Міністр соцполітики: «Весь бюджет соціальної сфери України – це кошти від міжнародних партнерів»

Протягом уже майже двох із половиною років війни у фокусі уваги команди Міністерства соціальної політики України – розвиток соціальних сервісів т послуг для громадян. Зокрема, актуальною досі залишається тема виплат внутрішнім переселенцям – адже воєнні дії, на жаль, тривають і ВПО продовжують потребувати підтримки з боку держави.

З Оксаною Жолнович Mind уперше зустрічався ще восени 2022 року: тоді обговорювали питання підвищення пенсій та соціальних виплат у період війни, рівня прожиткового мінімуму, підтримку найнезахищеніших верств населення і пільги для переселенців. Час минув, але проблеми залишилися ті самі. Тому ми знову вирішили поговорити про систему соціальних послуг під час війни – якість їх надання державою й сталість, про можливі нововведення в царині пенсійного забезпечення, а також про майбутню появу «соціального портфоліо» кожного українця, завдяки якому держава розумітиме нагальні потреби своїх громадян.

Про стабільність соцвиплат

– Останнім часом перед Україною постала серйозна проблема – наскільки регулярною буде фінансова підтримка від міжнародних партнерів. І не відомо, як ситуація може погіршитися завтра…  Чи загрожує скорочення зовнішньої підтримки українській «соціалці» (у яких розмірах і сегментах)?

– Весь бюджет соціальної сфери – це кошти від міжнародних партнерів. І це стосується всієї соціальної складової (не лише в межах Міністерства соцполітики, а й МОЗ, Міносвіти). Ситуація з фінансуванням була гірша наприкінці 2023 – на початку 2024 року: тоді ще не було підписаного на п'ять років Ukraine Facility (у розмірі 50 млрд євро), схваленого пакету допомоги від США – і ми реально намагалися балансувати. Проте тоді нам суттєво допомогла Японія, яка надала Світовому банку кошти під свої гарантії на $1,5 млрд, і Світовий банк півтора місяця покривав наші соцвидатки під гарантії японського уряду.

Зараз ми уклали в Берліні угоду про підтримку соцвидатків із Великою Британією, з ЄС, ЮНІСЕФ і Світовим банком. Наприклад, Велика Британія надає свої гарантії Світовому банку на соціальну складову нашого бюджету й навіть верифікує певну кількість коштів, які спрямовує на конкретні послуги (пакети для родин із дітьми тощо).

У грудні минулого року була підписана Угода щодо започаткування проєкту «Інвестиції у соціальний захист задля підвищення охоплення, стійкості та ефективності (INSPIRE)». Мета проєкту – фінансування 29 видів соціальних виплат найвразливішим верствам населення України. Проєкт INSPIRE фінансується за рахунок позики Світового банку в розмірі $1,2 млрд із Цільового фонду з надання необхідної кредитної підтримки Україні (ADVANCE Ukraine), що підтримується урядом Японії. 

Крім того, проєкт спрямований на реалізацію низки важливих реформ у сфері соціального захисту. Адже передумовою одержання коштів є низка кроків щодо подальшої цифровізації системи соціальної підтримки; підвищення адресності виплат для внутрішньо переміщених осіб; запровадження механізму співфінансування окремих соціальних послуг із державного бюджету. Разом ці кроки мають на меті підвищення прозорості, ефективності соціальних виплат. Я щиро вдячна міжнародним партнерам за ту підтримку, яка дозволяє Україні не просто долати виклики, а й робити соціальну підтримку більш гнучкою і стійкою до викликів.

– Тобто поки що хвилюватися за сталість соцвиплат немає підстав?

– Звісно, можуть бути затримки, бо першочергово Казначейство покриває військові видатки. Але після них, на другому рівні,  стоять соціальні. І їх точно покриють, бо ці гроші передбачені бюджетом. Проте несистемність надходження коштів може сформувати деякі затримки. До сьогодні ми майже уникали цього – лише інколи траплялися поодинокі випадки, коли затримувалися планові платежі на декілька днів.

Водночас наголошу, що скорочення соцвиплат не планується. Швидше, ми можемо не надто підвищувати їх розмір. Відверто скажу, що наразі ми «заморозили» прожитковий мінімум – хоча він є недостатнім у порівнянні з нинішніми потребами соціуму. Але й зменшувати його ніхто не буде, це неможливо. І зараз ми співпрацюємо зі Світовим банком, щоб на 2025 рік збільшити розмір соцдопомоги малозабезпеченим.

