Усі діти творчі – це їх спосіб пізнання світу та взаємодії з ним. Але в підлітковому віці, коли дитина вже отримала якийсь досвід та опанувала достатній арсенал засобів передачі інформації, її творчість починає проявлятися по-іншому – у цікавих ідеях, нестандартних поглядах, нетривіальних підходах до виконання завдань. У цьому проявляється її креативність. А наскільки креативні українські школярі?
Відповідь на це запитання дає національний звіт за результатами дослідження PISA-2022, присвяченого успішності українського учнівства в галузі креативного мислення. Спойлер: типовий портрет молодої людини, яка отримала найвищі бали за креативність, – це дівчина з високим соціально-економічним статусом, яка мешкає у великому місті та навчається в ліцеї, гімназії чи спецшколі.
Міжнародна програма з оцінювання освітніх досягнень учнів PISA (з англійської Programme for International Student Assessment) – це глобальне дослідження, яке оцінює та порівнює рівень знань учнів віком 15 років і вміння їх застосовувати на практиці, щоб підвищувати якість викладання і поліпшувати системи освіти різних країн. Тестування PISA не є щорічним: попереднє дослідження проводилося 2022 року, наступне заплановане на 2025-й.
В Україні перше тестування PISA відбулося у 2018 році. Його результати викликали бурхливу реакцію в суспільстві, бо показали, що третина українських школярів погано володіють математикою. Це послужило поштовхом до того, що 2020/2021 навчальний рік було оголошено роком математики, а сам предмет став обов'язковим для ЗНО, а пізніше НМТ. PISA-2022 оцінює підлітків із понад 80 країн у традиційних ключових галузях – читанні, математиці та природничо-наукових дисциплінах – та ще одній інноваційній галузі: креативному мисленні.
«Креативне мислення в розумінні PISA – це не виявлення хисту до творчості, не здатність створювати якісь геніальні витвори мистецтва, – пояснює старша екзаменаторка з перевірки відкритих завдань із креативного мислення PISA-2022 Поліна Ткач. – Це – здатність оригінально, нестандартно, різними способами розв’язувати проблеми та виконувати завдання».
Завдання, які діти виконували приблизно одну годину, були розподілені за чотирма галузями креативного мислення. Це вираження ідей за допомогою письма (12 завдань) і візуальних форм (4 завдання), розв’язання соціальних (10 завдань) і наукових проблем (6 завдань). Наприклад, учні підписували зображення, пропонували сюжети для історій, писали короткі діалоги між персонажами фільму чи коміксу тощо. А ще – намагалися креативно підійти до вирішення реальних проблем, наприклад – доступності бібліотек для користувачів на візках.
Глобальні результати звіту свідчать, що у креативному мисленні значно перевершило ровесників з інших країн учнівство із Сингапуру – 41 бал із максимальних 60. Учні з Південної Кореї, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Естонії, Фінляндії теж продемонстрували результати, що перевищують середній показник по країнах Організації економічного співробітництва та розвитку – з якими, власне, ми й порівнюємо українські результати, – отримавши в середньому 33 бали.
Чому порівнюємо з ОЕСР? Бо освітні системи цих країн мають багато спільних рис. Через відмінності між світовими системами освіти частка варіацій результатів із креативного мислення становить близько 25%. А для країн ОЕСР цей показник – усього 8%.
«Україна в оцінюванні креативного мислення має в середньому 27 балів. Це суттєво нижче, ніж результати країн – членів ОЕСР, – розповідає Тетяна Лісова, методистка відділу досліджень та аналітики Українського центру оцінювання якості освіти й основна авторка національного звіту. – Схожі результати показали учні Греції. Серед інших порівнюваних країн найнижчі результати мають Молдова та Болгарія, найвищі – Польща та Естонія».
Є й інші не дуже втішні результати. У середньому у країнах ОЕСР 78% учнів досягли 3 рівня результатів. Це базовий рівень, на ньому учні демонструють володіння креативним мисленням, здатність генерувати ідеї для простих і помірно складних завдань на вираження думок та розв’язання проблем. І – починають демонструвати здатність видавати оригінальні ідеї для рішення, але у відомих контекстах. В Україні таких учнів менше – 60%. До речі, найкращих учнів – які здобули найвищі рівні 5 і 6 – у країнах ОЕСР 27%, а у нас – 13. А «найслабших», які мають рівень 1 і нижче, у референтних країнах 7%, а у нас – аж 18.
Можливо, справа в низькому рівні залученості до виконання завдань. Простіше кажучи – діти просто вирішили не напружуватися і відповідати якнайпростіше. До речі, у більшості країн із низькими показниками досить багато учнів витрачали на одне завдання... менше 30 секунд.
Поліна Ткач озвучила найтиповіші проблеми у відповідях учасників тестування з креативного мислення. Передусім це схильність до узагальнень та абстрактних міркувань.
«Часто учасники просто повторювали формулювання завдань, описували їх своїми словами й не пропонували жодних способів їх розв’язання. Серед інших проблем – нездатність розрізнити деталі важливі, сюжетотворчі й декоративні, які суттєво не впливають на перебіг подій» , – каже вона.
Експерти констатують, що в них добре розвинена фантазія, але бракує практики докладно та деталізовано пояснювати свої ідеї.
«Багато дітей не розуміють, що креативне мислення – це не вигадка заради вигадки чи заради гри, що це цілком дієвий інструмент для розв’язання проблеми чи виконання завдання, – наголошує Поліна Ткач. – Наші діти легко фантазують, але замість науково обґрунтованих пропозицій вони часто пропонували якісь фантастичні, явно нереалістичні ідеї».
Цікаво, що найскладнішими для учнів виявилися завдання, спрямовані на розв'язання соціальних проблем. Часто відповіді демонстрували нерозуміння або суті завдання, або суті самої соціальної проблеми – наприклад, доступності бібліотек для людей на візках.
На думку Поліни Ткач, причина цього може критися в малій кількості шкільних завдань у креативному форматі.
«Для цього дослідження я робила огляд шкільних підручників, зокрема зосередилася на підручниках для Нової української школи, – розповідає вона. – На жаль, я побачила мало завдань у креативному форматі. Більшість завдань спрямовані саме га творчість, на розвиток творчого хисту – намалювати, створити, зліпити тощо. Але дуже мало завдань, які могли бути спрямовані на розв'язання якоїсь проблеми».
Також, за словами дослідниці, розгляд соціальних проблем з учнями обмежується лише обговореннями, а практичних завдань – наприклад, запропонувати креативне (або хоч якесь) рішення для розв’язання проблеми – дітям не дають.