«В'єтнамський Трамп»: як заробити статки на «Мівіні» у Харкові та вкласти їх в електрокари в Ханої
Де криється секрет успіху Фам Нят Вионга і чому це може позбавити спокою світових техногігантів
Торік головним ньюзмейкером в автомобільній індустрії стала маловідома в'єтнамська компанія VinFast. Попри те що вона продала приблизно 24 000 електромобілів, її акції обійшли за темпами зростання всіх конкурентів і дали змогу стати третьою автомобільною компанією за капіталізацією у світі після Tesla й Toyota. Як це вдалося її засновнику – нині найбагатшому у В’єтнамі бізнесмену Фам Нят Вионгу, який заробив свої перші статки в українському Харкові на виробництві локшини швидкого приготування «Мівіна»?
Нова в’єтнамська зірка
Після IPO, що відбулося 15 серпня 2023 року на американській біржі Nasdaq, капіталізація виробника електромобілів із В'єтнаму VinFast Auto відразу злетіла до $190 млрд. Незважаючи на те що протрималася вона на цих астрономічних висотах недовго, це не применшує досягнень як самої компанії, так і її власника, 55-річного мільярдера Фам Нят Вионга.
2013 року Фам першим із в'єтнамців потрапив до глобального списку багатіїв Forbes.
За оцінкою журналу, зараз його активи становлять $4,3 млрд. Однак на піку недовгої біржової лихоманки статки бізнесмена перевищували $60 млрд, що дало йому змогу стати п'ятою за розмірами багатства людиною в Азії.
Фам Нят Вионг відмовився від звичайного лістингу й удався до допомоги Black Spade Acquisition, компанії з придбання спеціального призначення (SPAC). На біржові торги було виведено менше 1% акцій VinFast. Така мізерна кількість частково пояснює, настільки потужними були цінові гойдалки: з початкових $10 акції злетіли на 830% – до $93, потім обвалилися, і 30 травня цього року торгувалися по $4,86.
Для виробників електромобілів подібні «американські гірки» – не рідкість. Приблизно так само – спочатку потужне ралі, а потім не менш потужний обвал – проходили IPO (теж через SPAC) двох інших відомих виробників електрокарів: Rivian Automotive і Lucid Group.
VinFast входить до холдингу імперії Фама – Vingroup, однієї з провідних в'єтнамських компаній у сільському господарстві, нерухомості, розвагах, технологіях, охороні здоров'я та освіті. Її успіхи тісно пов'язані з успіхами всієї в'єтнамської економіки, – між іншим, нині рекордсменки Азії за темпами економічного зростання.
«У приватному секторі В'єтнаму з'явилася група компаній, що володіють, поряд з економічною, великою політичною вагою. Vingroup належить до таких національних лідерів, які мають сильну підтримку уряду», – пояснює особливості в'єтнамської соціально-економічної реальності аналітик Eurasia Group Пітер Мамфорд.
Vingroup зростає разом з усією економікою В'єтнаму, що створює нову «майстерню світу» замість Китаю, і залучає сотні інвесторів з усіх кінців планети.
Звісно, Фам Нят Вионг мріє вийти на міжнародну арену, але через низку причин першим він випустив у світ не Vingroup, а VinFast – підрозділ, який збирає виключно електромобілі та електроскутери. VinFast працює на ринку сьомий рік, але досі не приносить прибутку. У планах автомобільної компанії – вихід «у плюс» 2025 року.
Торішній серпневий лістинг VinFast виконав як мінімум одне завдання – домогтися уваги на міжнародній арені. Зараз компанія будує автозавод із кошторисом у $4 млрд в американському штаті Північна Кароліна. Торік відкрила кілька шоурумів на американському Західному узбережжі США. «Наша кінцева мета – створення міжнародного бренду», – розповідав Фам 2019 року в інтерв'ю Bloomberg.
Безпосередньо Фам Нят Вионгу акції VinFast не належать: 50,8% акцій автовиробника – у власності Vingroup, 32,9% – у Vietnam Investment Group і 12,9% – у Asian Star Trading & Investment. Але в усіх цих трьох компаніях у Фама контрольні пакети акцій.
У планах VinFast – енергійне й агресивне вторгнення на ринок Азії загалом і, зокрема, експансія в Індонезії. У цій країні, а також в Індії планується будівництво автозаводів. А ще Фам готується до виходу на ринки Близького Сходу, Африки, Латинської Америки та, звісно, Європи, де найбільший інтерес у нього викликають Франція, Німеччина й Нідерланди.
Бізнесмен дивиться в європейське майбутнє з оптимізмом, сподіваючись на опосередкований «профіт» від розслідування влади ЄС щодо субсидування урядом КНР китайських автовиробників, що дає їм змогу зберігати низькі ціни. Якщо в китайських автокомпаній почнуться проблеми (що дуже ймовірно), то VinFast цілком під силу завоювати плацдарм у Європі.
