«Upgrade держмайна». Чи продасть держава за 200 млн грн скандальні активи російського бізнесмена Горіловського?

Завтра, 28 жовтня 2025 року, Фонд державного майна (ФДМУ) спробує втретє продати два підприємства, які були конфісковані на користь держави в російського бізнесмена Мирона Горіловського.

ФДМУ планує приватизувати Калуський трубний завод і торговий дім «Євротрубпласт». Стартова ціна об'єктів становить 140 млн грн та 54 млн грн відповідно. Це бізнес, який продовжує виробляти продукцію, одержує виручку і не має прострочених боргів.

Але, як і багато інших санкційних активів, експідприємства Горіловського мають певні нюанси та недоліки, які можуть відштовхнути потенційних інвесторів.

Які у ФДМУ шанси успішно їх продати – розбирався Mind у межах циклу публікацій «Upgrade держмайна».

Що випускає Калуський трубний завод

Калуський трубний завод – велике підприємство з виробництва полімерних труб і профілів із пластмас, яке було збудовано 2008 року. Його виробнича потужність представлена трьома лініями, що можуть виготовляти до 25 тис. тонн пластикових труб щорічно.

З моменту свого запуску підприємство входило до російської групи «Поліпластик». Це промисловий конгломерат, який спеціалізується на виробництві полімерних труб і композитних полімерних матеріалів, вони використовуються, зокрема, для військово-промислового комплексу.

Калуський трубний завод – другий виробничий майданчик групи «Поліпластик» в Україні. Першим підприємством був Рубіжанський трубний завод у Луганській області (м. Рубіжне). Він з'явився у 2004 році та випускав до 15 тис. тонн пластикових труб на рік. Але навесні 2022 року Рубіжне опинилося в окупації, тож підприємство фактично було втрачено.

Торговий дім «Євротрубпласт» – керуюча компанія, яка на цей момент координує діяльність Калуського трубного заводу (раніше, до окупації, було два підприємства під управлінням), здійснює проєктно-технічний супровід об'єктів, у яких використовується продукція підприємства, бере участь у тендерах.

Раніше Калуський трубний завод постачав свою продукцію в Україну (близько 45% всього обсягу), рф (35%) і Білорусь (20%). У 2022 році, попри повномасштабне вторгнення, експорт у ці країни продовжувався, і лише з 2023 року постачання було повністю припинено.

Як відбувалася конфіскація активів групи «Поліпластик» в Україні

Ще у квітні 2022 року Служба безпеки України (СБУ) ініціювала розслідування щодо діяльності Калуського трубного заводу та компанії «Євротрубласт». Підприємства та їхніх посадових осіб підозрювали в діяльності, яка загрожувала територіальній цілісності України та підривала її обороноздатність. За версію слідства, продукцію підприємства постачали до окупованого Криму (зокрема, для будівництва Керченського мосту) та на російську територію, де вона використовувалася на потреби військово-промислового комплексу рф.

У листопаді 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва за клопотанням СБУ ухвалив рішення передати в управління Агентству з розшуку майнових активів (АРМА) корпоративні права та майно Калуського трубного заводу, компанії «Євротрубпласт», а також ще кількох компаній, які входили до російської групи «Поліпластик».

У травні 2023 року Рада національної безпеки і оборони (РНБО) вирішила запровадити персональні санкції проти Мирона Горіловського та його бізнес-партнерів – Валентина Буяновського й Андрія Меньшова. А за рік, у травні 2024 року, Міністерство юстиціїзвернулося до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) з позовом про стягнення у дохід держави українських активів власників російської групи «Поліпластик». Позов стосувався корпоративних прав на такі компанії:

• 93% частки статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Євротрубпласт»;
• 93% частки у статутному капіталі ТОВ «Калуський трубний завод»;
• 93% частки у статутному капіталі ТОВ «Рубіжанський трубний завод»;
• 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Полімертепло-Україна»;
• 10% частки у статутному капіталі ТОВ «Українська полімерна група»;
• 51% частки у статутному капіталі ТОВ «Кордфлекс».

ВАКС розглянув позов Мін'юсту у вересні 2024 року та ухвалив рішення про конфіскацію, а за деякий час конфісковані корпоративні права були передані в управління ФДМУ.

Яка стартова ціна та умови приватизації

Поки що ФДМУ намагається продати тільки Калуськийтрубний завод і компанію «Євротрубпласт». Рубіжанський трубний завод фонд із зрозумілих причин (розташування на тимчасово окупованій території) на приватизацію не виставляє. Доля ще трьох конфіскованих у Горіловського юридичних осіб – «Полімертепло-Україна», Українська полімерна група та «Кордфлекс» – поки що невідома. Але ці компанії, з огляду на характер їхньої діяльності, вочевидь виконували номінальні функції – реалізовували продукцію підприємства та брали участь у тендерах. Тобто їхня цінність значно нижча, ніж основного виробничого майданчика.

Стартова ціна Калуського трубного заводу – 140 млн грн. Що цікаво, ще в серпні ФДМУ виставляв його за такою самою вартістю, але торги не відбулися через відсутність учасників. У вересні фонд оголосив другий аукціон, але вже за стартовою ціною 70 млн грн – і знову безрезультатно. Втретє ФДМУ вирішив знову спробувати продати підприємство за тією ціною, яку було визначено спочатку.

Ситуація з компанією «Євротрубпласт» аналогічна. Перший раз ФДМУ планував приватизувати її за 54,3 млн грн, вдруге знизив ціну до 27 млн грн, а третій аукціон знову оголосив за стартовою ціною на рівні 54,3 млн грн.

