Mind продовжує цикл публікацій під загальною назвою «Акценти тижня». У ньому ми висвітлюємо головні події, що напередодні сколихнули світове співтовариство та мають відчутний вплив на економіку не лише окремих держав, а й цілих регіонів. Цього разу випуск нашої інформаційної добірки сфокусовано на домовленностях між різними політсилами в США щодо державного боргу, політиці Джо Байдена щодо співробітництва з Тихоокеанським регіоном, можливостям для України отримати «заморожені» російські гроші та суперництву за вплив між Китаєм і рф.
Нарешті президент США Джо Байден і спікер Палати представників Кевін Маккарті досягли попередньої домовленості про підвищення стелі держборгу США на два роки і встановлення нових обмежень витрат на цей період. Впливова Wall Street Journal вважає, що цим покладено край протистоянню, яке загрожувало історичним дефолтом за державним боргом США та ставило під загрозу світову економіку.
Угода була оголошена через кілька годин після того, як Байден і Маккарті розмовляли телефоном у суботу ввечері протягом приблизно 90 хвилин, після тижнів переговорів між Білим домом і лідерами Республіканської партії в Палаті представників, зазначає видання. Воно нагадує, що угода потребує схвалення обох палат Конгресу. Маккарті заявив, що голосування може відбутися в середу, 31 травня, у Палаті представників, де республіканці мають незначну більшість, а деякі консерватори швидко заявили про свою незгоду.
WSJ звертає увагу: законодавці та Білий дім перебувають під тиском необхідності діяти швидко, адже міністр фінансів Джанет Єллен заявила, що США може не вистачити грошей на виплату боргів уже 5 червня, і такий сценарій може мати глибокі економічні та фінансові наслідки.
Байден назвав угоду компромісною. Натомість деякі консерватори заявили, що хотіли більшого. Так, республіканець Ден Бішоп написав у твіттері, що республіканці Палати представників «вітають Маккарті з тим, що він отримав майже нуль» в обмін на підвищення ліміту федеральних запозичень на $4 трлн (ліміт федерального боргу зараз становить $31,4 трлн).
Що саме передбачає угода? Джерела WSJ стверджують, що йдеться про збереження необоронних видатків у 2024 році приблизно на тому самому рівні, що й у 2023 фінансовому році, і збільшення їх приблизно на 1% у 2025 році. Витрати на оборону будуть приблизно на рівні планів Байдена на 2024 фінансовий рік, або десь на 3% більше, ніж торік, коли було передбачено $858 млрд.
Угода також містить положення, яке передбачає скорочення державних витрат на 1%, якщо всі 12 законопроєктів про асигнування не будуть ухвалені до кінця цього року. Крім того, угода дозволить повернути частину невитрачених грошей, які Конгрес виділив на боротьбу з пандемією, що є одним із головних пріоритетів для республіканців. Йдеться про суму приблизно у $29 млрд.
Але затяжні перемовини стосовно уникнення катастрофічного дефолту призводять до тимчасових зволікань з іншими пріоритетними питаннями в законодавстві, зокрема великим обсягом документів щодо оборонної політики. Про це пише в неділю Politico.
Сполучені Штати в суботу, 27 травня, оголосили про угоду щодо координації ланцюгів постачання з 13-ма країнами-союзниками з Індо-Тихоокеанського регіону – I.P.E.F. Мета угоди – збільшити економічну присутність США в регіоні. Натомість New York Times зазначає, що відомі бізнес-групи заявили, що угода не передбачає зниження тарифів та зменшення інших торгових бар’єрів.
Понад 30 із них, зокрема Торгова палата США та Національна асоціація виробників, застерігають, що зміст і напрямок пропозицій адміністрації щодо переговорів ризикують не лише не забезпечити значущих стратегічних і комерційних результатів, а й поставити під загрозу торговельні та економічні інтереси США в Індо-Тихоокеанському регіоні та за його межами. Натомість адміністрація Байдена стверджує, що угода спрямована на кращий захист американських працівників і довкілля.
За часів адміністрації Обами Сполучені Штати розпочали переговори про більш традиційну торговельну угоду в Тихоокеанському регіоні, яка отримала назву Транстихоокеанське партнерство. Угода була покликана зміцнити комерційні зв'язки Америки в Тихоокеанському басейні як оплот проти висхідного впливу Китаю в регіоні.
