Експертиза з українським паспортом: як працює нова Тилігульська ВЕС, збудована під час війни за 100 км від окупованих рф територій
І як вдалося продовжувати будівництво після звільнення Миколаївщини
Україна відбудовується, навіть коли вирує війна, щоб посилити стійкість до російських ворожих атак, наслідків зміни клімату та збільшити частку відновлюваних джерел в енергобалансі. Російська агресія змінила ставлення до ВДЕ. Ще торік вони сприймалися як заміна постачань газу з рф, а сьогодні їх розглядають як можливість перейти від великого будівництва до децентралізації.
«Зелена» реконструкція важлива не лише для економічного відновлення, а й для національної безпеки. За оцінками Київської школи економіки, за перший рік широкомасштабного вторгнення російські атаки завдали енергетичному сектору України збитків на $8,1 млрд.
«За вітер та сонце не треба воювати. Ми маємо все, щоб уникнути подальших проблем, як-от відсутність тепла чи світла, руйнування традиційних великих вугільних, газових чи атомних електростанцій. Україна сьогодні будує абсолютно нову енергосистему – безпечну та конкурентоспроможну», – каже Андрій Конеченков, голова правління Української вітроенергетичної асоціації.
«З погляду безпеки дуже важливо децентралізувати генерацію. Ефективне рішення – розбудова ВДЕ», – підтверджує міністр енергетики Герман Галущенко.
Приватний бізнес відіграє в цьому процесі провідну роль. Проєкт першої у світі вітрової електростанції, що будується під час війни, реалізовує в України компанія ДТЕК Ріната Ахметова. Йдеться про Тилігульську ВЕС у Миколаївській області.
Mind спостерігав, як вводиться в експлуатацію цей об’єкт.
Що являє собою Тилігульська ВЕС?
Тилігульська ВЕС розташована лише за 100 км від окупованої росією території на Миколаївщині. 19 турбін, що складають її першу чергу, з березня генерують чисту електроенергію. Вони мають встановлену потужність 114 МВт та здатні виробляти до 390 000 кВт-год – цього достатньо для забезпечення електрикою 200 000 домогосподарств на рік. Робота станції також дозволить зменшити викиди СО2 на 400 тис. тонн на рік.
Це – один із перших у світі проєктів, де встановлені турбіни EnVentus потужністю 6 МВт від данського виробника Vestas. Вітротурбіни Vestas EnVentus V162-6.0 МВт – найпотужніші оншорні вітротурбіни Vestas:
- 730 т – вага 1 вітротурбіни;
- 125 м – висота від землі до гондоли;
- 204 м – висота турбіни до краю лопаті;
- 162 м – діаметр ротора;
- 79 м – довжина лопаті.
Як будувалася ВЕС?
До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну на Тилігульській ВЕС встигли змонтувати шість вітротурбін.
З вересня 2022 року ДТЕК ВДЕ встановили ще 13. 19-та турбіна була змонтована наприкінці березня поточного року. Для цього робітники працювали в бронежилетах. У компанії підрахували, що з серпня 2022 року до квітня 2023-го вони провели понад 300 годин у бомбосховищах під постійною загрозою ракетних ударів.
«Маючи через повітряні тривоги лише 40% робочого часу, доступного для будівництва, ми майже не порушили терміни реалізації проєкту. До того ж ми довели, що можемо будувати великі ВЕС самотужки, покладаючись на сили виключно української команди, без прямого залучення іноземних фахівців», – розповів Олександр Селищев, генеральний директор ДТЕК ВДЕ.
Рішення про будівництво Тилігульської ВЕС було ухвалено у 2020 році. Наприкінці 2021-го було закладено основи станції, а першу вітрову турбіну встановили в грудні 2021 року.
Після повномасштабного вторгнення рф у лютому 2022 року ДТЕК зупинив будівництво, коли вже було встановлено шість турбін, оскільки ворожі сили просунулися на Миколаїв, а іноземні партнери евакуювали персонал й обладнання.
