Цього тижня пресслужба «Датагруп-Volia» повідомила медіа, що гриф «не коментуємо» знято. Михайло Шелемба, який має очолити об’єднану компанію «lifecell-Датагруп-Volia», готовий відповідати на запитання журналістів про угоду з продажу цих активів французькій компанії NJJ Capital мільярдера Ксав’є Ньєля. Головний меседж, який спікер доносить через медіа, – суд має скасувати арешт частини акцій lifecell, інакше угоди не буде, тож Україна втратить величезні інвестиції.
Але в цій справі є зворотній «бік медалі». Арешт накладено через те, що 19,8% Turkcell (материнська структура для lifecell) опосередковано належать підсанкційним російським олігархам Михайлу Фрідману, Петру Авену та Андрію Косогову. Turkcell подала апеляцію. Схожі скарги раніше подавав і «Київстар». Поки безрезультатно. «По деяких скаргах суд відмовив, по деяких – ще не було засідань», – повідомив президент «Київстар» Олександр Комаров на нещодавній конференції «НКЕК. Україна на зв’язку».
У бліцінтерв’ю з Михайлом Шелембою, СЕО «Датагруп-Volia», Mind спробував дізнатися, чи готові сторони угоди запропонувати компромісний вихід із цієї патової ситуації.
– Ви вже можете розповісти про суму угоди?
– Зараз можемо сказати, що це точно M&A десятиріччя. Для України. Не тільки для телеком-індустрії. Та це найбільша інвестиція в нашу країну під час війни. Задача не просто купити, а й розвивати актив. Плануємо багато інвестувати. Сума угоди плюс інвестиції в наступні п'ять років сягнуть приблизно $1,5 млрд.
– Який відсоток у цій сумі припадає на інвестиції?
– Не можу сказати. Ви ж порахуєте (сміється). Дуже значна частина в цій сумі – інвестиції.
– Коли орієнтовно може бути закрита угода?
– Ми хотіли б це зробити максимально швидко: у травні. Для закриття угоди є дві умови, які прописані в документах із продажу компанії. Перша – надання дозволу Антимонопольним комітетом. Друга – зняття всіх обтяжень на корпоративні права активів Turkcell в Україні.
Turkcell подала апеляційну скаргу 7 березня. У ній – більше тисячі сторінок, де детально викладені аргументи компанії. Перше засідання Київського апеляційного суду було призначено на 9 квітня. Перед цим – 8 квітня – Turkcell подала додаткові аргументи. Очікувано засідання було перенесено на один тиждень: суду потрібен час, щоб розглянути й ці аргументи.
Тож 16 квітня стане так званим рубіконом: це остання інстанція. Ми спілкувалися з юристами, які готували апеляційну скаргу. Вони вважають, що наведені аргументи переконають суд і він ухвалить позитивне рішення.
Юристи переконані, що арешт на акції Turkcell в Україні був накладений помилково з низки причин.
Перша: Turkcell – компанія, яка повністю контролюється своїм єдиним контролюючим акціонером – суверенним фондом Туреччини. Головою правління фонду є президент Туреччини. Відповідно жоден міноритарний акціонер Turkcell не має впливу на ухвалення операційних чи стратегічних рішень.
Друга причина: кейс Turkcell сильно відрізняється від інших кейсів (активів Фрідмана в Україні. – Mind). Юристи повідомляють, що жодної копійки дивідендів не було заплачено lifecell чи іншими компаніями Turkcell в Україні з 2004 року – дати заснування (до 2020 року lifecell була збитковою компанією, також діють обмеження НБУ щодо виплати дивідендів за кордон. – Mind). Тобто навіть теоретично ці гроші не могли потрапити до міноритарних акціонерів, які перебувають під санкціями, та не могли використовуватися ними для фінансування агресії проти України.
Третя причина: Turkcell – публічна компанія. Специфіка таких компаній полягає в тому, що будь-яка юридична чи фізична особа може купити free-float на біржі. Придбати акції не тільки Turkcell, а й, скажемо, McDonald's, Coca-Cola або будь-якої іншої публічної міжнародної компанії, яка має активи в Україні. Потім ця юридична чи фізична особа потрапляє під санкції. Тоді за цією логікою, СБУ чи Офіс Генерального прокурора мають прийти до цих міжнародних компаній в Україні й «забрати» в них пропорційну частину? Але ці компанії не впливають на того, хто купує їхню міноритарну частку.
