Індія, один із основних виробників та експортерів рису у світі, суттєво розширила заборону на торгівлю цією культурою, зробивши обмеження практично абсолютноими. З 20 липня уряд запровадив ембарго на експорт усіх сортів білого рису, окрім більш дорогого та маржинального басматі. Також можна експортувати пропарений рис.
«Експортна політика щодо білого рису, відмінного від басматі (напівмелений або цільномелений рис, шліфований або неглазурований), змінена з вільної на заборонену», – йдеться в урядовому повідомленні. Таке рішення, ухвалене державою, що є найбільшим постачальником на світовий ринок основи раціону найбідніших країн, впливає на торгові баланси цілих регіонів.
Mind проаналізував перші наслідки індійського демаршу.
Чому Індія пішла на заборону постачання однієї зі своїх основних експортних категорій? Цей захід – спосіб стримати ціни на внутрішньому ринку після того, як зливи привели до псування значної частини врожаю. За останній рік вартість рису в Індії зросла майже на 12% і лише за останній місяць під впливом тривожних новин з полів – на 3%.
Як зазначено в урядовому циркулярі, експорт заборонено, щоб «забезпечити його достатню наявність на внутрішньому ринку за розумними цінами».
Наскільки Індія великий гравець на світовому ринку рису? Вона – найбільший у світі експортер рису, з часткою 40%. Країна виробляє близько чверті всього світового врожаю цієї культури (згідно зі статистикою за останні два сезони).
У 2022 році з Індії було експортовано 22 млн тонн рису більш ніж у 140 країн. При цьому понад половини у структурі експорту посідають дешеві сорти, які й потрапили під заборону.
Які можливі наслідки ембарго? Природний наслідок зменшення пропозиції – зростання цін на товар. У випадку рису вартість його вже знаходиться на близькому до рекордного рівня через кліматичні проблеми. Індекс цін на рис від Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН за рік, що закінчився у червні, вже зріс на 14%, що є максимумом за останні 15 років.
За даними компанії Gro Intelligence, ціни на продовольство в Беніні, найбільшому імпортері рису в Африці, на 40% вищі, ніж двома роками раніше.
Які ознаки рисової кризи вже проявляються? Ажіотажний попит, який фіксують рітейлери по всьому світу.
Така паніка – природна ситуативна реакція споживачів, і вона наразі не вщухає. Тому багато магазинів, від Австралії до Індонезії, були змушені ввести обмеження на продаж рису в одні руки – як правило, ліміт становить 5 кг крупи. Також запаси рису прагнуть зробити ресторани індійської та інших азіатських кухонь у всьому світі.
На яких країнах рисова лихоманка позначиться найбільше? Недорогі сорти з Індії особливо популярні у бідних країнах, таких як Бангладеш, Непал та деяких регіонах Африки на південь від Сахари.
Скорочення поставок та неминуче подорожчання замінників призведе до зростання цін на споживчих ринках цих країн.
Але є й інші постачальники? Так, можна знайти рис і з інших країн, питання – за якою ціною.
Середня вартість партій індійського продукту є однією із найнижчих серед основних постачальників, нагадують аналітики Украгроконсалт.
Винятком є лише Казахстан, але ця країна має вкрай низьку пропозицію і ще менший ресурс для експорту – відповідно, навіть частково перекрити обсяги Індії вона в найближчому майбутньому не зможе.
Які реальні альтернативи? Альтернативою індійському рису можуть стати постачання з Таїланду чи В'єтнаму, де цей продукт також є відносно дешевим. Але проблема в тому, що вартість імпортних партій «доступного рису» з цих країн за період війни в Україні виявилася на 24% і 16% вищою за партії, закуплені в Індії.
Наскільки важливою є Індія як постачальник рису для України? Дуже важливою.
Ця країна є одним із основних постачальників. За воєнний період (березень 2022 р. – червень 2023 р.) з Індії в Україну було поставлено 34,5 тис. т рису на загальну суму $26,2 млн. Це третина всього імпорту цієї культури.
За обсягами постачання в Україну в цей проміжок часу Індія дуже незначно поступається Китаю, який поставив 37,7 тис. т (33%) рису на суму $29,5 млн (33%).
Україна сама себе рисом не забезпечить? У жодному разі. Це було неможливо ще до анексії Криму, де вирощували основні обсяги українського рису – навіть враховуючи їх Україна була далека від самозабезпечення.
Після анексії основними регіонами внутрішнього виробництва рису стали Херсонська та Одеська області, але вони зараз або тимчасово окуповані, або перебувають у зоні підвищеної військової небезпеки. Рисівництво – дуже специфічний складний процес, організувати який в умовах, наближених до бойових, неможливо.
За прогнозом, продовольче споживання рису в Україні у 2023/24 МР може становити близько 115 000 т. Майже 80% цього обсягу або близько 90 000 т необхідно імпортувати.
Виходячи з цих передумов та подорожчання імпорту, вартість рису на внутрішньому ринку підвищиться вже через місяць-два, після надходження нових партій. Хороша новина в тому, що, на відміну від країн азіатського та африканського регіонів, рис не є «основоположною» культурою в раціоні українців.