Білі плями блакитного палива: що заважає українському газовому ринку інтегруватися з Європою

Від початку повномасштабної російської агресії внутрішній газовий ринок працює на умовах обмежень, які диктує держава, мотивуючи свої рішення турботою про національну безпеку. Та фактично це призвело до зупинення реформ, розпочатих 2015 року задля лібералізації газової торгівлі, розвитку конкуренції, залучення інвестицій і поліпшення якості послуг для споживачів. Масштабні виклики не завадили газовій індустрії вистояти та навіть збільшити видобуток попри надскладні умови війни.

Але запас її міцності спливає. Про те, що робити за таких обставин, говорили на засіданні Комітету ВР з питань енергетики та ЖКП під час дискусії «Другий рік заборони експорту природного газу з України: наслідки та перспективи». У кулуарах дехто з учасників доволі радикально висловлювалися про ситуацію, що склалася в галузі внаслідок війни та недалекоглядної державної політики. «Вона спрямована на знищення газової галузі. Її треба переглянути, інакше наслідком будуть спустошені труби!» – емоційно зазначив один зі співрозмовників Mind. Альтернативою, впевнений він, має стати повна інтеграція українського газового ринку з європейським, щоб активно розвивалася торгівля блакитним паливом. Завдяки цьому збільшиться ліквідність, а видобувні компанії зможуть бачити стратегічний сенс в інвестиціях у нарощування виробництва.

Фото: kompek.rada.gov.ua

Тож яких негайних змін потребує газовий ринок, чим ризикує держава, якщо не послабить «керівні лещата» у стосунках із бізнесом, і чому саме зараз найбільш слушний момент для змін? Mind вислухав думки, зауваження  та пропозиції стейкхолдерів газового ринку.

 

Артур Лорковський,
очільник Секретаріату Енергетичного співтовариства –

З юридичної точки зору, заборона на експорт газу не відповідає принципам і законодавству Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, оскільки встановлює правові та нормативні бар’єри для перевезень енергоносіїв між країнами-учасниками, погіршуючи безпекову ситуацію. Ось чому ми як Секретаріат пропонуємо скасувати обмеження та розробити «дорожню карту» виходу із цієї ситуації.

Ми поки не вдалися до судових позовів проти України, це буде найгіршим розвитком подій. Наразі запрошуємо український уряд і всі зацікавлені сторони взяти участь в обговоренні того, як погодити ринок із європейським законодавством, не ставлячи під загрозу безпеку в Україні.

Хочу наголосити: оскільки ми наближаємося до завершення зимового опалювального сезону й починаємо сезон закачування газу в сховища, то саме зараз слушний час для розгляду того, яким чином якнайкраще позбутися наявних адміністративних обмежень на ринку.

Сподіваюся, що Міністерство енергетики та інші зацікавлені сторони незабаром проведуть дискусію на цю тему з трейдерською спільнотою та іншими стейкхолдерами у Відні, за сприяння нашого Секретаріату. Йдеться не лише про технічну й військову безпеку постачання газу та його зберігання в ПСГ, а й про регуляторну стабільність бізнесу.  

Маючи чітку правову оцінку експортної заборони як такої, що не відповідає законодавству ЄС, потрібно знайти рішення, як відновити український ринок газу та забезпечити його належне функціонування за будь-якого сценарію, у тому числі після 2024 року.

 

Андрій Герус,
народний депутат –

Заборона на експорт газу сприяє розв’язанню питання енергетичної безпеки в часи повномасштабного вторгнення. Однак зараз, враховуючи більш стабільну ситуацію на ринку газу, це питання можна переглянути та врахувати інтереси ринку. Варто докласти зусиль і знайти соломонове рішення.

Для цього треба брати до уваги останню, свіжу інформацію, оцінювати факти та цифри. А вони говорять, що в нас сформувався певний запас міцності. Ситуація може дійсно стрімко змінюватися. Проте наразі в нас достатньо і тепла, і газу, і електроенергії. У нас сьогодні максимальна кількість вугілля на складах за останні чотири роки (станом на 14 березня).