– Ці аргументи юристів, можливо, могли б бути почутими судом, якби актив не продавався. Зараз питання, куди піде частка коштів із продажу: Фрідману, який, за даними СБУ, інвестував у військові заводи рф, чи державі Україна.
– Ми повністю підтримуємо боротьбу України на економічному фронті. Ця угода і є потенційною великою перемогою на економічному фронті. Але я не бачу сценарію, у якому держава Україна може отримати $100 млн. Сценарій: «Націоналізуймо частку активу та продаймо іноземному інвестору» – не реалістичний.
– Чому?
– Угода, яка зараз підписана, може статися тоді й тільки тоді, коли 100% акцій продає Turkcell. Іншої угоди немає. Немає варіанту: одну частину продає Turkcell, другу – держава. Так корпоративний сектор не працює. У цьому випадку угода стає неможливою. І всі поточні підписані документи скасовуються.
– Угода з купівлі «Датагруп-Volia» також скасовується? Без lifecell французам не потрібна ваша компанія?
– Так. Пан Ксав’є – видатна постать у телекомі. Він розуміє, що телеком рухається до об'єднання мобільної та фіксованої частин. У цьому якраз і є великий плюс угоди.
«Датагруп-Volia» доповнює lifecell, lifecell доповнює «Датагруп-Volia». У цьому і є вся суть угоди, яку ми почали готувати ще три роки тому.
– Ця патова ситуація обговорювалася з паном Ксав’є? «100% акцій продає Turkcell» і це його ультимативна умова?
– За перебігом цієї угоди спостерігають усі. Не тільки в Україні, а й у світі. Тому що пан Ксав’є – знакова фігура. Його знають всі. Це надзвичайно потужний сигнал для інших інвесторів, які зараз цікавляться, чому під час війни Ксав’є інвестує в Україну. І, відповідно, вони за цим спостерігають. Наприклад, на засіданні суду 9 квітня були представники і турецького, і французького посольств. Це питання, яке у всіх на радарі.
Звісно, Ксав’є і його команда спостерігають за етапами виконання угоди. А для її завершення це є необхідною мовою. Ультиматум це чи ні – не обговорювалося, тому що тут не може бути іншого варіанту. Вона або відбувається в тому описаному форматі, або скасовується.
– У чому проблема змінити умови? У покупця є побоювання, що держава Україна, скажемо м’яко, буде неефективно поводиться з цим пакетом акцій?
– Ні.
– Тоді в чому побоювання?
– Щоб угода відбулася, потрібно, щоб продавець захотів продати, а покупець – купити. Націоналізація 20% активів Turkcell в Україні означає, що держава забирає цей відсоток акцій у державного суверенного фонду Туреччини, тобто в кожного громадянина Туреччини та у всіх інших міноритарних акціонерів. Чи має публічна компанія Turkcell погодитися на таке порушення її прав? Чи може вона сказати: «Окей, давайте хоч 80% продамо»? Так не буває.
– Хто кінцеві бенефіціари 20%? Це ж не фонд Туреччини.
– Ми говоримо з вами про те, що контролюючим акціонером Turkcell є суверенний фонд Туреччини. Якщо забрати якусь частину акцій в Україні – вони пропорційно забираються у всіх, хто нагорі (у кожного з акціонерів Turkcell), а не в конкретних підсанкційних осіб.
Людям не з корпоративного світу важко це зрозуміти. Але всім, хто розуміє, як функціонують публічні компанії, інвестуються гроші, що таке захист інвестицій та угоди про їх захист, зрозуміло, що це буде неможливо.
– Війна також здавалася неможливою, але вона вимусила нас змінюватися. І корпоративний світ при бажанні може змінюватися.
– Як?
– Це питання до вас. Поставте себе на місце АМКУ.
– Зрозуміло, що АМКУ не погодить купівлю, поки не буде знято арешт. Немає сценарію, у якому угода на $1,5 млрд для України може статися, якщо відбудуться дії, які грубо порушують права акціонерів (від $1,5 млрд треба відняти суми угод, які підуть теперішнім власникам активів. – Mind).
