Генеральний директор видавництва Bookchef: «До 2014 року український книжковий ринок був орієнтований на продаж імпортованої книжки»

Bookchef – українське видавництво, портфель якого налічує понад 450 назв. Серед них – світові бестселери: «Sapiens. Історія народження людства», «21 урок для 21 століття» та «Homo Deus. За лаштунками майбутнього» Ювала Ноя Харарі, «Становлення» Мішель Обами, «Земля обітована» Барака Обама, «Зелене світло» Метью Макконагі, «Will.Вілл» Вілла Сміта, «1984» Джорджа Орвелла, «Історії звичайного безуму» Чарльза Буковскі і не тільки.

Генеральний директор видавництва Bookchef Олександр Кірпічов розповів Mind про те, як розвивався книжковий ринок України до та після 2014 року і як він змінився після 24 лютого 2022-го, чи можливо в Україні видавати книжки великими накладами та скільки відсотків прибутку відбирає піратство, чи можуть читачі впливати на рішення видавати ту чи іншу книжку та як стимулювати українців читати більше.

– З чого почалася робота видавництва?

– Видавництво Bookchef засноване 2017 року. Це була невелика команда однодумців, об’єднана жагою до видання цікавої якісної літератури. Серед перших видань, які згодом стали лонгселерами, варто зазначити книжки голлівудської акторки Камерон Діаз «Книга про тіло», експерта з нейрофізіології Джо Диспензи «Керуй своєю підсвідомістю» і роман Колсона Вайтхеда, автора численних бестселерів, за який він отримав того ж року Пулітцерівську премію, «Підземна залізниця». Робота над цим романом розпочалася задовго до оголошення переможця, тому ця новина виявилася для нас приємною несподіванкою. До того ж в українському перекладі книжка з’явилася раніше за російський аналог, а це на той час було рідкісним явищем.

– Що відбувалося з українським книжковим ринком, коли ви починали?

– До 2014 року включно український книжковий ринок був орієнтований передусім на продаж імпортованої книжки, оскільки пропозиція україномовної книжки була обмеженою. Саме в цей період було започатковано багато українських видавництв і відбулося активне зростання україномовного асортименту. Багато світових бестселерів стало перекладатися й виходити друком українською.

Наприкінці 2016 року було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту». Тоді ж запровадили дозвільну процедуру ліцензування книжок, що мали походження з росії та білорусі, для перевірки на відсутність антиукраїнського змісту.

З іншого боку, залишилося відкритим питання контрафактних паперових книжок і піратства електронних, які на часі й зараз. Якщо раніше серед контрафактної продукції переважали російські книжки, то зараз багато українських. Це шкодить не лише видавцям і офіційним продавцям, ай й читачам, які отримують неякісний продукт.

За різними оцінками, піратство «від’їдає» від 20% до 30% книжкового ринку. Неодноразово ми особисто фіксували факти порушення, наприклад, на найбільшому в Києві книжковому ринку біля станції метро «Почайна» або на книжкових виставках. Сподіваємося, після нашої перемоги це питання буде більш контрольованим.

– Як ви розумієте, яким має бути ваш читач?

–  У наш час все настільки швидко змінюється, що ми відійшли від класичних портретів наших умовних читачів. Намагаємося тримати руку на пульсі та швидко реагувати на зміни, які відбуваються в суспільстві, аби запропонувати українському читачеві найактуальнішу літературу. Якщо ж звернутися до статистики, то серед читацької аудиторії переважають жінки.

– Зазначу з власного досвіду, що видання Bookchef, на відміну від інших видавництв, прагнуть бути максимально близьким до оригіналу: оформлення, ілюстрації, чудовий переклад та додаткові матеріали. Наскільки складно дотримуватись цих стандартів, щоб книжка була адаптована до українського читача, але зберігала те, що містить оригінал?

– Коли едиційна команда – професіонали, це нескладно. Ми прагнемо максимально спростити процес пошуку того чи іншого видання, аби книжка була впізнаваною для кінцевого споживача. Тож, якщо обкладинка вдала та вже впізнавана, ми домовляємося про права на використання оригінальної обкладинки.

Якщо ж ми розуміємо, що за контекстом книжка відповідає читацьким потребам, але оригінальна обкладинка може бути незрозумілою для українського читача, ми створюємо її самостійно. До речі, часто-густо в таких випадках ми отримуємо зворотний зв’язок від авторів про те, що наша обкладинка навіть краща за оригінал. Звісно, це приємно чути.

Щодо роботи над рукописом – інколи над адаптацією тексту працює троє, четверо або навіть десятеро людей (перекладачі, літературні, наукові, випускові редактори, кілька незалежних коректорів). Наша мета – якісне видання, яке хочеться не просто прочитати разово, а й залишити в домашній бібліотеці та перечитати.

– Який український книжковий ринок зараз?