Також сьогодні працюємо над адресністю допомоги, щоб кошти отримували ті люди, які дійсно їх потребують. Перевіряємо – чи всі пільговики мають право на пільги, який у них дохід на сім’ю і чи дійсно потрібна їм соцдопомога. Такі перевірки проводяться щоквартально – повністю здійснюється жорстка перевірка всіх даних компаніями так званої міжнародної четвірки. Це чотири найбільших у світі компанії, які надають аудиторські й консалтингові послуги: PricewaterhouseCoopers, Deloitte, EY та KPMG. Нас уже перевіряли дві перші.

Мінфін здійснює верифікацію державних виплат. Наприклад, щодо перевірки виплат на проживання для ВПО, то Мінфін забезпечує проведення превентивної, поточної та ретроспективної верифікації. Аудитори ж у свою чергу здійснюють аудит соцвидатків, тобто можуть перевіряти, як здійснюється рух коштів, чи в наявності всі документи для призначення виплат, чи дійсно зазначений отримувач виплати одержав ці кошти на руки та чи дійсно отримувач їх критично потребував. 

Про нюанси накопичувальної пенсійної системи

– Уряд хоче реформувати солідарну пенсійну систему й готує реформу. Вона передбачає не лише нові правила щорічної індексації пенсій, а й зміну загальних правил розрахунку майбутніх виплат. Але 25 квітня Верховна Рада провалила в першому читанні законопроєкт №9212 (про накопичувальне пенсійне забезпечення) і направила його на доопрацювання. Як прокоментуєте «перше фіаско»?  

– Не думаю, що це було фіаско…  Мова про драфт закону, який напрацьовувався багатьма суб’єктами. Тому думаю, що проблема була саме в неузгодженості (документ напрацьовувався ще до Великої війни, а зараз у нас дещо змінилися вихідні дані).

Ми вже підготували проєкт закону про накопичувальне пенсійне забезпечення (бо початковий варіант був депутатським). Зараз маємо погодити з Мінфіном вихідні цифри, які закладаємо в оплату (наші доходи, кошти міжнародних донорів) і, сподіваюсь, наприкінці літа подамо його до Верховної Ради. Він враховуватиме всі нюанси й параметри, зокрема сьогоднішню економічну ситуацію. А також його слід узгодити з міжнародними партнерами – адже всі додаткові видатки, що лягають на бюджет, ми комунікуємо з ними, бо саме вони допомагають їх покривати.     

– Деякі нардепи вказували на певні ризики проваленого законопроєкту. Зокрема, Ірина Геращенко (фракція «ЄС») заявила, що документ написано без урахування економічних реалій України – не передбачена індексація й гарантії збереження грошей (тобто, людина може все життя відкладати гроші, а потім їх втратити). А нардеп від «Голосу» Ярослав Желєзняк певен, що допоки триває війна, для запуску накопичувальної системи пенсій шанси невеликі…

– Не зовсім погоджуся з цим твердженням. Адже для того, щоб запустити пенсійні накопичення після війни, вся попередня підготовка має розпочатися вже зараз. Щоб система накопичень запрацювала, потрібно підготували й ухвалити приблизно 100 нормативних актів, розробка відповідної ІТ-системи може зайняти щонайменше два роки, створення організаційної структури тощо. Звісно, інвестувати кошти під час воєнних дій складно.

Проте війна може тривати довго. А нам вже сьогодні потрібен інвестиційний ресурс, і ми вже зараз працюємо над страховими й іншими механізмами, щоб бізнес відновлювався. І тому накопичувальні внески є найкращою внутрішньою інвестицією в українську економіку. Але, якщо навіть до кінця року ми ухвалимо цей закон, одразу кошти накопичувати не можна буде. Адже потрібно ще розробити певні рішення, розгорнути цифрову систему, відкрити накопичувальний державний фонд тощо. А це ще два роки як мінімум.

Щодо гарантії збереження грошей – така опція має бути. Бо якщо ми робимо обов’язкове накопичення, то держава мусить гарантувати збереження цих коштів. Другий момент: законопроєкт щодо реформування Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Наші міжнародні партнери вважають, що спочатку слід врегулювати діяльність цієї структури, аби вона була якісним регулятором – щоб у нас не було фондів, які можуть привласнити чиїсь гроші. І лише після цього можемо запускати накопичувальну систему пенсій.

