Посол Республіки Польща: «Через міграцію українських робітників за кордон тут тепер складно знайти фахівців для польських заводів»
Бартош Ціхоцкі – про фінансові вливання, заробітчан та самопочуття польських підприємств в Україні
Mind продовжує спілкуватися з послами різних держав на теми економічного співробітництва та інвестпривабливості. Напередодні ми поговорили з надзвичайним та повноважним послом Республіки Франція в Україні Етьєном де Понсеном. Тепер пропонуємо вашій увазі інтерв’ю його польського колеги Бартоша Ціхоцкі.
Республіка Польща – четверта економіка з найбільших торгових партнерів України у світі, після Китаю, Німеччини й РФ. Обсяг двосторонньої торгівлі товарами з нею становить $1,771 млрд (за результатами І кварталу 2020 року). Також Польща – другий найбільший у світі ринок (після Китаю) для експорту українських товарів.
Частка польських інвестицій в економіці України від загального обсягу ПІІ станом на 1 січня 2020 року складає 1,9% (сьоме місце в ЄС та десяте – у світі), і незначно поступається Франції та РФ. За даними українського посольства у Варшаві, найбільший обсяг польських інвестицій надійшов у нашу промисловість – майже 50%.
Про проблеми й динаміку польських фінансових вкладень в Україну останніми роками (зокрема, у непростий пандемічний час) і значення Польщі як одного з потужних інвесторів української економіки – наша розмова з надзвичайним та повноважним послом Польщі в Україні Бартошем Ціхоцкі.
– Попередній посол РП Генрік Літвін в одному з інтерв’ю у 2015 році наголошувавв: «Розширювати бізнес і вкладати великі інвестиції в Україну польським підприємцям заважає місцева система юриспруденції й надмірна увага з боку держави». Які зараз проблеми польських інвесторів в Україні, чому вони не поспішають до нас?
– Ситуація закордонних інвесторів в Україні дуже складна (щодо польських інвесторів – йдеться лише про сотні мільйонів доларів), оскільки вони відчувають себе незахищеними. Основна проблема – у вашій судовій системі, яка працює за непрозорими стандартами.
Іншою проблемою, з якою стикаються інвестори, є нечесні тендери. Як приклад, наведу ситуацію, яка склалася з ProZorro останніми роками: за 2019 рік зовнішні суб’єкти становили 0,02%, а 2020 року інфраструктурні тендери розподілені більш як на 50% лише між трьома фірмами. Такого ніде у світі немає!
Наступна прoблема, яку спостерігаємо, – це зростання в Україні протекціонізму, що відображає ситуація, наприклад, на ринку добрив (підвищення цін). Періодично повертають різноманітні ідеї з обмеження імпорту різних груп продуктів. Неоднозначна ситуація на митниці, де постійна ротація керівництва, і наш бізнес часто звертається за допомогою до посольства.
Безперечно, польські компанії мають потенціал збільшити свою присутність в Україні: є цікаві пропозиції у комунальному секторі, інфраструктурі, екоенергетиці. Попри це все, ми сподіваємося на краще. До речі, наприкінці серпня відбувся візит міністра фінансів РП Тадеуша Косцінського до Києва, і ми надали цікаву пропозицію співпраці щодо протидії уникненню оподаткування і впорядкуванню роботи митниці.
– Оцініть динаміку польських інвестицій в Україну за останні роки.
– «Золота доба» польських інвестицій припадає на час прем’єрства Юлії Тимошенко: в Україну зайшли великі компанії, які працюють досі. Зокрема, заводи Cersanit у Новоград-Волинському – виробництво керамічних виробів і сантехобладнання (найбільша в Україні польська інвестиція), Barlinek під Вінницею – дерев’яне устаткування для житлової сфери, Bella у Березані – гігієнічна й паперова продукція, «Інко-Фуд» – м’ясне виробництво у Бердичеві (підконтрольне польській Incoga).