– Починаючи з 24 лютого, книжковий ринок – і не тільки книжковий, а й інший бізнес – фактично зупинився. Були зовсім інші пріоритети, зокрема – пріоритет безпеки команди. Низка співробітників нашого видавництва брала участь у волонтерстві, деякі – вступили до лав ЗСУ.

Відновлення робочих процесів у нас почалося у квітні 2022-го з відвантажень книжок за системою дистрибуції і виконання замовлень роздрібних клієнтів в інтернет-магазині. Хоча низка перекладачів і редакторів не припиняла роботу над текстами навіть протягом березня 2022 року.

Також у цей період видавництво стикнулося з фінансовими труднощами деяких партнерів, які були не в змозі розрахуватися за зобов’язаннями – станом на початок війни вони були на максимальному рівні через значні обсяги продажів на початку року завдяки програмі «е-підтримка». Це призвело до кризи довіри на ринку, що своєю чергою вплинуло на зміну умов співробітництва й оплат між учасниками ринку.   

  – Чи змінилося ставлення читачів до російської і російськомовної літератури? Після 24 лютого російська книжка остаточно пішла з українського ринку?

– Після 24 лютого змінилося ставлення не тільки до російськомовної книжки, а й до всього, що пов’язано з росією. І не лише в Україні, а й у всьому цивілізованому світі.

По-перше, сьогодні запит самих читачів на російськомовні видання значно знизився. По-друге, більшість гравців ринку не готова далі цим займатися. Закордонні автори не хочуть видаватися російською мовою, дистриб’ютори не готові більше працювати з російськомовною книжкою, роздрібні продавці не хочуть мати у своєму асортименті книжки російською мовою. Мабуть, лише «пірати» залишилися повноцінними гравцями у сфері розповсюдження російських книжок.

– Яка зараз ситуація з перекладними творами?

– На прикладі видавництва Bookchef варто зазначити, що всі переклади ми завжди робили з оригіналу, а оригінал може бути різними мовами. Наприклад, оригінал книжок Ювала Ноя Харарі виходив івритом і англійською мовами.

Якщо ж азербайджанський автор Єльчін Сафарлі, який проживає в Туреччині, пише російською, то з якої ще мови його було нам перекладати?

До речі, книжки Єльчіна Сафарлі були бестселерами в Україні. Зустріч Сафарлі з українськими читачами стала однією з наймасовіших подій у межах Книжкового Арсеналу, а на Форумі Видавців у Львові ми зібрали повний зал театру, а це понад 350 відвідувачів. Саме через неоднозначну позицію автора ми з власної ініціативи припинили з ним співпрацю і більше його книжок не видаємо.

Bookchef завжди було, є і буде українським видавництвом. А хейт, який інколи ще можна зустріти серед книговидавців, як і в будь-якій іншій галузі бізнесу, найчастіше з’являється на замовлення. Зумовлено це тим, що хтось просто не витримує здорової конкуренції.

– Чи можуть читачі давати запити на друк книжок, які їм цікаві?

– Майже щодня ми отримуємо на розгляд запити на видання книжок. Основний фокус на тому, наскільки твір може бути цікавим нашому ринку. Інше питання – це популярність книжки на інших ринках. Наприклад, вона може бути навіть №1 на Амазоні, але це ще не означає, що вона обов’язково має бути видана в нас. Книжка може бути специфічною лише для американського ринку, а тема  – нецікавою для українського читача. І навпаки, книжка може мати низький рейтинг, а в нас буде топовою, бо це цікавий продукт для нашого читача.

Тому рішення про видання ухвалюється на редакційній колегії. За наявності віри в успіх книжки серед українських читачів ми дійсно можемо придбати права й видати її українською. Навіть більше, ми вдячні нашим читачам за небайдужість та активність.

– Чи можуть такі читацькі запити бути корисними або шкідливими?

– Шкідливими точно ні. Якщо читачі дійсно зацікавлені в конкретному виданні, звертаються до нас із проханням видати, і ми розуміємо, що запитів щодо цієї книжки багато – намагаємося задовольнити потреби читача. У будь-якому разі запит проходить через редакцію, тому лише затребувані, корисні та цікаві продукти можуть вийти друком.

– Які фактори суттєво впливають на те, що читач придбає книжку?

– Основні фактори – цікавий сюжет, тема, автор, іноді може зачепити назва чи обкладинка книжки, і, звісно, важливою є ціна видання, поліграфічне виконання, репутація видавця і навіть перекладача.

Якщо до виходу книжки вже є хороші рецензії та відгуки – це також спонукає до придбання. Тому ми інколи практикуємо видання престиражу. Книжки з нього розповсюджуються серед представників ЗМІ, лідерів думок і блогерів.

– Наскільки український книжковий ринок залежить від світового?