Від «Мівіни» у Харкові – до сходинки у Forbes
Народився майбутній підприємець у Ханої 5 серпня 1968 року – у рік першого великомасштабного наступу Народної армії В'єтнаму. Батько був військовим, а мати тримала на вулиці пересувний лоток, з якого торгувала їжею і напувала перехожих чаєм. Фактично вона одна утримувала сім'ю в роки воєнної та повоєнної розрухи.
«У дитинстві в мене було небагато бажань. Головне з них – допомагати родині, коли виросту», – згадував Фам через багато років.
В юності він захоплювався історією. Батько пишався, що син знає всі правлячі династії В'єтнаму, починаючи з давніх часів. У старших класах Фам перемикнувся на математику; коли вступив до геологорозвідувального інституту в Ханої – зосередився на художній літературі; а коли зайнявся бізнесом – то почав читати, звісно ж, книжки про бізнес і технології. У Фама, до речі, оригінальний метод читання: насамперед він вивчає зміст, потім обирає розділи, що його зацікавлять, і читає тільки їх. Нерідко прочитує статтю для кращого засвоєння двічі-тричі.
Успіхи в математиці допомогли 19-річному Фаму виграти грант на навчання в Московському геологорозвідувальному інституті. Він приїхав до столиці рф під час перебудови, а диплом отримував у 1993-му. У росії тоді був розквіт приватного підприємництва й розгул криміналітету. У В'єтнамі ж набирала обертів широка програма реформ «Дой Мій», побудована на об'єднанні ринкової економіки й соціалістичної системи.
Однак Фам, який на той час уже одружився з такою ж, як сам, студенткою з В'єтнаму, не повернувся на батьківщину. Він вирішив спробувати щастя в бізнесі на чужині, але не в росії, а в Україні, і перебрався до Харкова.
Бізнесом Фам Нят Вионг зайнявся ще на третьому курсі інституту. Починав із торгівлі одягом, але швидко прогорів. Головний урок, який він виніс із цієї історії, – необхідно швидко реагувати на найменші зміни на ринку. Уміння робити висновки з невдач допомогло йому надалі досягти успіхів.
Фам виявив завзятість і відкрив у Харкові ресторан в'єтнамської кухні – на $10 000, які взяв у борг у родичів і знайомих. Він зробив ставку на локшину швидкого приготування. На Сході України до такої їжі в ті часи ще не звикли, але він усе одно ще більше заліз у борги, виписавши з Ханоя необхідне виробниче обладнання.
«Українці були дуже бідні й дуже голодні», – згадував пізніше Фам Нят Вионг.
Справа пішла. Фам продовжив ризикувати: перетворив маленьку забігайлівку на справжній ресторан, узяв у банку кредит під 8% на місяць і почав щомісячно випускати півмільйона упаковок сухої локшини. У кожному пакетику був ще й в'єтнамський календарик.
За рік після запуску обсяг виробництва дійшов до мільйона упаковок на місяць. Локшина «Мівіна» з гострими спеціями і приправами швидко стала в Україні справжнім хітом, а сам Фам несподівано для себе перетворився на короля фастфуду.
Український період у житті Фам Нят Вионга закінчився 2010 року, коли він продав компанію Technocom, яка випускала локшину під брендом «Мівіна», продуктовій корпорації Nestle зі штаб-квартирою у Швейцарії. Точну суму угоди сторони не розголошували, ринкові експерти казали про $150 млн. Річний дохід Technocom, який виробляв понад 100 видів сухих продуктів, включно з локшиною і пюре швидкого приготування, на 2010 рік зріс до $100 млн.
«Атакувати краще, ніж захищатися»
Майбутній мільярдер не збирався назавжди залишатися в Україні. Розрахувавшись із боргами, він ще в 1990-ті роки почав вкладати частину прибутку в економіку В'єтнаму.
В'єтнамська імперія Фама почалася доволі випадково. На зламі століть він вирушив у курортне місто Нячанг – адміністративний центр провінції Кханьхоа. У В'єтнамі тоді, після азійської фінансової кризи 1997 року, панував промисловий бум. Ханой нормалізував відносини зі США та енергійно розвивав приватний сектор, хоча й зберіг соціалістичну модель правління. У 2000–2006 роках ВВП В'єтнаму зростав щонайменше на 6% щороку.
Фам вирішив ще раз ризикнути. Він потужно вклався в будівельний бізнес і почав перетворювати острівець біля узбережжя на туристичний курорт. Першим результатом його зусиль став ультралюксовий (принаймні, для В'єтнаму) готельний комплекс Vinpearl Resort на 225 номерів.
«У в'єтнамців припасено багато золота. В'єтнамці дуже схожі на китайців. Вони не можуть сидіти на своїх золотих злитках, захованих під ліжком. Згодом вони обов'язково дістануть їх та в що-небудь вкладуть. Це буде бум для будівельної галузі й ринку нерухомості», – пояснював він в інтерв'ю 2012 року свій вибір.