Вона передбачала зниження тарифів на автозапчастини й сільськогосподарську продукцію, посилення захисту інтелектуальної власності на фармацевтичні препарати, а також багато інших змін. Але Транстихоокеанське партнерство викликало глибокі розбіжності як серед республіканців, так і серед демократів, а деякі політики в обох партіях стверджували, що воно знищить американську промисловість. Колишній президент Дональд Трамп вивів Сполучені Штати із цієї угоди, а Японія, Австралія та інші члени ввели угоду в дію без участі США.
«I.P.E.F. не є традиційною торговельною угодою, – заявила торговий представник США Кетрін Тай. – Це наше бачення, наше нове бачення того, як наші економіки можуть співпрацювати, щоб забезпечити реальні можливості для наших людей. Ми не просто намагаємося максимізувати ефективність глобалізації. Ми намагаємося сприяти сталості, стійкості та інклюзивності».
Натомість NYT цитує директора з питань торгівлі та глобальних ринків Інституту прогресивної політики Еда Грессера, який зазначив, що такі союзники, як Японія, беруть участь у новій угоді, але все ще намагаються переконати Сполучені Штати знову приєднатися до Транстихоокеанського партнерства. «На міжнародному рівні існує добра воля до Bide, індо-тихоокеанські рамки включають деякі з тих самих країн, що й Тихоокеанська угода, а також Індію, Індонезію, Корею, Філіппіни й Таїланд», – вважає експерт.
Неспокійно і в Європі. Зважаючи на прогнози МВФ, у Великій Британії можливе невелике зростання, пише The Spectator. Хоча практично весь тиждень видання писало про негативні тенденції в економіці, спричинені пандемією та війною в Україні.
Загалом Європа обговорює вплив долара на свою економіку і те, як він впливає на процентні ставки. Представники ФРС повідомили, що планують у червні зупинити підвищення ставок, через що їхнім європейським колегам буде важче знов підвищити ставки попри стабільно високу інфляцію.
Хоча на США припадає близько чверті світового виробництва і трохи більше 10% світової торгівлі, приблизно половина рахунків у світовій торгівлі виставляється в доларах – долар був задіяний у майже 90% світових валютних операцій минулого року, і ця частка майже не змінилася за 20 років», – констатує Wall Street Journal.
Але в тематиці висвітлення війни в Україні є і інший бік: ще торік Захід заморозив російські активи на суму близько $300 млрд та обговорює можливість передати їх Україні для відновлення. Але багатьох бентежить, чи відбувається це в рамках закону. Американське видання The Atlantic пише про «легіон причин» передати ці кошти Україні, хоча й констатує, що досі не було прецедентів для Сполучених Штатів конфіскувати активи країни, з якою (попри заяви Кремля про протилежне) вони не перебувають у стані війни. Втім дебати із цього приводу триватимуть ще довго.
Напередодні міжнародного форуму в Астані Центр аналізу європейської політики (CEPA) попереджає: США та Європі не слід вважати, що балансування Казахстану між Сходом і Заходом відторгне його врешті-решт від росії. Хоча перспективи є, адже процвітання країни залежить від торгівлі та інвестицій іноземних партнерів; найвідомішими інвесторами є Нідерланди та США. З іншого боку, чи не найбільший вплив на його економіку створює Китай: торік торгівельні показники між країнами зросли більш ніж на третину – до $24 млрд.
The Economist також констатує, що Китай і росія змагаються за прихильність Центральної Азії, чия економіка на відміну від країн Заходу зараз переживає бум. Валюти Казахстану, Таджикистану та Узбекистану зросли щодо долара з початку війни, що суперечить тенденціям ринків, що розвиваються.
Європейський банк реконструкції та розвитку прогнозує, що галузі, які процвітають завдяки транспортуванню російського експорту, сприятимуть зростанню ВВП регіону на 5,2% цього року, що значно випереджає очікування.