Зараз закон ухвалено, і тому певна гарантія вже є. До того ж у нашому законопроєкті ми передбачаємо збереження номіналу коштів (як це практикується в більшості країн світу) – і є різні системи, як це гарантується. Зокрема, суму, яку вклала людина, у разі якихось негараздів із накопичувальним фондом, вона зможе забрати. Або можна обирати державний фонд – і тоді буде менше ризиків.

Єдиний ризик – це якщо темпи інфляції будуть вищими, ніж зростання відсотків, тоді можуть зменшитися надходження (але це традиційний інвестиційний ризик, і він є у всій системі такого типу накопичень). Але якщо говорити про «довгі гроші», наприклад, накопичення на 30 років (протягом яких є різні періоди зростання та падіння інфляції), то зазвичай є до 15% приросту вкладених грошей.

Тобто кошти будуть економічно переструктуровані на рівень інфляції + 15% прибутку. Отже, цими коштами можна заробити, хоча й незначні суми. Така природа накопичувального внеску. А от солідарна пенсія індексується окремо: і ми наразі працюємо над тим, аби вона була теж справедливішою.   

– А що означає «справедливішою»?

– Припустимо, я вчителька з 30-річним стажем, яка одержувала середню зарплатню (300-400 грн) і вийшла на пенсію у 2000-х роках. Коефіцієнт заміщення (тобто відсоток від зарплати, який людина отримала як пенсію) становив 40% з цієї середньої заробітної плати – і це нормальне покриття, яке абсолютно відповідає європейським вимогам. Але проблема в тому, що сьогодні закон про індексацію враховує лише 50% інфляції та 50% приросту за три роки. Тобто занижує показники. У результаті з часом, навіть з урахуванням інфляції, пенсія зростає дуже повільно, і по факту сума виходить 2500–2700 грн.

Тепер для порівняння інший приклад: виходить на пенсію той самий вчитель, з тим самим робочим стажем, але сьогодні. І йому роблять обрахунок уже від існуючої пенсії – і ця сума становить уже 6000 грн. Тобто немає справедливості між тими, хто вийшов раніше на пенсію і зараз.

Так не повинно бути. Ситуацію може допомогти виправити пенсійна реформа й запровадження бальної системи. Вона застосовується в багатьох країнах ЄС: Німеччина, Австрія, Кіпр, Литва та інші. Бальна пенсія  залежить від розміру сплачених внесків (ЄСВ) і кількості років сплати. За внесок із середньої зарплати нараховується 10 балів. Нараховані бали сумуються за всі роки сплати внесків.

Бальна пенсія забезпечить однакові правила обрахунку для всіх пенсіонерів: 1 одиниця стажу і сплачених внесків матиме однаковий для всіх еквівалент у гривні. Наприклад, якщо 30 років стажу (тут професія неважлива) і середня зарплата – людина матиме 4200 балів. І цей бал щороку оцінюватиметься у відсотковому співвідношенні із середньою зарплатою конкретного року. Це буде справедливо й відповідатиме рівню інфляції та доходів. До того ж не буде перекосу між людьми, що мають однаковий стаж і сплачували однакові внески.

– А чи можна сказати, що майбутній алгоритм реформи призведе до значного зростання виплат?

– У майбутньому – так. Якщо говорити про накопичувальну систему і якщо людина зараз почне відкладати та через 20 років вийде на пенсію, то матиме додатковий пенсійний внесок.

Щодо солідарного внеску, то, аби збільшити його вже зараз, слід збільшити надходження ЄСВ. А зараз ми маємо ситуацію, коли 9,5 млн громадян сплачують ЄСВ, а пенсіонерів в Україні аж 11 млн. І поки ми не збільшимо кількість людей, які платять ЄСВ, хоча б на половину (щоб було 1,5:1, а в ідеалі 2:1), говорити про радикальне підвищення пенсій неможливо.

Тобто в найближчій перспективі ми зможемо вирівняти лише дисбаланс, відновити справедливість і врахувати інфляцію. Але суттєво збільшити виплати – ні, бо немає звідки взяти цей ресурс. Наприклад, щоб кожен мав по 10 000 грн пенсії – слід, щоб кожен українець, який працює, лише пенсійний внесок сплачував по 10 000 грн. А в Україні середня зарплатня 16 000 грн.       

