26% акцій «Нафтохіміка Прикарпаття» знову на приватизації. Чому шанси продати держчастку цього НПЗ вкрай малі?

Фонд державного майна (ФДМУ) на аукціоні 20 листопада спробував продати 26%, або 3,41 млн акцій нафтопереробного заводу «Нафтохімік Прикарпаття», які належать державі. Втім аукціон не відбувся через відсутність охочих придбати державну частку підприємства, стартова ціна якої становила 440 млн грн.

ФДМУ вирішив провести повторний аукціон 28 листопада. Цього разу фонд спробує продати 26% акцій заводу вдвічі дешевше – за 220 млн грн. Mind розбирався, чому у ФДМУ можуть виникнути труднощі з приватизацією цього об’єкта.

З чого починалася робота «Нафтохіміка Прикарпаття»?

Надвірнянський нафтопереробний завод, він же «Нафтохімік Прикарпаття», є найстарішим підприємством нафтопереробної галузі України. Завод, розташований в Івано-Франківській області, було засновано наприкінці ХІХ століття. Але офіційною датою, з якою ведеться відлік історії підприємства, вважається 1902 рік.

Спочатку завод здійснював перегонку нафти місцевих родовищ. До початку 1930-х років обсяг переробки становив близько 450 тонн нафти на рік. У 1937–1938 роках завод переробляв 750 тонн нафти на місяць, а 1939 року підприємство вийшло на потужність переробки 1000 тонн щомісяця.

Як «Нафтохімік Прикарпаття» став «активом Коломойського»?

У 1994 році Державний комітет України з нафти та газу (НАК «Нафтогаз» – його правонаступник) ухвалив рішення в рамках процесу корпоратизації створити на базі підприємства акціонерне товариство «Нафтохімік Прикарпаття». А в липні 1995 року Кабінет Міністрів вніс підприємство до списку об'єктів, що підпадають під обов'язкову приватизацію.

У результаті понад 70% акцій «Нафтохіміка Прикарпаття» сконцентрувала група «Приват», афілійована з бізнесменами Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим, а 26% акцій залишилися в державній власності.

Коли завод перетворився на проблемний актив?

З першими труднощами підприємство зіткнулося 2008 року, коли Україну «догнала» світова фінансова криза: керівництво групи «Приват» заявило про зупинення переробки нафти.

Наступними роками фінансовий стан «Нафтохіміка Прикарпаття» лише погіршувався. Наприклад, у 2012 році його збиток становив 34,5 млн грн, у 2015-му – майже 100 млн грн, у 2019-му – 86 млн грн, а у 2021 році – 85 млн грн.

Зараз підприємство здійснює лише зберігання нафтопродуктів. Переробку, яка була основним напрямом діяльності, повністю припинено з 2010 року.

Що «Нафтохімік Прикарпаття» являє собою зараз?

Як уже було сказано, ФДМУ має намір приватизувати 26% акцій «Нафтохіміка Прикарпаття».

Майновий комплекс підприємства – це 11 об'єктів нерухомості, серед яких – виробничо-складські споруди та приміщення, трансформаторна підстанція, дитячий садок, автозаправна станція тощо. Частину нерухомого майна НПЗ передано в оренду, строк якої спливає 30 грудня 2025 року.

Також підприємству належить 66 одиниць транспортних засобів і спецтехніки. Зокрема, це легкові та вантажні автомобілі, самоскиди, трактори, екскаватори, причепи.

Якими є фінансові показники «Нафтохіміка Прикарпаття»?

Виручка за 2021–2023 роки та І півріччя 2024 року сумарно становила 2,3 млн грн. Вона отримана виключно за надання послуг зі зберігання нафтопродуктів.

При цьому підприємство має від’ємний власний капітал, його розмір становив -2,3 млрд грн на 1 липня 2024 року, що свідчить про перевищення зобов'язань над активами. Зокрема, поточна кредиторська заборгованість на зазначену дату була майже 3,8 млрд грн, у тому числі заборгованість з оплати праці – 9,3 млн грн, заборгованість перед держбюджетом – 27,7 млн грн. Але варто зауважити, що даних про прострочені борги підприємства немає.

За 2023 рік чистий збиток «Нафтохіміка Прикарпаття» перевищив 189 млн грн, а за перше півріччя 2024 року становив 74,6 млн грн.

Яким буде другий приватизаційний аукціон?

ФДМУ проведе аукціон із продажу державної частки «Нафтохіміка Прикарпаття» за зниженою стартовою ціною – 220 млн грн за англійською моделлю. Тобто під час торгів між зацікавленими претендентами (якщо такі з’являться) вартість акцій підприємства може зрости.