Потім значних нових інвестицій не було, тільки деякі інвестори розширюють наявні активи. Основні наші капіталовкладення – банківська й фінансово-страхова діяльність: Kredo Bank, PZU Ukraine – одна з найбільших страхових компаній у Центральній і Східній Європі. Вони працюють у складних умовах, та поки залишаються q намагаються пристосуватися.
Щодо вкладень-2020, то таких немає. Насамперед через пандемію, яка не створює комфортних умов, зокрема, і промисловим інвестиціям. Сподіваюся, скоро ситуація зміниться. Можливо, 2021 року вдасться реалізувати проєкти в енергосфері з державною нафтогазовою компанією Польщі PGNiG (видобуток природного газу й сирої нафти, зберігання і продаж). Цього року компанія відкрила свій офіс у Києві та планує розпочати пошуки газу на Заході України.
– Можна говорити, що польські інвестиції до нас останні п’ять років йдуть на спад?
– Останні п’ять років були невикористаним потенціалом, зокрема, через непрозорість судової системи, ускладнення взаємодії з митницею, нестабільність законодавства. На спад інвестицій вплинула також велика міграція ваших робітників за кордон, через що тут складно знайти фахівців для польських заводів.
Тому наші інвестори вибирають інші ринки: у ЄС легше зареєструвати компанію, заводи підключені до ринків збуту, інакше функціонує юридична система, тендери. Але в Україні працюють компанії, що зайшли до 2013 року. Зокрема, польсько-українська Modern-Expo (провідний виробник і постачальник торговельного обладнання в Центральній і Східній Європі) з 2000 робітників. Має дві фабрики: в Луцьку і Верхньодніпровську. Тому я б не казав, що є відтік інвестицій.
– Ви акцентували, що основні проблеми нашого бізнес-клімату – суди й митниця. Приклади польських компаній, які зіткнулися із цим?
– Бізнес не любить розголошувати свої проблеми, і оприлюднення в ЗМІ навряд чи сприятиме їхньому розв’язанню.
Наведу типовий приклад «конкуренції». Польська компанія завозить в Україну одяг: розмитнює товар, платить оренду за магазин… Але одночасно приходить якийсь світовий бренд під грифом «гуманітарна допомога» і проходить митницю за нульовим тарифом, вирішує на рівні знайомств в адміністраціях питання оренди… Так неможливо працювати!
Деякі наші компанії відмовляються брати участь у тендерах в Україні: бачать значний ризик у тому, що за рік-два до них прийде «у гості» прокуратура, інші контролюючі органи.
Здивування викликає кількість антидемпінгових розслідувань, відкритих Україною. Наприклад, наш виробник постачає в Україну продукт, якого тут немає, а до нього застосовують антидемпінгову процедуру. Абсурд! Такі випадки були з виробниками будівельної та медгалузі. Більш того, на митниці вони змушені були сплачувати 40% тарифу, і деякі з них пішли з ринку. Враження, що в Україні не зацікавлені в рівній конкуренції, бо певні лобісти перемагають у ВР та уряді.
Ще негативний приклад, коли бізнес вчасно не інформують про зміни в законодавстві й не проводять консультації: це ситуація навколо законопроєкту №3739 про локалізацію. Такі сюрпризи бізнес не оцінить позитивно – і піде в іншу країну.
Але сподіваємося, що жовтневий візит президента РП Анджея Дуди в Україну й бізнес-форум в Одесі дадуть взаємний поштовх інвестиціям. Зокрема, підписано Меморандум про наміри між Адміністрацією морських портів України й Адміністрацією порту Гданськ (про співпрацю між портами Одеси та Гданська). Він дасть змогу збудувати залізнично-морський коридор, що з’єднає західну Європу з ринками Китаю, Азії – в обхід Білорусі й РФ.
– Після початку воєнних дій на Донбасі інвестори згорнули там активи. Чи лишився польський бізнес на підконтрольних територіях?