І Фаму знову пощастило. Його курорт дуже швидко набув популярності в заможних в'єтнамців. Натхненний успіхом, він побудував за рік у Ханої Vincom Center Ba Trieu, перший у столиці В'єтнаму багатоповерховий комерційний комплекс. Ще за три роки він розширив Vinpearl, додавши 260 номерів і побудувавши майже 4-кілометрову канатну дорогу, що зв'язувала острів із «великою землею».
Далі були кілька фешенебельних кварталів у Ханої, включно з Vincom Village (2007), що складалася із сотень вілл. У 2012 році він об'єднав Vincom і Vinpearl і створив холдингову компанію Vingroup. Разом зі статками зростала репутація першого в'єтнамського мільярдера. Його навіть стали називати «в'єтнамським Трампом» за успіхи в девелопменті.
Звісно, Фам обзавівся неодмінними атрибутами нувориша, який поважає себе, – гарним особняком серед штучних пагорбів Vincom Village, лімузином Bentley, власним благодійним фондом. Але, з іншого боку, він жив скромно: надавав перевагу перегляду вдома фільмів зі східними єдиноборствами, а відпустки проводив на власному курорті в Нячангу.
Фам вважає за краще триматися в тіні й менше виголошувати промов, тому що, на його глибоке переконання, за людину мають говорити справи, а не слова.
Найбагатша у В'єтнамі людина раз на тиждень обов'язково змінює діловий костюм на червону футболку з емблемою Vingroup, щоб грати у футбол і баскетбол зі співробітниками у спортивному комплексі компанії. Фам – нападник, він любить забивати голи. «Атакувати краще, ніж захищатися», – пояснює він.
Як і з усіма бізнесменами, що зробили статки у країнах Східної Європи, про Фам Нят Вионга ходило чимало чуток. Здебільшого говорили про його зв'язки з мафією та махінації, за допомогою яких він заробляв мільйони.
«Якщо вірити всім чуткам, то тільки торік я помер щонайменше чотири рази, – розповідав він наприкінці 2000-х. – Перший раз мене вбили надіслані з москви кілери. Другий: я поїхав до москви, і зі мною там розправилася російська мафія. Третя смерть: мене застрелили в Україні. І нарешті, остання, найсвіжіша плітка: я помер від раку у В'єтнамі. Загалом, як свідчить прислів'я: «Собака гавкає, а караван іде!»
Ставка на амбіції
Один із секретів успіху Фама – у тому, що він намагається наймати на роботу схожих на себе людей – насамперед представників нового покоління, які хочуть жити краще за своїх батьків. Вибрати є з кого: 60% майже 100-мільйонного населення В'єтнаму – молодші за 40 років. Допомагає і запроваджена ним культура роботи у Vingroup, яка будується на трьох китах: патріотизмі, дисципліні та ввічливості.
Звісно, Фам Нят Вионг будував не лише багатоповерхові житлові й офісні будівлі та вілли, а й лікарні, школи та дитячі садки, супер- і гіпермаркети, тобто інфраструктуру для простих в'єтнамців. Однією з його важливих відмінностей від переважної більшості інших забудовників, яких свого часу у В'єтнамі було хоч греблю гати, є те, що він завжди здавав усі свої об'єкти максимально своєчасно.
Наприклад, величезний комплекс Vincom Center A було здано через 19 місяців після початку будівництва. У результаті 2012 року, коли в більшості забудовників була купа боргів і відсутність перспектив щодо нових продажів, Vingroup заробила на будівництві майже $2 млрд.
Фам завжди мріяв зробити Ханой і Сайгон схожими на Гонконг і Сингапур. «Мені б хотілося залишити щось після себе. Після смерті гроші ні до чого», – сказав він в одному зі своїх нечастих інтерв’ю.
Взяти, наприклад, побудований Фамом на території покинутого заводу за п'ять кілометрів від ділового центру Ханоя квартал Royal City. Вартість житла тут доходила до $1800–2500 за квадратний метр. У Royal City зʼявилися перші у В'єтнамі аквапарк і крижана ковзанка всередині житлового кварталу. Або Times City в Ханої з першою у країні лікарнею з одномісними палатами.
Фам не носить із собою готівку, а в разі потреби позичає потрібну суму у водія. Він – буддист, у міру релігійний, у пагоду ходить зрідка, у забобони не вірить, не терпить лінощів. Вважає, що діти, а їх у нього троє (первісток народився в Україні), мусять багато працювати.
Нині з ними живе лише молодша донька, яка завжди власноруч миє вдома посуд. Діти мають робити те, що їм до вподоби, тому Фам не вимагає, щоб вони пішли його стопами. А ще він хоче, щоб вони не зупинялися на досягнутому й весь час займалися самовдосконаленням.
Головна мрія Фам Нят Вионга зараз – це помістити В'єтнам на корпоративну карту планети. І навіть якщо його батьківщина не зуміє створити найкращу компанію у світі, вона щонайменше може потрапити до п'ятірки або десятки найкращих.
«Hyundai і Toyota зробили це. У США є Microsoft і Apple. Тож чому В'єтнам не зможе досягти чогось такого самого?» – заявив він в інтерв'ю національному виданню Tuoi Tre newspaper.