Ре:старт українських компаній. Проєкт Україна без сміття
Засновниця проєкту Євгенія Аратовська — про кейси співпраці з відповідальним бізнесом та якою має стати в найближчому майбутньому Україна без сміття
У межах проєкту з підтримки малого та середнього бізнесу «Ре:старт. Безпечний простір для вашого бізнесу» мережа бізнес-центрів Forum Group та одна з провідних бізнес-шкіл України KSE Graduate Business School діляться історіями відновлення бізнесу в умовах війни.
Друга історія циклу – від ініціативи «Україна без сміття». Засновниця організації та фіналістка проєкту «Ре:старт» Євгенія Аратовська розповіла, що її надихнуло на створення соціальної організації, як домогтися синергії приватного бізнесу й громадської діяльності та якою має стати в найближчому майбутньому Україна без сміття.
З чого все починалося
«Україна без сміття» з першого дня свого заснування поставила собі за мету створити нову модель управління відходами не тільки в Україні, а й у всьому світі. За 7 років роботи я побачила великий недолік усіх світових систем управління відходами, які, за нечисленними винятками, так і не вирішили сміттєве питання.
У багатьох європейських країнах насправді існують проблеми з відходами, коли сміття з домогосподарств потрапляє до довкілля, а не на переробку. Проаналізувавши досвід різних країн, я зрозуміла, що більшість систем не надто активно залучають до боротьби зі сміттям саме людину, яка й продукує відходи. А саме в цьому – ключ до вирішення проблеми, коли кожен споживач розуміє, що саме він і є щоденним джерелом продукування побутового сміття та усвідомлює, що він сам здатен це сміття перетворити або на проблему, або на ресурс. З такого підходу і прийде розуміння, що його роль у подоланні проблеми сміття є вирішальною. Ніхто й ніщо не здатне вирішити сміттєву проблему окрім людини. Жодна машина не може відновити втрачений потенціал вторсировини – це здатна зробити лише людина, яка сортує сміття.
Ідея створення УБС прийшла до мене, коли я була в декретній відпустці. За цей час я переосмислила свої плани на майбутнє та амбіції. Якраз був 2014–2015 рік, відбувся Майдан, і я зрозуміла, що хочу стати агентом змін, не стояти осторонь і спостерігати, а діяти, щоб змінювати Україну на краще. Щоб вона позбулася радянщини і «совка» та перетворилася на демократичну європейську державу.
Усе вийшло випадково: одного дня вийшовши на балкон, я побачила на полі купу викорчуваних дерев зі старого яблуневого саду. Цю купу постійно підпалювали, з часом почали до неї звозити сміття, яке час від часу горіло. Мене це вразило: навіщо псувати ресурс, коли можна зробити із цієї деревини щепу або мульчу (захисний шар, яким покривають верхню частину грунту між рослинами або навколо них для запобігання вітрової ерозії). І подумалося: а що як це зроблю саме я?
Стояла й фантазувала, як орендувати спеціальну техніку, подрібнити ці дерева та продати щепу – тим самим перекрити витрати за техніку і щось навіть заробити. Тоді я вперше усвідомила цей простий підприємницький алгоритм – є ресурс, який нікому не потрібний, і є рішення, як перетворити цей ресурс (відходи) знову на щось цінне, на товар, який схоче хтось купити.
Пізніше, думаючи про те, як долучити до сортування побільше людей і збирати більше вторинних ресурсів, я стала міркувати над тим, щоб створити гідний і комфортний простір для сортування, де кожен охочий зміг би спілкуватися з однодумцями й отримувати від консультантів доступні відповіді на запитання щодо управління відходами, і обов’язково – українською мовою. З часом ця ідея реалізувалася – ми першими в Україні створили станцію громадського сортування.
Процес управління вторинними ресурсами
На станції сортування стоїть орієнтовно 40 контейнерів, поділених на групи: пластик, метал, папір та скло. Крім того, у кожній з цих груп є ще три, а то й 20+ підвидів, тому в нас так багато контейнерів. Цей спосіб називається глибоким сортуванням, коли розсортувати можна не лише п''ять-шість, як у багатьох країнах ЄС, видів відходів, а набагато більше. І цим ми дещо схожі на Японію, яка теж сортує максимальну кількість різних паковань окремо.