Звільнення перших українських територій від окупантів навесні 2022-го стало достатнім аргументом, щоб акціонер ДТЕК Рінат Ахметов схвалив інвестиції у відновлення будівництва. «11 років тому ми почали будувати «зелену» енергетику в Україні. Ми почали змінювати енергосистему країни. Відтоді, незважаючи на всі перешкоди, ніколи не змінювали курс, інвестувавши понад 1 млрд євро в сонячні та вітрові електростанції», – зазначив він.
У фінансуванні проєкту компанія робила ставку на «зелений» тариф – винагороду від держави, яка передбачає закупівлю чистої електроенергії за підвищеною ціною, щоб стимулювати розвиток ВДЕ.
«У березні – травні 2022 року ми отримували 17% планового доходу від «зеленого» тарифу. Тож були змушені розробити антикризовий план. Координація дій з учасниками ринку допомогла збільшити збори до 90% в грудні», – повідомив Олександр Селищев.
Частина Тилігульської ВЕС працює не за «зеленим» тарифом, а у вільному ринку. 22 травня було проведено аукціон на майданчику Української енергетичної біржі, на якому ВЕС запропонувала 30 МВт базового навантаження на 25–31 травня. Обсяг придбав трейдер «Д.Трейдінг», що входить до групи ДТЕК.
Чому саме вітроелектростанція?
Вітроенергетичні потужності – це єдині на сьогодні енергетичні потужності, які країна може додати надзвичайно швидко, попри війну. На встановлення однієї вітротурбіни на 4–6 МВт може знадобитися менше тижня. Такої швидкості будівництва ще й в умовах війни жодна інша генерація продемонструвати не може.
ДТЕК уже заклав фундаменти для встановлення ще 64 турбін другої черги Тилігульської ВЕС. Будівництво потужності в 500 МВт зробить її найбільшою ВЕС у Східній Європі. Проте достеменно невідомо, коли ДТЕК зможе записати цей рекорд собі в актив.
Плани холдингу щодо розширення Тилігульської ВЕС залишаються залежними від додаткового фінансування в розмірі $450 млн переважно від іноземних інвесторів і міжнародних фінансових установ. Додаткові проблеми з фінансуванням можуть виникнути і внаслідок погіршень із розрахунками держави з інвесторами у ВДЕ за «зеленим» тарифом. «Збори зараз знову впали до 50%», – каже Олександр Селищев.
Він повідомив також, що зараз розробляються «досить недешеві маршрути» постачання лопатів для ВЕС, які передбачають транспортування морем до Румунії, потім у порт Рені в Одеській області, і звідти – автотранспортом у Миколаївську область на місце будівництва.
Де може стати в пригоді досвід інших країн?
Не лише в України, а й в інших частинах світу, які пережили війни протягом останніх десятиліть, шлях до сталої реконструкції був усіяний перешкодами.
Через п'ять років після звільнення від окупації терористами Ісламської держави місто Мосул в Іраку й досі повільно відновлюється. Фінансування недостатньо, і ключова інфраструктура, зокрема аеропорт, залишається зруйнованою. Виконуються проєкти з ремонту історичних споруд, висадки дерев і модернізації каналізації. Але, за словами іракського історика й активіста Омара Мохаммеда, плани не враховують ризики від зміни клімату, як-от сильна спека та посуха. Під час окупації Мохаммед вів блог під назвою «Око Мосула», а потім заснував громадську асоціацію, яка сприяє тому, щоб зробити місто більш стійким до спеки й дефіциту води.
«Розширення міст нерегульоване, вода висихає, і уряд нічого не робить з цим, частково тому, що ніхто не наполягає», – розповів Омар Мохаммед, який зараз живе в Парижі та викладає в Sciences Po.
А Боснія та Герцеговина в процесі відновлення після конфлікту на Балканах зіткнулася з іншою, дуже знайомою Україні проблемою – корупцією в будівельному секторі. І цей досвід було ретельно враховано.
Сільвестро фон Камеке з Європейського інвестиційного банку каже, що в Україні все буде інакше. За його словами, ЄІБ отримав цінні уроки зі своїх багаторічних пошуків шляхів для відновлення Донбасу, де співробітники Програми розвитку ООН контролюють витрати на місцях.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: editor@mind.ua.