Мінімальний крок підвищення ціни становить 1%, або 2,2 млн грн.

Також учасники вносять гарантійний внесок у розмірі 20% стартової вартості об'єкта приватизації. У цьому разі це 44 млн грн.

Що може відлякати потенційного покупця «Нафтохіміка Прикарпаття»?

1. Новий власник блокуючого пакету в розмірі 26% акцій стане співвласником підприємства разом із рештою акціонерів. З одного боку, блокуючий пакет акцій дає більші повноваження, ніж міноритарний. Наприклад, такий акціонер має право накладати вето на рішення наглядової ради. Водночас власники, яким належать 50% і більше акцій, спільно можуть здійснювати фактичний контроль над підприємством, ігноруючи інтереси інших акціонерів, зокрема продавлювати стратегічні рішення: призначати топменеджерів, проводити реорганізацію, продавати активи тощо.
2. Формально найбільшими акціонерами «Нафтохіміка Прикарпаття» є чотири компанії, які сукупно володіють 71% його акцій. Вони зареєстровані на Британських Віргінських островах. Це Dommenium Enterprises, якій належить 14% акцій, а також Weavernal Holdings, Deneiro Ventures та Romannor Investments, частка кожної з яких становить 19% акцій. Фактично ж підприємство досі перебуває під контролем групи «Приват». Враховуючи негативний репутаційний шлейф, який тягнеться за ключовими контролерами групи Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим, і купа судових та кримінальних справ, які відкриті проти цих бізнесменів, відновити нормальну роботу підприємства буде вкрай складно.
3. Ситуація погіршується ще й тим, що «Нафтохімік Прикарпаття» не здійснює профільну діяльність – переробку нафти – уже близько 14 років. Відповідно до звіту керівництва підприємства за ІІІ квартал 2024 року, модернізацію виробничих потужностей було зупинено. У цьому ж звіті зазначено, що подальший розвиток підприємства можливий лише за умови реконструкції обладнання, будівництва нових виробничих установок та освоєння нових технологічних процесів. Інакше кажучи, потрібен повний перезапуск підприємства та його переоснащення. Адже саме застарілі технології виробництва стали причиною того, що в Україні переробка нафти поступово занепадала. Практично всі підприємства, які працювали до війни, могли випускати нафтопродукти за стандартами Євро-2 та Євро-3, хоча офіційно продаж палива в Україні стандарти нижче за Євро-4 було заборонено ще з 2018 року.
4. Ще одна причина, яка не дозволяє відновити переробку в умовах війни – ризик ушкодження та знищення підприємства через ворожі обстріли. Нагадаємо, що з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році в Україні єдиними переробними підприємствами, що працюють, залишалися Кременчуцький нафтопереробний завод і Шебелинський газопереробний завод. У травні 2022 року після кількох ракетних атак було припинено роботу Кременчуцького НПЗ, а через місяць – і Шебелинського ГПЗ.

Чи реально продати частку «Нафтохіміка Прикарпаття»?

Продаж державної частки стане для ФДМУ великою удачею. Особливо з огляду на ту ціну, за якою фонд виставив 26% акцій. Адже він, по суті, оцінив усе підприємство майже у 900 млн грн. До речі, Кабінет Міністрів доручив ФДМУ продати 26% акцій «Нафтохіміка Прикарпаття» ще 2018 року. Але до приватизації справа так і не дійшла.

На перший погляд, завод має непогані шанси відновити нафтопереробку. Його проєктна потужність на момент зупинення становила 2,5–2,6 млн тонн нафти на рік. Для порівняння: за 2023 рік обсяг усієї видобутої в Україні нафтової сировини становив 2,1 млн тонн. До того ж підприємство було єдиним у нашій країні, яке здійснювало переробку саме української нафти.

Але при найближчому розгляді цей об'єкт – валіза без ручки. Підприємство вимагає повної модернізації, яка може вилитися в десятки мільйонів доларів. Наприклад, Одеський НПЗ (зараз він теж не працює) у середині 2000-х витратив на модернізацію понад $200 млн. У нинішніх реаліях навряд чи знайдеться інвестор (навіть за наявності грошей), який погодиться вкласти таку суму.

Тому з великою ймовірністю і друга спроба приватизації буде провальною, після чого фонд оголосить голландський аукціон, який передбачає не підвищення, а зниження стартової ціни. І лише тоді, можливо, вдасться знайти співвласника для «Нафтохіміка Прикарпаття» за більш адекватну вартість.