Капітал, фірми та люди-втікачі з росії, а багато хто з них є високоосвіченими, цілком можуть створити ще більш здорову економіку 2024 року. Тож зрозуміло, що на нещодавній зустрічі нової групи, яку Китай охрестив c+c5, Сі Цзіньпін запропонував п'ятьом лідерам країн Центральної Азії інвестиції, торгові угоди та передачу знань на суму $3,8 млрд. І це на додаток до проєктів зі зміцнення економічних зв'язків Китаю з Центральною Азією, які вже існують Пекін бере участь більш ніж у 90 промислових проєктах у регіоні. Лише на туркменський газ припадає понад 70% річного імпорту газу в країну.
У 2022 році Китай був найбільшим торговельним партнером Центральної Азії, оскільки вартість імпорту та експорту між двома сторонами зросла до $70 млрд – більш ніж на 40% проти попереднього року, згідно з офіційними китайськими даними. Для порівняння: товарообіг між росією та Центральною Азією становив менше $40 млрд.
Особливо запеклою є конкуренція за будівництво трубопроводів для транспортування природних ресурсів регіону. Сі Цзіньпін запропонував побудувати в Сіані трубопровід, четвертий у своєму роді, для транспортування газу на схід з Казахстану, Туркменістану й Узбекистану. Звісно, рф хоче, щоб через її кордони проходило якомога більше палива Каспійською та Центральною трубопровідними системами, які вона може вмикати та вимикати. За словами одного московського академіка, «відбувається мовчазне протистояння», зазначає видання.
Хто виграє? Видання Business Insider уже констатує, що російська економіка підвладна Китаю, і незабаром вона може стати васалом Пекіна. Таку саму оцінку дає президент Франції Еммануель Макрон. І навіть джерела, близькі до Кремля, кажуть, що росія приречена стати китайською сировинною колонією. Хоча російські чиновники заперечують цю характеристику, експерти вважають, що остання має під собою підстави.
Додала газу, чи скоріше нафти, у цю тему Wall Street Journal, яка перевела погляд у бік відносин Саудівської Аравії та росії, котрі стають усе більш напружені, оскільки Москва продовжує викачувати на ринок великі обсяги більш дешевої нафти. І це підриває зусилля Ер-Ріяда підвищити ціни на енергоносії. Стаття присвячена майбутній зустрічі ОПЕК+, яка відбудеться 4 червня, де планується ухвалити рішення щодо планів видобутку нафти на друге півріччя, і протиріччя ставлять під питання перспективи прийняття узгодженого рішення.
Наразі Ер-Ріяд перебуває під тиском необхідності підтримувати вищі ціни на нафту, оскільки його бюджет потребує приблизно $81 за барель – приблизно на $5 більше, ніж нинішній рівень. Королівство має оплачувати масштабні проєкти розвитку всередині країни, деякі з яких настільки великі, що саудівці називають їх гігапроєктами.
Серед них – курорт на Червоному морі розміром із Бельгію з готелями в мальдівському стилі, що ширяють над водою, і футуристичне високотехнологічне місто в пустелі вартістю $500 млрд, яке в 33 рази більше за Нью-Йорк, пише WSJ. Натомість у березні росія випередила Саудівську Аравію як найбільшого постачальника нафти в Китай, у квітні імпорт російської нафти в Індію вперше перевищив сукупні потоки із Саудівської Аравії та Іраку. Тож будемо із цікавістю стежити за майбутньою зустріччю.
Тим часом Європа переймається ВДЕ. З початку повномасштабного вторгнення Україна побудувала більше наземних вітрових турбін, ніж Англія, незважаючи на обіцянку уряду Великої Британії послабити обмеження на наземні вітроелектростанції. Про це пише британська The Guardian, наводячи вражаючі для британців цифри: 19 вітрових турбін за 100 км від лінії фронту звела Україна, тоді як британці торік ввели в експлуатацію лише дві.
Заборона наземної вітроенергетики, яка є найдешевшим джерелом електроенергії, за оцінками, коштувала британським платникам податків 800 млн фунтів стерлінгів минулої зими, коли мільйони людей уперше занурилися в паливну бідність через зростання цін на світовому енергетичному ринку, повідомляють аналітики Аналітичного відділу з питань енергетики та зміни клімату (ECIU). З цього приводу The Guardian різко критикує уряд Ріші Сунака, якому, втім, дістається від переважної більшості британських ЗМІ. Майже як в Україні за кращих часів.