– Є основні тренди світового ринку, які безумовно впливають на ринки в окремо взятій країні. Останнього року збільшився запит на категорію фентезі та книжки young adult (цікаві як для підлітків, так і для дорослих), також ми бачимо зростання попиту на класичну художню літературу.

Сьогодні ж Україна створює тренди, які відгукуються в серцях читачів у всьому світі. Якщо раніше багато іноземців майже нічого не знало про Україну, то вже понад рік тема війни, яку росія розв’язала проти України, залишається головною. На світовій книжковій арені високий запит на книжки про Україну і наших героїв.

– Наскільки складно отримати права на видання закордонних бестселерів чи лауреатів різних літературних премій? Як це все відбувається?

– Існують конкретні алгоритми, за якими видавництва можуть придбати право на видання тієї чи іншої книжки. Зацікавлені видавництва звертаються до правовласника з відповідним запитом або відразу з пропозицією. Далі правовласник обирає кращу пропозицію не лише за принципом, хто запропонував більше, але який видавець має кращий досвід, може краще реалізувати цей проєкт на українському ринку.

Але, якщо, наприклад, попередні книжки автора вже видавалися українською, тоді часто спершу агенція веде перемовини із цим видавництвом, а потім розглядає пропозиції від інших зацікавлених сторін.

Зазвичай видавництва намагаються видавати всі або всі найкращі книжки автора, з яким розпочали співробітництво. Так відбулося з одним із наших топових авторів Ювалом Ноєм Харарі. Наразі видавництво Bookchef володіє правами абсолютно на всі його видання, а наш портфель налічує п’ять книжок автора. Так само ми видаємо Джо Диспензу, Дженніфер Л. Арментраут та інших.

– Чи можливі в Україні великі книжкові наклади?

– Звісно, до світових топ накладів нам ще далеко. Але відносно ємності українського книжкового ринку – так, можливі. Наприклад, незабаром у нас має вийти новинка з циклу «Кров і попіл» авторки Дженніфер Л. Арментраут, тираж якої становить 25 000. Загальний тираж серії – понад 117 000.

Також за останні шість місяців наклади бестселерів суттєво зросли від 3000–5000 до 10 000. Хоча говорити про значне зростання обсягів друку та відповідно продажу на всі книжки ще зарано, адже це є довгостроковим трендом. Але залишається багато книжок, які видаються тиражами лише 1000–1500.

– Деякі дослідження Українського інституту книги наголошують на тому, що українці дуже мало читають. Які ви бачите способи заохочення читачів?

– Звичку читати потрібно плекати в собі, адже книжка – це не лише безмежне джерело знань, а й чудове дозвілля. Одним із пріоритетів у цьому напрямку є розвиток читання серед дітей і підлітків. Окрім перекладної літератури, у нас є багато чудових авторів, які популярні не лише в Україні, а й за кордоном.

Видавці та учасники ринку також здатні й повинні популяризувати читання. І це дає значні результати, коли є правила, яких дотримуються всі учасники ринку. Видавці інвестують гроші в купівлю прав, переклад і створення макету книжок, дорогий зараз друк, промоцію, а потім хтось просто контрафактно друкує ці книжки або поширює піратські електронні копії. Значна частина втраченого прибутку йде в кишені гравців контрафактного ринку замість того, щоб сприяти розвитку нових проєктів.

Тож, з одного боку, держава повинна стимулювати розвиток і популяризацію читання, особливо серед дітей, а з іншого боку – повинна забезпечувати дотримання законів. Я більше вірю в розвиток ринку завдяки здоровій конкуренції, а не вибірковим дотаціям чи грантам, розподіл яких у нас зазвичай призводить до скандалів.

– Зокрема у вашому видавництві які є рекордні наклади за кількістю друкованих книжок і проданих тиражів?

– Наш топ-5 за кількістю проданих накладів за останній рік: книжки із серії «Кров і попіл» авторки Дженніфер Л. Арментраут були видані загальним накладом 117 000, «1984» Джорджа Орвелла – 23 000, «Тисяча пам’ятних поцілунків» Тіллі Коул – 19 000, «Зелене світло» Метью Макконагі – 16 000, «Вісім релігій, що панують у світі: чому їхні відмінності мають значення» Стівена Протеро – 11 000.

– На які книжки чекати читачам цього року?

– Наші п'ять найочікуваніших книжок 2023 року: продовження серії «Кров і попіл» Дженніфер Л. Арментраут, також в нас заплановано видання нової серії цієї ж авторки, American Prometheus: The Triumph and Tragedy of J. Robert Oppenheimer Мартіна Шервіна і Gödel, Escher, Bach: An Eternal Golden Braid Дугласа Гофстедтера.

Ще варто згадати про нову книжку Мішель Обами The Light We Carry, яка має вийти у видавництві Bookchef наприкінці цього або на початку наступного року, та ще багато нових серій і продовження наявних.