огляду на те, що ніхто не став би брати під сумнів його політику, Сі Цзіньпін, схоже, запозичив елементи маоїстської економіки. Донедавна очікувалося, що економіка КНР випередить економіку США до 2030 року; тепер дехто вважає, що країна вже досягла свого піку.
Ще невідомо, як Сі Цзіньпін буде вирішувати ці проблеми. Але постпіковий Китай під керівництвом всемогутнього правителя майже стовідсотково посилить рівень глобальної невизначеності та нестабільності.
Якщо перші два строки правління Сі Цзіньпіна свідчать про певні наслідки, ми всі маємо підготуватися в належний спосіб.
Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».