Посол Польщі в Україні: «І Польща, і Україна добре усвідомлюють, що відсутність рішень може призвести до блокування кордону з обох боків»

Польща завдала неабиякого удару по українській економіці, дозволивши своїм фермерам безперешкодно закрити кордони. Якщо 2022 року український експорт до РП сягнув рекордних $6,7 млрд, то вже 2023-го через зернові обмеження впав до $4,75 млрд. Польський же експорт до України, навпаки, зріс з $5,6 млрд до $6,6 млрд. Через такі дії Польщі відбувається суттєве скорочення вітчизняного експорту – насамперед промислових товарів, автомобільної промисловості та меблевих виробів.

Різке зниження українського експорту до ЄС (передусім сільськогосподарського) констатує навіть українська влада. Ще наприкінці 2023 року міністр економіки Юлія Свириденко нарікала, що через блокаду кордону польськими перевізниками експорт з України зменшився на 40%. Ситуація, що склалася, негативно відбивається і на дохідній частині українського бюджету, адже фіксується скорочення надходжень від мита ​​й ПДВ на імпорт. При цьому втрати держбюджету України через блокаду КПП на кордоні з Польщею вже перевищили 20 млрд грн (понад $523 млн), з них 8 млрд грн (понад $209 млн) – лише в лютому 2024 року.

На початку березня прем'єр РП Дональд Туск не зміг домовитися з фермерами про припинення блокування імпорту зерна з України.

Польський та український уряди намагаються знайти вихід із глухого кута. Але це виявилося не надто простим завданням: сьогоднішня зустріч у Варшаві тривала шість годин. Як повідомляється, вдалося досягти певних домовленостей, які будуть озвучені згодом. Про специфіку «аграрно-логістичних» відносин двох країн Mind напередодні подискутував з Ярославом Ґузи – новопризначеним послом Республіки Польща в Україні, а також обговорив із ним динаміку польсько-українських інвестицій, труднощі роботи в Україні для польського бізнесу та військо-фінансову допомогу нашій країні в часи війни з росією.

Про шляхи розвʼязання аграрного питання

– «Зернова війна» ввійде в історію відносин між Україною і Польщею: ситуація на кордоні щодня гострішає. Зеленський наприкінці лютого заявив: «Якщо перемовини з Варшавою не матимуть успіху, ми будемо захищати наш український бізнес». Прокоментуйте поточний стан українсько-польських аграрних відносин.

– Ситуація на кордоні не найкраща. Але це тільки частина великої проблеми. Мова не лише про польсько-українські проблеми, а й значною мірою про українсько-європейські. Адже протести аграріїв щодо української сільськогосподарської продукції (і не лише української) спостерігаються зараз майже по всьому ЄС.

Зрозуміло, що така ситуація збіглася з помилковою європейською політикою у цьому питанні – необдуманим кроком із боку Єврокомісії стосовно лібералізації транспортних перевезень з Україною. І тому сьогодні одна проблема накладається на іншу.

–  Тобто можна стверджувати, що поточні протести польських фермерів спрямовані не проти конкретно України, а проти європейського аграрного курсу?  

– Загалом, протести польських аграріїв дещо запізнені. Вважається, що причиною їх проблем є наплив українського зерна, що відбувався наприкінці 2022-го та на початку 2023 року. Проте польські фермери все частіше розуміють, що за всіх них та інших фермерів у Євросоюзі відповідає Брюссель. Україна, на жаль, стала осередком цієї проблеми, бо має спільний кордон із Польщею, а імпорт із неї став першопричиною протестів.

Польські аграрії мають претензії до ЄС серед іншого через те, Україні дозволено безконтрольно транспортувати зерно за низькими цінами – у рамках того, що вважається нечесною конкуренцією. Довгий час попередній уряд Польщі, а Євросоюз ще донедавна намагалися не звертати увагу на цю проблему й не надавали їй належного значення.

Нам шкода, що ситуація на сьогодні так загострилася, і проблема дуже серйозна. І ми шкодуємо, що не розпочали її розв’язання набагато раніше. Проте будь-яка криза має свій початок і кінець. Закінчиться і ця криза на кордоні – це лише питання часу.