Ми пояснюємо, як сортувати в нашому просторі через соціальні мережі. Людина, яка до нас регулярно ходить, уже знає наші основні правила. Їх усього два: сміття має бути чистим і сухим, без залишків їжі та запахів. Але навіть якщо людина на станції вперше, до неї обов’язково підійде консультант, який усе розкаже та покаже, як правильно сортувати, у який контейнер і що складати. Так людина навчається, як ми кажемо, мистецтву сортування. За декілька візитів можна це мистецтво непогано опанувати.
Усі відходи ми накопичуємо й пресуємо, щоб екологічніше транспортувати вторсировину до переробника. У нас є перелік різних переробників, які купують певний обсяг сировини, з ними ми підписуємо договори. Далі вторинна сировина потрапляє на підприємство, де відбуватиметься процес подрібнення та перетворення пластику на проміжний або кінцевий продукт. Наприклад, із поліпропілену зроблять шланг крапельного поливу або каналізаційні труби, або пластикові гранули.
Бізнесова й соціальна складова
Нас доволі часто питають: ми громадська організація чи бізнес? Я завжди пояснюю, що таким популярним еко проєктом ми стали завдяки синергії соціальної підприємницької роботи та громадської неприбуткової діяльності. Раніше такого феномену не було, тому що неприбуткова організація не може запропонувати сталу організацію процесів – їх просто не погодиться фінансувати жоден донор на довгостроковій основі. А бізнес ніколи не створить такі процеси, бо його не влаштовуватиме низька маржинальність соціальної діяльності.
Через те, що на відкриття сортувальних станцій взагалі не було грантів, а щоб побудувати й утримувати станцію були потрібні гроші, я вирішила спрямовувати гроші від нашої соціальної підприємницької діяльності на покриття поточних витрат, пов'язаних із роботою громадської станції. Інакше такий проєкт ніколи би не з’явився, бо бізнес не хоче в такі соціальні проєкти інвестувати, а громадські організації не можуть знайти відповідних грантів, бо їх немає.
Сьогодні ми створюємо послуги й товари та заробляємо на них – у нас є власна майстерня переробки, магазин із власними товарами, освітні послуги – лекції, екскурсії, ми продаємо вторсировину та запровадили зручні сортувальні сервіси «під ключ» – «Зелений офіс» і «УБС Кур’єр».
Win-win-партнерство
У нас багато кейсів про співпрацю з відповідальним бізнесом, бо самотужки цю сміттєву скелю лупати складніше. Перша підтримка була від Yves Rocher: я виграла міжнародну премію «Земля жінок», отримала грант на 5000 євро, за які орендувала склад і купила необхідне складське обладнання – пресс, штабелер і роклу.
Далі в нас була співпраця з Renault. Ми знали, що Renault – соціально-активний бізнес, і вони дійсно швидко відгукнулися на нашу пропозицію. Цікаве те, що проєкту було менше року, але нам уже дали автівку для сервісу «Зелений офіс». У нас повірили ще на старті.
Ще в нас була співпраця з Carlsberg, який виділив нам кошти й ніколи не диктував, що ми маємо з ними зробити, тоді, у 2017 році, ми відкрили першу в Україні сортувальну громадську станцію. Потім була співпраця з Coca-cola, під час якої ми зробили потужну медіакампанію про сортування відходів з органічним охопленням (без реклами) на 2 млн людей.
Тож партнерів було багато, але сьогодні ми іноді і відмовляємо в співпраці, коли немає спільного win-win. Ми розуміємо, чому бізнес до нас тягнеться, бо в УБС справжня та ціннісна аудиторія, якій бізнес може розказати про свої цінності та отримати лояльність споживачів.
Ми завжди були налаштовані працювати із соціально відповідальним бізнесом, тому що в нас спільна мета – створення систем і культури, коли відходи не потрапляють у довкілля.