Зараз у Європі газ суттєво подешевшав, він може заходити в Україну та зберігатися в наших підземних сховищах. Тому ми можемо дати ринку сигнал про послаблення обмежень.

Наслідками цього стануть додаткові надходження до державного бюджету завдяки сплаті ренти, зростанню доходів «Оператора газотранспортної системи України» внаслідок збільшення послуг транспортування газу. Відбудеться поліпшення нашого торговельного балансу, збільшення золотовалютних резервів і зміцнення курсу гривні.

 

Вікторія Гриб,
народна депутатка –

Країна зараз у війні, тому нам потрібно ухвалювати державницькі рішення. Але подивімося наперед, на наслідки. Що буде далі, якщо ми продовжуватимемо такі заборони, які не відповідають в повній мірі ані європейському, ані українському законодавству.

Якщо ми постійно будемо спиратися виключно на війну, на військові дії, то, на превеликий жаль, доведемо ситуацію до такого критичного стану, коли в країні ніхто з інвесторів не захоче вкладатися у видобуток газу. На ринку залишиться тільки НАК «Нафтогаз України».

Тому необхідно знайти компроміс, аби всі були бодай трохи задоволені. Потрібно розв'язати проблему так, щоб повернути в ринок газу нормальну конкуренцію, і він перестав бути цапом-відбувайлом.

 

Артем Петренко,
виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України –

Вкрай важливим для будь-якої компанії є питання попиту на її продукцію. Якщо наразі в Україні попит на природний газ у комерційному сегменті менший за його видобуток приватними компаніями, то настав час обговорювати можливість надання квоти на експорт, щоб активізувати ринок. Адже ми маємо скорочення промисловості, а до повномасштабного вторгнення приватні газовидобувні компанії майже не експортували газ саме через високий внутрішній попит.

Падіння видобутку приватними газовидобувними компаніями зумовлене воєнними факторами: є родовища, які розташовані поблизу зони бойових дій, і є падіння комерційного попиту з боку бізнесу.

 

Дмитро Маляр,
генеральний директор компанії  «Д.Трейдинг» –

Зараз у нас на ринку газу безпека постачання забезпечується адміністративними методами. І тут можна вступити у велику дискусію з оцінкою колег щодо ефективності таких заходів. Справді, можна спокійно дивитись на ситуацію, коли приватний видобуток падає на 1,3–1,4 млрд кубів по року, але треба також звертати увагу, що немає попиту. Але якщо перевести в гроші, то це $400 млн щороку. І ці кошти країна могла б отримати, якби ми експортували надлишки газу за відсутності внутрішнього дефіциту.

Це спрощений висновок, що зараз комерційний видобуток плюс-мінус дорівнює комерційному попиту. Бо взагалі це просто нормальна ситуація, коли видобуток зменшується до рівня попиту, а не зростає без орієнтира на ринкові прогнози.

Але ситуація призвела до того, що наша країна щорічно втрачає $400 млн виручки. І це не просто сотні мільйонів, а кошти, які можна було б витратити на закупівлю дронів, патронів та іншого оснащення для військових.

Стосовно того, що є викуп «Нафтогазу» (викуповування певних обсягів газу у приватних видобувних компаній. – Mind). Так, це дуже класна річ, яка дала змогу одержати певний результат. Але насправді ми не знаємо, буде чи ні «Нафтогаз» купувати ресурс приватних видобувників, у якому обсязі, коли та за якою ціною. На біржі немає довгострокових продуктів від «Нафтогазу», ми купуємо «місяць у місяць». А експортні контракти відкривають більше можливостей, аби реальний бізнес мав гарантоване розуміння своєї економіки на найближчий рік.

Підсумовуючи, я б розглянув можливість для експорту в якихось форматах. Можливо, по квотах. Щоб виробники виставляли ресурс на біржі, де його придбає компанія для подальшого експорту в межах квоти. А за цей обсяг зможуть конкурувати і «Нафтогаз», і інші споживачі. Потрібно віднайти формат, який дозволить Україні збільшити виробництво газу, розвивати ринок і поліпшити валютне регулювання.