– Наприкінці лютого прем’єр РП Дональд Туск заявив про можливість тимчасового закриття кордону й припинення двосторонньої торгівлі з Україною. Наскільки загрозливий такий варіант подій і як довго він може тривати?

– З того, що ми знаємо, це вийшло непорозуміння. У попередніх розмовах з українською владою йшлося лише про те, що ситуація може дійти до такої гарячої фази. Тобто це було припущення. Проте саме українська сторона грозила Польщі закриттям товарообігу. Такий розвиток подій був би вкрай шкідливим для обох країн, і я сподіваюся, що до цього не дійде.  

–  Тобто ви хочете сказати, що Україна першою почала погрожувати закриттям кордонів?

– Я не хочу коментувати, хто саме порушив це питання. І думаю, що насправді ні польська, ні українська сторона не має намірів закриття кордону й зупинення торгівлі. Все ще триває діалог із цієї проблематики: стан справ на кордоні дуже складний, і її нелегко вирішити.

Але і Польща, і Україна добре усвідомлюють, що відсутність рішень може призвести до блокування кордону з обох сторін. Треба пам’ятати, що компроміс є єдиним позитивним виходом із ситуації, а покровителем такого компромісу має бути Брюссель, який тримає нитки ухвалення рішень у своїх руках. Це могло б, наприклад, запобігти кризі на кордоні на самому початку – півтора року тому, коли запроваджувалися дотації на транзит української сільгосппродукції. Я сподіваюся, що Європейська комісія тепер продемонструє більш конструктивний підхід.

Зазначу, що польський уряд, на додаток до дискусій із фермерськими організаціями, зараз проводить перемовини в ЄС, що стосуються не лише України, а й загальних проблем сільського господарства в ЄС, які зачіпають майже всіх, а не лише польських фермерів.

З аграріями складно говорити. І не лише з польськими, а й з німецькими, французькими, бельгійськими. Вони дуже розчаровані зневагою до їхніх справ, мало довіряють інституціям ЄС та своїм урядам. Також ситуація в Польщі ускладнюється ще тим, що у квітні відбудуться локальні (місцеві) вибори – тому урядовці намагаються обирати дуже обережні підходи стосовно протестів, не ображаючи соціально й політично важливу групу, вимоги якої підтримує більшість поляків. Проте ми сподіваємося, що польський уряд переконає аграріїв принаймні тимчасово зупинити свої протести.

На 28 березня призначена зустріч у Варшаві польського й українського урядів. Хоча міжурядові розмови навряд чи матимуть миттєвий прогрес у розв’язанні кризи, але вони стануть новою сторінкою діалогу в українсько-польських відносинах. 

Ключовим викликом у контексті аграрних протестів у Польщі, як і в ЄС загалом, залишаються положення «Зеленого курсу» у сільському господарстві та готовність Брюсселя до їх можливого пом'якшення. Як добре відомо, дискусії із цього питання тривають, і ми всі зацікавлені в їхньому результаті.

Про стан інвестиційного співробітництва

– Поговоримо про наші інвестиційні відносини. До вторгнення росії частка інвестицій Польщі в економіці України від загального обсягу ПІІ становила 2% (7-ме місце – у ЄС і 10-те – у світі). І, за даними українського посольства у Варшаві, найбільший обсяг інвестицій РП надходив у промисловість – майже 50%. Як збройна агресія рф вплинула на інвестиційне співробітництво?

– Перед початком повномасштабної війни динаміка польських інвестицій мала тенденції до зростання. Звісно, війна перешкоджає цьому зростанню, але не зменшує активність польських підприємців в Україні, які підлаштувалися під умови воєнного часу. Зараз можна сподіватися на збільшення чисельності польських інвесторів та інвестицій на українському ринку.     

– Наскільки масштабні інвестиції РП: яка кількість зараз польських компаній в Україні, які з них найбільші та чи є робочі проєкти?

– Перед повномасштабним вторгненням рф в Україні працювало понад 3600 польських компаній. Більш ніж половина з них зареєстровані на Львівщині та в Києві. І переважно це представники малого й середнього бізнесу.