Волонтерських рух УБС під час війни
Станція не працювала три місяці. Та команда зробила паузу лише на пару тижнів від початку війни, далі ми використали свій менеджерський потенціал і зв’язки для волонтерської роботи. Шукали проблеми, які можемо вирішити, і сфери, у яких можна створити можливості для допомоги: створили чат-бот локальної допомоги та працювали, як call center. Потім запросили UAnimals до себе на склад, щоб розвантажувати фури з кормами для тварин – загалом за місяць ми прийняли й розвантажили чотири фури з їжею для тварин, сортували, фасували мішки й банки під запити притулків для тварин і віддавали на вивіз. Майже одночасно я відкрила швацький цех у місті Дніпро. Тут спрацювали всі навички підприємця: обрахувала собівартість пошиття розвантажувальних жилетів і плитоносок та зрозуміла, що ринок кишить спекулянтами, а мені хотілося використати наш фінансовий ресурс із максимальною ефективністю.
За наявні на рахунках УБС кошти ми купили матеріал у Харкові (компанія Have a rest, з якою співпрацювали до війни, мала необхідну нам тканину й фурнітуру), знайшла людину, яка мала досвід керування цехом, найняли 10 швей – і почали працювати. Загалом ми виготовили 500 плитоносок і передали їх безоплатно у військові частини. Собівартість пошиття становила не більше 500 грн. Оскільки ми планували передавати бійцям вироби безкоштовно, я через фандрейзинг забезпечила зарплати всім швеям. З травня цех почав працювати самостійно, і тепер я радію, що під час війни сприяла народженню в Україні ще одного корисного підприємства.
У березні через спільні контакти (спрацював мій репутаційний ресурс, який був створений задовго до війни) на мене вийшов міжнародний фонд PeopleInNeed, який допомагає цивільному населенню. Завдяки їм ми закупили ліки, навіть дефіцитні, як-от інсулін, у вітчизняних виробників «Фармак» і «Дарниця», та направили їх до цивільних лікарень у Києві, Харкові й у Чернігівській області.
За перші три місяці війни ми напрацювали ще одне коло ціннісних контактів – партнери нас побачили в роботі в зовсім інший сфері. Після цього досвіду ми вирішили в травні повернутися до нашої справи, за якою вже дуже скучили і ми, і наші відвідувачі.
Майбутнє України без сміття
Наразі ми готуємося до запуску нового проєкту, і на нас чекає великий фандрейзинг із метою відкрити наші станції в інших містах України. Це непросто, адже йде війна й усі збирають кошти на дуже важливі потреби, для ЗСУ та забезпечення людей, які постраждали й втратили домівки. Натомість, українці унікальні й у тому, що не забувають під час війни думати ще й про зоозахисні та екологічні проєкти. Тому ми налаштовані позитивно, зрештою, інституції громадянського суспільства та соціальні проєкти – важлива частина нашої Перемоги. І родини, і бійці мають повернутися до вільної України, яка позбулася не тільки зовнішніх, ал й внутрішніх ворогів: корупції, сміття та байдужості.
Головне, що ми робимо сьогодні, – надихаємо інших не зупинятися й не здаватися! Поки наші хлопці та дівчата на фронті захищають і повертають наші кордони, ми тут маємо продовжувати мріяти й розбудовувати, щоб не дати внутрішньому ворогу посилити свою корупційну роботу, щоб надихнути людей, які зневірилися. Не розводити зраду, а робити добрі справи.
Бекграунд і dream team
За останніх пів року український бізнес зазнав суттєвих змін. Forum Group разом із лідером бізнес-освіти KSE Graduate Business School ініціювали проєкт «РЕ:старт. Безпечний простір для вашого бізнесу» для підтримки малого та середнього бізнесу, що опинився на межі закриття внаслідок початку повномасштабної війни. Таким компаніям Forum Group безоплатно надав у користування офісні приміщення в Києві на три місяці. У свою чергу KSE Graduate Business School забезпечила професійну бізнес-підтримку та консалтинг.
Партнерами Forum Group стали також бізнес-спільнота Board, яка посилить програму завдяки менторам для переможців, і бізнес-видання Mind.ua, на сторінках якого учасники розказують свої історії.