– А чи зберігаються українські пенсії і соцвиплати в людей, що не виїжджали з окупації?

– Українські пенсії на окупованих територіях зберігаються без жодних обмежень. Єдине зауваження: якщо на банківській картці немає руху коштів, то ми зупиняємо виплати до з’ясування інформації про те, чи жива ця людина взагалі.

Щодо соцвиплат, то на окупованих територіях українці отримують усі раніше призначені виплати (багатодітні, люди з інвалідністю тощо). Це наші громадяни, тому ми продовжуємо надавати їм усіляку підтримку та допомогу. І ніякого урізання чи скасування соцдопомоги в цих регіонах не планується.

Про єдину інформсистему соціальної сфери та «мертві душі» у реєстрах    

– На початку квітня Мінсоцполітики розробило проєкт закону про Єдину інформаційну систему соціальної сфери (ЄІССС) і направило на розгляд інших органів влади. Що собою являтиме ця система: як це допоможе роботі органів соцзахисту й населенню? Скільки «двійників» і «мертвих душ» може викрити ЄІССС?

– Щодо «мертвих душ», то ми вже їх повиявляли, і наразі їх майже немає, бо проводимо з міжнародними партнерами жорсткі аудити. Зокрема, робимо по всіх системах обмін даними (наприклад, з реєстром смертей / народжень) і передаємо такі дані Мінфіну.

Вони дуже складні й громіздкі, погано виявляють «двійників». Тому всі ці системи хочемо об'єднати в одну. Такий реєстр акумулюватиме дані отримувачів усіх видів соціальної підтримки – послуг, допомог, субсидій тощо. Фактично кожна особа, яка потребує або вже має підтримку від держави, матиме в ньому свою особову електронну справу. Отже, кожна людина матиме своє «соціальне портфоліо», а держава буде розуміти її нагальні потреби. Це дасть змогу уникнути задвоєння різних видів допомог, які адмініструються в різних реєстрах (через це деякі українці отримують і грошові соцдопомоги, і користуються послугами соцпрацівників).

Тобто ЄІССС допоможе моніторити все, що відбувається у соцсфері – всі види допомог від держави для певної людини чи родини. А також кожен зможе все це самостійно побачити у своєму електронному кабінеті й через формат Єдиного соцреєстру самостійно подати заяву про необхідність тієї чи іншої соціальної послуги.

– Основою ЄІССС є Єдиний соцреєстр (ЄСР). Наприкінці лютого ВР провалила законопроєкт №10068 про ЄСР. На процедуру доопрацювання документ теж не набрав потрібної кількості голосів нардепів. Як прокоментуєте таку відповідь депутатів і які подальші дії Мінсоцполітики з цього приводу? 

– Ми й сформували цілісний законопроєкт про ЄІССС, де показали, що це за реєстр (як складова). Нардепи хвилювалися, що ми збиратимемо якісь нові персональні дані про людей. А йдеться про наявні дані, але зі старих різних реєстрів, які ми об’єднуємо в одну систему, щоб поєднати їх єдиною логікою.

Ті зауваження й застереження, які висловлювало юридичне управління Верховної Ради й нардепи, ми врахували – з погляду захисту персональних даних, більшої верифікації тощо. Тобто ми суттєво оновили документ. Зараз законопроєкт вже в Кабміні на опрацюванні, і якщо його буде схвалено – перенаправимо в парламент на голосування.      

Щодо ЄІССС, то вона вже діє в експериментальному порядку, згідно з постановою Кабміну. Вона вже добре себе зарекомендувала, а цим законопроєктом ми усталимо її та зробимо постійною. Звісно, якщо наш законопроєкт буде проголосовано. Якщо ж ні (хоча це нелогічно) – тоді ЄІССС продовжить існувати у форматі експерименту, а ми дороблятимемо документ. Але я сподіваюся, що депутати підтримають цю ініціативу, і все буде добре.  

Про зміни умов і розмірів допомоги ВПО 

– З 1 березня переглянуто умови надання допомоги ВПО. Як змінилася кількість отримувачів і сума виплат?  

– Чисельність отримувачів знизилася з 2,5 млн до 1,1 млн осіб. Дуже багато отримувачів допомоги відсіялося з тих, що наразі не повернулися з-за кордону – бо вони вже не є ВПО. За кордоном такі особи отримали статус міжнародного захисту і мають там відповідні соцвиплати.