Приватизація Калуського трубного заводу передбачає продаж 93% у його статутному капіталі, а також понад 70 об'єктів нерухомості (виробничі, адміністративні, складські, допоміжні будівлі та споруди) та інфраструктури (градирні, мережі водопостачання, електромережі) загальною площею 17,4 тис. кв. м, чотирьох земельних ділянок у 14,7 га, 15 транспортних засобів та одиниць спецтехніки. Покупець ТОВ «Євротрупбласт» отримає 93% частки в капіталі без нерухомості та землі, з матеріальних активів у володінні компанії є лише 10 автомобілів.

Які фінансові показники компаній

Виручка Калуського трубного заводу з 2022 року по перше півріччя 2025 року перевищила 308 млн грн, у тому числі від основної діяльності – 186 млн грн.

При цьому в підприємства спостерігається нестабільність фінансових результатів: за 2022 і 2024 роки воно одержало прибуток, а у 2023 році і за підсумками першого півріччя 2025 року було збитковим. При цьому прострочені борги із зарплати та перед держбюджетом у заводу відсутні, є лише накопичена кредиторська заборгованість у розмірі майже 120 млн грн.

Основні показники діяльності Калуського трубного заводу

Торговий дім «Євротрубпласт» за період з 2022 року до 1 півріччя 2025 року одержав близько 718 млн грн виручки.

Причому доходи компанії поступово скорочуються. Наприклад, у 2022 році виручка становила 489 млн грн, а у 2024-му вона впала більш ніж у 22 рази – до 21,5 млн грн. Крім того, «Євротрубпласт» тільки у 2022 році був прибутковим: з 2023 року по перше півріччя 2025 року його сумарні збитки сягнули 208 млн грн. Боргів із зарплати та перед бюджетом у компанії немає, водночас кредиторська заборгованість становить 47,9 млн грн.

Основні показники діяльності компанії «Євротрубпласт»

Як колишні власники намагалися зберегти контроль за активами

Горіловський і його бізнес-партнери дуже не хотіли розлучатися зі своїми українськими підприємствами й до конфіскації витягували з бізнесу все, що могли.

Компанія «Євротрубпласт» навіть після 22 лютого 2022 року та початку розслідування з боку СБУ брала участь у тендерах, які проводили державні та комунальні підприємства. У тому числі «Євротрубпласт» виконував замовлення на постачання продукції, виробленої Калуським трубним заводом, для відновлення пошкодженої від бойових дій інфраструктури Ірпеня.

Усього за 2022 рік, за даними системи YouControl, компанія стала переможцем у держтендерах на суму 67 млн грн.

Крім того, нагадаємо, що протягом 2022 року продукцію підприємства продовжували постачати на територію Білорусі та рф. За оцінками YouControl, експорт до цих країн сумарно становив від 17 млн грн до 22,5 млн грн.

Коли держава вже розпочала процес конфіскації Калуського трубного заводу, три компанії ініціювали процедуру банкрутства підприємства. ТОВ «Пайп Технолоджі» (Київ), Polymerpipetech LTD (Великобританія) та ЗАТ «Генераторіус» (Литва) у лютому 2024 року подали позов до Господарського суду Івано-Франківська з вимогою запустити процес банкрутства Калуського трубного заводу, який заборгував цим компаніям 155 млн грн.

Щонайменше дві із цих юросіб були опосередковано пов'язані з підприємством. Зокрема, одним із засновників «Пайп Технолоджі» є Ігор Стрілець, який досі входить до числа співвласників заводу та компанії «Євротрубпласт» (йому і там, і там належить частка в розмірі 7%). А Polymerpipetech LTD згадується в позові ВАКС про націоналізацію активів Горіловського.

Суд, до речі, у листопаді 2024 року ухвалив рішення закрити справу про банкрутство, посилаючись на те, що кредитори разом із боржником на користь санкційних російських власників штучно створили фінансову заборгованість, щоб обійти мораторій на відчуження майна, пов'язаного з державою-агресором.

Тобто фактично суд дійшов висновку, що спроба запустити процес банкрутства Калуського трубного заводу була нічим іншим, як фікцією.

Позивачі з таким вердиктом не погодилися та звернулися до Західного апеляційного господарського суду, але він у січні 2025 року підтвердив рішення суду першої інстанції. Згодом справа дійшла навіть до Верховного Суду, який усе одно залишив рішення апеляційної інстанції без змін.

Чому інвестори не цікавляться бізнесом Горіловського?

ФДМУ вже має досвід успішної приватизації санкційних активів. Наприкінці 2024 року було продано завод «Аерок» із виробництва бетонних виробів, який раніше належав російському бізнесменові Андрію Молчанову. Підприємство придбала компанія, пов'язана з групою «АТБ», а ціна під час торгів зросла вдвічі – до 1,9 млрд грн.

Влітку 2025 року був приватизований виробник мийних засобів ПрАТ «Вінницяпобутхім», яким до конфіскації володіла російська група «Невська косметика». Новим власником підприємства стали співвласники торгових мереж Eva та Varus, а його стартова ціна теж збільшилася вдвічі – до 608 млн грн.

Крім того, після приватизації неминуче виникне питання, чим замістити експорт до Білорусі та рф, частка якого у продажах перевищувала 50%. Отже, доведеться шукати нові ринки збуту, налагоджувати логістику тощо. Інакше підприємство не вийде на таку виробничу потужність, яка дозволить йому вирівняти фінансовий стан і стати прибутковим.

Також є певні нюанси, пов'язані з воєнними ризиками. Попри те що Калуський трубний завод розташований у відносно спокійному регіоні України, близькість деяких енергетичних об'єктів створює загрозу для підприємства через обстріли.

Найімовірніше, саме тому інвестори й не поспішають брати участь у приватизаційних аукціонах. З одного боку, є готова виробнича база, з іншого – юридичні «плями», дилема з ринками збуту продукції та воєнні ризики.