Загалом більшість польських компаній в Україні сконцентровано у сфері оптової і роздрібної торгівлі та в переробній промисловості. Щодо великих компаній (тому що є і такі), то жодна з них на сьогодні не вийшла з України. Продовжують функціонувати такі великі підприємства РП, як Cersanit у Новоград-Волинському (виробництво керамічних виробів і сантехустаткування), завод Barlinek під Вінницею (дерев'яне обладнання для житлової сфери), Bella в Березані (гігієнічна та паперова продукція), м'ясне виробництво «Інко-Фуд» у Бердичеві, фабрики Modern-Expo (виробник торговельного обладнання) в Луцьку й Верхньодніпровську.

Також значні капіталовкладення у сфері банківської і фінансово-страхової діяльності (Kredo Bank, PZU Ukraine). 

Якщо говорити про інвестиційне співробітництво на рівні компаній, де залучена держава – то в нас є багато планів у галузі інфраструктури, енергетики. Наприклад, найбільша польська паливна державна компанія PKN Orlen SA зацікавлена у видобутку газу на Закарпатті. Також наші уряди говорять про проєкт побудови нафтопроводу для з’єднання портів Одеси й Гданська за участі польської енергетичної групи Orlen (лінії Одеса – Броди – Плоцьк – Гданськ), який має шанс на реалізацію. Мова про конкретну трасу – вздовж східного кордону до великого нафтозбірника в місті Адамів (Люблінське воєводство), де в Польщі починається нафтопровід «Дружба».   

Тривають перемовини між Центральним комунікаційним портом та «Укрзалізницею» щодо продовження однієї з гілок лінії швидкісного сполучення з планованого Центрального комунікаційного порту до Києва. Компанія «Центральний комунікаційний порт» та «Укрзалізниця» уклали угоду про співпрацю у Варшаві в січні 2023 року.

Однією з найважливіших цілей угоди, підписаної на три роки, є розвиток нових транскордонних сполучень на європейській колії шириною 1435 мм – зокрема будівництво високошвидкісної залізничної лінії (Kolei Dużych Prędkości, KDP). Угода вказує на необхідність будівництва такої лінії за маршрутом Варшава – Львів – Київ (продовження «спиці» №5 Центрального комунікаційного порту до Львова і, зрештою, до Києва) з передбачуваною максимальною експлуатаційною швидкістю 250 км/год.

Це стратегічні інвестиції, які залежать від міжурядових рішень наших країн. Ці проєкти матимуть фінансування, значна частина якого може бути надана європейською стороною. Проте польські комерційні фірми й уряд теж готовий долучитися до цього.   

– А чи є польські бізнеси, що опинилися на окупованих росією територіях, чи постраждали від бойових дій?

– На окупованих нині українських територіях не було активності польських підприємців. Але можна постраждати в будь-якій області України. Є приклад фірми Fakro, завод якої у Львові знищено минулої осені російською агресією. Увесь товар згорів, збитки сягають мільйонів злотих, але бізнес продовжує працювати.

Також є польські компанії, які почали свій бізнес саме під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Зокрема, у Миколаєві відкрилося польське підприємство з виробництва труб. Однак війна залишається війною. І такий високий рівень ризику спричинює, що це місце для інвестицій – не для кожної компанії.

– А чи відомі вам випадки, коли польський бізнес передумав заходити в Україну через напруженість на кордоні та ризик зриву взаємних постачань?

– Ні, нам не відомо про такі випадки. Сподіваюся, що ці випадки будуть вирішені до того, як вони трапляться.

Про недоліки українського бізнес-клімату

– Попередній посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцькі в інтерв’ю говорив, що інвестори РП вважають себе не захищеними в Україні: скаржаться на непрозору судову систему, нечесні тендери, зростання в Україні протекціонізму, проблеми з митницею і Податковою (зокрема, неповерненням ПДВ польським компаніям), постійні перевірки з боку контролюючих органів, складнощі з кредитами (їх високими ставками й оформленням). Чи змінилася ситуація станом на сьогодні? 

– Інвестиційний клімат в Україні стає кращим, але йому ще далеко до ідеального. Україна була дуже важким місцем для ведення бізнесу. Якщо порівнювати, то це Польща у 1990-х роках. Я це дуже добре знаю, бо в ті часи я надавав консультативні послуги західним інвесторам по заходу на ринок Польщі, що змінювався.

До речі, зараз польські підприємці мають певну перевагу над західними, бо краще розуміють українські бізнес-умови, особливості менталітету та проблеми, з якими вони стикаються.