– Ми ходимо по колу. Поставте себе на місце судді. На вашу думку, він зніме арешт, не маючи гарантій, що частина коштів із продажу не буде вкладена у військові підприємства рф?
– Коли гроші приходять від продажу, вони, як правило, реінвестуються. Не можу коментувати, як Turkcell буде розпоряджатися цими коштами. Але бачу, що в них, як і у будь-якої нормальної компанії, є кредити та амбітні плани з використання інвестицій для розширення на домашньому ринку.
– В умовах угоди є пункт, за яким кінцеві бенефіціари не мають спустити гроші на фінансування війни проти України?
– В умовах є пункти щодо дотримання всього міжнародного законодавства, у тому числі санкційного режиму.
– Який рф обходить.
– Ми говоримо про серйозні компанії. Якщо вони беруть на себе зобов'язання дотриматися всіх міжнародних правил – нам цього достатньо. Як ви можете бачити щось інше?
– Я бачу, що на Фрідмана накладені санкції наприкінці лютого 2022 року. Після цього, за даними СБУ, він інвестує в російські військові підприємства.
– З такими проявами борються. Є інструменти, які використовують відповідні органи.
Повторюся, кейс Turkcell сильно відрізняється від інших кейсів. Є пропрацьовані більше тисячі сторінок аргументів. Ми їх бачили, спілкувалися з юристами. Отже, впевнені, що цих аргументів буде достатньо.
Україна має шанс залучити потужного інвестора. Це додаткові робочі місця, підвищений обсяг податків: ПДВ, ЄСВ тощо. Плюс скоро мають відбутися тендери з купівлі частот. З приходом нового власника конкуренція та ціна за кожний лот на цих аукціонах підвищиться. Мова ще про десятки мільйонів доларів. Я вже не кажу про суперпотужний сигнал для інших міжнародних інвесторів. У підсумку Україна отримає набагато більше, ніж $100 млн.
– Питання не в тому, скільки отримає Україна, а в тому, щоб ці гроші не пішли на ракети. Щоб знову не ходити по колу, перейдімо до простіших запитань. Ви маєте 3,87% акцій «Датагруп». Цей пакет після закриття угоди залишається у вас чи він теж продається?
– Ви його також пропонуєте забрати (сміється)?
– Ні. Ви ж не фінансуєте терористів.
– Всі свої кошти я реінвестую в нову платформу. Не забираю гроші з бізнесу й залишаюся співвласником.
– Чому саме вам запропонували очолити майбутню об’єднану компанію? Чиє це було рішення?
– Не думаю, що таке питання взагалі стояло. Цю угоду ми готували з 2021 року. Пану Ксав'є дуже сподобалась історія трансформації «Датагруп», інтеграції з Volia. Він побачив, що в нас є сильна команда й компетенції. Звісно, у lifecell теж дуже круті компетенції та команда.
Для Ксав’є важливим було те, що я вірю в цю історію. Не тільки вірю, а й вкладаю все, що в мене є, ризикую разом із ним. Думаю, що комбінація цих чинників привела до того, що ми зійшлися в цінностях та цілях.
– Пан Ксав’є розповідав, чому він ризикує вкладати величезні гроші в інфраструктуру, яку в будь-який момент можуть розбомбити?
– Він дуже глибоко в телекомі. Точно знає, що в нього є крута команда, яка має великий досвід і може створити потужного гравця. У Ксав’є довгостроковий горизонт планування. Він сказав, що заходить в Україну назавжди. Відповідно, коли в людини такий довгостроковий погляд, вона може мати більшу толерантність до ризиків, викликів, криз тощо. Це важливий фактор.
Моє враження з наших розмов: пан Ксав’є вірить в Україну. Він справді захоплюється тим шляхом, який ми пройшли. Захоплюється командами «Датагруп-Volia» і lifecell. Хоче бути частиною відбудови, розширення, посилення критичної інфраструктури України.
– Уже є завдання вивести lifecell на друге місце?
– У нас є довгостроковий план.
– Тобто на перше?
– (Сміється). У нас довгострокові амбіції. Завдання зробити актив кращим: послуги для абонентів доступнішими та якіснішими. Тобто розширити покриття, збільшити швидкість, підвищити надійність тощо. В результаті, звісно, будемо зростати. У довгостроковій перспективі це має привести до поліпшення позицій в топ-3.