Щодо суми виплат ВПО, то вона не змінилася – це 2000 грн (дорослі) і 3000 грн (на дітей та осіб з інвалідністю). Але відтепер ми почали обраховувати дохід родини, чого раніше не було. І якщо на кожного члена родини припадає понад 9444 грн доходу (чотири прожиткових мінімуми для осіб, що втратили працездатність), то ми не вважаємо цю людину такою, яка належить до найвразливіших верств населення.

До речі, дуже багато ВПО саме у прифронтових регіонах України – Дніпропетровська, Запорізька, Харківська обл. Люди не хочуть далеко їхати від своїх домівок.   

– А чи можливий варіант, що ВПО втратять виплати на проживання після завершення 6-місячного періоду надання і весь тягар соцдопомоги тоді ляже на плечі громад?

– Повністю виплати на проживання ВПО не втратять, і соціальний фінансовий тягар не ляже на плечі громад (до речі, вони й сьогодні не надають ніяких соцвиплат). Тобто державна підтримка для ВПО в певному форматі все одно зберігатиметься.

Зокрема, після піврічного терміну ми запропонуємо їм інший вид виплат. Наприклад, збільшимо допомогу по бідності малозабезпеченим сім’ям. Або, якщо мова про осіб з інвалідністю – збільшимо розмір пенсії по інвалідності. У будь-якому разі намагатимемося допомогти людям на межі бідності й тим, що не мають можливості самотужки забезпечити достатній дохід для оренди житла.

Щодо конкретної суми допомоги, то ми зараз у процесі формування цього питання. Зокрема, вже підготували проєкт постанови Кабміну про субсидію на оренду житла, але ще відпрацьовуємо цей механізм.

– На практиці які суми плануєте надавати на адресну оренду житла?

– Від 30% до 70% вартості орендованого житла. Остаточний розмір залежатиме від того, скільки в людини / сімʼї доходу та приблизно розраховуватиметься за принципом призначення субсидій на ЖКП. Тобто, якщо вартість орендованого майна становить понад 30% сукупного доходу сімʼї, тоді покриваємо різницю. Але ми ще доопрацьовуємо цей алгоритм, бо наш проєкт має ще пройти погодження Кабміну, і можуть бути правки. Проте максимум до вересня (до моменту завершення строку серпневих виплат), ми повинні доробити документ і запропонувати нове рішення.           

– Наприкінці грудня 2023 року Тимчасова спецкомісія ВР з питань захисту ВПО розробила з/п №10382, який зберігає соцвиплати для значної кількості переселенців до кінця воєнного стану чи до їх інтеграції у громади. Як бачимо, Мінсоц не є прихильником цього документа…  На вашу думку, наскільки реально його ухвалення Верховною Радою? Який розмір виплат (у середньому) та яку їхню тривалість вважає за доцільне Мінсоц?

– Важко передбачити долю цього законопроєкту, це буде рішення депутатів. Щодо розміру виплат, то вважаю, що вказувати якісь конкретні суми в законі не варто, адже коли не буде джерел для покриття таких видатків (а в цьому питання ми повністю залежимо від  донорів), як тоді виплачувати ці кошти людям?

І ще важливий момент – допомога має бути цільовою і повинна відповідати оцінці потреб ВПО. Тому треба запровадити персональний диференційований підхід до кожної людини / родини. Ідеальним я бачу такий варіант, який ми зараз у кооперації з ЮНІСЕФ робимо для родин, переміщених із Харківщини та Сумщини – виплачуємо 10 800 грн одноразової підтримки на кожного члена родини. Потім якийсь проміжок часу слід надавати допомогу на проживання (на період адаптації на новому місці, пошуку роботи).

Далі слід дивитися, яка конкретно потрібна допомога тій чи іншій людині – у зв’язку з бідністю, чи по інвалідності / реабілітації тощо, і покривати цей ризик. А просто щомісяця надавати всім ВПО, без врахування майнового стану й нагальних потреб, грошову допомогу – аж до кінця воєнного стану (який, не зрозуміло, коли закінчиться) – недоцільно. Сьогодні це й так найбільша програма серед інших програм Мінсоцполітики. Найбільша з програм виплат. Тому вона має бути ефективною та забезпечувати якісну підтримку тим, хто її потребує.