Щодо вашого питання, чи змінився український бізнес-клімат на краще за останні три роки, – наведу приклад. Мова про модернізацію прикордонного переходу. Переговори по запуску цього проєкту відбувалися на найвищому рівні. Польська сторона надала фінансування, Україна оголосила тендер, який виграла польська фірма, але тендер із незрозумілих причин було анульовано. Польський уряд «заморозив» фінансування, так і не отримавши чітких пояснень із боку українського уряду… Справа закінчилася позитивно, тендер був проведений повторно, результат виявився таким самим, і за сприяння українських та польських державних органів контракт був підписаний. Є шанс, що подальші аналогічні тендери на модернізацію прикордонних переходів пройдуть успішно.

Загалом Україні слід позбавитися пережитків бюрократії, проявів корупції на різних щаблях державних інституцій (суди, прокуратура) і внести кардинальних змін до всього. Зрештою, довіра самих українців, за соціологічними опитуваннями, до судів і прокуратури на найнижчому рівні – лише 12% і 9% відповідно.  

У Польщі теж спочатку було важко, але головне – зробити впевнені перші кроки. Звісно, корупція у Польщі теж є, але зустрічається рідше і, як правило, не є системним явищем. Мої слова можуть підтвердити українські підприємці, які мають бізнес на польському ринку. 

Якщо говорити про поточні проблеми польських підприємців, то на сьогодні їх турбує питання про те, що немає можливості виводити виручку у валюті за кордон – хоча б для погашення кредитів із прибутку. Адже у зв’язку з воєнним станом в Україні діють тимчасові ліміти на виведення готівки. Зараз ліміти дещо збільшили для іноземних інвесторів, але проблема залишається.  

Про український бізнес у Польщі

– Якою є динаміка українських інвестицій в РП за останні три роки, і які українські ФПГ присутні на польському ринку?

– Раніше в Польщі були досить потужні українські інвестори на кшталт компанії «Індустріальний Союз Донбасу» Сергія Тарути (металургійний комбінат ISD Huta Czestochowa, Гданська судноверф) – і це був дуже позитивний приклад українських інвестицій з польського погляду.

Нинішню динаміку українських інвестицій в польську економіку важко оцінити, бо останні роки дуже нетипові. Серед українських фірм, які зараз реєструються в Польщі, є чимало таких, які релокувалися з України через воєнні дії. Деякі з них можуть повертатися.

Наприклад, я знаю про одну компанію, яка в гарячій фазі війни перевезла все своє виробництво до Польщі, але через рік повернулася в Україну. Тому, думаю, лише після завершення війни можна буде оцінити рівень українських інвестицій у Польщі. Проте вже зараз чимало великих українських компаній заходять на наш ринок, а деякі з них навіть є на Варшавській фондовій біржі («Астарта, «Мілкіленд», KSG Agro, МХП). І це не дивно, адже в польську економіку інвестує багато підприємців з усього світу.

З нещодавніх великих українських інвестицій, зокрема, у сфері енергетики й екоенергетики можу назвати компанію ДТЕК, з орбіти бізнес-впливу Ріната Ахмєтова. Але зазначу, що ДТЕК буде важко закріпити свій бізнес у Польщі, тому що в нас залишилося мало місця на такого роду інвестиції. Адже узбережжя Балтійського моря не є надто протяжним і там немає багато вільного місця, де можна було б споруджувати великі вітрові електростанції.

– За даними польської сторони, українці в Польщі 2023 року зареєстрували понад 30 000 нових ФОПів, або 10% всіх нових реєстрацій. Як така бізнес-активність сприймається польським суспільством? Чи є ознаки спротиву чи протистояння?

– Протистояння немає. Але варто пам’ятати, що в Польщі перебуває 3,5 млн українців. З них мільйон – це біженці, а 2,5 млн осіб – заробітчани, які проживають у Польщі вже по декілька років. Тому поляки звикли до присутності українців у всіх сферах (навіть у сільській місцевості). І ми не бачимо жодних проблем зі збільшенням кількості українських підприємців на нашій території.

– Поясніть, будь ласка, ситуацію навколо компанії T.B. Fruit на території Польщі, внаслідок чого власника Тараса Барщовського оголошено в розшук?