– Так, але це більшою мірою партнери. У Луганській і Донецькій областях є матеріали для будівельної галузі (гіпс, вапняк, різні види каменю), які переробляються і продаються в РП чи на польських заводах в Україні з них виробляють теракоту. На Донбасі наш бізнес розвиває страхову та кредитну активність. Парадоксально, але цей регіон цікавіший для польських інвесторів, ніж західні області.
– А якою є динаміка українських інвестицій у Польщу?
– Переважно, це створення СП у харчовій галузі (м’ясоперероблення, зокрема представництво бізнесу Юрія Косюка). Були інвестиції фінансових груп у важку промисловість, агрогалузь.
Зараз є тенденція перереєстрації ваших компаній до РП, особливо транспортних. Та про все це краще знає Посольство України в Польщі. Але скажу головне: поки Україна не стане частиною ЄС, їй складно буде конкурувати, зокрема й з азіатськими гігантами.
– Економічна криза попри COVID-19 виштовхує українців на роботу за кордон, зокрема до Польщі. Скільки українців зараз легально працюють у РП, які фахівці в дефіциті? Яка різниця в оплаті для поляків і приїжджих?
– Згідно з даними Управління соціального страхування (ZUS), кількість легально працевлаштованих громадян України в Польщі станом на 30 листопада 2020 року – 547 466 осіб. Статистика постійно оновлюється й доступна на веб-сайті ZUS. Проте, на жаль, багато українців працює в РП нелегально.
Загалом на заробітках у нас перебувають 1,5 млн українців: кухарі, продавці, медперсонал, доглядальники за літніми людьми, будівельники, водії. Багато сезонних заробітчан, що не реєструються (агроробітники, персонал готелів).
З початком пандемії (березень-травень) був невеликий відтік заробітчан – 10%, але потім – ще більший наплив, бо зросла кількість безробітних в Україні. Зараз у нас не вистачає медпрацівників, інженерів, різноробів, швачок. Щодо різниці в оплаті: питання в легальності/нелегальності робітника. З боку польського законодавства – права у всіх однакові, незалежно від громадянства. Та є нечесні роботодавці. Тому ми наголошуємо на легальній праці, так українці матимуть гарантовані права.
– Польща й Україна до краху СРСР жили в умовах соціалістичної економіки. Після – кожна стала незалежною, та ми не настільки успішні в економічному плані, як РП. Що може бути нам корисним у польському досвіді реформ, чи можна це перенести в наші реалії?
– Складно сказати: це все відбувалося не за один день. Але різниця між нами – у ставленні громадян і урядовців до інститутів влади. У нас не було поняття «зарплат у конвертах». У Польщі неможлива ситуація, коли в столиці працює гігантський магазин без сплати ПДВ. Неможливо, щоб велика мережа ювелірних магазинів була зареєстрована як сотня ФОПів і сплачувала в бюджет мізер.
Потужні зміни, зокрема, в економіці Польщі викликав закон про люстрацію колаборантів комуністичних спецслужб та успішна боротьба уряду «Права і справедливості» (польська політична партія. – Mind) з тіньовою системою колишніх спецслужб, судів та пострадянських ЗМІ, яка блокувала економічний розвиток. Згоден, тіньова економіка існує у світі, і у РП вона є. Але не в таких масштабах! Враження, що в Україні – альтернативна економіка, зі своєю митницею, транспортною індустрією, торгівлею…
Ми допомагали створенню антикорупційних інститутів в Україні (зокрема, НАБУ), але поки бачимо тут турбулентність. В Україні ухвалюються гарні закони, та їхня реалізація – інша історія.
– Тобто навіть через 10 років ми не наздоженемо РП за рівнем економіки?
– Я спілкувався з експертами World Bank і вони сказали: «Якщо в 1990-х Україна на 20 років відставала від Польщі, то зараз – на 50». І дистанція зростатиме.
Проблема в тому, що в Україні індивідуальне багатство важливіше за державне. Такої кількості елітних авто й олігархів у РП немає. Але в нас держава економічно сильніша.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