– Щодо справи пана Тараса Барщовського, то я переконаний, що польська система правосуддя розгляне цю справу й винесе справедливий вирок. Однак очевидно, що наявність багатомільйонних боргів, зокрема перед державною скарбницею (за ПДВ) або установою соціального страхування (ZUS), може створити поганий імідж українських інвесторів у Польщі та в Європейському Союзі загалом.

Я думаю, що в інтересах всього українського бізнесу, щоб у Європі його асоціювали з чесністю, прозорістю та дотриманням законів, а не з несплаченими боргами.

Про конфісковані російські активи та військову допомогу

– В Україні актуальна тема відновлення держави після війни. За даними Єврокомісії, активи російських фізосіб і компаній, заморожені в державах – членах ЄС, на середину 2023 року становлять 24,1 млрд євро: зокрема, в Італії заморожено російських активів на суму 2,3 млрд, Німеччині – 2,2 млрд, Австрії – майже 1,8 млрд російських і частково білоруських активів, а в Польщі – більш як 1 млрд євро. У яких саме сферах польської економіки знаходяться ці активи та чи збирається РП передавати їх на відновлення економіки України?

– Я би з радістю вже передав цей мільярд Україні. Однак Польща є частиною ЄС, і ми діємо згідно з європейськими правовими нормами. Тому рішення щодо передачі заморожених російських активів Україні має бути спільним і юридично зваженим кроком всіх держав – членів ЄС.

На Міжнародній конференції експертів із відновлення України, яка проходила в Берліні ще наприкінці жовтня 2022 року, голова польського уряду (тоді ще ним був Матеуш Моравецький) заявив, що конфісковані в Польщі російські кошти ми готові передати Україні, і закликав так само вчинити й інші країни. Я дивився трансляцію цієї конференції і запам’ятав момент, коли під час цих слів камера показала обличчя голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн і канцлера ФРН Олафа Шольца. Вони не були задоволені такою пропозицією.

Щодо галузей польської економіки, у які вкладено російські кошти – тут відповісти складно, бо вони розпорошені по багатьох сферах. Але переважно ці гроші зосереджені у фінансовому секторі, у його нішевих частинах.

До речі, у Польщі є досить відомий парабанк. Його власник – російський мільярдер, який має багато бізнесів у Європі. І він запевняв мене, що є українським патріотом, передає гроші й велику гуманітарну допомогу Україні. Проте кожен багатий російський підприємець, який живе в Польщі чи ЄС, завжди твердить, що є ворогом Кремля, не підтримує російську політику й віддано любить Україну.       

Підсумовуючи, зауважу, що Польща ніколи не була гостинною для російських інвесторів. Ба більше, часто російських підприємців «викидали» з польського ринку, особливо зі стратегічних секторів.     

– Прем’єр Туск під час візиту в Київ наприкінці січня повідомив про надання нового пакету військової допомоги, кредиту на закупівлю зброї для ЗСУ та перспективу спільного виробництва зброї. Який обсяг пакету допомоги: вміст і терміни подачі?Розмір кредиту та його відсотки? І про яке саме спільне виробництво озброєнь йдеться?

– Хочу зазначити, що з початку повномасштабного вторгнення Польща віддала Україні 40% всієї свої військової техніки й озброєння. 

У нас дуже широкі можливості для співпраці у військовій сфері. Зокрема, мова про артамуніцію, виробництво дронів, військові технології.

Якщо говорити про розмір кредиту на закупівлю зброї для ЗСУ, то йшлося мінімум про мільярд євро. Щодо відсотків та інших умов надання кредиту, то наразі це секретна інформація. Але це, безумовно, буде «корисний кредит», оскільки Польща прагне підтримати Україну. Це не бізнес-проєкт. Тому величина відсотків і строки виплати кредиту є другорядними.

Також хочу акцентувати, що Польща має дотичність до появи в Україні винищувачів F-16, хоча й напряму не займається їх постачанням. Але F-16 – це не лише сам літак, а й ціла система. І, як і у випадку з більшістю об'єктів військової логістики для України за її межами, важлива частина системи, що гарантує бойове застосування F-16, буде розташовуватися в Польщі. Хоча, як завжди у випадку з польською підтримкою України, про це буде мало сказано.